Історія справи

Постанова КЦС ВП від 01.05.2019 року у справі №2-669/11

Постанова

Іменем України

25 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 2-669/11

провадження № 61-28317св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

заявник - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,

заінтересовані особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 02 червня 2017 року у складі колегії суддів: Карпук А. К., Стрільчука В. А., Здрилюк О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У грудні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулося до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа, поновлення строку на його пред'явлення до виконання та заміну сторони у виконавчому провадженні.

Заява мотивована тим, що рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 16 травня 2011 року стягнуто із ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») заборгованість за договором про надання споживчого кредиту у сумі 2 919 795,78 грн.

08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України укладений договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ПАТ «Укрсиббанк» на користь АТ «Дельта Банк». Відповідно до пункту 2.1 вказаного Договору ПАТ «УкрСиббанк» передало АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов'язань перед Національним банком України, внаслідок чого АТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «УкрСиббанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях. Таким чином, АТ «Дельта Банк» набуло статус нового кредитора.

30 серпня 2012 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Ковельського міськрайонного управління юстиції (далі - відділ ДВС Ковельського МУЮ) відкрито виконавчі провадження № 34057379 та № 32904584 про стягнення із ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ «УкрСиббанк» боргу у сумі 2 919 795,78 грн.

27 червня 2013 року державним виконавцем відділу ДВС Ковельського МУЮ винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві у виконавчому провадженні № 34057379 про стягнення із ОСОБА_5 2 919 795,78 грн заборгованості. Вказана постанова мала бути направлена ПАТ «Дельта Банк» за адресою: вул. Фрунзе, 39 у м. Києві.

Державним виконавцем Відділу ДВС Ковельського МУЮ винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві по виконавчому провадженню про стягнення із ОСОБА_4 2 919 795,78 грн заборгованості. Вказана постанова мала бути направлена до ПАТ «Дельта Банк» за адресою: вул. Фрунзе, 39 у м. Києві.

Відповідно до довідки від 23 вересня 2016 року № 7841 згідно з журналом вхідної кореспонденції починаючи із моменту закінчення виконавчого провадження і по дату видачі цієї довідки постанова про повернення виконавчих листів та оригінали виконавчих листів № 2-669/11 до АТ «Дельта Банк» не надходив.

АТ «Дельта Банк» надсилало запит до відділу ДВС Ковельського МУЮ про надання інформації чи пред'являвся повторно після 2012 року до виконання виконавчі листи по справі № 2-669/11 про стягнення із ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором у сумі 2 919 795,78 грн.

Таким чином, оригінал виконавчого листа у справі № 2-669/11 втрачений, а строк на пред'явлення виконавчого листа до виконання пропущений банком із поважних причин.

Із урахувань наведених обставин, заявник просив суд постановити ухвалу про видачу дублікату виконавчого листа у справі № 2 669/11 про стягнення із ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором у сумі 2 919 795,78 грн та судові витрати, поновити ПАТ «Дельта Банк» пропущений строк для пред'явлення виконавчого листа (дублікату) до виконання та замінити сторону виконавчого провадження (поза його межами).

Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 03 березня 2017 року відмовлено у задоволенні заяви ПАТ «Дельта Банк».

Відмовляючи у задоволені заяви, суд першої інстанції виходив із того, що причини пропуску заявником строку на пред'явлення виконавчого документу є неповажними, оскільки ним не надано доказів, що виконавчий лист втрачений, а він цікавився виконавчим провадженням.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 02 червня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» задоволено частково. Ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 03 березня 2017 року у частині відмови у видачі дублікатів виконавчих листів, поновлення строку на їх пред'явлення скасовано та постановлено нову ухвалу. Заяву задоволено частково. Видано дублікати виконавчих листів на підставі рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 17 березня 2011 року у справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Поновлено ПАТ «Дельта Банк» строк для пред'явлення виконавчих листів до виконання, виданих на підставі рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 17 березня 2011 року у справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В іншій частині судове рішення залишено без змін.

Частково скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що висновок суду про недоведеність втрати оригіналів виконавчих документів спростовується довідкою банку та матеріалами виконавчого провадження, зокрема відсутністю відомостей про направлення постанови про повернення виконавчого листа. Відсутність оригіналів виконавчих листів процесуально унеможливила пред'явлення їх до виконання, і це указує на те, що строк пред'явлення до виконання виконавчих листів пропущено банком з поважних причин та підлягає поновленню.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У червні 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 02 червня 2017 року, в якій посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив суд скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що ПАТ «Дельта Банк» згідно з ухвалою суду залучений як новий кредитор та не спростував того факту, що ПАТ «Дельта Банк» отримав виконавчі листи. Заявник не надав суду доказів втрати виконавчих листів, а надав лише внутрішню довідку, в якій зазначено, що виконавчі листи до банку не надходили. Видача дублікатів виконавчих листів призведе до повторного стягнення заборгованості.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за заявою ПАТ «Дельта Банк» про заміну сторони виконавчого провадження, видачу дубліката виконавчого листа, витребувано цивільну справу та надано строк на подання заперечень на касаційну скаргу.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 липня 2017 року у прийнятті касаційної скарги ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 02 червня 2017 року у справі за заявою ПАТ «Дельта Банк» у частині поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання відмовити.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_4 не підлягає задоволенню із таких підстав.

Судами встановлено, що рішенням Ковельського міськрайонного суду від 16 травня 2011 року задоволено позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу. Стягнуто солідарно із ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 2 919 795,78 грн боргу, проведено розподіл судових витрат.

10 жовтня 2011 року на виконання вказаного рішення видано виконавчі листи № 2/669/2011.

08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» і АТ «Дельта Банк», Національним банком України укладений договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ПАТ «УкрСиббанк» на користь АТ «Дельта Банк». Внаслідок передачі АТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, АТ «Дельта Банк» перейшло право вимагати замість ПАТ «УкрСиббанк» від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

27 червня 2013 року Державним виконавцем ВДВС Ковельського МУЮ винесено постанову про повернення виконавчого документа щодо боржника ОСОБА_5 на підставі пункту 2 частини першої статті 47, статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому провадженні № 34057379.

У судовому засіданні представник державної виконавчої служби пояснив, що вказівка у цій постанові ще одного номера виконавчого провадження - № 32904584 , є помилковим.

На підтвердження направлення цього виконавчого документа стягувачеві державною виконавчою службою надано копію реєстру відправлень рекомендованої кореспонденції, супровідний лист.

Також 27 червня 2013 року державним виконавцем ВДВС Ковельського МУЮ винесено постанову про повернення виконавчого документа щодо боржника ОСОБА_4 на підставі пункту 2 частини першої статті 47, статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому провадженні № 30215592.

Із змісту цього документа вбачається, що стягувачем у ньому зазначено ПАТ «УкрСиббанк», у той час як із супровідного листа від 27 червня 2013 року вбачається, що виконавчий лист направлений ПАТ «Дельта Банк».

У реєстрі відправлень рекомендованої кореспонденції відомості про направлення виконавчого листа про стягнення із ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» коштів відомості відсутні.

На підтвердження доводів про втрату виконавчих листів ПАТ «Дельта Банк» подало довідку від 23 вересня 2016 року № 7841, видану на підставі журналу вхідної кореспонденції, з якої вбачається, що постанови про повернення виконавчих листів та оригінали виконавчих листів у справі № 669/11 щодо боржників ОСОБА_4, ОСОБА_5 до банку не надходили.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.

Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду.

Європейський суд наголосив, що пункт 1 статті 6 вказаної Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»).

Згідно з частиною першою та другою статті 370 ЦПК України 2004 року замість втраченого оригіналу виконавчого листа або судового наказу суд, який видав виконавчий лист або судовий наказ, має право за заявою стягувача або поданням державного виконавця видати його дублікат. Заява про видачу дубліката розглядається в судовому засіданні з викликом сторін і заінтересованих осіб. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про видачу дубліката.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Встановивши, що видані на підставі рішення Ковельського районного суду Волинської області від 16 травня 2011 року виконавчі листи на виконанні не перебувають, їх оригінали втрачено під час пересилання із виконавчої служби до ПАТ ДельтаБанк» не з вини стягувача, суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносин, а саме статтю 370 ЦПК України 2004 року, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для видачі дублікатів виконавчих листів.

Висновки суду апеляційної інстанції є правильними, відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що видача дублікатів виконавчих листів призведе до повторного стягнення заборгованості, є безпідставними і по своїй суті зводяться до припущень заявника.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки апеляційним судом, який їх обґрунтовано спростували. У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Таким чином, касаційна скарга не містить доводів на спростування висновків суду апеляційної інстанції, які є обґрунтованими та узгоджуються із матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів апеляційним судом не було порушено норм процесуального законодавства та правильно застосовано норми матеріального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду апеляційної інстанції ? без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 02 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак С. О. Погрібний Г. І. Усик