Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 30.09.2019 року у справі №359/267/18

Постанова

Іменем України

25 березня 2020 року

м. Київ

справа № 359/267/18

провадження № 61-17143св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - державний реєстратор комунального підприємства «Центр реєстраційних послуг» Смолій Вадим Євгенович,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест-Кредо», ОСОБА_2 , Головне територіальне управління юстиції у м. Києві,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест-кредо» на постанову Київського апеляційного суду від 07 серпня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Оніщука М. І., Шебуєвої В. А., Крижанівської Г. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до державного реєстратора КП «Центр реєстраційних послуг» Смолія В. Є. про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора.

Позовна заява мотивована тим, що 30 березня 2007 року між

ОСОБА_1 та відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - АТ «Райффайзен Банк Аваль»), було укладено кредитний договір № 014/5644/134/011341, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати кредит в сумі 94 000 доларів США на споживчі цілі, а саме придбання квартири АДРЕСА_1 .

На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 03 квітня 2007 року між ОСОБА_1 та АТ «Райффайзен Банк Аваль» було укладено договір іпотеки № 014/5644/134/011341, за умовами якого позивач передав в іпотеку банку вказану квартиру.

24 жовтня 2017 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та публічним акціонерним товариством «ЮНЕКС Банк» (далі - ПАТ «ЮНЕКС Банк») було укладено договір відступлення прав вимоги за наведеними договорами.

В той же день між ПАТ «ЮНЕКС Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» було укладено договір про відступлення прав вимоги за кредитним договором № 014/5644/134/011341 від 30 березня 2007 року, договором поруки та договором іпотеки № 014/5644/134/011341 від 03 квітня

2007 року.

При цьому, з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу стало відомо, що 19 грудня 2017 року державним реєстратором Смолієм В. Є. було здійснено реєстрацію права власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо».

Підставою для винесення державним реєстратором рішення про реєстрацію права власності на вказану квартиру за ТОВ «Інвест-Кредо» є договір іпотеки від 03 квітня 2007 року, серія ВЕК № 968648.

Позивач вважав, що вказана реєстрація права власності на квартиру за

ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» є протиправною, виходячи з наступних підстав в їх сукупності:

- правовідносини щодо звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до договору іпотеки від 03 квітня 2007 року повинні регулюватися частиною першою статті 37 Закону України «Про іпотеку» в редакції, що діяла на день укладення договору іпотеки, та відповідно до якої застереження в іпотечному договорі не є правовою підставою для реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем;

- державна реєстрація права власності на нерухоме майно була проведена з порушенням вимог пункту 57-1 Порядку для державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року за № 1127 (надалі - Порядок), за відсутності факту безспірності вимог іпотекодержателя (зокрема щодо суми боргу та правомірності укладення договору про відступлення прав вимоги за кредитним договором);

- відповідач не мав права реєструвати право власності на предмет іпотеки за ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» оскільки останнім не було дотримано порядку здійснення звернення стягнення на майно та реєстрацію права власності, передбаченого Законом України «Про іпотеку».

За таких обставин просив визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу)

від 19 грудня 2017 року, індексний номер 38819581, про реєстрацію права власності за ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо», винесеного державним реєстратором Смолієм В. Є.; скасувати запис про право власності за номером 24022110 за ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» на квартиру АДРЕСА_1 .

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області

від 23 лютого 2018 року залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , та ухвалою цього суду від 04 червня 2018 року залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головне територіальне управління юстиції у м. Києві.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області

від 18 грудня 2018 року, ухваленим у складі судді Яковлевої Л. В., в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, суд першої інстанції виходив з того, що проведення державної реєстрації права власності відбулося з дотриманням процедури та вимог, встановлених Законами України «Про іпотеку», «;Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «;Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». При цьому суд першої інстанції вважав, що спір про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права на нерухоме майно виник саме між позивачем та державним реєстратором Смолієм В. Є.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 07 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня

2018 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Приймаючи постанову від 07 серпня 2019 року, апеляційний суд виходив з того, що у даному випадку спір пов`язаний з реалізацією іпотекодержателем своїх прав на предмет іпотеки, процедура якої передбачає їх здійснення лише за участю державного реєстратора, дії якого, в свою чергу, оскаржуються опосередковано через неправомірність дій іпотекодержателя.

Апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції розглянув позов, пред`явлений до неналежного відповідача - державного реєстратора

Смолія В. Є. При цьому, апеляційний суд врахував, що в ході розгляду справи судом першої інстанції позивачем не заявлялось клопотань ані про залучення співвідповідача, ані про заміну неналежного відповідача на належного - ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо».

За таких обставин апеляційний суд вважав, що місцевий суд помилково, за неналежного суб`єктного складу, дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2019 року до Верховного Суду,

представник ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» - адвокат

Попова М. В., посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 07 серпня 2019 рокуі залишити в силі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня

2018 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали з Бориспільського міськрайонного суду Київської області.

У жовтні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 17 березня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України

(далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неврахуванням того, що ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» було залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог, оскільки вирішення спору по суті може вплинути на його права та обов`язки, тож права товариства жодним чином не обмежено.

Заявник вказує на порушення апеляційним судом статті 376 ЦПК України, оскільки скасовуючи рішення суду першої інстанції апеляційний суд не врахував, що допущені порушення не призвели до неправильного вирішення справи. На думку заявника, обставини, які апеляційний суд вказав скасовуючи рішення суду першої інстанції можуть бути підставою для зміни судового рішення, а не його скасування.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У поданому в жовтні 2019 року відзиві на касаційну скаргу

ОСОБА_3 вважав, що касаційна скарга ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» не підлягає задоволенню, оскільки мотиви та підстави, зазначені у ній, є необґрунтованими, а оскаржене судове рішення апеляційного суду ухвалено відповідно до вимог чинного законодавства.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що з метою забезпечення виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором № 014/5644/134/011341

від 30 березня 2007 року, 03 квітня 2017 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № 014/5644/134/011341, предметом якого визначено квартиру АДРЕСА_1 .

24 жовтня 2017 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та

ПАТ «ЮНЕКС Банк» було укладено договір відступлення прав вимоги за вказаними договорами.

В той же день, між «ЮНЕКС Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» було укладено договір про відступлення прав вимоги за кредитним договором № 014/5644/134/011341 від 30 березня 2007 року, договором поруки та договором іпотеки № 014/5644/134/011341 від 03 квітня

2007 року.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна

від 03 січня 2017 року суди встановили, що рішенням державного реєстрова Смолія В. Є. від 19 грудня 2017 року (індексний номер 38819581) право власності на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано за

ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо».

Крім того, із вказаної довідки суди встановили, що підставою виникнення у ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» права власності на квартиру

є договір іпотеки, серія та номер: ВЕК НОМЕР_1 , посвідчений 03 квітня

2007 року, виданий державним нотаріусом Бориспільської міської державної нотаріальної контори Київської області.

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і надалі за текстом в редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) сформульовано висновок про те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача. Разом з тим, установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду (частина п`ята статті 12, частина друга

статті 197 ЦПК України). Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Такий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження

№ 14-178цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18), від 12 грудня 2018 року у справі

№ 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18), від 12 грудня 2018 року

у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18), від 05 травня 2019 року у справі № 554/10058/17 (провадження № 14-20цс19).

Звертаючись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_3 визначив відповідачем державного реєстратора Смолій В. Є.

За змістом висновків, викладених у пункті 31.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18), спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, що пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно.

Надавши належну оцінку змісту і характеру відносин між учасниками у розглядуваній справі, які засвідчують, що спір виник саме між позивачем і ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» з приводу права на квартиру внаслідок дій ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» щодо реєстрації за собою такого права, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову з підстав його пред`явлення до неналежного відповідача.

При цьому врахувавши вказані обставини, апеляційний суд дійшов вірного висновку про неможливість залишення в силі рішення суду першої інстанції, який вирішив по суті позов, пред`явлений до неналежного відповідача.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України оскаржене судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення апеляційного суду - без змін.

Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 07 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович