Історія справи

Постанова

Іменем України

26 червня 2019 року

м. Київ

справа № 265/3154/17

провадження № 61-17524св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Калараша А. А., Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Штелик С. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 26 липня 2017 року у складі судді Міхеєвої І. М. та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 16 серпня 2017 року у складі суддів: Лопатіної М. Ю., Гаврилової Г. Л., Зайцевої С. А.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Утравні 2017 року Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради (далі - УСЗН) до Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплачених коштів щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

В обґрунтування вимог позивач зазначав, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в УСЗН як одержувач щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. Щомісячна адресна допомога відповідачці була призначена та сплачувалась з 10 березня 2015 року по 09 вересня 2015 року в сумі по 884 грн щомісяця. Пункт 6 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2015 року № 505, передбачає, що грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто з членів сім`ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, отриманої в порядку передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року №136, у володінні ОСОБА_1 є квартира за адресою: АДРЕСА_1 , а також квартира за адресою: АДРЕСА_2 , на території якого органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.

Наказом Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07 жовтня 2014 року № 33/6/а визначено райони та терміни проведення антитерористичної операції Донецька і Луганська області з 07 квітня 2014 року. Відповідно до розділу 1 пункту 20 розпорядження Кабінету Міністрів України № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» деякі райони міста Маріуполя визначено як населені пункти, де здійснювалася антитерористична операція.Проте, відповідними розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р та від 02 грудня 2015 року №1276-р були затверджені переліки населених пунктів, на території яких органи державної влади не виконують свою зобов`язання, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, в яких місто Маріуполь Донецької області не зазначено.

Таким чином, за період з 10 березня 2015 року по 09 вересня 2015 року, коли відповідачу виплачувалась щомісячна адресна допомога, місто Маріуполь Донецької області, де розташовані квартири, що належать ОСОБА_1 на праві власності, не входило до переліку населених пунктів, на території якого органи державної влади не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, і на території міста органи державної влади України здійснювали та продовжують здійснювати свої повноваження в повному обсязі. Тому наявність у власності житла на території підконтрольній Українській владі та в місті, де органи державної влади виконують всі свої зобов`язання в повному обсязі, є причиною виникнення переплати раніше виплачених сум допомоги. Спеціалістами управління відповідача повідомлено про надмірно виплачені кошти та запропоновано добровільно їх внести на рахунок УСЗН, але станом на 04 травня 2017 року сума боргу не погашена.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 суму надміру виплачених коштів щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, в розмірі 5 312 грн 55 коп.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 26 липня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що 30 жовтня 2014 року розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, відповідно до якого м. Маріуполь включено до вказаного переліку. 02 грудня 2015 року розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1275-р знову затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, відповідно до якого м. Маріуполь також включено до вказаного переліку. Доказів того, м. Маріуполь було виключено з переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, а також того, що м. Маріуполь не відноситься до району проведення антитерористичної операції, суду не надано. При цьому суд не приймає до уваги посилання позивача на перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 жовтня 2014 року № 1085, оскільки пункт 6 Порядку № 505 передбачає, що житлове приміщення повинно бути розташоване саме в регіонах, інших, ніж райони проведення антитерористичної операції, а не в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 16 серпня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що житлові приміщення, що належать відповідачу, розташовані в місті Маріуполі, яке відноситься до районів проведення антитерористичної операції. За таких обставин, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що, оскільки судовим розглядом не встановлено, що відповідач подала позивачу документи з недостовірними відомостями щодо відсутності в неї у власності житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших, ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, грошова допомога Управлінням соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради сплачувалась ОСОБА_1 . правомірно та підстав для її стягнення немає.Доводи позивача про те, що ОСОБА_1 має у власності житлові приміщення, які розташовані в регіонах, інших, ніж тимчасово окупована територія України та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки це твердження не має правового значення для вирішення даної справи з огляду на те, що згідно абзацу 1 пункту 6 Порядку № 505 (в редакції, яка діяла на час здійснення виплат відповідачу), грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто з членів сім`ї має у власності житлове приміщення, не тільки розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, а і райони проведення антитерористичної операції, до яких відноситься місто Маріуполь.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду із розгляду цивільних і кримінальних справ, Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та задовольнити позов, посилаючись на неправильне застосування судами норм матерального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що згідно наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ від 07 жовтня 2014 року № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операціх та термінів її проведення» всі населені пункти Донецької та Луганської областе й є района-ми проведеня АТО, але згідно розділу 1 пункту 20 розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України», до даного переліку входили деякі райони м. Маріуполя, проте в даному нормативному акті не визначено, в який саме період вона здійснювалася у наведених населених пунктах, та чи не є дані населені пункти та місто регіоном іншим, ніж тимчасово окупована територія України. Натомість розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р та від 02 грудня 2015 року №1276-р були затверджені переліки населених пунктів, на території яких органи державної влади не виконують свою зобов`язання, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, в яких місто Маріуполь Донецької області не зазначено.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Суди установили, що ОСОБА_1 з 15 грудня 2014 року має статус особи, яка переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, а саме: з села Комінтернове Донецької області до міста Маріуполя.

Рішенням Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради від 18 березня 2015 року відповідачу була призначена щомісячна адресна допомога як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, на період з 10 березня 2015 року по 09 вересня 2015 року та виплачена в загальній сумі 5 312 грн 15 коп.

Згідно пункту 2 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №505, в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин (далі - Порядок №505), грошова допомога надається громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають на території України і переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції або змушені були покинути своє постійне місце проживання в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, і перемістилися в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі (далі - особа, яка переміщується), а також стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, структурних підрозділах з питань соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі -уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням та виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

У відповідності до абзацу 1 пункту 5 Порядку № 505 для отримання грошової допомоги уповноважений представник сім`ї звертається до уповноваженого органу за фактичним місцем проживання (перебування) з відповідною заявою та пред`являє паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу, та довідки всіх членів сім`ї про взяття на облік осіб, які переміщуються. Зі змісту абзацу 2 пункту 5 Порядку № 505 вбачається, що у даній заяві уповноважений представник сім`ї зазначає, зокрема, наявність у будь-кого з членів сім`ї у володінні житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції.

Згідно із абзацом 1 пункту 6 Порядку № 505 грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто з членів сім`ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення.

У відповідності до пункту11 Порядку № 505, уповноважений представник сім`ї, якому призначено грошову допомогу, зобов`язаний повідомляти уповноваженому органу про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги, протягом трьох днів з дня настання таких обставин.

Суми грошової допомоги, виплачені надміру внаслідок подання документів з недостовірними відомостями, повертаються на вимогу уповноваженого органу.

Крім того, Законом України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669-VII), який є спеціальним, дія якого поширюється лише на визначене коло суб`єктів, визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Статтею 1 Закону № 1669-VII передбачено, що періодом проведення антитерористичної операції визначено час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Згідно із частиною п?ятою статті 11 Закону № 1669-VII на Кабінет Міністрів України покладено обов`язок у 10-денний строк з дня опублікування вказаного Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року був затверджений Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого входило місто Маріуполь Донецької області, де розташовані житлові приміщення, які має у власності відповідач.

Даний населений пункт входить також і до оновленого Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 15 грудня 2016 року, ОСОБА_1 має у власності квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , а також Ѕ частку квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

Таким чином, житлові приміщення, що належать відповідачу, розташовані в у місті Маріуполі, яке відноситься до районів проведення антитерористичної операції.

Установивши, що м. Маріуполь, на території якого розташовані належні ОСОБА_1 квартири, не було виключено с з переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача надмірно виплачених грошових коштів, оскільки адресна матеріальна допомога нараховувалась відповідачу як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до вимог чинного законодавства.

Оскільки ОСОБА_1 має у власності житлові приміщення, що знаходяться в населеному пункті, де проводилась антитерористична операція, вона мала право на підставі Порядку № 505 у спірний період з 10 березня 2015 року по 09 вересня 2015 року отримувати грошову допомогу.

Безпідставним є посилання позивача на перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 жовтня 2014 року № 1085, оскільки пункт 6 Порядку № 505 передбачає, що житлове приміщення повинно бути розташоване в регіонах, інших, ніж райони проведення антитерористичної операції, а не в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

З урахуванням викладеного, доводи касаційної скарги є безпідставними та не впливають на законність оскаржуваних судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, судові рішення залишаються без змін на підставі статті 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 26 липня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 16 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді: А. А. Калараш

А. О. Лесько

С. Ю. Мартєв

С. П. Штелик