Постанова

Іменем України

25 січня 2023 року

м. Київ

справа № 523/1585/17

провадження № 61-9826св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Публічне акціонерне товариство «Райффайзен банк Аваль», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Щелков Денис Михайлович,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 05 серпня 2019 року у складі судді Кисельова В. К. та постанову Одеського апеляційного суду від 05 травня

2021 року у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Гірняк Л. А., Сегеди С. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» (далі - АТ «Райффайзен банк Аваль»), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелкова Д. М., третя особа: ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позов мотивований тим, що 05 серпня 2009 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_2 укладений іпотечний договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 є чоловіком ОСОБА_2 , зазначена квартира придбана у шлюбі, тобто є спільною сумісною власністю подружжя. В зв`язку з чим, ОСОБА_1 надавав нотаріально посвідчену згоду на укладення договору іпотеки, оскільки цей договір іпотеки безпосередньо торкався його інтересів.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу

Щелковим Д. М. 29 жовтня 2014 року вчинено виконавчий напис № 791 про звернення стягнення на вказану квартиру, яка належить на праві спільної сумісної власності подружжю ОСОБА_3 . За рахунок коштів, отриманих від реалізації квартири нотаріус пропонував задовольнити вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про стягнення заборгованості у розмірі 49 793 336,64 грн.

Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Бойком О. М. 11 грудня 2014 року відкрито виконавче провадження з виконання зазначеного виконавчого напису нотаріуса та того ж дня накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 .

Вважає, що вказаний виконавчий напис вчинено приватним нотаріусом незаконно, з грубим порушенням норм чинного законодавства України.

Просив визнати виконавчий напис за № 791, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Д. М. 29 жовтня 2014 року, про звернення стягнення на нерухоме майно ОСОБА_2 - квартиру АДРЕСА_1 , на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» таким, що не підлягає виконанню.

Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 05 серпня 2019 року, залишеним без задоволення постановою Одеського апеляційного суду від

05 травня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що під час вчинення конкретної нотаріальної дії - вчинення виконавчого напису № 791 від 29 жовтня 2014 року, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Щелков Д.М. діяв правомірно.

З вказаними висновками суду першої інстанції погодився суд апеляційної інстанції та вказав, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що приватний нотаріус порушив процедуру вчинення виконавчого напису, є необґрунтованими, оскільки доказів на підтвердження доводів позовних вимог до суду надано не було.

Аргументи учасників справи

09 червня 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі; стягнути з банка на його користь судові витрати.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що склад документів у нотаріальній справі, надісланій до суду 20 лютого 2018 року, в точності відповідає складу документів, які банк надав нотаріусу згідно додатків до заяви про вчинення виконавчого напису від 29 жовтня 2014 року. Суди не дослідили заяву про вчинення виконавчого напису від 29 жовтня 2014 року з додатків до якої вбачається, що банк не подавав нотаріусу жодного з первинних документів відповідно до Переліку № 1172, який би підтверджував безспірність заборгованості боржника. Тому вочевидь за їх відсутністю нотаріус і не міг надати на вимогу суду нічого з конкретно витребуваних первинних документів - «платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо». Нотаріус таким чином підтвердив, що для вчинення зазначеного виконавчого напису у нього не було жодного первинного бухгалтерського документа, який би підтверджував безспірність заборгованості боржника та встановлював прострочення виконання зобов`язання.

Як порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису, так і порушень порядки повідомлення іпотекодавця про вимогу про усунення порушення є самостійними і достатніми підставами для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від

23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц).

Іпотечним договором передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підстав виконавчого напису, але не зазначено, що в якому статусі буде знаходиться ОСОБА_2 на час звернення стягнення (одружена або ні). ОСОБА_1 не є стороною іпотечного договору. Іпотечним договором в пункту 7.3. передбачені альтернативні, за вибором Іпотекодержателя, способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Іпотекодержатель відповідно до частини другої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав був зобов`язаний утримуватися від дій, які могли б порушити права ОСОБА_1 , як співвласника, у позасудовий спосіб. Укладення договору іпотеки було проведено ОСОБА_2 за згодою її чоловіка ОСОБА_1 , про що свідчить його заява, посвідчена приватним нотаріусом та пунктом 3.8. іпотечного договору. Квартира, яка є предметом спору по договору іпотеки, придбана ОСОБА_2 під час перебування у шлюбі з ОСОБА_1 . Тому звернення стягнення на нерухоме майно ОСОБА_2 за договором іпотеки, який було укладено за згодою другого з подружжя, та квартира належить подружжю на праві спільної сумісної власності, має здійснюватися виключно в судовому порядку, що виключає можливість вчинення виконавчого напису, що було відомо як приватному нотаріусу, так і ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Судом першої інстанції при розгляді справи не застосовані норми матеріального права статтю 38 Закону України «Про нотаріат» та пункт 3.4. Глави 16 розділу II Порядку № 296/5, які підлягали застосуванню, в частині вимог до строку давності для вчинення виконавчого напису; не ураховано при цьому висновку Верховного Суду, що строк для вчинення виконавчого напису, передбачений пунктом 3.4 Глави 16 розділу II Порядку № 296/5, пов`язується саме з виникненням у стягувана права вимоги до боржника, а не з виникненням у стягувана права на звернення до нотаріуса (постанова КГС в складі Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 910/3333/17). Суд не дослідив виконавчий напис від 29 жовтня 2014 року № 791 (т. 1, а. с. 198) у якому нотаріус зазначив строк, за який провадиться стягнення заборгованості, з 18 травня 2005 року по 29 жовтня 2014 року, тобто за дев`ять років п`ять місяців одинадцять днів. Відповідно до правових висновків Верховного Суду, висловлених в постановах від 28 березня 2018 року у справі № 910/3033/17 та від 06 червня 2018 року у справі № 640/13523/16-ц, судам належить досліджувати момент настання строку виконання зобов`язання боржником для застосування положень статті 88 Закону України «Про нотаріат».

У серпні 2021 року ПАТ «Райффайзен банк Аваль» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржені судові рішення без змін.

Відзив мотивовано тим, що судами попередніх інстанцій встановлено обставини надання Банком приватному нотаріусу Щелкову Д. М. необхідного переліку документів відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 2000 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів». Тоді як доводи скаржника зводяться до вимог переоцінити подані та досліджені судами попередніх інстанцій докази. Слід зазначити, що позивач не оспорює розрахунки заборгованості, не наводить ні у позові, ні в апеляційній скарзі, ні в касаційній скарзі мотиви незгоди з розміром заборгованості.

Нормами діючого законодавства не передбачено жодних обмежень для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса у випадку наявності нотаріально посвідченої згоди співвласників майна.

Заборгованість, зазначена у виконавчому написі від 29 жовтня 2014 року, фактично була в межах заборгованості, яка виникла станом на 07 березня

2012 року - дати формування та направлення досудової вимоги про погашення боргу та з урахуванням якої вчинено виконавчий напис на договір іпотеки. Тому з даних обставин справи вбачається дотримання трирічного строку при вчиненні оспорюваного виконавчого напису.

АТ «Райффайзен Банк» звертає увагу Верховного Суду на самостійну та достатню підставу для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 , який є чоловіком іпотекодавця - ОСОБА_2 , з огляду на те, що позивач не є стороною ні кредитного, ні іпотечного договору. Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 200/13852/17.

АТ «Райффайзен Банк Аваль» звертає увагу суду, що оспорюваний виконавчий напис від 29 жовтня 2014 року вже був предметом судового розгляду за аналогічними підставами за позовом іпотекодавця - ОСОБА_2 (дружини ОСОБА_1 ) у справі № 523/20861/14-ц до АТ «Райффайзен Банк Аваль», приватного нотаріуса Щелкова Д. М. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 13 липня 2016 року у вказаній справі зазначено: «судами правильно установлено, що позивачем з метою вчинення виконавчого напису було надано нотаріусу Київського міського нотаріального округу Щелкову Д. М. передбачені законодавством документи, які підтверджують безспірність кредитної заборгованості, у тому числі: розрахунки заборгованості, письмові вимоги банку про усунення порушення з доказами про вручення, виписки з рахунків боржника, меморіальні ордери, платіжні доручення тощо. Таким чином, висновок судів про відсутність підстав для задоволення позову, є правильним. Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують». ОСОБА_1 є чоловіком ОСОБА_2 - іпотекодавця та позивача за зазначеним позовом. Тому позов ОСОБА_1 у цій справі є фактично намаганням переглянути спір, який вже розглянуто та вирішено судом по суті.

Рух справи межі та підстави касаційного перегляду

Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи підстави, передбачені пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд першої та апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях порушив норми процесуального права та застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 06 червня 2019 року у справі

№ 750/1627/18, від 11 липня 2018 року у справі № 904/8549/17, від 28 березня 2018 року у справі № 910/3033/17, від 06 червня 2018 року у справі

№ 640/10523/16-ц, 03 жовтня 2018 року у справі № 910/3337/17, від

18 листопада 2020 року у справі № 337/4051/17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц).

Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини

Суди встановили, що 18 травня 2005 року між АППБ «Аваль», правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк Аваль», та фірмою «Медтерм» у формі ТОВ, укладено Генеральну кредитну угоду №010/03-1/1702 від 18 травня 2005 року.

В рамках вказаної угоди між банком та ТОВ «Медтерм» було укладено ряд кредитних договорів від 25 березня 2011 року № 010/42-1/114, від 24 квітня

2008 року №010/3-0-1/77, від 18 квітня 2008 року №010/3-0-1/70 зі змінами та доповненнями.

Станом на 29 жовтня 2014 року за укладеними кредитними договорами прострочена заборгованість ТОВ «Медтерм» з повернення кредитних коштів склала загалом 49 833 915,74 грн.

З метою забезпечення належного виконання зобов`язань за вказаними кредитними договорами між Банком та майновим поручителем ТОВ Фірма «Медтерм» - ОСОБА_2 укладено іпотечний договір від 05 серпня 2009 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман А. І., зі змінами та доповненнями внесеними договором про внесення змін від 14 вересня 2011 року, за яким в іпотеку Банку було передано 4-х кімнатну ізольовану квартиру загальною площею 86,4 кв. м., житловою площею 51,2 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 138-142 т. 1).

Право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 06 липня 2009 року.

ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 з 30 серпня 1975 року.

Договір іпотеки укладено ОСОБА_2 за згодою її чоловіка ОСОБА_1 , про що свідчить заява, посвідчена приватним нотаріусом.

У зв`язку з порушенням умов кредитних договорів АТ «Райффайзен Банк Аваль» направив боржнику - ТОВ «Медтерм» та майновому поручителю (іпотекодавцю) - ОСОБА_2 вимоги № 140-00/1607 та №140-00/1611 від 07 березня

2012 року про усунення порушень за кредитними договорами.

Вказану вимогу 30 березня 2012 року вручено особисто ОСОБА_2 .

Проте вимоги банку не виконано, заборгованості за кредитними договорами не сплачено.

Директор фірми «Медтерм» Федоренко Б. В. підтверджував наявність заборгованості листом 18 травня 2012 року.

Суворовським районним судом м. Одеси розглядалась справа

№ 523/11796/13-ц за позовом ПАТ «Райффайзен банк Аваль» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитними договорами та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Райффайзен банк Аваль» про припинення договорів поруки. У вказаній справі встановлено, що між ПАТ «Райффайзен банк Аваль» та ОСОБА_2 укладені договори поруки від 25 березня 2011 року, 31 жовтня 2018 року, заборгованість стягувалась з ОСОБА_2 , як з поручителя.

29 жовтня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Д. М. вчинений виконавчого напис про звернення стягнення на майно - квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , за рахунок якої пропонував задовольнити вимоги АТ «Райффайзен Банк Аваль» про стягнення заборгованості у розмірі 49 793 336,74 грн.

Позиція Верховного Суду

Кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина першої статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом (відповідно до статті 18 ЦК України).

Для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 87 Закону України «Про нотаріат»).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи ( частини перша статті 575 ЦК України).

Згідно з статтею 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець - це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов`язання або зобов`язання іншої особи перед іпотекодержателем.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертастатті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Судуу складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 травня 2022 року у справі № 274/4134/15-ц (провадження № 61-806св22) зазначено, що «право подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя врегульовано в статті 65 СК України. Дружина, чоловік розпоряджуються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Законодавець у вказаній нормі передбачив як загальне правило так звану презумпцію згоди одного з подружжя на укладення другим з подружжя договорів щодо спільного майна, за винятком тих, що потребують обов`язкового нотаріального посвідчення (частина третя статті 65 СК України). Права одного з подружжя, який надавав тільки згоду на відчуження чи на вчинення договору іпотеки спільного майна, але не був стороною договору, не порушуються, оскільки ці права захищаються тим з подружжя, який уклав договір, і є відповідачем у справі».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 200/13852/17 (провадження № 61-46088св18) зазначено, що «встановлено, що іпотекодавцем майна, відносно якого нотаріус вчинив виконавчий напис, є ОСОБА_3 , правовідносини щодо вчиненого виконавчого напису виникли між кредитором, боржником та іпотекодавцем, які вчинений виконавчий напис не оспорювали. Позивач як дружина іпотекодавця надала згоду на передачу майна в іпотеку, що не оспорює. Звернувшись до суду з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконання, ОСОБА_1 посилалась на відсутність підстав для вчинення виконавчого напису, оскільки сума боргу була небезспірною. Задовольняючи такі позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, також виходили із того, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус не переконався у безспірності суми кредитного боргу, проте не врахували, що позивач не є стороною кредитного та іпотечного договорів, а сторони за договорами - кредитор, боржник та іпотекодавець не заперечують та не оспорюють вчинення виконавчого напису нотаріуса, у тому числі й з огляду на розмір боргу. З урахуванням встановлених обставин та відсутності у позивача статусу іпотекодавця спірного майна, згоду на передачу якого в іпотеку вона надала при укладенні договору іпотеки, правових підстав вважати, що вчиненим виконавчим напису будь-яким чином порушуються права чи інтересу позивача, які підлягають судовому захисту, немає».

У справі, що переглядається, встановлено, що іпотекодавцем майна, відносно якого нотаріус вчинив оспорюваний виконавчий напис, є ОСОБА_2 (майновий поручитель), стягувачем - АТ «Райффайзен банк Аваль», боржником - Фірма «Медтерм» у формі ТОВ. Позивач як чоловік іпотекодавця надав згоду на передачу майна в іпотеку та не є стороною кредитного або іпотечного договорів.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесений до Реєстру.

Аналіз Єдиного державногореєстру судових рішень свідчить, що у грудні 2014 року ОСОБА_2 зверталась до суду з позовом до АТ «Райффайзен Банк Аваль», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелкова Д. М. про визнання того ж виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (справа № 523/20861/14-ц). Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 27 травня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 24 лютого 2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від

13 липня 2016 року, позов залишено без задоволення.

За таких обставин немає підстав вважати, що вчиненням оспорюваного виконавчого напису порушуються права чи інтересу позивача, який не є стороною кредитного та іпотечного договорів (кредитором, боржником або іпотекодавцем) та лише надав згоду на передачу майна в іпотеку як подружжя іпотекодавця, оскільки ці права захищаються тим з подружжя, який уклав договір іпотеки, відповідно, який і є учасником спірних правовідносин.

Тому суди правильно відмовили у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Райффайзен банк Аваль», проте помилилися щодо мотивів такої відмови.

Щодо позовних вимог до приватного нотаріуса

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 201/9570/18 (провадження № 61-7299св21) зроблено висновок, що «нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій із метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасника нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення. Спори за позовами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом вирішуються судом у порядку цивільного судочинства за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа. За правилами цивільного судочинства як спір про право в позовному провадженні розглядаються позови про оскарження дій нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства. Тобто нотаріус не може бути відповідачем у цій категорії справ, оскільки предметом позову є спір про право, зокрема позивач заперечує наявність у нього суми заборгованості перед кредитором, яка вказана у виконавчому написі. Цивільна відповідальність за незаконно вчинений виконавчий напис покладається не на нотаріуса, а на особу, яка зверталася за виконавчим написом. Сам же нотаріус може залучатися судами як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача».

Таким чином, у спорах між боржниками (майновими поручителями) і стягувачами, прав та інтересів яких стосуються нотаріальні дії чи акт, зокрема про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, належним відповідачем є стягувач (кредитор) на користь якого було вчинено виконавчий напис, оскільки предметом позову є спір про право.

За таких обставин суди мали відмовити у задоволенні позовних вимог до приватного нотаріуса, як пред?явлених до неналежного відповідача, щоє самостійною підставою для відмови в задоволенні позову до такої особи.

У зв`язку із цим оскаржені судові рішення належить змінити в мотивувальній частині.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, а також необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 травня 2022 року у справі № 274/4134/15-ц (провадження № 61-806св22) та Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 жовтня 2021 року у справі

№ 201/9570/18 (провадження № 61-7299св21), дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення частково ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржені судові рішення змінити у мотивувальній частині, а в іншій частині - залишити без змін.

Оскільки судові рішення змінені лише в мотивувальній частині, то розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400 402 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 05 серпня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 05 травня 2021 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук