Постанова

Іменем України

26 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 209/800/22

провадження № 61-13293св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Шишкіним Віталієм Миколайовичем, на рішення Дніпровського районного суду

м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 червня 2022 року у складі судді Лобарчук О. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 16 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Городничої В. С.,

Лаченкової О. В., Петешенкової М. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») про визнання права на проведення реструктуризації та зобов`язання вчинити дії.

Позов обґрунтований тим, що 06 вересня 2007 року між ним та

АТ КБ «ПриватБанк» укладено кредитний договір № DZHCG100770532, відповідно до умов якого він отримав кредит у розмірі 23 920,00 доларів США зі строком повернення до 05 вересня 2037 року, кредитний договір № DZHCG200770532, відповідно до умов якого також отримав кредит у розмірі 5 980,00 доларів США зі строком повернення до 05 вересня 2037 року.

13 квітня 2021 року Верховною Радою України прийнято Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих

у іноземній валюті», який набрав чинності 23 квітня 2021 року (далі - Закон).

Так, цим Законом, зокрема, доповнено пунктом 7 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до якого зобов`язання позичальників за договорами про споживчий кредит, наданий

в іноземній валюті, що відповідають зазначеним у цьому пункті критеріям (незалежно від дати укладення договору), підлягають обов`язковій реструктуризації на вимогу позичальника (особи, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) або його представника (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.

Позивач посилався на наявність встановлених Законом відповідних умов для проведення реструктуризації, а саме:

- на цей час у Дніпровському районному суді розглядається цивільна справа за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором;

- відсутність простроченої заборгованості станом на 01 січня 2014 року підтверджується копією розрахунку заборгованості, наданої банком;

- виконання зобов`язань за договором забезпечено іпотекою квартири, площа якої не перевищує 140 кв. м;

- предмет іпотеки - житлове нерухоме майно використовується як місце постійного проживання позичальника, інших об`єктів нерухомого майна, крім квартири за адресою: АДРЕСА_1 ,

ОСОБА_1 не має;

- предмет іпотеки - нерухоме житлове майно придбавалося повністю або частково за рахунок кредитних коштів, що підтверджується пунктом 7.1 кредитного договору від 06 вересня 2007 року.

25 червня 2021 року представник позивача - адвокат Шишкін В. М., діючий на підставі довіреності, звернувся до банку з письмовою заявою про реструктуризацію заборгованості, до якої додано повний пакет документів, визначених Законом. Заява зареєстрована за вхідним номером 1535-ВБ.

Проте, представником отримано відповідь банку від 09 липня 2021 року за вихідним номером № 20.1.0.0.0/7-210625/12117, у якій повідомлялось про відмову

у проведенні реструктуризації з таких підстав:

1) наявність у суді відкритого провадження у справі, предметом спору у якій

є права та обов`язки сторін за кредитним договором, відсутність рішення суду, яке набрало законної сили;

2) ненадання необхідних для проведення реструктуризації документів, надання яких вимагалось банком згідно із законодавством України.

06 серпня 2021 року представник позивача звернувся до банку з повторною заявою про реструктуризацію, що підтверджується копією листа від 06 серпня 2021 року з вхідним номером 1924-ВБ, проте відповіді не отримав.

Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_1 просив визнати його право на проведення реструктуризації заборгованості за кредитними договорами

від 06 вересня 2007 року № DZHCG100770532 та від 06 вересня 2007 року

№ DZHCG200770532 відповідно до умов, встановлених пунктом 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування»; визнати неправомірною відмову АТ КБ «ПриватБанк» у проведенні реструктуризації заборгованості за цими кредитними договорами; а також зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» здійснити реструктуризацію його заборгованості за кредитними договорами від 06 вересня 2007 року № DZHCG100770532 та

від 06 вересня 2007 року № DZHCG200770532 відповідно до умов, визначених пунктом 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».

Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 червня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що вимоги позову є необґрунтованими та безпідставними, оскільки в провадженні Дніпровського районного суду

м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області перебуває цивільна справа

№ 209/918/20 за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, рішення у справі судом не ухвалено, а отже відповідно до підпункту 3 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», кредитні зобов`язання позивача не підлягали реструктуризації, а відповідачем правомірно відмовлено в проведенні реструктуризації.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 червня 2022 року - без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що наявність на день набрання чинності пунктом 7 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» відкритого провадження у справі, предметом спору в якій є права та обов`язки сторін за договором щодо реструктуризації зобов`язань за яким подається заява, відсутність рішення суду

у цій справі свідчить про порушення позивачем строку та порядку подання заяви про реструктуризацію, тому відсутні підстави для зобов`язання відповідача вчиняти дії по реструктуризації заборгованості за таким договором.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У грудні 2022 року ОСОБА_1 через свого представником - адвоката

Шишкіна В. М. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 червня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 16 листопада 2022 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначив пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах). Зокрема, про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 7 розділу VІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування»

від 15 листопада 2016 року № 1734-VІІІ.

У березні 2023 року АТ КБ «ПриватБанк» подало до суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить відхилити касаційну скаргу, оскільки суди попередніх інстанцій, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, правомірно застосували норми матеріального права, дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Позиція Верховного Суду

Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Встановлені судами обставини

06 вересня 2007 року між ОСОБА_1 та Закритим акціонерними товариством Комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», укладений кредитний договір № DZHCG100770532, відповідно до умов якого позичальнику наданий кредит у сумі 23 920,00 доларів США на придбання квартири, зі сплатою 1,00 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 1 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця у період сплати

у розмірі 0,20 % від суми виданого кредиту, відсотків за дострокове погашення кредиту згідно з пунктом 3.11 цього договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно з пунктом 6.2 цього договору (а. с. 16-20).

06 вересня 2007 року між ОСОБА_1 та Закритим акціонерними товариством Комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», укладений кредитний договір № DZHCG200770532, відповідно до умов якого позичальнику наданий кредит у сумі 5 980,00 доларів США на придбання квартири, зі сплатою 1,00 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 1 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця у період сплати

у розмірі 0,20 % від суми виданого кредиту, відсотків за дострокове погашення кредиту згідно з пунктом 3.11 цього договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно з пунктом 6.2 цього договору, на строк

до 05 вересня 2037 року (а. с. 21-23).

06 вересня 2007 року на забезпечення зобов`язань за кредитним договором

№ DZHCG100770532 між ОСОБА_1 та Закритим акціонерними товариством Комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», укладений договір іпотеки № 734187, згідно з умовами якого

в іпотеку передано належну ОСОБА_1 на праві власності квартиру

АДРЕСА_2 , загальною площею

49,2 кв. м, житловою - 28,4 кв. м.

25 червня 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Шишкін В. В., діючий на підставі довіреності, звернувся до банку з письмовою заявою про реструктуризацію заборгованості. До заяви додані документи, згідно з переліком, передбаченим Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» № 1381-ІХ

(а. с. 9-10).

АТ КБ «ПриватБанк» 09 липня 2021 року надало відповідь № 20.1.0.0/7-210625/12117, у якій повідомило про відмову у проведенні реструктуризації заборгованості за кредитним договором, посилаючись на наявність у суді відкритого провадження у справі, предметом спору у якій є права та обов`язки сторін за кредитним договором, та відсутність рішення суду, яке набрало законної сили; ненадання необхідних для проведення реструктуризації документів, що встановлені/надання яких вимагалось банком згідно з законодавством України, зокрема, Законом України «Про споживче кредитування» (а. с. 15).

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що вимоги є необґрунтованими та безпідставними, оскільки в провадженні Дніпровського районного суду

м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області перебуває цивільна справа

№ 209/918/20 за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, проте рішення у вказаній справі судом не ухвалено, що свідчить про існування між сторонами спору щодо розміру заборгованості та порушення позивачем строку й порядку подачі заяви про реструктуризацію, а отже відповідно до підпункту 3 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» відсутні підстави для зобов`язання відповідача вчиняти дії, заявлені у цьому позові.

Верховний Суд не погоджується з такими висновками судів з огляду на таке.

Правове обґрунтування

Стаття 3 Закону України «Про споживче кредитування» визначає, що цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв`язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець має право проводити за погодженням із споживачем реструктуризацію зобов`язань за договором про споживчий кредит. Реструктуризація зобов`язань за договором про споживчий кредит - це зміна істотних умов договору про споживчий кредит, що здійснюється кредитодавцем на договірних умовах із споживачем і впливає на умови та/або порядок повернення такого кредиту.

23 квітня 2021 року набув чинності Закон України від 13 квітня 2021 року № 1381-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» і Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 7.

Відповідно до підпунктів 1-2 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» обов`язковій реструктуризації підлягають зобов`язання, передбачені договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, у разі: наявності станом на день набрання чинності цим пунктом будь-якого непогашеного грошового зобов`язання (простроченого грошового зобов`язання та/або грошового зобов`язання, строк сплати якого не закінчився) перед кредитором, крім випадку переходу усіх прав кредитора до поручителя (заставодавця) у зв`язку з виконанням ним зобов`язань позичальника; відсутності станом на 01 січня 2014 року простроченої заборгованості, яку згідно з договором позичальник зобов`язаний сплатити не пізніше 01 січня 2014 року (крім простроченої заборгованості із сплати неустойки та інших платежів, нарахованих у зв`язку із простроченням позичальником платежів, та/або будь-якої заборгованості, строк сплати якої відповідно до договору спливає після 01 січня 2014 року, але яку кредитор вимагав повернути достроково (у строк до 01 січня 2014 року) у зв`язку з простроченням позичальником платежів), або якщо зазначену прострочену заборгованість погашено до дня проведення реструктуризації; виконання зобов`язань за договором забезпечено предметом іпотеки згідно з статтею 5 Закону України «Про іпотеку» у вигляді майна, віднесеного до об`єктів житлового фонду (далі - житлове нерухоме майно), або об`єкта незавершеного житлового будівництва, або майнових прав на нього, або садового будинку, або земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель

і споруд (присадибна ділянка), а загальна площа такого нерухомого майна (об`єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує для квартири

140 квадратних метрів, для житлового будинку - 250 квадратних метрів, для садового будинку - 250 квадратних метрів, для земельної ділянки - площі, визначеної пунктом «г» частини першої статті 121 Земельного кодексу України.

Крім того, вимагається виконання хоча б однієї з таких умов:

- предмет іпотеки - житлове нерухоме майно використовується як місце постійного проживання позичальника або майнового поручителя (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);

- у власності позичальника або майнового поручителя, який є власником предмета іпотеки - об`єкта незавершеного житлового будівництва, відсутнє інше житлове нерухоме майно (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);

- предмет іпотеки - нерухоме житлове майно придбавалося повністю або частково за рахунок кредитних коштів, отриманих за договором, і умовами договору або іпотечного договору передбачено заборону реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою розташування житлового нерухомого майна, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);

- предметом іпотеки є земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, площа якого не перевищує 250 квадратних метрів, розташованого на зазначеній земельній ділянці, та житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території

у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);

- предметом іпотеки є садовий будинок, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території

у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі).

Відповідно до підпункту 3 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» реструктуризація зобов`язань, передбачених договором, здійснюється за заявою, що подається кредитору позичальником (особою, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) або його представником (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) особисто або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим пунктом, крім таких випадків:

- у разі смерті позичальника (або особи, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) протягом строку, передбаченого абзацом першим цього підпункту, спадкоємець, до якого перейшли права та обов`язки позичальника, може подати заяву про проведення реструктуризації протягом двох місяців з дня одержання відповідного свідоцтва про право на спадщину;

- у разі наявності на день набрання чинності цим пунктом у суді відкритого провадження у справі, предметом спору в якій є права та обов`язки сторін за договором, щодо реструктуризації зобов`язань за яким подається заява, та/або права та обов`язки сторін за іпотечним договором, укладеним для забезпечення виконання передбачених цим договором зобов`язань, та/або договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, та відсутності рішення суду, що набрало законної сили, заява про проведення реструктуризації може бути подана після спливу тримісячного строку з дня набрання чинності цим пунктом, але не пізніше двох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду в такій справі;

- у разі залучення позичальника (особи, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) у встановленому законодавством порядку до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях у період, що припадає на тримісячний строк з дня набрання чинності цим пунктом, заява про проведення реструктуризації може бути подана після спливу тримісячного строку з дня набрання чинності цим пунктом, але не пізніше двох місяців з дня завершення такого залучення.

У разі пропуску позичальником строків, зазначених у цьому підпункті, кредитор звільняється від обов`язку проведення реструктуризації зобов`язань за іпотечним кредитом на умовах, визначених цим пунктом.

Відповідно до абзацу 2 підпункту 3 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» законодавець встановив два варіанти строків для позичальника на звернення до кредитора із заявою про реструктуризацію зобов`язань у випадку наявності у суді відкритого провадження у справі, предметом спору в якій є права та обов`язки сторін за договором, щодо реструктуризації зобов`язань за яким подається заява, та/або права та обов`язки сторін за іпотечним договором, укладеним для забезпечення виконання передбачених цим договором зобов`язань, та/або договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, та відсутності рішення суду, що набрало законної сили:

- заява про проведення реструктуризації може бути подана після спливу тримісячного строку з дня набрання чинності пунктом 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», але не пізніше двох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду в такій справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суди першої та апеляційної інстанції, вирішуючи спір про визнання права на реструктуризацію заборгованості, виходили з того, що вимоги ОСОБА_1

є необґрунтованими, оскільки позичальник звернувся до банку з письмовою заявою про реструктуризацію заборгованості 25 червня 2021 року, тобто до спливу тримісячного строку з дня набрання чинності пунктом 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», на день набрання чинності цим пунктом у суді на розгляді перебуває цивільна справа

№ 209/918/20 за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, предметом спору в якій є права та обов`язки сторін за договором про реструктуризацію зобов`язань за яким ОСОБА_1 подано заяву, проте у цій справі судом рішення не постановлено.

Водночас суди не звернули увагу на те, що за змістом абзацу 2 підпункту 3 пункту 7 Закону України «Про споживче кредитування» законодавець встановив строки для позичальника на звернення до кредитора із заявою про реструктуризацію зобов`язань. Так, у випадку наявності у суді відкритого провадження у справі, предметом спору в якій є права та обов`язки сторін за договором, щодо реструктуризації зобов`язань за яким подається заява, та/або права та обов`язки сторін за іпотечним договором, укладеним для забезпечення виконання передбачених цим договором зобов`язань, та/або договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, та відсутності рішення суду, що набрало законної сили: заява про проведення реструктуризації може бути подана після спливу тримісячного строку з дня набрання чинності пунктом 7 Розділу IV Закону України «Про споживче кредитування» або не пізніше двох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду в такій справі.

Верховний Суд вважає висновки судів першої та апеляційної інстанції про те, що наявність в провадженні Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області цивільної справи № 209/918/20 за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості унеможливлювала розгляд банком заяви позивача про проведення реструктуризації відповідно до підпункту 3 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», помилковими, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні наведених приписів Закону.

Підставою касаційного оскарження заявник вказував пункт 3 частини другої

статті 389 ЦПК України, а саме відсутність висновку Верховного Суду з питання застосування пункту 7 розділу VІ Прикінцевих та перехідних положень

Закону України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VІІІ.

За результатами перегляду справи в касаційному порядку така підстава касаційного оскарження підтвердилася, у зв`язку із чим Верховний Суд викладає такі висновки.

Положення підпункту 3 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» не обмежує права споживача на звернення до банку із заявою про проведення реструктуризацію в період перебування в провадженні суду справи за позовом банку про стягнення заборгованості із такого позичальника, а встановлює додатковий (збільшений) строк для подання відповідної заяви у такому випадку.

Позичальник за договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, може подати заяву кредитору про реструктуризацію зобов`язань у випадку наявності у суді відкритого провадження у справі, предметом спору в якій є права та обов`язки сторін за договором, щодо реструктуризації зобов`язань за яким подається заява, та/або права та обов`язки сторін за іпотечним договором, укладеним для забезпечення виконання передбачених цим договором зобов`язань, та/або договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя як протягом тримісячного строку з дня набрання чинності пунктом 7 Розділу IV Закону України «Про споживче кредитування», так і зі спливом цього строку, але не пізніше двох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду в такій справі.

У справі, яка переглядається касаційним судом, встановлено, що ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Шишкіна В. М. надіслав на адресу

АТ КБ «ПриватБанк» заяву про проведення реструктуризації у порядку Закону України «Про споживче кредитування», яка отримана банком 25 червня 2021 року та зареєстрована за № 1535-ВБ.

У заяві представник ОСОБА_1 - Шишкін В. М. вказав усі обов`язкові реквізити, визначені підпунктом 4 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», та долучив документи, які підтверджують такі відомості.

Банк листом відмовив у проведенні реструктуризації, вказавши про наявність

у суді відкритого провадження у справі, предметом спору в якій є права та обов`язки сторін за кредитним договором, та відсутність рішення суду, що набрало законної сили; ненадання необхідних для проведення реструктуризації документів, що встановлені/надання яких вимагалось банком згідно з законодавством України (зокрема, Законом України «Про споживче кредитування»).

Зміст листа відповідача підтверджує, що відмова у проведенні реструктуризації боргу не містить конкретних правових підстав та переліку документів, які не долучено заявником.

Закон України «Про споживче кредитування» визначає вичерпний перелік обставин, за яких кредитор має право відмовити у реструктуризації за договорами про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, що відповідають зазначеним

у підпунктах 1, 2 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення»

Закону України «Про споживче кредитування» критеріям (незалежно від дати укладення договору), та підлягають обов`язковій реструктуризації на вимогу позичальника: у разі пропуску позичальником строків, на подачу заяви, кредитор звільняється від обов`язку проведення реструктуризації зобов`язань за іпотечним кредитом на умовах, визначених цим законом (абзац 7 підпункту 3 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування»); у разі ненадання позичальником необхідних для проведення реструктуризації документів, зазначених у підпункті 4 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення», кредитор звільняється від обов`язку проведення реструктуризації зобов`язань за іпотечним кредитом на умовах, визначених цим пунктом (абзац 9 підпункту 4 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування»).

Заявник несе відповідальність за достовірність зазначеної у заяві про проведення реструктуризації інформації. У разі якщо заявник не зазначив у заяві про проведення реструктуризації об`єкт нерухомого майна, віднесений до об`єктів житлового фонду, що на момент підписання заяви належав на праві власності позичальнику (особі, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) або майновому поручителю, або заявник зазначив недостовірну інформацію про зареєстроване на момент підписання заяви місце проживання позичальника (особи, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) або майнового поручителя, або заявник зазначив недостовірну інформацію про фактичне місце проживання позичальника (особи, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) або майнового поручителя, то в разі встановлення однієї з цих обставин судом або в разі підтвердження однієї з таких обставин наявними

у кредитора офіційними документами (виданими суб`єктами, уповноваженими відповідно до закону видавати такі документи), це є підставою для відмови

у проведенні передбаченої цим пунктом реструктуризації. Якщо реструктуризацію відповідно до цього пункту проведено, це є підставою для відновлення грошових зобов`язань позичальника, які існували станом на день, що передував дню проведення такої реструктуризації, із зменшенням таких грошових зобов`язань на суми сплачених з дня проведення реструктуризації платежів (абзац 10 підпункту 4 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування»). Не здійснюється відповідно до цього пункту реструктуризація зобов`язань за договорами, усі зобов`язання за якими до дня набрання чинності цим пунктом реструктуризовано, за умови вираження усіх грошових зобов`язань виключно у грошовій одиниці України (гривні) без визначення грошового еквівалента будь-якого із зобов`язань в іноземній валюті (абзац 11 підпункту 4 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування»).

За наведених обставин, за змістом пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» у АТ КБ «ПриватБанк» не було передбачених законом підстав для відмови ОСОБА_1 у здійсненні реструктуризації заборгованості за кредитними договорами від 06 вересня

2007 року № DZHCG100770532 та № DZHCG200770532.

Відповідно до підпункту 12 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» днем проведення реструктуризації вважається день отримання кредитором, крім випадку переходу усіх прав кредитора до поручителя або заставодавця у зв`язку з виконанням ним зобов`язань позичальника, заяви про проведення відповідно до цього пункту реструктуризації.

Кредитор зобов`язаний не пізніше 60 днів з дня реструктуризації здійснити усі обчислення, необхідні для проведення реструктуризації, та надіслати позичальнику, поручителю та іншим зобов`язаним за договором особам поштою рекомендованим листом інформацію про зміну зобов`язань за результатами проведення реструктуризації (включаючи інформацію про всі наявні зобов`язання позичальника за результатами проведення реструктуризації станом на день проведення реструктуризації та новий графік платежів). Також відповідна інформація у письмовому вигляді безоплатно надається зазначеним особам особисто на їхню вимогу.

Отже, зобов`язання передбачені кредитними договорами, які укладені 06 вересня 2007 рокуміж ОСОБА_1 та Закритим акціонерними товариством Комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», підлягали реструктуризації, тому відповідач безпідставно відмовив

у задоволенні заяви представника позивача про проведення реструктуризації.

Відповідно до частин першої та третьої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення

у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права внаслідок неправильного тлумачення, а саме: пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», тому Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Розподіл судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що

у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з 1 січня 2022 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 481,00 грн.

Враховуючи, що позивачем заявлено 3 вимоги немайнового характеру, то судовий збір у цій справі становить 2 977,20 грн (992,40 ? 3).

Відповідно до підпунктів 6, 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви; за подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Тож, судовий збір за апеляційний перегляд справи складає 4 465,80 грн, за касаційний перегляд - 5 954,40 грн.

Оскільки за результатами розгляду справи касаційна скарга підлягає задоволенню, а ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», то з АТ КБ «ПриватБанк» у дохід держави необхідно стягнути судовий збір за подання позову у розмірі 2 977,20 грн, за апеляційний перегляд - 4 465,80 грн, за касаційний перегляд - 5 954,40 грн,

а всього - 13 397,40 грн.

Керуючись статтями 141 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Шишкіним Віталієм Миколайовичем, задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 червня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 16 листопада 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про визнання права на проведення реструктуризації та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати право ОСОБА_1 на проведення реструктуризації заборгованості за кредитними договорами від 06 вересня 2007 року

№ DZHCG100770532 та від 06 вересня 2007 року № DZHCG200770532 відповідно до пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».

Визнати неправомірною відмову Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» у проведенні реструктуризації заборгованості ОСОБА_1 за кредитними договорами від 06 вересня 2007 року

№ DZHCG100770532 та від 06 вересня 2007 року № DZHCG200770532.

Зобов`язати Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» здійснити реструктуризацію заборгованості ОСОБА_1 за кредитними договорами від 06 вересня 2007 року № DZHCG100770532 та від 06 вересня

2007 року № DZHCG200770532.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (місцезнаходження: вул. Грушевського, 1д, м. Київ, 01001, ЄДРПОУ: 14360570)

у дохід держави судовий збір у розмірі 13 397,40 грн.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко