Історія справи

Постанова КЦС ВП від 26.04.2023 року у справі №2034/3226/2012
Постанова КЦС ВП від 26.04.2023 року у справі №2034/3226/2012

Постанова

Іменем України

26 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 2034/3226/2012

провадження № 61-1461св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Харківського районного суду Харківської області від 04 вересня 2020 рокуу складі судді Бобко Т. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 19 грудня 2022 року у складі колегії суддів:

Лобова О. А., Дорош А. І., Триголова В. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2009 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», банк) звернулось до суду з позовом до

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

Позовну заяву мотивовано тим, що 24 грудня 2007 року банк та

ОСОБА_5 уклали кредитний договір, з подальшим внесенням змін до нього, відповідно до умов якого остання отримала кредит в сумі 36 000 доларів США зі сплатою 17% річних, з кінцевим терміном повернення кредиту до 23 грудня 2010 року.

У той же день на забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором між банк та ОСОБА_1 уклали договір іпотеки, предметом якого є належний останньому житловий будинок, загальною площею

277,9 кв. м, та земельна ділянка, на якій розташований цей будинок, що знаходяться на АДРЕСА_1 .

У порушення умов указаного кредитного договору, ОСОБА_5 зобов`язання належним чином не виконувала, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 09 січня 2018 року складала 103 207,32 доларів США, з яких: 21 011,28 доларів США - тіло кредиту; 82 196,04 доларів США - проценти за користування кредитом.

Посилаючись на викладене, уточнивши 30 січня 2018 року позовні вимоги,

АТ КБ «ПриватБанк» просило у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу на підставі договору іпотеки від 24 грудня 2007 року з укладенням від свого імені договору купівлі-продажу в тому числі нотаріального укладення договору купівлі-продажу з іншою особою - покупцем, виселити відповідачів із цього житлового будинку.

Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Харківського районного суду Харківської області

від 04 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 19 грудня 2022 року, у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону України «Про іпотеку», можливе лише за умови, що сторони договору іпотеки не передбачили цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні.

З урахуванням того, що сторони в договорі іпотеки передбачили спосіб задоволення вимог іпотекодержателя шляхом надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі, то позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу АТ КБ «Приватбанк» від свого імені будь-якій особі-покупцеві, є неналежним способом захисту, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційну скаргу мотивовано тим, щонормами чинного законодавства не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу будь-якій особі-покупцеві на підставі рішення суду.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

24 грудня 2007 року банк та ОСОБА_5 уклали кредитний договір, з подальшим внесенням змін до нього, відповідно до умов якого остання отримала кредит в сумі 36 000 доларів США зі сплатою 17% річних, з кінцевим терміном повернення кредиту до 23 грудня 2010 року.

У той же день на забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором банк та ОСОБА_1 уклали договір іпотеки, предметом якого є належний останньому житловий будинок, загальною площею

277,9 кв. м, та земельна ділянка, на якій розташований цей будинок, що знаходяться на АДРЕСА_1 .

Відповідно до наданого банком розрахунку, ОСОБА_5 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, у зв`язку з чим у неї перед банком утворилась заборгованість, яка станом на 09 січня 2018 року складала 103 207,32 доларів США, з яких: 21 011,28 доларів США - тіло кредиту; 82 196,04 доларів США - проценти за користування кредитом.

Позиція Верховного Суду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» (далі - Закон) іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 7 Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Відповідно до статей 12 і 33 Закону України «Про іпотеку» одним зі способів захисту прав та інтересів іпотекодержателя є звернення стягнення на предмет іпотеки.

Вказаний Закон визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина третя статті 33 Закону): судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).

Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, є (частина третя

статті 36 Закону країни «Про іпотеку»): 1) передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; 2) право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею

38 ЗаконуУкраїни «Про іпотеку».

Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду є: 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (стаття 39 Закону України «Про іпотеку»); 2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону України «Про іпотеку»).

У пункті 29 договору іпотеки від 24 грудня 2007 року сторони передбачили позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

Звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотекибудь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону України «Про іпотеку», можливе лише за умови, що сторони договору іпотеки не передбачили цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, яке прирівнюється до такого договору за юридичними наслідками. Якщо ж сторони договору іпотеки передбачили такий спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону, є неналежним способом захисту.

Частина друга статті 36 Закону України «Про іпотеку», яка встановлює, що визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки, означає, що у разі, якщо

у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили обидва, вказані у частині третій статті 36 Закону України «Про іпотеку», способи задоволення вимог іпотекодержателя (статті 37, 38 Закону

України «Про іпотеку»), то їх наявність не перешкоджає іпотекодержателю застосувати: 1) судовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом задоволення вимог іпотекодержателя у спосіб реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах; 2) позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Зазначений правовий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц, провадження № 14-112цс19.

З урахуванням того, що сторони договору іпотеки передбачили спосіб задоволення вимог іпотекодержателя шляхом надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі, то позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу АТ КБ «Приватбанк» від свого імені будь-якій особі-покупцеві, є неналежним способом захисту, а тому суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

З огляду на відсутність підстав для задоволення позовних вимог банку про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, визначений кредитором, відсутні й підстави для задоволення й вимог про виселення.

Доводи касаційної скарги позивача про наявність правових підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу іпотекодержателем від імені іпотекодавця будь-якій особі-покупцеві за рішенням суду спростовуються аналізом наведених вище норм матеріального права.

Що стосується доводів заявника щодо неврахування судами наведених у постановах Верховного Суду висновків, зазначених у касаційній скарзі, колегія суддів відхиляє, оскільки суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду, у даному випадку, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц, провадження

№ 14-112цс19). Вказану правову позицію Великої Палати Верховного Суду суди урахували при вирішення даного спору.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення, а рішення Харківського районного суду Харківської області від 04 вересня 2020 рокута постанову Полтавського апеляційного суду від 19 грудня 2022 року- без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара