Історія справи

Постанова

Іменем України

26 червня 2019 року

м. Київ

справа № 2-245/11

провадження № 61-27302св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.

суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

заявник - Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»,

суб`єкти оскарження: начальник відділу примусового виконання рішення Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Довгань Григорій Григорович, головний державний виконавець відділу примусового виконання рішення Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Сазонов Дмитро Костянтинович,

заінтересова особа - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 13 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Лівінського І. В., Коломієць В. В., Шаманської Н. О.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог

У квітні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») звернулося зі скаргою про визнання дій начальника та головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі - відділ примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Миколаївській області) неправомірними.

Скарга обґрунтована тим, що 24 лютого 2016 року постановою начальника відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Миколаївській області скасовано постанову головного державного виконавця від 29 грудня 2014 року про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-245/2011, виданим 04 січня 2012 року Корабельним районним судом м. Миколаєва. Скасування постанови мотивоване тим, що виконавчий лист пред`явлений з пропуском річного строку пред`явлення виконавчого документа до виконання. Також цією постановою скасовано постанову про розшук майна боржника від 13 січня 2015 року, акт опису та арешту майна від 15 грудня 2015 року і постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15 грудня 2015 року. Цього ж дня постановою начальника відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Миколаївській області знято арешт з майна боржника, накладений згідно з постановою від 15 грудня 2015 року. Постановою головного державного виконавця 01 березня 2016 року відмовлено у відкритті виконавчого провадження за вказаним вище виконавчим листом. Стягувач вважає, що строк пред`явлення виконавчого листа до виконання він не пропустив, оскільки постанову головного державного виконавця про повернення виконавчого листа від 03 вересня 2013 року він отримав відповідно до системи електронного документообігу банку 21 лютого 2014 року, а повторно його пред`явив до виконання 23 жовтня 2014 року.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 02 грудня 2016 року у задоволенні скарги відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що виконавчий лист № 2-245/2011 повернутий постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Миколаївській області від 03 вересня 2013 року, тому цей виконавчий лист міг бути повторно пред`явлений стягувачем до виконання у строк до 04 вересня 2014 року. Стягувач пред`явив виконавчий лист до виконання з порушенням встановленого строку, тому у державного виконавця не було підстави для відкриття провадження та вчинення подальших виконавчих дій.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 13 квітня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено, ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 02 грудня 2016 року скасовано та постановлено нову ухвалу, якою визнано неправомірними оскаржувані постанови начальника та головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Миколаївській області.

Ухвала Апеляційного суду Миколаївської області від 13 квітня 2017 року мотивована тим, що з матеріалів виконавчого провадження та з пояснень головного державного виконавця Сазонова Д. К. встановлено, що вказане виконавче провадження не містить відомостей про вручення стягувачу рекомендованого листа з повідомленням про відправлення спірного виконавчого листа та постанови від 03 вересня 2013 року про повернення виконавчого документа. Реєстр відправленої кореспонденції відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Миколаївській області за 2013 рік не зберігся. З наданого ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» витягу із системи електронного документообігу банку та копії супровідного листа встановлено, що постанова про повернення виконавчого документа від 03 вересня 2013 року та спірний виконавчий лист надійшли до банку 21 лютого 2014 року. Враховуючи дату отримання банком зазначених документів, а також середню тривалість поштообігу в Україні - 7 днів, колегія суддів дійшла висновку про те, що постанова про повернення виконавчого документа від 03 вересня 2013 року та спірний виконавчий лист були надіслані державним виконавцем 14 лютого 2014 року. Саме з цього часу має відраховуватись перебіг річного строку для повторного пред`явлення виконавчого листа до виконання в розумінні частини третьої статті 23 Закону України № 606-ХІV «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на час повернення виконавчого листа (далі - Закон України № 606-ХІV). З огляду на це при ухваленні постанов від 24 лютого 2016 року начальник відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Миколаївській області безпідставно виходив з того, що, пред`являючи повторно у грудні 2014 року спірний виконавчий лист до виконання, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» пропустило річний строк пред`явлення виконавчого документа до виконання. Такого ж помилкового висновку дійшов і головний державний виконавець, винісши постанову від 01 березня 2016 року, якою стягувачу відмовлено у відкритті виконавчого провадження за даним виконавчим листом у зв`язку з пропуском річного строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2017 року ОСОБА_1 , не погодившись з ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 13 квітня 2017 року, подала касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 червня 2017 року ОСОБА_1 поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження за її касаційною скаргою на ухвалу апеляційного суду від 13 квітня 2017 року, відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення виконання оскаржуваної ухвали апеляційного суду.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

18 травня 2018 року справу № 2-245/11 і матеріали касаційного провадження ВССУ передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Касаційна скарга обґрунтована тим, що виконавча служба допустила порушення порядку та строків виконавчого провадження, порядку зберігання документів, порядку повідомлення про постанови, що приймалися у цьому провадженні. Апеляційний суд неправильно встановив момент отримання банком виконавчого листа. Вважає, що порушення були допущені під час розгляду скарги банку і судом першої, і судом апеляційної інстанції.

Позиція Верховного Суду

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК Українивизначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 22 Закону України № 606-ХІV виконавчий лист, виданий на підставі судового рішення, може бути пред`явлений до виконання протягом року.

Державний виконавець згідно з частиною першою статті 25 Закону України № 606-ХІVзобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.

Згідно з частиною другою статті 83 Закону України № 606-ХІV начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

У частині третій статті 23 Закону України № 606-ХІV передбачено, що вразі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

Тобто після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Згідно зі статтею 24 Закону України № 606-ХІV державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред`явлення для примусового виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову.

Апеляційний суд встановив, що постановою від 03 вересня 2013 року державний виконавець відділу примусового виконання рішення УДВС ГТУЮ у Миколаївській області повернув виконавчий лист стягувачу у зв`язку з відсутністю в боржника майна, на яке може бути звернено стягнення.

23 жовтня 2014 року виконавчий лист повторно пред`явлено до виконання, однак державний виконавець відмовив у відкритті виконавчого провадження через відсутність належно завіреної довіреності представника стягувача.

16 грудня 2014 року стягувач повторно пред`явив виконавчий лист до виконання.

29 грудня 2014 року державний виконавець відкрив виконавче провадження № 45946695 за цим виконавчим листом.

24 лютого 2016 року зазначена постанова скасована начальником відділу примусового виконання УДВС ГТУЮ у Миколаївській області у зв`язку з пропуском стягувачем річного строку пред`явлення виконавчого документа до виконання. Цією постановою скасовано постанову про розшук майна боржника від 13 січня 2015 року, акт опису та арешту майна від 15 грудня 2015 року та постанову про арешт майна боржника й оголошення заборони на його відчуження від 15 грудня 2015 року.

Другою постановою начальника відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Миколаївській області від 24 лютого 2016 року знято арешт з майна боржника, накладений постановою від 15 грудня 2015 року.

01 березня 2016 року постановою головного державного виконавця відмовлено у відкритті виконавчого провадження за вказаним виконавчим листом.

Відповідно до частини четвертої статті 47 Закону України № 606-ХІV про повернення стягувачу виконавчого документа державний виконавець виносить постанову. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі статтею 30 Закону України № 606-ХІV державний виконавець здійснює виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 47 цього Закону.

Відповідно до наведених норм повернення виконавчого листа оформлюється постановою державного виконавця, переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання пов`язане з днем його повернення.

Таким чином, апеляційний суд, з посиланням на системний аналіз частини третьої статті 23 і частини першої статті 31 Закону України № 606-ХІV,дійшов правильного висновку про те, що стягувач не пропустив строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Згідно з частиною другою статті 25 Закону України № 606-ХІV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документу виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У статті 31 Закону України № 606-ХІVвизначені правила надіслання сторонам виконавчого провадження документів виконавчого провадження, відповідно до яких копії постанови державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов`язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами. Постанова про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Апеляційний суд встановив на підставі наявних у справі доказів, що зазначені приписи Закону України № 606-ХІV порушив державний виконавець, унаслідок чого виконавчий документ був повернений стягувачу не у вересні 2013 року, а у лютому 2014 року.

На час винесення державним виконавцем 29 грудня 2014 року постанови про відкриття виконавчого провадження строк пред`явлення виконавчого документу до виконання не закінчився, що правильно встановлено апеляційним судом.

Отже, Апеляційний судМиколаївської області ухвалою від 13 квітня 2017 року правомірно скасував ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 02 грудня 2016 року, яка не відповідала закону.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судового рішення, та не свідчать про порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судового рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 13 квітня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. О. Кузнєцов Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов'