Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.01.2020 року у справі №310/8521/17

Постанова

Іменем України

28 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 310/8521/17

провадження № 61-1091св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Ступак О. В., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, Державне підприємство "Сетам",

треті особи: Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", Відділ державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 03 жовтня 2019 року у складі судді Черткової Н. І. та постанову Запорізького апеляційного суду від 17 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Дашковської А. В., Кримської О.

М., Кочеткової І. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, який протягом розгляду справи уточнила, до ОСОБА_2, Державного підприємства "Сетам" (далі - ДП
"Сетам "), треті особи: Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"), Відділ державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції (далі - ВДВС Бердянського МУЮ), про визнання прилюдних торгів недійсними.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 отримано акт про реалізацію предмета іпотеки від 03 листопада 2017 року, згідно з яким ДП "Сетам" було реалізоване належне їй на праві власності нерухоме майно - двокімнатну квартиру, загальною площею 50,1 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом проведення електронних торгів. Покупцем став ОСОБА_2, який придбав квартиру за 363 570,00 грн.

Позивач вважала, що результати електронних торгів та акт про реалізацію предмета іпотеки з продажу квартири є недійсними з огляду на допущені при їх проведенні численні порушення діючого законодавства. Зокрема, електронні торги проводились без експертної оцінки квартири експертом - оцінювачем, яка є обов'язковою для проведення електронних торгів нерухомим та іншим майном, вартість якого перевищує сто неоподаткованих мінімумів доходів громадян на підставі звіту про оцінку майна, який утратив свою чинність, оскільки від моменту підписання звіту про оцінку майна суб'єктом оціночної діяльності до дня проведення прилюдних торгів минуло понад шість місяців.

На підставі зазначеного ОСОБА_1 просила визнати недійсними прилюдні торги, за результатами яких було реалізовано ДП "Сетам" її майно - двокімнатна квартира загальною площею 50,1 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, яку придбав ОСОБА_2.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 03 жовтня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що будь-яких порушень правил проведення електронних торгів встановлених законодавством, які б могли вплинути на результати торгів не встановлено.

Позивачем не надано достатніх доказів того, що вартість майна, визначена експертом - оцінювачем у висновку, який використано органом державної виконавчої служби при формуванні стартової ціни майна, підвищилася. А сам лише факт проведення торгів після закінчення строку дії звіту про оцінку майна є формальним і не може бути безумовною підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 17 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 03 жовтня 2019 року у цій справі залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що розглядаючи спір суд першої інстанції в межах доводів позову повно та всебічно дослідив обставини спору, дав належну оцінку зібраним по справі доказам, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює і у відповідності з вимогами закону прийшов до правильного висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, про що ухвалив відповідне рішення.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулась засобами поштового зв'язку до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 03 жовтня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 17 грудня 2019 року у вищевказаній справі, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

Також у касаційній скарзі заявник виклала клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:

- не надали належної оцінки тому, що в наслідок порушення відповідачами процедури підготовки та проведення оспорюваних електронних торгів суттєво порушені права та інтереси заявника, зокрема недоотримано суму в розмірі 153

122,10 грн від реалізації нерухомого майна;

- не врахували, що під час проведення електронних торгів звіт про оцінку майна втратив свою чинність;

- не звернули увагу на те, що працівники виконавчої служби не повідомляли заявника про відкриття виконавчого провадження, про складення акта опису майна та арешту майна, про призначення оцінювача та призначення оцінки майна, про початкову ціну реалізації майна;

- не надали належної оцінки тому, що оскаржувані електронні торги проведені з порушенням строків, визначених частиною 1 статті 43 Закону України "Про іпотеку", та без публікації в місцевих друкованих засобах масової інформації за місцезнаходженням предмета іпотеки повідомлення про проведення таких торгів, як того вимагає частина третя статті 43 "Про іпотеку";

- проігнорували те, що про проведення прилюдних торгів і про те, що у квартири заявника вже є новий власник, заявнику стало відомо лише після вимоги відповідача ОСОБА_2 про виселення;

- не звернули увагу на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 678/301/12, щодо проведення прилюдних торгів з реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який утратив чинність.

У лютому 2020 року ОСОБА_2, ДП "Сетам" та АТ "Райффайзен Банк Аваль" засобами поштового зв'язку подали до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1, в яких, посилаючись на її необґрунтованість, просять залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 15 січня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1, передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, витребувано матеріали справи № 310/8521/17 з суду першої інстанції та надано учасникам справи строк для подання відзивів на касаційну скаргу. Цією ж ухвалою відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.

У січні 2020 року матеріали справи № 310/8521/17 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2020 року справу № 310/8521/17 призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - ~law22~).

Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" ~law23~ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності ~law24~, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності ~law25~.

Оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 подана до Верховного Суду у січні 2020 року, то вона підлягає розгляду у порядку, визначеному в ЦПК України в редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України (в редакції чинній на момент подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною 1 статті 400 ЦПК України (в редакції чинній на момент подання касаційної скарги) встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

За змістом частини 1 статті 410 ЦПК України (в редакції чинній на момент подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконанні відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі - ВПВР УДВС ГТУЮ у Запорізькій області) перебувало зведене виконавче провадження № 49969084 щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь юридичних осіб.

22 січня 2016 року державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Запорізькій області складено акт опису та арешту майна боржника, двокімнатної квартири, загальною площею 50,1 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, та належала на праві власності ОСОБА_1.

Постановою старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Запорізькій області від 22 березня 2017 року призначено суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

04 квітня 2017 року до ВПВР УДВС ГТУЮ у Запорізькій області надійшов звіт про оцінку арештованого нерухомого майна від 31 березня 2017 року, згідно з яким вартість двокімнатної квартири, загальною площею 50,1 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, визначена оцінювачем в розмірі 519 387,00 грн. За вказаною ціною вищезазначене майно передано на реалізацію.

Електронні торги, які були призначені на 21 липня 2017 року за стартовою ціною 519 387,00 грн, не відбулися через відсутність допущених учасників торгів.

Другі електронні торги, які були призначені на 04 вересня 2017 року за стартовою ціною 415 509,60 грн, також не відбулися через відсутність допущених учасників торгів.

За результатами проведення 17 жовтня 2017 року третіх електронних торгів, згідно з протоколом № 291441, майно - двокімнатна квартира, загальною площею 50,1 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, реалізоване за ціною 363 570,90 грн покупцю ОСОБА_2.

Актом старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Запорізькій області від 03 листопада 2017 року вказане майно передано покупцю ОСОБА_2.

На підставі акта державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Запорізькій області від 03 листопада 2017 року приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Романченко В. В. за реєстровим № 3159, на ім'я ОСОБА_2, що став переможцем електронних торгів, видано свідоцтво про придбання нерухомого майна з електронних торгів.

Звертаючись до суду з позовом про визнання прилюдних торгів недійсними, позивач ОСОБА_1 посилалася на те, що результати електронних торгів та акт про реалізацію предмета іпотеки з продажу квартири є недійсними з огляду на допущені при їх проведенні численні порушення чинного законодавства.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до частини 4 статті 656 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів.

Частиною 3 статті 62 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними Частиною 3 статті 62 Закону України "Про виконавче провадження".

Для проведення оцінки нерухомого майна та майна, вартість якого перевищує сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

За приписами частини 1 статті 58 Закону України "Про виконавче провадження" визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.

Відповідно до частини 1 статті 58 Закону України "Про виконавче провадження" звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 визнано таким, що втратив чинність наказ Міністерства юстиції України від 22 грудня 2015 року № 2710/5 "Про реалізацію арештованого майна шляхом проведення електронних торгів" та затверджено "Порядок реалізації арештованого майна".

Відповідно до пункту 1 розділу II Порядку реалізації арештованого майна, що діяв на момент проведення оспорюваних торгів, реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 57 Закону України "Про виконавче провадження". Якщо вартість майна боржника визначена в рішенні суду, виконавець передає майно на реалізацію за оцінкою, визначеною судовим рішенням, без проведення визначення вартості чи оцінки такого майна, крім рішень про конфіскацію майна. Вартість майна, визначена у звіті про оцінку майна, є дійсною на період реалізації арештованого майна. Датою передачі майна на реалізацію вважається дата внесення в Систему інформаційного повідомлення про електронні торги (торги з фіксованою ціною).

В розумінні Порядку реалізації арештованого майна, електронні торги - це продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Продаж майна здійснюється за певною процедурою, яка складається з підготовки до проведення торгів, проведення торгів, визначення переможця та оформлення результатів торгів. Кожний з етапів даної процедури повинен здійснюватися за певними правилами.

Протокол електронних торгів з повною інформацією про переможця торгів є підставою для складання державним виконавцем акту про проведені електронні торги, який є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, а у випадку придбання нерухомого майна документом, на підставі якого нотаріусом видається свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.

Згідно з частинами 3 , 5 , 6 статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" у разі, якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден, виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання.

Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання.

Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Якщо строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться (абзац 2 частини 6 статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин).

Також варто зазначити, що відповідно до пункту 2 розділу VIІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, зменшення ціни предмета іпотеки на електронних торгах проводиться відповідно до вимог статті 49 Закону України "Про іпотеку".

Частиною другою статті 49 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами перших прилюдних торгів, призначається проведення на тих же умовах других прилюдних торгів, які мають відбутися протягом одного місяця з дня проведення перших прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на других прилюдних торгах становить 80 відсотків. Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами других прилюдних торгів призначається проведення у тому самому порядку третіх прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на третіх прилюдних торгах становить 70 відсотків початкової вартості майна.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Тобто, для визнання судом електронних торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні у справі докази та надавши їм належну правову оцінку, правильно виходив із того, що будь-яких порушень правил проведення електронних торгів встановлених законодавством, які б могли вплинути на результати торгів не встановлено.

Також суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано достатніх доказів того, що вартість майна, визначена експертом - оцінювачем у висновку, який використано органом державної виконавчої служби при формуванні стартової ціни майна, підвищилася.

Аргументи касаційної скарги про те, що під час проведення електронних торгів звіт про оцінку майна втратив свою чинність, та про те, що внаслідок порушення відповідачами процедури підготовки та проведення оспорюваних електронних торгів суттєво порушені права та інтереси заявника, зокрема недоотримано суму в розмірі 153 122,10 грн від реалізації нерухомого майна, були предметом розгляду апеляційного суду та їм надана належна правова оцінка.

Зокрема, апеляційний суд дійшов висновку, що такі доводи заявника є неприйнятними з огляду на наступне.

По-перше, за змістом пункту 1 розділу II Порядку реалізації арештованого майна вартість майна, визначена у звіті про оцінку майна, є дійсною на період реалізації арештованого майна.

Позивач не зазначає в позові обставини, що підтверджують збіг строку чинності звіту про оцінку майна від 31 березня 2017 року до передачі його на реалізацію (перші торги призначені на 21 липня 2017 року) та не надає докази, які б підтверджували цю обставину.

По-друге, згідно з висновком судової оціночно-будівельної експертизи від 24 квітня 2019 року № 628-18, ринкова вартість цілого об'єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: по АДРЕСА_1, станом на 17 жовтня 2017 року, визначена порівняльним підходом (з округленням) імовірно складала - 516 693,00 грн.

Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440 "Про затвердження Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" ринкова вартість - вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.

Судом встановлено, що початкова ціна продажу зазначеної квартири на других прилюдних торгах, що відбувалися 04 вересня 2017 року становила 415 509,60 грн, що складало 80 % від початкової ціни - 519 387,00 грн, ціна продажу на третіх торгах, що відбувалися 17 жовтня 2017 року, склала 363 570,90 грн, що склало 70 % від початкової вартості - 519 387,00 грн.

Відтак, посилання заявника про те, що під час проведення електронних торгів звіт про оцінку майна втратив свою чинність і це суттєво вплинуло на право позивача, не відповідають нормам частини 6 статті 57 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції, яка діяла на час існування спірних правовідносин, та пункту 1 розділу 2 Порядку реалізації арештованого майна.

Доводи касаційної скарги про те, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 678/301/12, є необґрунтованими, оскільки у наведеній заявником постанові Верховного Суду та оскаржуваних судових рішеннях встановлено різні фактичні обставини справи.

Аргументи касаційної скарги щодо не направлення працівниками виконавчої служби заявнику документів виконавчого провадження, Верховний Суд відхиляє, оскільки вони спростовуються наявними у справі доказами, а саме супровідними листами з поштовими квитанціями про направлення на адресу боржника постанов, повідомлень та інших документів.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі -документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Доказів того, що після відкриття виконавчого провадження позивач оскаржувала дії (бездіяльність) державного виконавця, у тому числі звіт про оцінку майна, матеріали справи не містять та ОСОБА_1 не надано.

Доводи касаційної скарги про те, що організатор торгів у порушення вимог частини третьої статті 43 Закону України "Про іпотеку" не опублікував оголошення про проведення електронних торгів в друкованих місцевих засобах масової інформації за місцезнаходженням предмета іпотеки, Верховний Суд відхиляє, оскільки у позовній заяві позивач не наводив такої підстави для оскарження електронних торгів, суди першої та апеляційної інстанцій її не перевіряли. А на етапі касаційного перегляду судових рішень в силу частини 1 статті 400 ЦПК України суд не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні судів попередніх інстанцій.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції, незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, що їх обґрунтовано спростували, та не можуть бути підставами для скасування вказаних судових рішень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (§ 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", заява № 63566/00).

При цьому Верховний Суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії", §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії", заява № 49684/99).

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України (у редакції чинній, станом на дату подання касаційної скарги).

Щодо розподілу судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі із розподілу судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

РішенняБердянського міськрайонного суду Запорізької області від 03 жовтня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 17 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийО. В. Ступак Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний Г. І. Усик В. В.

Яремко