Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.10.2018 року у справі №752/908/17

Постанова

Іменем України

24 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 752/908/17

провадження № 61-30231 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Стрільчука В. А.

суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Ступак О. В., Усика Г. І. (суддя-доповідач)

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Голосіївський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, Управління державної казначейської служби України у Голосіївському районі міста Києва

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 20 листопада 2017 року у складі судді Вербової І. М.,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - Голосіївський РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві), Управління державної казначейської служби України у Голосіївському районі міста Києва (далі -УДКСУ у Голосіївському районі м. Києва) про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органу державної влади.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19 вересня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовимрішенням, 20 жовтня 2017 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргута заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 31 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з підстав невідповідності її змісту вимогам пункту 5 частини другої статті 295 ЦПК 2004 року, неповноти сплати судового збору, неповажності наведених нею причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Запропоновано ОСОБА_1 у п'ятиденний строк надати підтвердження доплати судового збору, навести обгрунтування незаконності оскаржуваного судового рішення, а також у тридцятиденний строк надати заяву із зазначенням інших підстав поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 20 листопада 2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на підставі частини третьої статті 297 ЦПК України 2004 року, з посиланням на неповажність наведених нею підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що вручення ОСОБА_1 копії повного тексту оскаржуваного судового рішення 20 жовтня 2017 року, не може свідчити про поважність причин пропуску, встановленого статтею 294 ЦПК України 2004 року, десятиденного строку на його оскарження, оскільки після проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 отримав його копію. Докази на підтвердження того, що позивач чи її представник зверталися до суду із заявою про отримання копії повного тексту судового рішення у строки визначені частиною третьою статті 209 ЦПК України 2004 року відсутні. Посилання на неможливість звернення до суду у десятиденний строк, встановлений статтею 294 ЦПК України 2004 року, у зв'язку з отриманням копіїповного тексту оскаржуваного рішення суду лише 20 жовтня 2017 року, суд вважав безпідставними, оскільки повний текст рішення суду був надісланий до Єдиного державного реєстру судових рішень 05 жовтня 2017 року, а його копія вручена відповідачам

10 жовтня 2017 року.

У листопаді 2017 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4, у якій заявник просив скасувати ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 20 листопада 2017 року та зобов'язати прийняти справу до розгляду по суті, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Касаційна скарга обгрунтована тим, що присутність сторони чи її представника в судовому засіданні та отримання копії вступної і резолютивної частини судового рішення не може слугувати безумовною підставою для відмови у поновленні строку на апеляційне оскарження у разі, якщо його пропуск був зумовлений діями (бездіяльністю) суду першої інстанції, оскільки відсутність у сторони повного тексту судового рішення унеможливлює складання мотивованої апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду про те, що позивач та її представник не зверталися до суду першої інстанції із заявою про отримання повного тексту судового рішення не відповідають дійсності, таке звернення було здійснено в усній формі 29 вересня 2017 року представником позивача ОСОБА_4, однак в цей день він не зміг отримати повний текст судового рішення, оскільки воно було виготовлено не раніше 05 жовтня 2017 року, та офіційно оприлюднено 09 жовтня 2017 року.

Ураховуючи, що з повним текстом оскаржуваних судових рішень ОСОБА_1 ознайомилася лише 20 жовтня 2017 року вважав, що наведені обставини є достатньою підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження. Вказував на те, що початок обрахунку апеляційним судом строку на апеляційне оскарження з моменту оприлюднення повного тексту рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 19 вересня 2017 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень, не відповідає положенням частини першої статті 294 ЦПК України 2004 року.

Станом на момент розгляду справи Верховним Судом відзиви на касаційну скаргу не надійшли.

Відповідно до статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня

2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

25 травня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судом апеляційної інстанції установлено, що представник позивача був присутнім під час оголошення вступної та резолютивної частини рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 19 вересня 2017 року у зв'язку з чим перебіг процесуального строку на оскарження зазначеного судового рішення починається з 20 вересня 2017 року, а останнім днем для подання апеляційної скарги є 29 вересня 2017 року.

З супровідного листа суду першої інстанції від 19 вересня 2017 року убачається, що ОСОБА_1 копію повного тексту рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 19 вересня 2017 року направлено не було.

20 жовтня 2017 року представник позивача ОСОБА_4 особисто отримав копію рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 19 вересня

2017 року, що підтверджується відміткою на довідковому аркуші справи, і в цей же день ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, з пропуском строку на апеляційне оскарження визначеного частиною першою статті 294 ЦПК України.

У заяві про поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду, позивач як на поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження зазначала, що повний текст рішення суду виготовлено з порушенням установленого п'ятиденного строку з дня закінчення розгляду справи, відомості про дату складення повного тексту не були відображені у його вступній та резолютивній частині, що унеможливило своєчасне одержання його копії, повний текст було отримано представником позивача лише 20 жовтня 2017 року, та того ж дня подано апеляційну скаргу.

Залишаючи апеляційну скаргу без руху з підстав неповажності наведених причин, апеляційний суд запропонував навести інші підстави для поновлення процесуального строку.

У поданому 07 листопада 2017 року клопотанні про поновлення строків на апеляційне оскарження, ОСОБА_1, крім іншого, зазначала, що апеляційну скаргу не могло бути подано раніше ніж 20 жовтня 2017 року, оскільки без ознайомлення з повним текстом рішення суду, неможливо викласти мотиви незаконності /необгрунтованості оскаржуваного судового рішення, що в свою чергу є обов'язковою вимогою до змісту апеляційної скарги, відповідно до статті 295 ЦПК України 2004 року.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив з того, що наведені заявником причини для поновлення строку на апеляційне оскарження є неповажними, оскільки повний текст рішення суду першої інстанції було виготовлено та надіслано до Єдиного державного реєстру судових рішень 05 жовтня 2017 року, інші учасники справи отримали його копію 10 жовтня

2017 року, докази того, що позивач чи її представник зверталися до суду із заявою про отримання копії повного тексту рішення і їм було у цьому відмовлено відсутні.

З такими мотивами апеляційного суду Верховний Суд погодитись не може, з наступних підстав.

Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8).

Право на ефективний судовий захист закріплено у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Першому протоколі та протоколах № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий, передбаченого статтею 6 Конвенції, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким внесено зміни До Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до підпункту 13 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України ЦПК України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено 19 вересня

2017 року, тобто до набрання чинності ЦПК України у новій редакції, строк протягом якого особа може скористатись своїм правом на апеляційне оскарження визначається приписами статті 294 ЦПК України 2004 року, відповідно до якої апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

За змістом статті 72 ЦПК України 2004 року право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку.

Відповідно до частин першої, третьої статті 73 цього Кодексу, суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідним законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин. Одночасно з клопотанням про поновлення строку чи продовження строку належить вчинити ту дію або подати той документ чи доказ, стосовно якого заявлено клопотання.

Частиною третьою статті 297 ЦПК України 2004 року передбачено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Норми ЦПК України 2004 року не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються у кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Визнаючи неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження наведені заявником, суд не звернув увагу, що проголосивши у судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення суд першої інстанції не повідомив осіб, які беруть участь у справі, коли вони зможуть ознайомитися з повним текстом рішення суду, не зазначив дату його складання та не урахував, що відсутність повного тексту рішення унеможливлює викладення мотивів незаконності /необгрунтованості оскаржуваного судового рішення, що є обов'язковою вимогою до змісту апеляційної скарги, відповідно до статті

295 ЦПК України 2004 року.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень повний текст судового рішення було направлено до реєстру 05 жовтня 2017 року та оприлюднено 09 жовтня 2017 року, а з матеріалами справи представник ОСОБА_6 ознайомився 20 жовтня 2017 року і в цей же день подав касаційну скаргу.

З урахуванням наведеного апеляційний суду дійшов передчасного висновку про те, що заявник не навів поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження, а тому оскаржувана ухвала не може бути визнана законною та обгрунтованою.

Відповідно до частини третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої та апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Частиною четвертою статті 411 ЦПК України встановлено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущення тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Ураховуючи наведене, у тому числі відсутність недобросовісного користування заявником своїми процесуальними правами, та з метою недопущення порушення права доступу на правосуддя, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали апеляційного суду з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_3- ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 20 листопада 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

А. С. Олійник

О. В. Ступак

Г. І. Усик