Ухвала КЦС ВП від 01.07.2018 року у справі №623/37/17

Друк

Пошук

246

Переглядів

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

касаційний цивільний суд верховного суду ( КЦС ВП )

Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.07.2018 року у справі №623/37/17

Державний герб України

Постанова

Іменем України

24 жовтня2018 року

м. Київ

справа № 623/37/17

провадження № 61-27243 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.

суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Ступак О. В., Усика Г. І. (суддя-доповідач)

учасники справи:

позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»,

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 08 лютого 2017 року у складі судді Бєссонової Т. Д. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 27 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Кругової С. С., Колтунової А. І., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

На обгрунтування позовних вимог зазначило, що 28 листопада 2011 року між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» (далі - ПАТ «ОТП Банк»), правонаступником якого на підставі договору факторингу від 22 грудня

2014 року є ТОВ «ОТП Факторинг Україна», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № НОМЕР_1, за умовами якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 3 409,00 грн строком на 36 місяців.

Відповідно до частини другої пункту 2.1. кредитного договору № НОМЕР_1, банк та відповідач підтвердили факт укладення між ними договору про видачу та обслуговування міжнародних кредитних пластикових карток (приватних) на підставі Правил користування кредитною картою Master Card Standard, за умовами якого банк надає відповідачу кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії на картковий рахунок у розмірі, що передбачений угодою, а позичальник приймає кредит і зобов'язується повернути суму отриманого кредиту на умовах, в строки та в порядку, що передбачені угодою.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором, станом на 28 грудня 2016 року виникла заборгованість у розмірі 25 508,35 грн, з них: 23 711,69 грн заборгованість по сплаті кредиту, 1 796,66 грн заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом.

Посилаючись на наведене, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просило стягнути з

ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № НОМЕР_1 від

28 листопада 2012 року у розмірі 25 508,35 грн

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 08 лютого 2017 року у задоволенні позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відмовлено

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що погашення заборгованості відповідачем здійснювалося згідно додатку № 1 до кредитного договору та припинилося у зв'язку з належним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору. Доказів отримання відповідачем кредиту у розмірі 23 711,69 грн зі сплатою 1 796,66 грн процентів за користування ним, позивач не надав.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 27 квітня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відхилено, рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 08 лютого 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що за умовами кредитного договору № НОМЕР_1 від 28 листопада 2012 року відповідач отримала від ПАТ «ОТП Банк», грошові кошти у розмірі 3 409,00 грн, іншого кредитного договору не укладала, Надані ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (до якого перейшло право вимоги за кредитним договором) виписки з особового рахунку не можуть слугувати належними та допустимими доказами на підтвердження виникнення у відповідача заборгованості за кредитним договором у розмірі 25 508,35 грн.

У червні 2017 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просило скасувати рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 08 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 27 квітня 2017 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга обгрунтована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не встановили фактичні обставини справи, та не надали належної оцінки обставинам викладеним у позовній заяві та в апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції, зокрема не встановили правової природи укладеного між

ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 кредитного договору № НОМЕР_1 від

28 листопада 2012 року, залишили поза увагою, що відповідно до частини другої пункту 2.1. зазначеного договору між банком та відповідачем було укладено договір про видачу та обслуговування міжнародних кредитних пластикових карток, а у застереженні до вказаного пункту відповідач погодилася, що умови, викладені в угоді та договорі є заявою держателя на відкриття карткового рахунку та отримання кредитної картки типу Master Card Standard. ОСОБА_1 вчинила дії щодо активації кредитної картки, отриманої у межах кредитного договору № НОМЕР_1 за допомогою телефонного дзвінка до колл-центру

ПАТ «ОТП Банк», під час якої позичальник проходить повну ідентифікацію. Починаючи з 04 липня 2013 року відповідач почала активно використовувати кредитні кошти за кредитною лінією з лімітом 19 000, 00 грн, а тому висновки судів про те, що виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 не підтверджують її заборгованість за кредитним договором є помилковими.

Станом на момент розгляду цієї справи відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Відповідно до статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня

2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

18 травня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ТОВ «ОТП Факторинг Україна» підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 28 листопада 2012 року між

ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № НОМЕР_1, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит у загальному розмірі

3 409,00 грн на строк 20 місяців зі сплатою процентів у розмірі 0,01% річних, за користування кредитом, а відповідач зобов'язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі, визначені умовами зазначеного договору та додатком № 1 «Графік платежів», який є його невід'ємною частиною, а також виконувати інші умови договору.

22 грудня 2014 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено договір факторингу, відповідно до якого позивач набув право вимоги за кредитним договором № НОМЕР_1 від 28 листопада 2012 року.

У зв'язку з неналежним виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором, станом на 28 грудня 2016 року виникла заборгованість у розмірі 25 508,35 грн, з них: 23 711,69 грн заборгованість по поверненню кредиту, 1 796,66 грн заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими до актів цивільного законодавства.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 виконала зобов'язання за кредитним договором у серпні

2013 року, повернувши банку суму 4 141,00 грн, що навіть перевищує розмір отриманого нею кредиту (3 409,00 грн). Доказів виникнення у відповідача інших зобов'язань перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна», як правонаступника ПАТ «ОТП Банк», позивач не надав.

Перевіряючи обгрунтованість посилань заявника на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи Верховний Суд зазначає, суди попередніх інстанцій належно не перевірили доводи ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про те, що кредитний договір № НОМЕР_1 від

28 листопада 2012 року є змішаним договором, і містить у собі елементи як договору кредиту, так і договору видачі та обслуговування міжнародних кредитних пластикових карток. Так, умовами кредитного договору передбачено, що після виконання позичальником боргових зобов'язань за розділом 1 цього договору («Надання кредиту»), умови розділу 2 («Видача та обслуговування кредитної картки позичальника») продовжують свою дію.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди взяли до уваги лише надані ОСОБА_1 квитанції, згідно яких нею повністю погашено споживчий кредит отриманий від банку у межах розділу 1 кредитного договору, проте не надали належної оцінки умовам договору щодо видачі і обслуговування кредитної картки позичальника.

При цьому, надаючи оцінку наданим ТОВ «ОТП Факторинг Україна» випискам по особовому рахунку ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що відповідач здійснювала платежі на погашення заборгованості по кредитній картці Master Card Standard вже після визначеної судом дати повного погашення заборгованості, а саме 11 жовтня 2013 року та 23 грудня 2013 року, а 01 жовтня 2014 року вона вчергове використала кредитні кошти з відкритої їй кредитної лінії у розмірі 1 139,00 грн.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій не встановили фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а тому оскаржувані рішення не можуть вважатися законними та обгрунтованими, такими, що відповідають основоположним засадам цивільного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду ураховує тривалість розгляду зазначеної справи в суді, разом з тим, оскільки до повноважень Верховного Суду не належить установлення фактичних обставин справи, надання оцінки та переоцінки доказів, зазначене унеможливлює ухвалення ним нового судового рішення.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України є підставою для їх скасування з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статями 400, 402, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду