Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 13.05.2018 року у справі №398/2401/17

Постанова

Іменем України

24 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 398/2401/17

провадження № 61-21690 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Ступак О. В., Усика Г. І. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 12 лютого 2018 року у складі судді Чельник О. І.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ОСОБА_2 у червні 2016 році направив на ім'я голови «Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» ОСОБА_3 лист, в якому зазначав, що позивач займається рейдерством земель на території Олександрійського району Кіровоградської області та прикриваючись депутатським мандатом захоплює землю учасників Антитерористичної операції (далі АТО), чим незаконно збагачується. Зазначена інформація є недостовірною, такою, що ганьбить її честь та ділову репутацію.

Посилаючись на наведене, просила визнати недостовірною інформацію стосовно ОСОБА_1, поширену ОСОБА_2 у листі від 01 червня

2017 року, адресованого голові політичної партії «Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» ОСОБА_3, зокрема інформацію наступного змісту: «ОСОБА_1, … свідомо займається рейдерством земель на території Олександрійського району… прикриваючись депутатським мандатом рейдерські захоплює землю учасників АТО та отримує незаконне збагачення»; зобов'язати ОСОБА_2 не пізніше наступного дня від набрання рішенням у даній справі законної сили спростувати розповсюджену у листі від 01 червня 2017 року, адресованому голові політичної партії «Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» ОСОБА_3, а саме інформацію наступного змісту: «ОСОБА_1, … свідомо займається рейдерством земель на території Олександрійського району… прикриваючись депутатським мандатом рейдерські захоплює землю учасників АТО та отримує незаконне збагачення» шляхом написання листа голові політичної партії «Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина»

ОСОБА_3 із зазначенням у ньому такого тексту: «Інформація, що була поширена мною у листі від 01 червня 2017 року відносно ОСОБА_1 про те, що вона свідомо займається рейдерством земель на території Олександрійського району та, прикриваючись депутатським мандатом, рейдерські захоплює землю учасників АТО та отримує незаконне збагачення, є недостовірною та на виконання рішення суду мною цим листом спростовується»; стягнути з відповідача на відшкодування моральної шкоди 10 000,00 грн.

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2017 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди задоволено частково.

Визнано недостовірною інформацію стосовно ОСОБА_1, поширену

ОСОБА_2 у листі від 01 червня 2017 року, адресованому голові політичної партії «Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» ОСОБА_3, наступного змісту: «ОСОБА_1, … свідомо займається рейдерством земель на території Олександрійського району… прикриваючись депутатським мандатом рейдерські захоплює землю учасників АТО та отримує незаконне збагачення».

Зобов'язано ОСОБА_2 не пізніше наступного дня від набрання рішенням законної сили спростувати розповсюджену у листі від 01 червня 2017 року, адресованому голові політичної партії «Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» ОСОБА_3 інформацію, шляхом написання листа голові політичної партії «Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» ОСОБА_3 наступного змісту: «Інформація, що була поширена мною у листі від 01 червня 2017 року відносно ОСОБА_1 про те, що вона свідомо займається рейдерством земель на території Олександрійського району та, прикриваючись депутатським мандатом, рейдерські захоплює землю учасників АТО та отримує незаконне збагачення, є недостовірною та на виконання рішення суду мною цим листом спростовується».

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 16 січня 2018 року справу повернуто до суду першої інстанції для належного оформлення.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 12 лютого 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2017 року повернуто.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що з 01 січня 2018 року представництво у суді апеляційної інстанції у справах, провадження у яких розпочате після 30 вересня 2016 року, має здійснюватись адвокатами. Апеляційну скаргу підписано ОСОБА_5, відомості про статус якого, як адвоката, у Єдиному реєстрі адвокатів України відсутні, тобто підписано особою, яка не має права підписувати апеляційну скаргу.

У квітні 2018 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_2, у якій заявник просив скасувати ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 04 грудня 2017 року та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга обгрунтована тим, що апеляційна скарга на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2017 року була подана його представником ОСОБА_4 на підставі довіреності 22 грудня 2017 року, через засоби поштового зв'язку, тобто до дати внесення змін до Конституції України щодо здійснення представництва в суді апеляційної інстанції.

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим.

З матеріалів справи вбачається, що 22 грудня 2017 року представник

ОСОБА_2 - ОСОБА_4, діючи за довіреністю подав через засоби поштового зв'язку апеляційну скаргу на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2017 року.

Відповідно до частини шостої статті 124 ЦПК України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передано іншими відповідними засобами зв'язку.

Згідно з пунктом 1 частини п'ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо: апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 12 лютого 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2017 року повернуто, оскільки заявник не надав доказів на підтвердження статусу адвоката.

Згідно з підпунктом «б» пункту 16 Закону України «Про внесення змін до Конституції України» (щодо правосуддя) від 02 червня 2016 року розділ ХV «Перехідні положення» Конституції України доповнено пунктом 16-1, згідно з яким з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України» (щодо правосуддя) представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 Конституції України виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 01 січня

2018 року; у судах першої інстанції - з 01 січня 2019 року (підпункт 11).

Вказаний Закон набрав чинності 30 вересня 2016 року.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 62 ЦПК України в редакції. Що діяла на час подання апеляційної скарги, повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: довіреністю фізичної або юридичної особи.

ОСОБА_4 в апеляційній скарзі зазначав, що він діє в інтересах

ОСОБА_2 на підставі нотаріальної довіреності від 23 жовтня 2017 року

№ 2196, що підтверджується матеріалами справи.

Повертаючи апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 апеляційний суд не урахував, що апеляційна скарга була подана до 01 січня

2018 року, а тому ОСОБА_4, діючи як представник за довіреністю, мав право її підписувати.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

У справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Суд апеляційної інстанцій наведеного не урахував, помилково застосував закон, який не підлягав застосуванню, що призвело до необгрунтованого повернення апеляційної скарги, а тому оскаржувана ухвала не може вважатися законною та обгрунтованою, у зв'язку з чим вона підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Згідно з частиною четвертою статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Відповідно до частин четвертої та шостої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 12 лютого 2018 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

А.С. Олійник

О.В. Ступак

Г.І. Усик