Постанова

Іменем України

26 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 645/984/18

провадження № 61-16336св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,

відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,

відповідачі за первісним та зустрічним позовами: Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області, державне підприємство «СЕТАМ»,

третя особа за первісним та зустрічним позовами - публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 грудня 2018 року в складі судді Сілантьєва Е. С. та постанову Харківського апеляційного суду від 24 липня 2019 року в складі колегії суддів: Котелевець А. В., Піддубного Р. М., Тичкової О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі - МВДВС по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харкова ГТУЮ у Харківській області), державного підприємства «СЕТАМ» (далі - ДП «СЕТАМ»), ОСОБА_2 , у якому просив:

- визнати недійсними електронні торги, проведені 05 лютого 2018 року з примусової реалізації предмета іпотеки - трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , оформлені протоколом № 315044;

- визнати недійсним акт головного державного виконавця МВДВС по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харкова ГТУЮ у Харківській області Цуркова С. І. про реалізацію предмета іпотеки.

Позов мотивовано тим, що на виконання виконавчого листа № 620/1011/15-ц, виданого 25 грудня 2015 року Зачепилівським районним судом Харківської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - ПАТ «Альфа-Банк») суми боргу в розмірі 553 952 грн 10 коп., 05 лютого 2018 року проведено електронні торги з примусової реалізації предмета іпотеки - трикімнатної квартири АДРЕСА_1 .

Позивач вказував, що електронні торги проведені з порушенням вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки у власності ОСОБА_1 немає іншого житла. Крім того, кредитна установа не мала права відступати право вимоги на користь іншої особи. Також відсутні докази повідомлення позивача про оцінку майна, дату та час проведення електронних торгів.

У серпні 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до МВДВС по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харкова ГТУЮ у Харківській області, ДП «СЕТАМ», ОСОБА_1 , у якому просила:

- усунути їй перешкоди у користуванні трикімнатною квартирою АДРЕСА_1 ;

- виселити ОСОБА_1 з вищевказаної квартири та зобов`язати його надати дублікати ключів та безперервний доступ до цієї квартири.

Позов мотивовано тим, що за результатами проведених 05 лютого 2018 року електронних торгів позивач набула права власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Посилаючись на те, що позбавлена можливості належним чином володіти та користуватися квартирою, оскільки відповідач разом з сім`єю проживають у вказаній нерухомості, ОСОБА_2 просила задовольнити позовні вимоги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 грудня 2018 року первинний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсними електронні торги з реалізації арештованого нерухомого майна (лот №259606), а саме - належної ОСОБА_1 на праві власності квартири АДРЕСА_1 , що 05 лютого 2018 року проведені ДП «СЕТАМ», за результатами яких оформлено протокол проведення електронних торгів від 05 лютого 2018 року № 315044. Визнано недійсним акт про реалізацію предмета іпотеки від 27 лютого 2018 року (виконавче провадження № 50971432), складений головним державним виконавцем МВДВС по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харкова ГТУЮ у Харківській області Цурковим С. І., затверджений начальником МВДВС по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харкова ГТУЮ у Харківській області Здоровко О. І. В задоволенні зустрічного позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що повідомлення про проведення прилюдних торгів не опубліковано в друкованих засобів масової інформації; сторони виконавчого провадження не повідомлялись про день, час проведення електронних торгів та початкову ціну продажу майна; державний виконавець не перевірив наявність обставин, які відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» виключають можливість звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 24 липня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ «Альфа-Банк» та апеляційну скаргу ДП «Сетам» залишено без задоволення, рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 грудня 2018 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про наявність правових підстав для задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У вересні 2019 року ПАТ «Альфа-Банк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що сам по собі факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання таких торгів недійсними, оскільки головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів. Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки ОСОБА_1 не використовував квартиру АДРЕСА_1 , як місце постійного проживання.

Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не подано.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано справу № 645/984/18 з суду першої інстанції.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У жовтні 2019 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до МВДВС по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харкова ГТУЮ у Харківській області, ДП «СЕТАМ», ОСОБА_2 , третя особа - ПАТ «Альфа-Банк», про визнання результатів проведення електронних торгів недійсними, скасування протоколу проведення електронних торгів, визнання недійсним та скасування акта державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , МВДВС по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харкова ГТУЮ у Харківській області ДП «СЕТАМ», третя особа - ПАТ «Альфа-Банк», про усунення перешкод в користуванні житлом шляхом виселення, призначено до розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення відповідають.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 23 березня 2007 року між акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» (далі - АКБ «ТАС-Комерцбанк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2001/0307/71-009, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 43 400 дол. США на споживчі цілі зі сплатою за користування кредитом 11 % річних з кінцевим терміном повернення до 22 березня 2027 року.

Цього ж дня з метою забезпечення виконання зобов`язання за вказаним кредитним договором між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, за умовами якого позивач передав в іпотеку банку трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на праві власності.

25 травня 2012 року АКБ «ТАС-Комерцбанк» відступив ПАТ «Альфа-Банк» право вимоги до ОСОБА_1 за вищевказаними договорами.

01 лютого 2016 року Зачепилівський районний суд Харківської області видав виконавчий лист № 620/1011/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором від 23 березня 2007 року № 2001/0307/71-009 у розмірі 545 765 грн 62 коп.

27 квітня 2016 року старший державний виконавець Зачепилівського РВ ДВС ГТУЮ у Харківській області Губенко О. В. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі вказаного вище виконавчого листа.

Після надходження виконавчого провадження до Фрунзенського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області 24 березня 2017 року головний державний виконавець Цурков С. І. в присутності представника стягувача здійснив опис та наклав арешт на квартиру АДРЕСА_3 , про що складена відповідна постанова.

Постановою головного державного виконавця Фрунзенського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області Цуркова С. І. від 16 серпня 2017 року призначено експерта для участі у виконавчому провадженні.

26 жовтня 2017 року головний державний виконавець Фрунзенського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області надіслав ОСОБА_1 повідомлення про визначення вартості квартири АДРЕСА_3 .

Згідно з повідомлення ДП «СЕТАМ», направленого 04 грудня 2017 року на адресу виконавчої служби, до системи ДП «СЕТАМ» внесена інформація про вказану нерухомість, сформовано лот № 252777, призначено торги на 03 січня 2018 року.

03 січня 2018 року торги не відбулися у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів, про що ДП «СЕТАМ» сформовано протокол № 309063 проведення електронних торгів.

Після проведеної уцінки лоту № 252777 повторні торги призначено на 05 лютого 2018 року, визначено новий лот за № 259606.

05 лютого 2018 року сформовано протокол проведення електронних торгів, в якому зазначено ціну продажу 473 777 грн 77 коп. та визначено переможцем торгів ОСОБА_2

27 лютого 2018 року головним державним виконавцем МВДВС по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харкова ГТУЮ у Харківській області Цурковим С. І. складено акт про реалізацію предмета іпотеки.

Ухвалою Зачепилівського районного суду Харківської області від 10 серпня 2018 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду від 04 грудня 2018 року, скаргу ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця Міжрайонного відділу державної служби по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харкова ГТУЮ у Харківській області Цуркова С. І. задовольнити частково. Визнано незаконними дії державного виконавця Міжрайонного відділу державної служби по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харкова ГТУЮ у Харківській області Цуркова С. І. у надісланні документів до Харківської філії ДП «СЕТАМ» для проведення електронних торгів у виконавчому провадженні № 54776549. Визнано незаконною та скасовано постанову державного виконавця Міжрайонного відділу державної служби по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харкова ГТУЮ у Харківській області Цуркова С.І. від 24 березня 2017 року про опис та арешт майна (коштів) боржника у виконавчому провадженні № 50971432. Визнано незаконною та скасовано постанову державного виконавця Міжрайонного відділу державної служби по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харкова ГТУЮ у Харківській області Цуркова С.І. від 16 серпня 2017 року про призначення експерта у виконавчому провадженні № 50971432.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У справі, що переглядається, спір між сторонами виник з приводу проведення електронних торгів, які відбулись в рамках виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчого листа від 01 лютого 2016 року № 620/1011/15-ц, виданого Зачепилівським районним судои Харківської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором від 23 березня 2007 року № 2001/0307/71-009 у розмірі 545 765 грн 62 коп.

Відповідно до частини четвертої статті 656 ЦК Українидо договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Частиною першою статті 215 ЦК Українипередбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином, який може визнаватися недійсним у судовому порядку.

Враховуючи те, що відчуження майна з електронних торгів належить до договорів купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України, зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина перша статті 215 цього Кодексу).

Дотримання нормативно встановлених правил призначення та проведення прилюдних торгів є обов`язковою умовою правомірності правочину.

Вирішуючи спір про визнання електронних торгів недійсними, необхідно встановити чи мало місце порушення вимог порядку та інших норм законодавства під час проведення електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивача, який оспорює результати електронних торгів.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регламентуються Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016року (який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до частини сьомої статті 51 вказаного Законупримусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Таким чином, норми Закону України «Про виконавче провадження» допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя (вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 березня 2018 року в справі № 911/494/17).

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами-резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Результат аналізу наведеної норми права свідчить, що дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» лише обмежує в часі примусове стягнення майна до моменту втрати ним чинності.

Верховний Суд України у постанові від 09 вересня 2015 року в справі

№ 6-483цс15 виклав правовий висновок, відповідно до якого поняття «мораторій» у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов`язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).

Таким чином, установлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» мораторій не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) в разі невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусове звернення стягнення на майно (відчуження без згоди власника). Крім того, згідно з пунктом 4 цього Закону протягом його дії інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Зазначений Закон унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію цього Закону на період його чинності.

Суди попередніх інстанцій встановили, що квартира АДРЕСА_1 , яка на праві власності належала ОСОБА_1 , була предметом іпотеки та виступала як забезпечення його зобов`язань перед АКБ «ТАС-Комерцбанк», яке відступило право вимоги ПАТ «Альфа-Банк», саме за споживчим кредитом, наданим позичальнику в іноземній валюті - доларах США.

Оскільки на час проведення електронних торгів квартира АДРЕСА_3 була єдиним та постійним місцем проживання ОСОБА_1 , колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що реалізація майна з прилюдних торгів відбулася з порушенням встановленого мораторію, а тому електронні торги та складений державним виконавцем акт не відповідають вимогам закону.

Таким чином, квартира АДРЕСА_3 відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не могла бути примусово відчужена.

Доводи касаційної скарги ПАТ «Альфа-Банк» з посиланням на те, що ОСОБА_1 не використовув вищевказану квартиру як місце постійного проживання, оскільки зареєстрований у с. Новомажарово Зачепилівського району Харківської області є безпідставними, оскільки згідно довідки, наданої Новомажарівською сільською радою Зачепилівського району Харківської області, ОСОБА_1 на території сільської ради був зареєстрований лише з 23 квітня 2002 року по 03 грудня 2002 року. Житлових будинків, зареєстрованих на ім`я позивача, не виявлено.

Крім того, обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій про те, що на час проведення електронних торгів у власності ОСОБА_1 не перебуває інше нерухоме майно, а саме - житловий будинок АДРЕСА_4 , оскільки згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності власниками вказаного домовлодіння є ОСОБА_4 (1/5 частини) та ОСОБА_5 (4/5 частини) на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 16 лютого 2017 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріальноо округу Харківської області Хаславською К. В. З огляду на викладене, вказану нерухомість ОСОБА_1. відчужив 16 лютого 2017 року, тобто до здійснення 24 березня 2017 року державним виконавцем дій щодо опису та арешту квартири, переданої в іпотеку.

Також суди правильно взяли до уваги ухвалу Зачепилівського районного суду Харківської області від 10 серпня 2018 року, залишену без змін постановою Харківського апеляційного суду від 04 грудня 2018 року, постановлену за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця, у якій вказано, що квартира АДРЕСА_3 є постійним, єдиним місцем проживання боржника та іншого нерухомого майна за ОСОБА_1 не зареєстровано.

З огляду на викладене вище в сукупності, висновок судів попередніх інстанції про те, що задоволення вимог за первісним позовом ОСОБА_1 виключає можливість задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 , також є обґрунтованим.

Посилання судів на неналежне повідомлення сторін виконавчого провадження про проведення прилюдних торгів та відсутність публікації про їх проведення в друкованих засобів масової інформації, за наявності інших підстав для відмови в задоволенні позову, не має вирішального значення для розгляду справи та не призводить до безумовного скасування судових рішень. Як наголошував Європейський суд з прав людини у справах «Sutyazhnik v. Russia» від 29 липня 2009 року, «Esertas v. Lithuania» від 31 травня 2012 року у справах можуть бути обставини, які свідчать про відсутність соціальної потреби чи нагальної суспільної необхідності, які б виправдовували відхилення від принципу правової визначеності. Тобто не потрібно скасовувати правильне по суті рішення суду лише заради правового пуризму.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження судів попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Частиною першою статті 410 ЦПК України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.

Оскільки ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2019 року зупинено дію рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 грудня 2018 року, залишеного без змін постановою Харківського апеляційного суду від 24 липня 2019 року, в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до закінчення касаційного провадження, касаційне провадження у справі закінчено, тому виконання вказаного судового рішення у цій частині підлягає поновленню.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» залишити без задоволення.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 грудня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 24 липня 2019 року залишити без змін.

Поновити дію рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 грудня 2018 року, залишеного без змін постановою Харківського апеляційного суду від 24 липня 2019 року, в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов

Судді : В. С. Жданова

В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

М. Ю. Тітов