Постанова

Іменем України

25 квітня 2018 року

м. Київ

справа № 522/8363/13-ц

провадження № 61-6403св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6,

треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Апеляційного суду Одеської області від 11 листопада 2016 року, у складі колегії суддів: Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я., Плавич Н. Д.,

ВСТАНОВИВ :

У квітні 2013 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_5 про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є співвласниками квартири АДРЕСА_1. У зв'язку із проведенням у квартирі АДРЕСА_2 цього ж будинку робіт по реконструкції з надбудовою поверху у квартирі, належній позивачу, з'явилися тріщини та замокання. Наявність вказаних пошкоджень зафіксовано актами від 3 серпня 2012 року, 26 жовтня 2012 року, 26 та 28 листопада 2012 року, 6 травня 2015 року, 15 та 25 червня 2015 року, які складені комісією комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський» (далі - КП «ЖКС «Порто-Франківський»).

У результаті руйнування та залиття її квартири їй завдана матеріальна шкода у розмірі вартості відновлювального ремонту квартири у розмірі 161 575 грн. У 2013 році вона частково провела ремонтні роботи у належній їй квартирі, але в 2015 році її квартиру знову неодноразово було затоплено, в результаті чого була зіпсована кухня. Причиною затоплення є відсутність гідроізоляції в належній ОСОБА_5 квартирі, тобто її реконструкція проведена без додержання будівельних норм. У зв'язку з вказаним їй була завдана матеріальна шкода у розмірі вартості відновлювального ремонту її квартири у розмірі 12 795 грн. Загальна сума відновлювального ремонту складає 174 370 грн.

У зв'язку з залиттям та псуванням її квартири їй завдано моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.

Уточнивши 28 липня 2015 року та 9 липня 2016 року позовні вимоги, ОСОБА_4 остаточно просила стягнути на її користь з ОСОБА_6, ОСОБА_5 на відшкодування майнової шкоди 174 370 грн, моральної шкоди - 50 000 грн та судові витрати в сумі 2200 грн.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 27 липня 2016 року у складі судді Ільченко Н. А. в позові ОСОБА_4 відмовлено, стягнуто з неї на користь ОСОБА_5 судові витрати в сумі 11 050 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довела наявність причинно-наслідкового зв'язку між залиттям її квартири і проведенням ОСОБА_5 реконструкції його квартири. Крім того, позивач не обґрунтувала свої позовні вимоги до ОСОБА_6, який з 2012 року не є власником квартири АДРЕСА_2 та не має будь-якого відношення до спричинення позивачеві шкоди у зв'язку з реконструкцією цієї квартири.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 11 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 липня 2016 року в частині позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування майнової та моральної шкоди скасовано, в частині розподілу судових витрат - змінено.

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування майнової та моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 на відшкодування майнової шкоди 12 795 грн, моральної шкоди - 5 000 грн, витрати на проведення дослідження в сумі 1 200 грн та на сплату судового збору в сумі 1102,40 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 витрати на проведення експертизи в сумі 2 800 грн, на правову допомогу в сумі 7 536,35 грн.

Рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про відшкодування майнової та моральної шкоди залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що пошкодження і дефекти, зазначені в складених представниками КП «ЖКС «Порто-Франківський» актах від 3 серпня 2012 року, від 26 жовтня 2012 року, від 26 та 28 листопада 2012 року та в звіті суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_9 від грудня 2012 року, причинно-наслідковий зв'язок між пошкодженнями і дефектами АДРЕСА_1 та проведенням робіт з реконструкції квартири АДРЕСА_2 не підтверджені висновками судових будівельно-технічних експертиз, а відтак, відсутні підстави для покладення відповідальності за завдану у період серпня-листопада 2012 року майнову шкоду в розмірі 161 575 грн та моральну шкоду на власника квартири АДРЕСА_2.

Разом із тим, причинно-наслідковий зв'язок між пошкодженнями і дефектами АДРЕСА_1, зазначеними в складених представниками КП «ЖКС «Порто-Франківський» актах від 6 травня 2015 року, від 15 та 25 червня 2015 року та в звіті суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_9 від 16 липня 2015 року, та проведенням робіт з реконструкції квартири АДРЕСА_2 не спростовані, відтак, наявні підстави для покладення відповідальності за завдану у період травня-червня 2015 року і заявлену позивачем майнову шкоду в розмірі 12 795 грн та моральну шкоду в розмірі 5 000 грн на власника квартири АДРЕСА_2 - ОСОБА_5

Крім того, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог до ОСОБА_6, який не є належним відповідачем у справі.

У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у грудні 2016 року, ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що звіт суб'єкта оціночної діяльності не є належним доказом факту залиття квартири позивача у 2015 році та причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та шкодою, спричиненою позивачу. Такими доказами не є також акти про залиття, оскільки вони не містять причину залиття. Реконструкція квартири відповідача завершена у 2013 році. Позивач не довела, що майнову шкоду їй завдано діями відповідача. Стягнута судом моральна шкода - необґрунтована.

Відзив (заперечення) на касаційну скаргу позивач не подала.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

06 лютого 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскільки касаційна скарга не містить доводів щодо оскарження рішення апеляційного суду в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення шкоди, спричиненої у 2012 році та щодо відповідача ОСОБА_6, то судове рішення в цій частині не переглядається.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції відповідає.

Суди установили, що з 2008 року ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на праві спільної часткової власності належали 432/1000 часток АДРЕСА_1 (спільного заселення) у будинку АДРЕСА_1, а з 2010 року - 624/1000 частин вказаної квартири.

ОСОБА_5 набув право власності на квартиру АДРЕСА_2 та на горище в цьому будинку на підставі договору дарування від 15 грудня 2011 року.

16 липня 2012 року ОСОБА_5 надано декларацію про початок виконання будівельних робіт з реконструкції квартири АДРЕСА_2 з надбудовою 3-го поверху без зміни цільового призначення за адресою: АДРЕСА_1.

06 травня 2015 року, 15 червня 2015 року, 25 червня 2015 року представниками КП «ЖКС «Порто-Франківський» складено акти про пошкодження в квартирі АДРЕСА_1 у зв'язку з проведенням робіт з реконструкції квартири АДРЕСА_2 з надбудовою поверху по вул. Буніна,13 в м. Одесі.

Згідно із звітом, складеним у червні 2015 року суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_9 (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №15040/13 від 05 серпня 2013 року) на замовлення ОСОБА_4, на підставі огляду об'єкту та актів обстеження КП «ЖКС «Порто-Франківський» від 06 травня 2015 року, від 15 та 25 червня 2015 року, при огляді приміщення № 15 (кухня) АДРЕСА_1 встановлено дефекти та пошкодження: відклеювання шпалер від стіни, бурі плями мокроти на поверхні стін і стелі: наскрізні тріщини відклеювання падоги зі стелі; замокання внутрішніх поверхонь стін та стелі: тріщини на внутрішніх та зовнішніх стінах тощо. Вартість затрат по відновленню приміщення № 15 (кухня) АДРЕСА_1 житлового будинку АДРЕСА_1 від затоплення, що сталося при виконанні реконструкції квартири АДРЕСА_2 з урахуванням НДС становить 12 795 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частинами першою та другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Аналогічні розʼяснення містяться в пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» із змінами та доповненнями.

Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року № 927/11207 (далі - Правила), передбачено, що у разі залиття квартири складається відповідний акт (пункт 2.3.6 Правил). В додатку № 4 до цих Правил зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов'язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім'я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.

Статтею 60 ЦПК України 2004 року визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Задовольняючи позов ОСОБА_4 частково, суд апеляційної інстанції на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені, дійшов правильного висновку про те, відповідач спричинив позивачу майнову шкоду шляхом залиття її квартири у 2015 році, що підтверджується актами КП «ЖКС «Порто-Франківський» від 6 травня 2015 року, від 15 та 25 червня 2015 року та звітом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_9 від 16 липня 2015 року.

Доводи касаційної скарги про те, що вказані акти не є належним доказом фактів залиття квартири позивача та причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та шкодою, спричиненою позивачу, є необґрунтованими, оскільки вищевказані акти відповідають вимогам, викладеним у Правилах, у них зазначені конкретні причини залиття квартири та особи, які допустили таке залиття, інші необхідні для такого документа реквізити. Ці акти не спростовані відповідачем, тому є належними і допустимими доказами заподіяння відповідачем майнової шкоди позивачу.

Отже, належними доказами доведений причинно-наслідковий зв'язок між пошкодженнями і дефектами АДРЕСА_1 та проведенням робіт з реконструкції квартири АДРЕСА_2.

Доводи касаційної скарги про недоведеність вини відповідача у заподіянні позивачу шкоди внаслідок затоплення належної йому квартири - безпідставні, оскільки у деліктних зобов'язаннях діє презумпція вини, а відповідач не довів свою невинуватість у заподіянні такої шкоди позивачу.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна (частина перша та друга статті 23 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Доводи касаційної скарги про необґрунтованість розміру стягнутої судом моральної шкоди є безпідставними, оскільки при визначенні цього розміру відшкодування судом враховані характер та обсяг страждань, яких зазнала позивач, а також вимоги розумності і справедливості.

Судове рішення апеляційної інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків суду обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Таким чином доводи касаційної скарги про порушення судами норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.

Інші доводи касаційної скарги були предметом розгляду суду та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права. Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду з їх оцінкою.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 415-419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Одеської області від 11 листопада 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Є. В.Синельников

С. Ф. Хопта

Ю. В. Черняк