Постанова

Іменем України

27 січня 2020 року

м. Київ

справа № 640/15305/15-ц

провадження № 61-19009св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,

відповідач - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на постанову Харківського апеляційного суду від 19 вересня 2019 року в складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Бурлака І. В., Маміної О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2015 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 07 травня 2008 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 23 900 доларів США, який останній зобов`язався повернути у повному обсязі не пізніше 07 травня 2015 року, здійснюючи повернення кредиту та сплату відсотків ануїтетними платежами в розмірі 435 доларів США.

07 травня 2008 року між банком та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 укладено договори поруки, згідно умов яких поручителі зобов`язувалися перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_1 усіх його зобов`язань за кредитом у тому ж обсязі, що і позичальник.

20 лютого 2009 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до кредитного договору від 07 травня 2008 року, згідно з умовами якого продовжено строк користування кредитом по 07 травня 2017 року та змінено розмір повернення кредиту та сплату відсотків ануїтетними платежами з 435 доларів США на 385 доларів США.

08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до умов якого ПАТ «УкрСиббанк» передав ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, зокрема і кредитним договором, укладеним між банком та ОСОБА_1 та договорами поруки до цього договору.

ОСОБА_1 умови кредитного договору належним чином не виконував, з 2011 року взагалі перестав повертати кредитні кошти, станом на 28 липня 2015 року виникла заборгованість, яка у добровільному порядку погашена не була.

Позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором у сумі 1 016 235,96 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 17 листопада 2015 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором від 20 лютого 2009 року у сумі 1 016 235,96 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що наявні підстави, передбачені статтями 526, 554 ЦК України для солідарного стягнення із відповідачів заборгованості за кредитним договором.

Короткий зміст рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій

Рішення суду першої інстанції у частині вирішення позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості апеляційним судом не переглядалося.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 16 лютого 2016 року рішення Київського районного суду м. Харкова від 17 листопада 2015 року, в частині задоволення позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення у справі про відмову в задоволенні позову у цій частині. У іншій частині рішення Київського районного суду м. Харкова від 17 листопада 2015 року залишено без змін.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 16 лютого 2016 року залишено без змін постановою Верховного Суду від 21 березня 2019 року.

Суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився і суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог щодо солідарного стягнення кредитної заборгованості із поручителів та відмовляючи у цій частині позову, дійшов висновку, що оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази повідомлення поручителів про укладення між банком і позичальником додаткової угоди від 20 лютого 2009 року зі збільшенням періоду кредитування та надання ними згоди на такі зміни, а тому відсутні підстави для стягнення заборгованості з ОСОБА_2 та ОСОБА_3

24 липня 2019 року ОСОБА_4 звернувся до суду із апеляційною скаргою на рішення Київського районного суду м. Харкова від 17 листопада 2015 року.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 19 вересня 2019 року рішення Київського районного суду м. Харкова від 17 листопада 2015 року в частині задоволення позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відбулось збільшення періоду кредитування без погодження із поручителем та призвело до збільшення обсягу зобов`язань, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 640/15305/15-ц, витребувано її з Київського районного суду м. Харкова.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У жовтні 2019 року ПАТ «Дельта Банк» подало касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржену постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що додатковою угодою від 20 лютого 2009 року до кредитного договору продовжено строк користування кредитом на два роки, до 07 травня 2017 року, розмір ануїтетного платежу було пропорційно зменшено до розміру 385 доларів США. Апеляційним судом не враховано, що в даному випадку не підлягає застосуванню положення частини першої статті 559 ЦК України.

Доводи інших учасників справи

У грудні 2019 року ОСОБА_4 подав відзив на касаційну скаргу, у якому просив залишити в силі оскаржувану постанову апеляційного суду. Указував, що наявне рішення апеляційного суду Харківської області від 16 лютого 2016 року, яке набрало законної сили, ухвалено у цій справі із ідентичних підстав, факти наведені в ньому доведені.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що 07 травня 2008 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 23 900 доларів США, що дорівнює еквіваленту 120 695 грн, який боржник зобов`язався повернути у повному обсязі не пізніше 07 травня 2015 року, здійснюючи повернення кредиту та сплату відсотків ануїтетними платежами в розмірі 435 доларів США.

Відповідно до договору кредиту ануїтетний платіж - це сума грошових коштів, що складається з строкових процентів і строкової суми основного боргу і підлягає сплаті на умовах і в строк, встановлені цим договором.

07 травня 2008 року між банком та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 були укладені окремі з кожним договори поруки, згідно умов яких поручителі зобов`язувалися перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_1 усіх його зобов`язань за кредитом у тому ж обсязі, що і позичальник.

Відповідно до пункту 2.1 розділу 2 договорів поруки кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови основного договору з боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя.

20 лютого 2009 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до кредитного договору від 07 травня 2008 року, згідно з умовами якого банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 23 900 доларів США, що за курсом Національного банку України дорівнює еквіваленту 120 695 грн, на строк по 07 травня 2017 року, здійснюючи повернення кредиту та сплату відсотків ануїтетними платежами в розмірі 385 доларів США.

За період сплати кредиту з 2008 року по 2015 рік боржник повинен був заплатити (з розрахунку 435 доларів США щомісячно) 36 540 доларів США, а за період збільшення строку виконання зобов`язань зі сплати процентів на два роки (з розрахунку 385 доларів США щомісячно) - 41 580 доларів США.

Згідно частини другої цієї угоди позичальник зобов`язався не пізніше ніж через 30 календарних днів з дати її укладення докласти всіх необхідних зусиль, здійснити всі необхідні дії та укласти або забезпечити укладення (якщо забезпечення за договором надає третя особа) відповідних договорів про внесення змін та/або додаткових угод до всіх договорів забезпечення, які були та/або будуть укладені у забезпечення виконання зобов`язань позичальника за договором щодо надання згоди осіб, які передали забезпечення за договором на зміну зобов`язання, обумовлену підписанням цієї додаткової угоди.

08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до умов якого ПАТ «УкрСиббанк» передав ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, зокрема і щодо кредитного договору від 07 травня 2008 року укладеного між банком та ОСОБА_1 .

Згідно з розрахунком заборгованості станом на 28 липня 2015 року заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором від 07 травня 2008 року становить 1 016 235,96 грн, з яких: 503 203,50 грн - тіло кредиту; 513 032,46 грн - відсотки.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 цього Кодексу).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України).

Обсяг зобов`язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).

Припинення поруки пов`язане, зокрема, зі зміною зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Відповідно до частини першої статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов`язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов`язання виникає у разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо. При ануїтетних платежах позичальник щомісяця платить однакову суму, що включає в себе частину основного боргу і нарахований відсоток. При такій системі оплати у перші роки погашаються в основному відсотки по кредиту, а основна частина боргу зменшується незначно.

За таких обставин, з огляду на положення частини першої статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що внесення змін додатковою угодою до кредитного договору щодо збільшення періоду кредитування без згоди поручителя на такі зміни призводять до збільшення обсягу відповідальності останнього, що має своїм правовим наслідком припинення поруки в силу вимог закону.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, оскільки суд правильно застосував норми матеріального права та не порушив норми процесуального права.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 19 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун

М. Є. Червинська