Історія справи

Постанова КЦС ВП від 26.04.2022 року у справі №533/1106/20

Постанова

Іменем України

26 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 533/1106/20-ц

провадження № 61-19779св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Полтавської обласної прокуратури,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Полтавської обласної прокуратури та ОСОБА_1 на рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 10 червня

2021 року у складі судді Козир В. п. та постанову Полтавського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Пікуля В. П., Одринської Т. В., Панченка О. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції

в Полтавській області, Полтавської обласної прокуратури про відшкодування завданої шкоди.

Позовну заяву мотивовано тим, що надмірна тривалість досудового розслідування, яке зумовлено неефективним досудовим розслідуванням, кримінального провадження від 23 жовтня 2019 року № 42019171190000073, у якому позивач мав статус потерпілого, та застосування службовими особами відповідачів відносно нього неналежної правової процедури завдали йому значних душевних страждань, які позивач оцінив у загальному розмірі 700 000,00 грн, у тому числі: розмір моральної шкоди, завданої внаслідок надмірної тривалості та неефективності досудового

розслідування - 200 000,00 грн; моральна шкода внаслідок застосування

до нього неналежної правової процедури (порушення лікарської таємниці) - 250 000,00 грн; моральна шкода внаслідок застосування до нього неналежної правової процедури (порушення права на повагу до приватного життя) -

250 000,00 грн.

Ураховуючи викладене та уточнення позовних вимог, ОСОБА_1 просив стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку моральну шкоду у розмірі 700 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Козельщинського районного суду Полтавської області

від 10 червня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1

на відшкодування моральної шкоди 30 000,00 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено факти невідповідності рішень, дій та бездіяльності посадових осіб органу поліції та прокуратури вимогам закону, у зв`язку із цим відповідно

до статті 1174 ЦК України позивач має право на відшкодування моральної шкоди, що виразились у душевних стражданнях, завданих такою бездіяльністю, діями та рішеннями посадових осіб вказаних державних органів. Негативні емоції позивача перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із такими діями та бездіяльністю відповідачів, а відтак завдали йому моральної шкоди.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції вважав, що достатньою сатисфакцією буде стягнення з держави Україна

на користь позивача компенсації моральної шкоди у розмірі 30 000,00 грн по 10 000,00 грн за кожне з порушень, встановлених судом. При цьому суд першої інстанції вважав, що такий розмір моральної шкоди є розумним та справедливим.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційні скарги Державної казначейської служби України та Полтавської обласної прокуратури задоволено частково. Рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 10 червня 2021 року змінено з підстав викладених у мотивувальній частині цієї постанови, зменшивши суму стягнення із Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди із 30 000,00 грн до 10 000,00 грн. Рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 10 червня

2021 року у частині розподілу судових витрат змінено, а саме судові витрати у вигляді судового збору за подання позовної заяви віднесено за рахунок держави. У іншій частині рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 10 червня 2021 року залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності усіх складових цивільно-правової відповідальності, що є підставою для часткового задоволення позовних вимог у частині відшкодування моральної шкоди, оскільки судовим рішенням встановлена протиправність дій чи бездіяльності слідчих

та прокурорів у процесі досудового розслідування кримінального провадження № 42019171190000073 та листом слідчого управління Головного управління Національної поліції в Полтавській області

від 02 квітня 2021 року підтверджується належне здійснення контролю

за станом досудового розслідування та неналежне проведення досудового розслідування.

При цьому суд апеляційної інстанції акцентував увагу на тому, що у цій справі підставою відшкодування позивачу моральної шкоди є не сам факт скасування прийнятих уповноваженими особами відповідачів процесуальних рішень, а встановлена незаконність цих рішень, систематична протиправна бездіяльність згаданих осіб відносно розслідування кримінальної справи, предметом якої, зокрема є завдання позивачу тілесних ушкоджень.

Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про те, що ураховуючи тривалість вимушених змін у житті позивача, глибину душевних страждань, яких зазнав останній унаслідок неналежного здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні

та з урахуванням вимог розумності, виваженості і справедливості на користь позивача із Державного бюджету України підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 10 000,00 грн. Такий розмір буде відповідати засадам розумності, виваженості та справедливості.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди у зв`язку із порушенням права на повагу до приватного життя (незаконного здобуття та поширення медичної документації та незаконної відеофіксації), суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд апеляційної інстанції у порядку цивільного судочинства позбавлений можливості надати оцінку діяльності правоохоронних органів під час здійснення ними досудового розслідування. Позивач не оскаржував у передбаченому законодавством порядку дії працівників правоохоронних органів щодо отримання медичної документації та здійснення відеофіксації, що у свою чергу зумовлює відсутність встановлення таких дій незаконними

та протиправними.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2021 року до Верховного Суду, Полтавська обласна прокуратура, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині зміни рішення суду першої інстанції та стягнення на користь позивача 10 000,00 грн й ухвалити у цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог. У іншій частині постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2021 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та частково рішення суду першої інстанції у частині відмови йому у задоволенні позовних вимог

та постановити нову постанову у цій частині позовних вимог про їх задоволення.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2021 року поновлено

ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 10 червня 2021 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року. Відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1

та витребувано матеріали справи № 533/1106/20-ц із Козельщинського районного суду Полтавської області.

У грудні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Полтавської обласної прокуратури.

Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2022 року справу № 533/1106/20-ц призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди першої

та апеляційної інстанцій не врахували висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/2004/18 та від 02 липня 2020 року у справі № 9901/39/20.

ОСОБА_1 вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивач у передбаченому законодавством порядку дії працівників правоохоронних органів щодо отримання медичної документації та здійснення відеофіксації не оскаржував, оскільки суд залишив поза увагою дисциплінарні скарги, подані позивачем у різні періоди та які Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області

та СУ Головного управління Національної поліції в Полтавській області залишені без розгляду.

На думку ОСОБА_1 , визначаючи суму відшкодування, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що позивач зазнав безпідставного втручання у своє приватне життя, яке носило свавільний характер. Поза увагою судів залишено те, що щодо позивача службовими особами, здійснювалися процесуальні дії, які не є пропорційними переслідуваній меті та не мали законного підґрунтя.

Касаційна скарга Полтавської обласної прокуратури мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення

статей 1167, 1173, 1174 та 1176 ЦК України, а також не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених

у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі

№ 638/14260/16-ц, від 10 жовтня 2018 року у справі № 640/3837/17,

від 31 жовтня 2018 року у справі № 646/5224/17, від 30 січня 2019 року

у справі № 199/1478/17, від 13 березня 2019 року у справі № 338/12193/16-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 641/2328/17, від 11 вересня 2019 року

у справі № 336/5519/18, від 20 січня 2021 року у справі № 682/27885/19,

від 13 травня 2020 року у справі № 638/8636/17-ц, від 03 квітня 2020 року

у справі № 638/8636/17-ц, від 03 липня 2020 року у справі № 686/27965/19,

від 22 грудня 2020 року у справі № 686/24223/17 та від 03 лютого 2021 року

у справі № 757/66977/17.

Полтавська обласна прокуратура вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового та необґрунтованого висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, факту її завдання позивачу

та причинно-наслідкового зв`язку між ними.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив головного управління Національної поліції в Полтавській області на касаційну скаргу ОСОБА_1 .

Фактичні обставини справи, встановлені судами

23 жовтня 2019 року за заявою ОСОБА_1 органом досудового розслідування внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) за № 42019171190000073 (далі - кримінальне провадження або КП) за фактом дорожньо-транспортної пригоди,

у результаті якої останній отримав тілесні ушкодження. Попередня кваліфікація кримінального правопорушення - частина перша

статті 286 КК України. У цьому кримінальному провадженні ОСОБА_1 має статус потерпілого (а. с. 11, т. 1; а. с. 107, т. 3).

Досудове розслідування розпочато Козельщинським відділом поліції Кобеляцького відділу поліції Головного управління Національної поліції

в Полтавській області (далі - Козельщинським ВП Кобеляцького ВП ГУНП в Полтавській області).

Постановою начальника Козельщинського відділу Кобеляцької місцевої прокуратури Пластуна С. В. від 14 листопада 2019 року задоволено клопотання потерпілого ОСОБА_1 у рамках кримінального провадження про проведення ряду слідчо-розшукових дій та надано вказівки з метою повного, об`єктивного та всебічного встановлення обставин кримінального провадження, дотримання розумних строків проведення досудового розслідування (а. с. 12, 13, т. 1).

21 листопада 2019 року слідчий слідчого відділення Козельщинського ВП Кобеляцького ВП ГУНП в Полтавській області звернувся із запитом

до медичної установи, у якому просив на підставі

статей 40 93 99 КПК України надати йому цифрові рентгенограми на CD або DVD-диску, що виконані 22 серпня 2019 року на ім`я ОСОБА_1 для проведення судово-медичної експертизи у рамках проведення досудового розслідування у матеріалах кримінального провадження (а. с. 25, т. 1).

22 листопада 2019 року КНП «Козельщинська центральна районна лікарня» надала слідчому цифрову рентгенограму на диску, виконану 22 серпня

2019 року на ім`я ОСОБА_1 (а. с. 26, т. 1).

Згідно висновку Кременчуцького міжрайонного відділення Обласного бюро судово-медичної експертизи ДОЗ Полтавської обласної державної адміністрації від 23 грудня 2019 року № 623 тілесні ушкодження, отримані ОСОБА_1 , викликали незначні скороминучі наслідки тривалістю не більше шести днів і за цією ознакою відносяться до легких тілесних ушкоджень. При проведенні консультативних досліджень, наданих на експертизу рентгенограм на ім`я ОСОБА_1 , кісткових ушкоджень не виявлено. З дослідної частини висновку експерта також вбачається,

що 01 листопада 2019 року рентген-знімки на фотопапері, направлені на консультацію до обласного лікаря-рентгенолога. 18 листопада 2019 року надано консультацію обласного рентгенолога від 07 листопада 2019 року, якою затребувано цифрові Ро-грами (на CD), а не роздруковані. Слідчому надано запит щодо надання медичної документації, а саме цифрових рентгенограм на CD-дисках. 25 листопада 2019 року слідчим

надано 1 DVD-R-диск з цифровими рентгенограмами. 26 листопада 2019 року DVD-R-диск з цифровими рентгенограмами та CD-диск з МРТ колінного суглоба направлені до обласного лікаря-рентгенолога на консультацію.

23 грудня 2019 року отримано консультацію обласного рентгенолога

від 05 грудня 2019 року, відповідно до якої «помітних кісткових пошкоджень не виявлено» (а. с. 121-128, т. 3).

28 грудня 2019 року Головним слідчим управлінням Національної поліції України надано відповідь на скаргу ОСОБА_1 щодо неналежного розслідування кримінального провадження та доручено керівництву СУ ГУНП в Полтавській області ініціювати питання щодо проведення службового розслідування за виявленими під час перевірки порушеннями (а. с. 14, т. 1).

Постановою слідчого СВ Козельщинського ВП Кобеляцького ВП ГУ НП в Полтавській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_4

від 30 грудня 2019 року у зв`язку із отриманням висновку експерта про ступінь тяжкості тілесних ушкоджень потерпілого (легкі тілесні ушкодження) закрито кримінальне провадження за відсутністю складу злочину

(а. с. 15, т. 1).

Постановою начальника Козельщинського відділу Кобеляцької місцевої прокуратури Пластуном С. В. скасовано постанову слідчого від 30 грудня 2019 року про закриття кримінального провадження як передчасну, оскільки у ході досудового розслідування не виконано усі письмові вказівки прокурора, не були всебічно та об`єктивно досліджені всі обставини кримінального провадження, що унеможливлювало прийняття законного та обґрунтованого рішення (а. с. 16, т. 1).

За клопотанням прокурора від 21 січня 2020 року, ініційованим у свою чергу ОСОБА_1 , на підставі пункту 8 часини другої статті 36 та

статті 110 КПК України ініційовано відсторонення слідчого від проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні (а. с. 17, т. 1).

У подальшому ОСОБА_1 неодноразово подавалися скарги до керівних органів на дії та бездіяльність прокурора та працівників поліції

(а. с. 56-58, 60, 66-68, т. 2).

За наслідками скарг ОСОБА_1 були відкриті дисциплінарні провадження щодо працівників прокуратури та поліції.

Слідчим управлінням ГУНП в Полтавській області повідомлено ОСОБА_1 , що на підставі наказу ГУНП в Полтавській області від 17 січня 2020 року призначено та проведено службове розслідування за фактами, викладеними у скаргах ОСОБА_1 , та наведені факти частково знайшли своє підтвердження. За вчинення дисциплінарного проступку, що виразилося у порушенні вимог норм Закону України «Про Національну поліцію», положень КПК України, Положення про органи досудового розслідування Національної поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 липня 2017 року № 570, заслуговують на притягнення

до дисциплінарної відповідальності заступник начальника Козельщинського ВП ГУНП капітан поліції ОСОБА_3 та слідчий СВ Козельщинського ВП ГУНП старший лейтенант поліції ОСОБА_4 . До винних працівників дисциплінарні стягнення застосовані не були (а. с. 18, т. 1, а. с. 31, 32, т. 2).

Додатково листом Слідчим управлінням ГУНП в Полтавській області

від 02 квітня 2021 року надано інформацію за наслідками розгляду скарг ОСОБА_1 , відповідно до якої за фактом неналежного проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні проведено службове розслідування та факт вказаного у скаргах знайшов своє підтвердження. За неналежне проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, що виразилося у порушенні вимог КПК України, Закону України «Про Національну поліцію», старшому слідчому слідчого відділення поліції № 3 Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області ОСОБА_7 оголошено догану, заступнику начальника відділення поліції № 3 Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області ОСОБА_9 оголошено зауваження (а. с. 14, т. 3).

Доказів притягнення працівників прокуратури до дисциплінарної відповідальності матеріали справи не містять.

Згідно рапорту начальника слідчого відділення поліції капітана ОСОБА_3

з метою вручення повістки про виклик потерпілого для проведення слідчого експерименту на 24 січня 2019 року ним у складі СРПП ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було здійснено виїзд за адресою проживання ОСОБА_1 , останній від отримання повістки відмовився (а. с. 28, т. 1).

Постановою Козельщицького ВП ГУНП в Полтавській області від 27 грудня 2020 року визнано і приєднано до матеріалів кримінального провадження як речовий доказ DVD-диск, на якому міститься запис відмови потерпілого ОСОБА_1 від вручення повістки (а. с. 28, т. 1).

У січні 2020 року ОСОБА_1 звертався до прокурора Полтавської області зі скаргою на бездіяльність слідчого СВ Козельщинського ВП Кобеляцького ВП ГУНП в Полтавській області та прокурорів, у якій просив надати вказівки по проведенню належного, своєчасного та неупередженого досудового розслідування кримінального провадження протягом розумного строку, ініціювати службові розслідування та притягнути винних до відповідальності передбаченої законом (а. с. 104, 105, т. 1).

ОСОБА_1 звертався до прокурора Полтавської області із запитом про результати розгляду його скарги, відповідь на яку ним не була отримана

(а. с. 105, т. 1).

Постановою керівника Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області від 10 березня 2020 року на підставі статей 36, 100 та частини другої статті 218 КПК України визначено підслідність кримінального провадження за СВ Новосанжарського ВП Кобеляцького ВП ГУНП у Полтавській області

(а. с. 21, т. 1).

22 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Генерального прокурора зі скаргою у порядку статті 308 КПК України (оскарження недотримання розумних строків) (а. с. 106, 107, т. 1).

24 вересня 2020 року на підставі ухвали слідчого судді Кобеляцького районного суду Полтавської області від 23 вересня 2020 року у справі

№ 532/1743/20 зареєстровано кримінальне провадження

№ 42020171190000111 за частиною третьою статті 382 (невиконання судового рішення) КК України (а. с. 25, т. 1).

30 жовтня 2019 року, 12 листопада 2019 року та 14 січня 2020 року

ОСОБА_1 звертався за професійною медичною допомогою різного характеру та отримував рецепти для придбання ліків (а. с. 94-98, т. 1).

13 січня 2021 року ОСОБА_1 звертався до Кобеляцької місцевої прокуратури із заявою про вчинення кримінального правопорушення, у якій зазначав, що слідчий ОСОБА_7 тричі відмовив йому у задоволенні клопотання з одних і тих самих підстав. Такі мотиви слідчого були предметом перевірки слідчим суддею та визнанні неприйнятними та необґрунтованими, а постанови слідчого про відмову у задоволенні клопотання були скасовані. Слідчим суддею було констатовано, що дії слідчого, якими він тричі відмовив у задоволенні клопотання потерпілого з одних і тих самих підстав,

є неприйнятними та необґрунтованими, незважаючи на викладені слідчим суддею висновки у відповідних ухвалах, є такими, що не відповідають завданням та засадам кримінального провадження, а також обов`язкам слідчого, покладених на нього КПК України. Повідомляв, що слідчим умисно та цілеспрямовано створюються штучні перешкоди для реалізації потерпілим його процесуальних прав, визначених КПК України та Конституцією України, та вважав, що це свідчить про наявність у діях слідчого ознак кримінальних правопорушень передбачених

статтями 382 367 КПК України (а. с. 236, т. 1).

Ухвалою слідчого судді Кобеляцького районного суду Полтавської області від 18 січня 2021 року у справі № 532/84/21 задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність керівника Кобеляцької місцевої прокуратури та зобов`язано внести до ЄРДР відомості за заявою ОСОБА_1 та розпочати досудове розслідування, надати йому витяг з ЄРДР та пам`ятку про процесуальні права та обов`язки. Слідчий суддя встановив, що 13 січня 2021 року ОСОБА_1 на адресу Кобеляцької місцевої прокуратури подана заява по факту вчинення слідчим Новосанжарського ВП Кобеляцького ВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених

статтями 382 367 КК України, однак відомості згідно його заяви до ЄРДР внесено не було, що суперечить пункту 1 статті 214 КПК України

(а. с. 234, 235, т. 1).

25 січня 2021 року НАЗК на звернення ОСОБА_1 надало відповідь про наявність приватного інтересу, у разі реалізації заступником керівника місцевої прокуратури як прокурором вищого рівня службових повноважень та розгляду скарги на власні дії як прокурора у окремому кримінальному провадженні, що свідчитиме про порушення прокурором пунктом 3 частини першої статті 28 Закону «Про запобігання корупції», прийняття рішення (вчинення дій) в умовах реального конфлікту інтересів, за що

статтею 172-7 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність

(а. с. 3, т. 2).

ОСОБА_1 неодноразово оскаржував дії та бездіяльність слідчих та прокурорів (процесуальних керівників у кримінальному провадженні) до слідчого судді протягом строку досудового розслідування кримінального провадження. Загалом ним було подано близько 54 скарг, 32 із яких було задоволено (а. с. 178-180, т. 2).

У тому числі (але не виключно):

ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області

від 12 серпня 2020 року у складі слідчого судді Стрельченко Т. Г. скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність, що полягає у нездійсненні процесуальної дії задоволено. Зобов`язано групу процесуальних керівників у кримінальному провадженні № 42019171190000073 повідомити про результати розгляду поданого ОСОБА_1 28 липня 2020 року клопотання № 1

(а. с. 154, 155, т. 1);

ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області у складі слідчого судді Афанасьєва Ю. О. від 13 серпня 2020 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність, що полягає у нездійсненні процесуальних дій задоволено. Зобов`язано групу слідчих та групу процесуальних керівників

у кримінальному провадженні № 42019171190000073 вжити заходів по виявленню майна на яке може бути накладено арешт та вжити заходів по накладенню арешту на таке майно (а. с. 145-147, т. 1);

ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області у складі слідчого судді Афанасьєва Ю. О. від 18 вересня 2020 року скаргу

ОСОБА_1 на бездіяльність групи слідчих СВ Новосанжарського ВП Кобеляцького ВП ГУНП в Полтавській області та групи процесуальних керівників, які здійснювали повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 42019171190000073 Новосанжарського відділу Кобеляцької місцевої прокуратури задоволено. Слідчому СВ Новосанжарського ВП Кобеляцького ВП ГУНП в Полтавській області, який здійснював досудове розслідування у кримінальному провадженні від 23 жовтня 2019 року

№ 42019171190000073, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першої статті 286 КК України, встановлено процесуальний строк проведення процесуальної дії за задоволеним клопотанням потерпілого від 14 серпня 2020 року у даному кримінальному провадженні щодо застосування заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді тимчасового доступу до речей та документів, 1 місяць з дня винесення ухвали. Процесуальному керівнику, який здійснював повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні, забезпечити здійснення вказаної процесуальної дії у зазначений строк (а. с. 165-167, т. 1);

ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області у складі слідчого судді Афанасьєва Ю. О. від 01 жовтня 2020 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність групи слідчих СВ Новосанжарського ВП Кобеляцького ВП ГУНП в Полтавській області та групи процесуальних керівників, які здійснюють повноваження прокурора у кримінальному провадженні

№ 42019171190000073 Новосанжарського відділу Кобеляцької місцевої прокуратури задоволено. Слідчому СВ Новосанжарського ВП Кобеляцького ВП ГУНП в Полтавській області, який здійснював досудове розслідування у кримінальному провадженні від 23 жовтня 2019 року № 42019171190000073 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України, встановлено процесуальний строк проведення процесуальної дій за задоволеним клопотанням потерпілого від 19 вересня 2020 року у даному кримінальному провадженні щодо призначення комплексної судово-автотехнічної та судово-фототехнічної експертизи, строком 5 днів, з дня отримання ухвали. Процесуальному керівнику, який здійснював повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні, забезпечити здійснення вказаної процесуальної дії у зазначений строк

(а. с. 137, 138, т. 1);

ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області у складі слідчого судді Афанасьєва Ю. О. від 01 жовтня 2020 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність керівника Кобеляцької місцевої прокуратури, яка полягає у нездійсненні розгляду скарги, поданої в порядку статті 308 КПК України задоволено. Зобов`язано керівника Кобеляцької місцевої прокуратури повідомити ОСОБА_1 про результати розгляду поданої 23 вересня

2020 року ним, як потерпілим, скарги в порядку статті 308 КПК України щодо недотримання розумних строків у кримінальному провадженні від 23 жовтня 2019 року № 42019171190000073 за частиною першою статті 286 КК України (а. с. 156-158, т. 1);

ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області у складі слідчого судді Афанасьєва Ю. О. від 15 жовтня 2020 року клопотання старшого слідчого СВ Новосанжарського ВП ГУНП в Полтавській області капітана поліції ОСОБА_7 про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні від 23 жовтня 2019 року

№ 42019171190000073 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України, задоволено. Продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні від 23 жовтня 2019 року № 42019171190000073 за частиною першою статті 286 КК України до 6 (шести) місяців, тобто до 23 квітня 2021 року

(а. с. 178, 179, т. 1);

ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області у складі слідчого судді Афанасьєва Ю. О. від 23 жовтня 2020 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність керівника Кобеляцької місцевої прокуратури, яка полягає у нездійсненні розгляду скарги, поданої у порядку статті 308 КПК України задоволено. Зобов`язано керівника Кобеляцької місцевої прокуратури розглянути та повідомити ОСОБА_1 про результати розгляду поданої

23 вересня 2020 року ним, як потерпілим, скарги в порядку статті 308 КПК України щодо недотримання розумних строків у кримінальному провадженні від 23 жовтня 2019 року № 42019171190000073 за частиною першою

статті 286 КК України (а. с. 170, 171, т. 1);

ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області у складі слідчого судді Афанасьєва Ю. О. від 09 листопада 2020 року скаргу

ОСОБА_1 на бездіяльність, що полягає у нездійсненні процесуальної дії задоволено частково. Зобов`язано слідчого, який здійснював досудове розслідування та прокурора, який здійснював процесуальне керівництво, у кримінальному провадженні № 42019171190000073 від 23 жовтня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України, з`ясувати питання щодо проведення слідчого експерименту 06 жовтня 2020 року та вирішити питання щодо ознайомлення потерпілого з процесуальними документами, складеними за його результатами, відповідно до вимог статті 221 КПК України, встановивши для цього процесуальний строк 5 днів з дня винесення ухвали (а. с. 135, 136, т. 1);

ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області у складі слідчого судді Афанасьєва Ю. О. від 20 листопада 2020 року скаргу

ОСОБА_1 на бездіяльність керівника Кобеляцької місцевої прокуратури, яка полягає у нездійсненні процесуальної дії задоволено. Зобов`язано керівника (особу, яка виконує обов`язки керівника) Кобеляцької місцевої прокуратури розглянути та повідомити ОСОБА_1 про результати розгляду поданої 24 вересня 2020 року ним, як потерпілим, скарги в порядку

статті 308 КПК України щодо недотримання розумних строків у кримінальному провадженні від 23 жовтня 2019 року № 42019171190000073 за частиною першою статті 286 КК України (а. с. 176, 177, т. 1);

ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області у складі слідчого судді Афанасьєва Ю. О. від 30 листопада 2020 року скаргу

ОСОБА_1 на рішення слідчого про відмову у задоволенні клопотання задоволено частково. Скасовано постанову старшого слідчого СВ Новосанжарського ВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_7

від 12 листопада 2020 року про відмову в задоволенні клопотання потерпілого ОСОБА_1 від 12 листопада 2020 року та зобов`язано слідчого СВ Новосанжарського ВП ГУНП в Полтавській області повторно розглянути клопотання потерпілого ОСОБА_1 від 12 листопада 2020 року про проведення тимчасового доступу до операторів мобільного зв`язку приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» та приватного акціонерного товариства «Київстар» про зв`язок кінцевих обладнань споживачів телекомунікаційних послуг свідків, прийняти відповідне процесуальне рішення та повідомити потерпілого ОСОБА_1 про результати розгляду клопотання (а. с. 168, 169, т. 1);

ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області у складі слідчого судді Афанасьєва Ю. О. від 16 грудня 2020 року скаргу ОСОБА_1 на рішення слідчого про відмову у задоволенні клопотання про проведення слідчої дії задоволено частково. Скасовано постанову старшого слідчого СВ Новосанжарського ВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_7

від 09 грудня 2020 року про відмову в задоволенні клопотання потерпілого ОСОБА_1 від 12 листопада 2020 року та зобов`язано слідчого СВ Новосанжарського ВП ГУНП в Полтавській області повторно розглянути клопотання потерпілого ОСОБА_1 від 12 листопада 2020 року про проведення тимчасового доступу до операторів мобільного зв`язку приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» та приватного акціонерного товариства «Київстар» про зв`язок кінцевих обладнань споживачів телекомунікаційних послуг свідків, прийняти відповідне процесуальне рішення та повідомити потерпілого ОСОБА_1 про результати розгляду клопотання (а. с. 148, 149, т. 1);

ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області у складі слідчого судді Афанасьєва Ю. О. від 17 грудня 2020 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність керівника Кобеляцької місцевої прокуратури, яка полягає у нездійсненні розгляду скарги, поданої в порядку статті 308 КПК України, задоволено. Зобов`язано керівника (особу, яка виконує обов`язки керівника) Кобеляцької місцевої прокуратури розглянути та повідомити ОСОБА_1 про результати розгляду поданої 23 вересня 2020 року ним, як потерпілим, скарги в порядку статті 308 КПК України щодо недотримання розумних строків у кримінальному провадженні від 23 жовтня 2019 року

№ 42019171190000073 за частиною першою статті 286 КК України

(а. с. 141, 142, т. 1);

ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області у складі слідчого судді Афанасьєва Ю. О. від 06 січня 2021 року скаргу ОСОБА_1 на рішення слідчого про відмову у задоволенні клопотання про проведення слідчої дії задоволено частково. Скасовано постанову старшого слідчого СВ Новосанжарського ВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_7 від 30 грудня 2020 року про відмову в задоволенні клопотання потерпілого ОСОБА_1 від 12 листопада 2020 року. Зобов`язано слідчого СВ Новосанжарського ВП ГУНП в Полтавській області, який входить до групи слідчих у кримінальному провадженні № 42019171190000073, повторно розглянути клопотання потерпілого ОСОБА_1 від 12 листопада 2020 року про проведення тимчасового доступу до операторів мобільного зв`язку приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» та приватного акціонерного товариства «Київстар» про зв`язок кінцевих обладнань споживачів телекомунікаційних послуг свідків, при цьому: перевірити наявність у користуванні абонентських номерів станом на 22 серпня 2019 року, прийняти відповідне процесуальне рішення по суті вимог клопотання, з наведенням інших підстав та мотивів ніж ті, які зазначені в постановах про відмову у задоволенні клопотання від 13 листопада 2020 року, 09 грудня 2020 року та 30 грудня 2020 року та повідомити потерпілого ОСОБА_1 про результати розгляду клопотання (а. с. 237-240, т. 1).

ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області у складі слідчого судді Мороз Т. М. від 18 січня 2021 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність керівника Кобеляцької місцевої прокуратури задоволено. Зобов`язано керівника Кобеляцької місцевої прокуратури внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за заявою ОСОБА_1 від 13 січня

2021 року, розпочати досудове розслідування, надити йому витяг з ЄРДР та пам`ятку про процесуальні права та обов`язки (а. с. 234, 235, т. 1).

ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області у складі слідчого судді Афанасьєва Ю. О. від 26 лютого 2021 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність групи слідчих у кримінальному провадженні та групи прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво досудового розслідування кримінального провадження № 42019171190000073, що полягає у нездійсненні процесуальної дії, задоволено частково. Зобов`язано групу слідчих у кримінальному провадженні та групу процесуальних керівників у кримінальному провадженні № 42019171190000073 розглянути клопотання ОСОБА_1 від 19 лютого 2021 року про здійснення процесуальної дії у кримінальному провадженні № 42019171190000073, а саме: повідомити про підозру ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України в порядку та строки, визначені статтею 220 КПК України, про що повідомити потерпілого (а. с. 209-211, т. 2).

ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області у складі слідчого судді Кашуби М. І. від 16 квітня 2021 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність, що полягає у нездійсненні процесуальної дії задоволено. Зобов`язано керівника Решетилівської окружної прокуратури розглянути та повідомити про результати розгляду, поданої 11 квітня 2021 року потерпілим скарги в порядку статті 308 КПК України про недотримання розумних строків у кримінальному провадженні від 23 жовтня 2019 року № 42019171190000073 за частиною першою статті 286 КК України та винести процесуальне рішення у відповідності до статті 110 КПК України (а. с. 108-111, т. 3).

ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області у складі слідчого судді Кашуби М. І. від 19 квітня 2021 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність, що полягає у нездійсненні процесуальної дії задоволено. Зобов`язано групу процесуальних керівників розглянути клопотання потерпілого ОСОБА_1 від 11 квітня 2021 року про вжиття заходів по підвищенню оперативності досудового розслідування кримінального провадження, зокрема, шляхом здійснення процесуальної дії у кримінальному провадженні № 42019171190000073, у виді направлення обвинувального акту до суду та винести процесуальне рішення у відповідності до статей 110 220 КПК України. Встановлено процесуальний строк для проведення відповідної процесуальної дії терміном у два дні

(а. с. 112-115, т. 3).

Протягом строку досудового розслідування органом досудового розслідування вчинялись певні слідчі дії, перелік яких зазначено у довідці Слідчого управління ГУНП в Полтавській області від 04 березня 2021 року та у Інформації про проведені основні процесуальні та слідчі дії, підготовленій позивачем (а. с. 101-103, т. 1; а. с. 226-233, т. 2).

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області у складі слідчого судді Афанасьєва Ю. О. від 15 жовтня 2020 року задоволено клопотання старшого слідчого СВ Новосанжарського ВП ОСОБА_7, погоджене прокурором, про продовження строку досудового розслідування. Строк досудового розслідування продовжено до 23 квітня 2021 року

(а. с. 178, 179, т. 1).

23 квітня 2021 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні, у якому ОСОБА_1 мав статус потерпілого було передано до суду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1

частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції

в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено,

що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального

чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційних скарг та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо моральної шкоди у зв`язку із неефективністю та тривалістю досудового розслідування

Відповідно до частини першої статті 3 Конституції України людина, її життя

і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені частиною першою статті 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зазначено, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органами державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173 1174 ЦК України).

У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня

2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зроблений висновок, що, застосовуючи статті 1173 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня

1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Вирішуючи спір суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановивши наявність усіх складових цивільно-правової відповідальності, обґрунтовано вважав наявними підстави для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у частині відшкодування моральної шкоди.

При цьому правильно вважав, що у цій справі підставою відшкодування позивачу моральної шкоди є не сам факт скасування прийнятих уповноваженими особами відповідачів процесуальних рішень, а встановлена незаконність цих рішень, систематична протиправна бездіяльність відповідачів щодо розслідування кримінальної справи, предметом якої, зокрема є завдання позивачу тілесних ушкоджень.

Разом із цим, ураховуючи тривалість вимушених змін у житті позивача, глибину душевних страждань, яких він зазнав унаслідок неналежного здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні

№ 42019171190000073, а також з урахуванням вимог розумності, виваженості і справедливості, суд першої інстанції з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що на користь позивача із Державного бюджету України підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 10 000,00 грн, що відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

Щодо відшкодування моральної шкоди у зв`язку із порушенням права на повагу до приватного життя (незаконного здобуття та поширення медичної документації та незаконної відеофіксації)

Відповідно до статті 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура

Згідно із частинами першою та другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК України порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними доказами є показання, речові докази, документи, висновки експертів (стаття 84 КПК України).

Частиною другою статті 91 КПК України передбачено, що доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою. Не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі (для встановлення в судовому рішенні обставин, які би не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи). Недопустимим з огляду на завдання цивільного судочинства є ініціювання позовного провадження з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у кримінальному провадженні, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого в такому провадженні, належним або недопустимим. Такі позови не підлягають судовому розгляду.

Право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов, за яких суд повноважний розглядати позовну заяву. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року № 333/6816/17 (провадження

№ 14-87цс20).

Ураховуючи те, що суд апеляційної інстанції у порядку цивільного судочинства позбавлений можливості оцінювати докази, зібрані в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав, що він позбавлений можливості надати оцінку отримання медичної документації та відеозапису, на які посилався позивач як на підставу відшкодування моральної шкоди.

Порядок оскарження дій слідчого чи прокурора визначено главою 26, а саме статтями 303-307 КПК України і за загальним правилом рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора оскаржується до слідчого судді.

Частиною другою статті 303 КПК України передбачено, що скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц дійшла до правового висновку, що належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби, інші докази.

Встановивши, що позивач не звертався у рамках кримінального провадження зі скаргами щодо незаконності дій працівників правоохоронних органів під час отримання медичної документації та здійснення відеофіксації, а також ураховуючи те, що позивач не оскаржував у передбаченому законодавством порядку дії працівників правоохоронних органів щодо отримання медичної документації та здійснення відеофіксації, що у свою чергу зумовлює відсутність встановлення таких дій незаконними та протиправними, а звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з вимогою про відшкодування моральної шкоди, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав відсутніми правові підстави для задоволення у цій частині вимоги позовної заяви.

При цьому правильно вважав, що суд апеляційної інстанції у порядку цивільного судочинства позбавлений можливості надати оцінку діяльності правоохоронних органів під час здійснення ними досудового розслідування, оскільки у чинному кримінальному процесуальному законодавстві передбачений певний порядок вчинення даних дій.

У зв`язку із цим, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди у частині вимог, які пов`язані з отриманням медичної документації, яким порушено лікарську таємницю та відеофіксуванням, яким порушено право на повагу до приватного життя з підстав недоведеності таких рішень чи дій протиправними (неправомірними).

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норм матеріального й процесуального права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/2004/18 та

від 02 липня 2020 року у справі № 9901/39/20, на які заявник посилався у касаційній скарзі, є необґрунтованими, а висновки суду апеляційної інстанції не суперечать зазначеним висновкам Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги Полтавської обласної прокуратури про неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм матеріального й процесуального права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі

№ 638/14260/16-ц, від 10 жовтня 2018 року у справі № 640/3837/17,

від 31 жовтня 2018 року у справі № 646/5224/17, від 30 січня 2019 року

у справі № 199/1478/17, від 13 березня 2019 року у справі № 338/12193/16-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 641/2328/17, від 11 вересня 2019 року у справі № 336/5519/18, від 20 січня 2021 року у справі № 682/27885/19,

від 13 травня 2020 року у справі № 638/8636/17-ц, від 03 квітня 2020 року у справі № 638/8636/17-ц, від 03 липня 2020 року у справі № 686/27965/19,

від 22 грудня 2020 року у справі № 686/24223/17 та від 03 лютого 2021 року у справі № 757/66977/17, на які заявник посилався у касаційній скарзі, є необґрунтованими, а висновки суду апеляційної інстанції не суперечать зазначеним висновкам Верховного Суду.

Інші доводи касаційних скарг не спростовують законність та обґрунтованість судового рішення, а також містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції.

Відповідно до частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення залишає без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400 409 410 416 418 419 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 та Полтавської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 10 червня 2021 року у незміненій при апеляційному перегляді частині та постанову Полтавського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович