Постанова

Іменем України

27 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 761/31830/14-ц

провадження № 61-20717св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»,

представник позивача - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представник ОСОБА_2- ОСОБА_4,

треті особи: приватне підприємство «Укрспецбуд», Київська міська рада,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2на рішення Шевченківського районного суду

м. Києва від 13 жовтня 2016 року у складі судді Піхур О. В. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 04 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Желепи О. В., Заришняк Г. М., Рубан С. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2013 року комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» (далі - КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2,

ОСОБА_3, третя особа - ПП «Укрспецбуд», про виселення з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Позов мотивовано тим, що рішенням Київської міської ради народних депутатів від 01 березня 2001 № 217/1194 «Про створення комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» шляхом реорганізації Дирекції по утриманню та експлуатації житлових будинків маневреного фонду комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» було створено КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд». Відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19 квітня 2001 року № 777 «Про комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» житловий будинок № 10 на вул. Борщагівській у м. Києві закріплено за КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» на праві повного господарського відання. 10 червня 2008 року між КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» (орендодавець) та приватним підприємством «Укрспецбуд» (далі - ПП «Укрспецбуд») (орендар) було укладено договір оренди житлового приміщення № 4608. На підставі указаного договору родині ОСОБА_5 було надано в оренду на праві користування житлове приміщення, а саме - квартиру НОМЕР_1 (житловою площею 25,80 кв. м, загальною площею 44,80 кв. м) у будинку АДРЕСА_1 на термін з 15 червня 2008 року по 30 листопада 2008 року. Додатковими угодами, укладеними з 2008 року по 2013 рік, термін дії договору оренди житлового приміщення від 10 червня 2008 року № 4608 було продовжено до 30 вересня

2013 року.

Після закінчення терміну дії указаного договору оренди житлового приміщення

у квартирі АДРЕСА_1 проживають

ОСОБА_2 та ОСОБА_3, тому відповідачі втратили право на проживання у зазначеній квартирі, про що було повідомлено комунальним підприємством у заяві про припинення дії договору оренди від 30 вересня 2013 року. Відповідачі були попереджені про необхідність звільнення займаного приміщення, але ніяким чином на указане не реагували.

Ураховуючи викладене, КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» просило суд виселити без надання іншого житлового приміщення ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Протокольною ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 11 серпня 2016 року Київську міську раду було залучено судом до участі у розгляді справи третьою особою.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 02 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14 квітня 2015 року, позов КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» задоволено. Виселено ОСОБА_2, ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 березня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва

від 02 лютого 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 14 квітня

2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Короткий змістрішення суду першої інстанції

Останнім рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13 жовтня

2016 року позов КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» задоволено. Виселено ОСОБА_2 та

ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення районного суду мотивовано тим, що строк дії договору оренди житлового приміщення від 10 червня 2008 року № 4608 припинився з 01 жовтня 2013 року, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 продовжують проживати у ІНФОРМАЦІЯ_1 після закінчення строку дії указаного договору. З припиненням дії договору оренди у відповідачів припинилось право на користування житловим приміщенням, а тому вони зобов'язані його звільнити. Останні підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення на підставі статті 99 ЖК Української РСР.

Короткий зміст ухвали апеляційного суду

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 04 квітня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва

від 13 жовтня 2016 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що висновки районного суду відносно того, що у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з припиненням дії договору оренди житлового приміщення від 10 червня 2008 року № 4608 з 01 жовтня

2013 року припинилось право на користування указаним житловим приміщенням, а тому відповідачі зобов'язані його звільнити та підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення на підставі статті 99 ЖК Української РСР,

є законними та обґрунтованими.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними та необґрунтованими й такими, що ухвалені з неправильним застосуванням норм чинного законодавства. Посилався на те, що, укладений договір оренди житлового приміщення на квартиру АДРЕСА_1

у м. Києві між КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» та ПП «Укрспецбуд» від 10 червня 2008 року

№ 4608, та закінчення строку його дії 01 жовтня 2013 року, не є підставою для його виселення, оскільки договір оренди житлового приміщення було укладено між юридичними особами, а не між позивачем та ним, і його було вселено в указане жиле приміщення з інших правових підстав, однак суди першої та другої інстанцій не надали належної правової оцінки вказаному, тому судами не повно з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Крім того,

у процесі розгляду судової справи представник позивача надав незавірену належним чином копію доручення на своє ім'я на представницькі функції третьої особи від Київської міської ради. Представник позивача представляв в одній особі як інтереси однієї сторони у справі КП «Спецжитлофонд», так і інтереси другої сторони - Київської міської ради. Отже, було порушено порядок представництва у судовому засіданні. Зазначав, що судами попередніх інстанцій не було взято до уваги, що КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» не спростовано факт наявності рішення для заселення відповідачів; з 19 квітня 2017 року вступив у силу Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» та мораторій на виселення із займаних ними на визначених цим Законом правових підставах жилих приміщень до 2021 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 28 квітня 2017 року було відкрито касаційне провадженняу вказаній справі та витребувано з Шевченківського районного суду м. Києва зазначену цивільну справу.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 08 листопада 2017 року справу за позовом КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: ПП «Укрспецбуд», Київська міська рада, про виселення без надання іншого житлового приміщення призначено до розгляду.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу

У червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення на касаційну скаргу від КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд», в якому зазначено про те, що відповідачі, які були вселені до спірного приміщення орендарем, втратили право на користування таким приміщенням з моменту припинення орендних відносин між двома юридичними особами. Вважало, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені при повному з'ясуванні обставин справи із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що рішенням Київської міської ради від 01 березня

2001 року № 217/1194 «Про створення комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» було створено на базі Дирекції з утримання та експлуатації житлових будинків маневреного фонду комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд», підпорядкувавши його Головному управлінню житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації та надано згоду на прийняття до комунальної власності територіальної громади м. Києва гуртожитків державних підприємств, організацій та господарських товариств.

Відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації

від 19 квітня 2001 рокуза № 777 «Про комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд», будинок АДРЕСА_1 закріплено за КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» на праві повного господарського відання.

Встановлено, що указана квартира перебуває у власності територіальної громади м. Києва Київської міської ради.

Наказом Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 09 червня 2008 року № 103-у «Про надання ПП «Укрспецбуд» квартири НОМЕР_1 у будинку

КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» за адресою: АДРЕСА_1 для проживання співробітників ОСОБА_2 та ОСОБА_3.» та було надано розпорядження КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» укласти з ПП «Укрспецбуд» договір оренди житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, для тимчасового проживання співробітників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та після укладення договору КПз утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» передати за актом приватному підприємству «Укрспецбуд» житлове приміщення, зазначене у пункті 1 цього наказу, для тимчасового проживання співробітників ОСОБА_2 та

ОСОБА_3

10 червня 2008 року між КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціалізованого призначення «Спецжитлофонд» (орендодавець) та

ПП «Укрспецбуд» (орендар) на виконання наказу Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації від 09 червня 2008 року № 103-у було укладено договір оренди житлового приміщення № 4608, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар, на визначений у пункті 5.1. строк, приймає в орендне користування квартиру АДРЕСА_1 з характеристикою, викладеною у пункті 1.2, оплатою, визначеною у розділі 2.

Згідно з пунктами 1.1, 1.2. указаного договору оренди приміщення: квартира

НОМЕР_1 у будинку АДРЕСА_1 з характеристикою: житлова площа - 25,8 кв. м, загальна площа - 44,8 кв. м.

Відповідно до пунктів 5.1., 5.2. указаного договору оренди сторони домовилися, що строк дії договору - з 15 червня 2008 року до 30 листопада 2008 року. Цей договір може бути продовжений за згодою КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд», якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору від третьої особи надійшло письмове звернення з проханням пролонгації договору.

Згідно з додатком № 1 до договору оренди житлового приміщення від 10 червня 2008 року № 4608, який було підписано між КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» та

ПП «Укрспецбуд», орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове користування квартиру АДРЕСА_1 для тимчасового проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Додатковою угодою від 09 грудня 2008 року № 1 до договору оренди житлового приміщення від 10 червня 2008 року № 4608 строк дії договору оренди продовжено з 01 грудня 2008 року по 31 березня 2009 року; додатковою угодою від 01 квітня 2009 року № 2 - з 01 квітня 2009 року по 30 вересня 2009 року; додатковою угодою від 02 жовтня 2009 року № 3 - з 01 жовтня 2009 року по

31 березня 2010 року; додатковою угодою від 09 квітня 2010 року № 4 -

з 01 квітня 2010 року по 30 вересня 2010 року; додатковою угодою від 29 вересня 2010 року № 5 - з 01 жовтня 2010 року по 31 березня 2011 року; додатковою угодою від 16 березня 2011 року № 6 - з 01 квітня 2011 року по 30 вересня

2011 року; додатковою угодою від 21 вересня 2011 року № 7 - з 01 жовтня

2011 року по 31 березня 2012 року; додатковою угодою від 21 березня 2012 року № 8 - з 01 квітня 2012 року по 30 вересня 2012 року; додатковою угодою

від 21 вересня 2012 року № 9 - з 01 жовтня 2012 року по 31 березня 2013 року; додатковою угодою від 08 квітня 2013 року № 10 - з 01 квітня 2013 року по

30 вересня 2013 року.

Згідно умов додаткових угод № 1-10 до договору оренди житлового приміщення вони є невід'ємною частиною договору оренди.

Відповідно до пункту 5.6 указаного договору оренди однією з умов припинення договору оренди є закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 3.2.5 указаного договору оренди житлового приміщення від 10 червня 2008 року № 4608 передбачено, що орендар зобов'язувався після закінчення строку дії договору, або в разі його розірвання у порядку, визначеному

пунктом 5.5 договору, звільнити приміщення та повернути орендодавцю за актом приймання-передачі. Обов'язок складання акту приймання - передачі приміщення покладається на орендаря. Акт приймання-передачі приміщення підписується представниками сторін та скріплюється їх печатками.

Судами встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживають у квартирі

НОМЕР_1 у будинку АДРЕСА_1 після закінчення строку дії укладеного договору оренди житлового приміщення та додаткових угод до нього.

КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» звертався до ПП «Укрспецбуд» та ОСОБА_5 із заявою

від 30 вересня 2013 року № 056/24-5744 про припинення дії договору оренди, де було зазначено, що строк дії договору оренди житлового приміщення

від 10 червня 2008 року № 4608 вважається припиненим з 01 жовтня 2013 року, а тому необхідно у десятиденний термін з дня отримання цієї заяви звільнити орендоване приміщення, здавши його КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» згідно з актом прийому-передачі, проте указану заяву було залишено без розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до статті 47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Частиною першою статті 109 ЖК Української PCP передбачено, що виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом.

Відповідно до статті 99 ЖК Української PCP піднаймачі і тимчасові жильці самостійного права на займане жиле приміщення не набувають незалежно від тривалості проживання. У разі припинення дії договору найму жилого приміщення одночасно припиняється і дія договору піднайму. Піднаймач і члени його сім'ї, а також тимчасові жильці зобов'язані негайно звільнити займане жиле приміщення. У разі відмовлення вони підлягають виселенню в судовому порядку, а з будинків, що загрожують обвалом, - в адміністративному порядку. Виселення провадиться без надання іншого жилого приміщення.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (частина перша

статті 759 ЦК України).

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (частина перша статті 763 ЦК України).

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та частиною четвертою

статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України» («Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine», заява № 30856/03) поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв'язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у право на житло.

Виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до житла передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену у пункті 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві. Відповідність останньому критерію визначається з урахуванням того, чи існує нагальна суспільна необхідність для застосування такого обмеження права на повагу до житла та чи буде втручання у це право пропорційним переслідуваній легітимній меті.

Навіть, якщо законне право на зайняття житлового приміщення припинене, особа вправі мати можливість, щоб її виселення було оцінене судом на предмет пропорційності у світлі відповідних принципів статті 8 Конвенції.

Неврахування національними судами принципу пропорційності у справах про виселення особи з житла є підставою для висновку про порушення стосовно такої особи статті 8 Конвенції.

Отже, врахування пропорційності, яке є принципом цивільного судочинства

(пункт 6 частини третьої статті 2, стаття 11 ЦПК України) забезпечує розумний баланс між інтересами позивача і відповідачів.

Вирішуючи спір, апеляційний суд зазначене не врахував, не встановив чи дотриманий принцип пропорційності при позбавленні відповідачів житла, виселенні відповідачів із займаної квартири АДРЕСА_1, чи дотриманий розумний баланс між інтересами позивача, який має довести необхідність виселення відповідачів, та самих відповідачів, які не мають іншого житла, не взяв до уваги факт законного вселення відповідачів у спірне приміщення та строк їх проживання у квартирі,

не встановив чому виселяють відповідачів зі спірної квартири, при тому що договір оренди житлового приміщення від 10 червня 2008 року № 4608 додатковими угодами, укладеними з 2008 року по 2013 рік, було продовжено

до 30 вересня 2013 року та дійшов передчасного висновку про залишення без змін рішення суду першої інстанції.

Усунути ці недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції неможливо.

Відповідно до пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

За таких обставин, ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам

статті 263 ЦПК України та постановлена з порушення норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для її скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 402 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 04 квітня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б.І. Гулько

Є. В.Синельников

С. Ф.Хопта