Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.07.2019 року у справі №2-1912/2011

Постанова

Іменем України

13 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 2-1912/2011

провадження № 61-11780св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Надра",

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Надра" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за касаційною скаргою адвоката Шпака Володимира Івановича як представника ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 грудня 2012 року у складі судді Кондратенко О. О. та постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2019 року у складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Соколової В.

В., Поліщук Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2010 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ КБ "Надра") звернулося до суду з указаним позовом, в якому просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором у розмірі 249 155,87 дол. США, що становить еквівалент 1 989 509,62 грн.

В обґрунтування заявлених вимог ПАТ КБ "Надра" посилалося на те, що 11 жовтня 2007 року між ПАТ КБ "Надра" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 8/2007/840-К/1414-Н, за умовами якого позичальнику надано грошові кошти в сумі 200 000 дол. США на проведення розрахунків згідно з договором купівлі-продажу від 11 жовтня 2007 року № 14549 про придбання квартири АДРЕСА_1.

В забезпечення належного виконання боржником умов кредитного договору 11 жовтня 2007 року між ПАТ КБ "Надра" та ОСОБА_2 укладено договір поруки, за умовами якого останній взяв на себе зобов'язання відповідати солідарно з ОСОБА_1 за його зобов'язаннями за кредитним договором.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору виникла заборгованість, яка станом на 06 січня 2010 року становить 249 155,87 дол. США, що є еквівалентом 1 989 509,62 грн, та складається з: 197 991,36 дол. США, що є еквівалентом 1 580 961,01 грн, заборгованості за кредитом; 43 937,68 дол. США, що є еквівалентом 350 842,37 грн, процентів за користування кредитними коштами; 7 226,83 дол. США, що є еквівалентом 57 706,24 грн, пені.

Ураховуючи наведене, банк просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Шевченківський районний суд м. Києва заочним рішенням від 13 грудня 2012 року позов задовольнив. Стягнув солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "Надра" заборгованість за кредитним договором у розмірі 249 155,87 дол. США, що становить еквівалент 1 989 509,62 грн. Стягнув солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "Надра" судовий збір у розмірі 1 700 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120 грн.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що боржник неналежним чином виконував умови кредитного договору, в результаті чого утворилася заборгованість, яка підлягає солідарному стягненню з відповідачів, як боржника та поручителя.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Київський апеляційний суд постановою від 24 січня 2019 року заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 грудня 2012 року залишив без змін.

Апеляційний суд мотивував постанову тим, що суд першої інстанції повно та

всебічно з'ясував обставини справи, дав належну оцінку доказам та прийшов до правильного висновку про задоволення позову. Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги, відзиву на неї, та їх узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року до Верховного Суду, адвокат Шпак В. І. як представник ОСОБА_2 просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 грудня 2012 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь банку заборгованості за кредитним договором у розмірі 249 155,87 дол. США, що становить еквівалент 1 989 509,62 грн, та 1 820 грн судових витрат і в цій частині ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального, зокрема, банк не довів факт укладення договору поруки, оскільки фотокопія документа, оригінал якого не було надано суду, не є доказом того, що між сторонами укладено договір і цей договір в силу приписів статті 11 ЦПК України породжує права та обов'язки для відповідача ОСОБА_2 як поручителя.

ОСОБА_2 звертався до апеляційного суду з клопотанням, зокрема, про призначення почеркознавчої експертизи, однак після постановлення ухвали про її призначення, він неодноразово звертаючись до суду та інших установ, для з'ясування де знаходиться справа та яким чином буде проводитися відбір зразків для проведення експертизи, відповіді не отримав.

Оскільки факт укладення договору поруки не підтверджений належними та допустимими доказами, стягнення заборгованості з поручителя за кредитним договором взагалі виключається.

Крім цього, за змістом спірного договору поруки від 11 жовтня 2007 року в ньому відсутні посилання на строк дії договору поруки, тому у випадку, якби такий договір був укладеним, порука припинилася б після спливу шести місяців від дати настання строку виконання основного зобов'язання.

Як слідує з розрахунку заборгованості, доданого банком до позовної заяви, позичальник сплачував заборгованість за тілом кредиту не в повному обсязі, а починаючи з 12 травня 2008 року платежі припинилися.

Банк з позовом до суду звернувся 01 березня 2010 року, а тому в силу приписів частини 4 статті 559 ЦК України, у позичальника припинилося право вимагати стягнення з поручителя сум періодичних платежів з погашення основного зобов'язання поза межами шести місяців до дати подання позову до суду.

Суди попередніх інстанцій вищевказаних обставин не перевірили та не визначилися з тим, в якій сумі періодичні платежі не могли бути стягнуті з поручителя з огляду на припинення поруки у зв'язку зі спливом шестимісячного строку пред'явлення вимоги про їх стягнення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 грудня 2012 року та постанова Київського апеляційного суду від 24 січня 2019 року в частині позовних вимог ПАТ КБ "Надра" до ОСОБА_1 не оскаржуються в касаційному порядку, тому не є предметом касаційного перегляду (стаття 400 ЦПК України).

У серпні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ "Надра" на касаційну скаргу, який мотивований тим, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими у відповідності до статті 263 ЦПК України, а касаційна скарга необґрунтованою.

Банк до суду надав розрахунок заборгованості за договором кредиту, укладеного між ПАТ "КБ "Надра" та ОСОБА_1, яка станом на 06 січня 2010 року становила 249
155,87 доларів США, що за курсом НБУ станом на 06 січня 2010 року складає 1 989
509,62 грн.

Банк виконав умови кредитного договору, перерахувавши кошти позичальнику, що підтверджується витягом із особистого кредитного рахунку позичальника від 11 жовтня 2007 року, самим позичальником даний факт не оспорюється. Крім того, до травня 2008 року позичальник сплачував кредит, виконував умови кредитного договору, що свідчить про те, що він визнавав умови договору.

В матеріалах справах відсутні будь-які докази зі сторони ОСОБА_2 відносно не підписання договору поруки з банком.

11 січня 2010 року банк повідомив ОСОБА_2 про заборгованість ОСОБА_1 перед банкомна суму 249 155,87 доларів США станом на 06 січня 2010 року.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Шевченківського районного суду м. Києва.

09 серпня 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

11 жовтня 2007 року між ПАТ КБ "Надра" та ОСОБА_1 укладено кредитний

договір № 8/2007/840-К/1414-Н, за умовами якого останньому надано кредит в іноземній валюті в сумі 200 000 дол. США для проведення розрахунків згідно з договором купівлі-продажу від 11 жовтня 2007 року № 14549 на придбання квартири АДРЕСА_1, зі сплатою 12,99 % за користування кредитними коштами та кінцевим терміном повернення до 08 жовтня 2027 року.

11 жовтня 2007 року між ПАТ КБ "Надра" та ОСОБА_2 укладено договір поруки, згідно з яким останній взяв на себе зобов'язання відповідати солідарно з ОСОБА_1 за його зобов'язаннями за кредитним договором № 8/2007/840-К/1414-Н.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору виникла заборгованість, яка станом на 06 січня 2010 року становить 249 155,87 дол. США, що становить еквівалент 1 989 509,62 грн, яка складається з: 197 991,36 дол. США, що еквівалентно 1 580 961,01 грн заборгованості за кредитом; 43 937,68 дол. США, що еквівалентно 350 842,37 грн. процентів; 7 226,83 дол. США, що еквівалентно 57 706,24 грн, пені.

11 січня 2010 року банк надіслав на адреси ОСОБА_1 та ОСОБА_2 претензії про наявність заборгованості за кредитним договором у розмірі 249 155,87 грн та необхідність її сплати.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Перевіривши аргументи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1054 ЦК України).

За статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог статтею 526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку та відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина 1 статті 553 ЦК України).

Частинами 1 , 2 статті 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлено договором чи законом строк її дії, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

З аналізу частини 4 статті 559 ЦК України (в чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції) можна зробити висновок, що строк поруки відноситься до преклюзивних, це строк існування самого зобов'язання поруки, а застосоване в цій нормі поняття "строк чинності поруки" повинне розглядатися як строк, протягом якого кредитор може реалізувати свої права за порукою, як видом забезпечення зобов'язання.

Тому і право кредитора, і обов'язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов'язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов'язку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов'язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини 4 статті 559 ЦК України (в чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції) повинні застосовуватись і до поручителя.

Таким чином, у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною 4 статті 559 ЦК України (в чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції) строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено щомісячними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Матеріали справи містять кредитний договір, за умовами якого сторони досягли згоди щодо погашення кредиту шляхом сплати щомісячних мінімальних платежів, згідно з пунктами 1.3.1,3.3.1,3.3.2,3.3.3 кредитного договору.

Оскільки кредитним договором передбачено сплату щомісячних мінімальних платежів, а за договором поруки поручитель відповідає за зобов'язаннями згідно з кредитним договором перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, тому з часу несплати кожного з платежів починається обрахування встановленого частиною 4 статті 559 ЦК України (в чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції)шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя.

Разом із тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань.

Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12 (провадження № 14-145цс18), в якій підтримала правову позицію Верховного Суду України, викладену у постановах від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15, від 29 березня 2017 року у справі № 6-3087цс16 та в інших, а також постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 200/15135/14-ц (провадження № 14-23цс19).

Однак, переглядаючи справу в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції на наведене уваги не звернув, належним чином не перевірив правильність висновків суду першої інстанції, не дослідив розрахунок заборгованості наданий банком, не з'ясував, чи пред'явив банк вимогу до поручителя у межах шести місяців за кожним простроченим місячним платежем та за якими платежами порука припинилась, а за якими ще діє, в результаті чого не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги.

Крім того, відповідно до журналу судового засідання від 02 жовтня 2014 року та звукозапису судового засідання від 02 жовтня 2014 року клопотання ОСОБА_3 як представника ОСОБА_2 про призначення судової експертизи у справі задоволено, однак матеріали справи не містять ухвали про призначення експертизи, як не містять і доказів її виконання, а тому доводи касаційної скарги в цій частині заслуговують на увагу.

За вказаних обставин, Верховний Суд приймає аргументи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до порушення прав ОСОБА_2 та неправильного вирішення справи в частині стягнення з нього заборгованості за кредитним договором.

Перевірка доводів касаційної скарги, пов'язаних з установленням фактичних обставин справи та оцінкою доказів у ній перебуває поза визначеними статтею 400 ЦПК України межами перегляду справи в касаційному порядку.

Суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому немає правових підстав для ухвалення нового рішення або зміни судових рішень у цій справі.

За змістом статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Верховним Судом взято до уваги тривалий час розгляду судами вказаної справи, однак з метою дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а також основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина 3 статті 2 ЦПК України), суд дійшов висновку про передачу справи в частині позову ПАТ КБ "Надра" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором на новий розгляд до апеляційного суду для повного, всебічного та об'єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Шпака Володимира Івановича як представника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2019 року в частині вирішення позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Надра" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до апеляційного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. П. Курило