Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 29.09.2019 року у справі №711/9829/15

Постанова

Іменем України

09 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 711/9829/15-ц

провадження № 61-11314св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Кривцової Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 липня 2016 року у складі судді Скляренко В. М. та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 24 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: Міщенка С. В., Подороги В. М., Демченка В. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 30 липня 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 14 323,21 дол. США на строк до 30 липня 2014 року.

Відповідач свої зобов'язання за договором не виконувала, у зв'язку з чим станом на 23 липня 2015 року утворилась кредитна заборгованість у розмірі 12 419,62 дол. США, з яких: 4 003,49 дол. США - заборгованість за кредитом, 0,89 дол. США - заборгованість за процентами за користування кредитом, 2 094,29 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 6 320,95 дол. США - штраф.

Уточнивши у червні 2016 року позовні вимоги, ПАТ КБ "ПриватБанк" зазначало, що 12 лютого 2015 року з відповдачкою укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору від 30 липня 2007 року з датою остаточного погашення кредиту - 07 березня 2018 року, який також передбачав стягнення пені й штрафу за порушення викоання умов договору.

Ураховуючи викладене, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 12 419,62 дол. США.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 липня 2016 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 30 липня 2007 року у розмірі 4 207,63 дол. США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 18 липня 2016 року становить 104
379,42 грн, з яких: пеня у розмірі 1 047,15 дол. США, штраф у розмірі 3 160,48 дол. США.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" судовий збір у розмірі 1

565,69 грн.

Задовольняючи частково позов ПАТ КБ "ПриватБанк", суд першої інстанції виходив із того, що згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог статтею 526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, оскільки ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором не виконала, це є підставою для стягнення з неї грошових коштів за цим договором.

При цьому суд врахував, що заборгованість по тілу кредиту у розмірі 4 003,49 дол. США вже стягнута заочним рішенням Придніпровського районного суду м.

Черкаси від 02 грудня 2013 року.

При вирішенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 неустойки, суд врахував принципи розумності та справедливості, вимоги статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, і заяву відповідача про звільнення від сплати неустойки, та зменшив наполовину розмір неустойки (пені, штрафу).

Також суд зазначив, що підстави для застосування положень статті 267 ЦК України, а саме наслідків спливу позовної давності відсутні, позов пред'явлено в межах строку позовної давності.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 24 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 липня 2016 року залишено без змін.

Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, погодився з висновком районного суду, зазначивши при цьому, що позичальник зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, тому за нею рахується заборгованість, розмір якої підтверджується доданим до матеріалів справи розрахунком, правильність якого відповідачем не спростовано.

Також зазначив, що посилання відповідача на пропуск ПАТ КБ "ПриватБанк" строку позовної давності в частині вимог про стягнення пені та штрафу є безпідставним, оскільки останній платіж відповідач здійснила 06 квітня 2015 року, пеня стягнута за 52 дні, що передували даті виникнення у позивача права на нарахування пені та штрафу, тобто позовні вимогипро стягнення цих сумпред'явлено у межах річного строку на звернення до суду, який передбачено статтею 258 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції у частині стягнення штрафу та стягнення грошових коштів у доларах США та ухвалу апеляційного суду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У пункті 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в указаній справі, витребувано цивільну справу № 711/9829/15-ц з Придніпровського районного суду м. Черкаси.

У грудні 2016 року справа надійшла до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У лютому 2018 року справа передана з Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ до Верховного Суду.

У червні 2019 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу призначено судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2019 року справу за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором призначено до розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що згідно з статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, проте суди у порушення вимог закону застосували до прострочення виплати нарахування пені і штрафу.

Також у порушення положень частини 2 статті 533 ЦК України суди стягнули неустойку в іноземній валюті, а з урахуванням принципів справедливості, добросовісності та розумності безпідставно не звільнили її від сплати штрафу повністю.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

30 липня 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 14 323,21 дол. США на строк до 30 липня 2014 року.

01 листопада 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та закритим акціонерним товариством "Акцент-Банк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Акцент-Банк" (далі - ПАТ "Акцент-Банк"), укладено договір факторингу № 1, відповідно до умов якого ПАТ КБ "ПриватБанк" відступило ЗАТ "Акцент-Банк" права вимоги, що виникають з договорів до боржників згідно переліку (додаток № 1 до договору), у тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором від 30 липня 2007 року (а. с. 54-58). Відступлено право вимоги на отримання від боржників платежів по кредиту, відсоткам, комісіям, винагородам, інших платежів, неустойки (штрафу), пені, які існують у ПАТ КБ "Приватбанк" відповідно до умов кредитного договору на дату укладання договору факторингу, а також всіх цих видів платежів, права на отримання яких від ОСОБА_1 виникне після укладення договору факторингу, до повного виконання зобов'язань боржником, та всіх інших прав у повному обсязі.

Також 01 листопада 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та закритим акціонерним товариством "Акцент-Банк" укладено договір про надання послуг (аутсорсинг), за умовами якого сторони погодились, що стягнення заборгованості з боржників замовника здійснюється як від його імені, так і від імені виконавця, а все отримане виконавцем, у тому числі й за рішенням суду, підлягає передачі замовнику.

25 листопада 2013 року між ПАТ "Акцент-Банк" та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору від 30 липня 2007 року (а. с. 59-61), за умовами якої суму заборгованості, що виникла у період з дати надання позичальнику кредиту до дати підписання цієї додаткової угоди, сторони зменшили на 6 319,91 дол. США, а саме: проценти у розмірі 3 593,42 дол. США, пеня у розмірі 2 726,49 дол. США (пункт 1.1 додаткової угоди). Дата остаточного погашення заборгованості за договором - 07 листопада 2016 року (пункт 1.2 додаткової угоди).

Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02 грудня 2013 року у справі № 711/8980/13-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Акцент-Банк" заборгованість за кредитним договором від 30 липня 2007 року за кредитом - 6 864,56 дол. США, що еквівалентно 54 868,43 грн, та за процентами - 3 403 дол. США, що еквівалентно 27 200,18грн, пеню у розмірі 11 769,53 грн, що еквівалентно 1 472,48 дол. США (а. с.42-45).

ОСОБА_1 умов, зміненого додатковою угодою від 25 листопада 2013 року до кредитного договору від 30 липня 2007 року, у повній мірі не виконувала.

Заборгованість, стягнуту судовим рішенням від 02 грудня 2013 року не сплатила.

12 лютого 2015 року між ПАТ "Акцент-Банк" та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору від 30 липня 2007 року (а. с. 62-64), відповідно до умов якої сторони узгодили: суму заборгованості, що виникла у період з дати надання позичальнику кредиту до дати підписання цієї додаткової угоди зменшити на 6 320,95 дол. США, а саме: проценти у розмірі 0,59 дол. США, пеня у розмірі 6 320,36 дол. США (пункт 1.1 додаткової угоди). Дата остаточного погашення заборгованості за договором - 07березня 2018 року (пункт 1.2 додаткової угоди).

Укладення цього правочину після ухвалення судового рішення є вираженням свободи договору (статті 6, 627 ЦК України).

Відповідач свої зобов'язання за договором не виконувала, у зв'язку з чим станом на 23 липня 2015 року утворилась кредитна заборгованість у розмірі 12419,62 дол. США, з яких: 4 003,49 дол. США - заборгованість за кредитом, 0,89 дол. США - заборгованість за процентами за користування кредитом, 2 094,29 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 6 320,95 дол. США - штраф.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною 1 статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням Частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення частково не відповідають.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до положень статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до пункту 1.5 додаткової угоди № 1 від 12 лютого 2015 року до кредитного договору згідно з статтями 212, 651 ЦК України у разі порушення позичальником будь-якого з зобов'язань, передбачених у графіку погашення кредиту (додаток № 1 до цієї додаткової угоди) понад 30 днів: починаючи з наступного дня, який слідує за днем повернення кредиту (32-ий день), позичальник сплачує банку пеню у розмірі 1,14 % від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом за кожен день прострочення. При цьому відсотки та комісії за користування кредитом не нараховуються і не сплачуються (пункт 1.5.3 додаткової угоди); позичальник сплачує банку штраф у розмірі 6 320,95 дол. США (пункт 1.5.4 додаткової угоди).

Ураховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Такий правовий висновок зроблено Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15.

Отже, законодавством не передбачено подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Проте суди попередніх інстанцій зазначені вимоги закону та правові висновки Верховного Суду України до уваги не взяли та дійшли помилкового висновку про одночасне стягнення з відповідача на користь банку пені та штрафу.

При цьому, суди зробили правильний висновок, що оскільки взяті на себе зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_1 належним чином не виконувала, то з неї підлягає стягненню штраф, розмір якого з урахуванням принципів розумності та справедливості, вимог статті 551 ЦК України зменшено.

Доводи касаційної скарги про те, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні (частина 1 статті 524 ЦК України) є безпідставними, оскільки Велика Палата Верховного Суду зазначила, що правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов'язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, проте не виключає здійснення платежів в іноземній валюті (пункт 47 постанови від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц, провадження № 14-134цс18).

Оскільки виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству України, умови кредитного договору, передбачали сплату штрафу в установленому розмірі від суми простроченого платежу, а сторони ці умови не оспорювали, то разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й штраф в іноземній валюті.

Зазначене відповідає правовій позиції, висловленій у постанові Верховного Суду України від 15 травня 2017 року (провадження № 6-211цс17) та підтверджено цей висновок у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 757/6367/13-ц (провадження № 14-422цс18).

Відповідно до частини 1 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з статтею 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню в частині стягнення пені з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову в задоволенні позовних вимог, в іншій частині судові рішення підлягають залишенню без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 24 жовтня 2016 року в частині позовних вимог про стягнення пені скасувати.

У задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення пені відмовити.

В іншій частині судові рішення залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Кривцова

Р. А. Лідовець