Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 15.02.2018 року у справі №369/489/17

Постанова

Іменем України

24 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 369/489/17-ц

провадження № 61-6279св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідачі: державний реєстратор ГалкінЄвген Володимирович, комунальне підприємство «Бюро державної реєстрації» Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області,

треті особи: публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», ОСОБА_5,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 жовтня 2017 року у складі судді Ковальчук Л. М. та постанову апеляційного суду Київської області від 18 січня 2018 року у складі колегії суддів: Волохова Л. А., Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С.,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до державного реєстратора Галкіна Є. В., комунального підприємства «Бюро державної реєстрації» Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі - КП «Бюро державної реєстрації»), треті особи: публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі - ПАТ «ОТП Банк»), ОСОБА_5, про визнання незаконними та скасування рішень державного реєстратора, скасування записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - ДРРПНМ) та зобов'язання вчинити певні дії.

Вимоги обґрунтовував тим, що 19 квітня 2007 року між ним і закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (далі - ЗАТ «ОТП Банк»), правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», був укладений кредитний договір № ML-009/133/2007.

З метою забезпечення повернення кредиту сторони уклали договір іпотеки, відповідно до умов якого він передав в іпотеку належне йому нерухоме майно, а саме: земельну ділянку площею 0,1407 га та домоволодіння загальною площею 311,6 кв. м. на АДРЕСА_1.

У зв'язку з укладенням договору іпотеки 19 квітня 2007 року приватним нотаріусом у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна було зареєстровано обтяження № 4838517, № 4838162 про заборону відчуження вказаного майна.

Проте 17 листопада 2016 року державний реєстратор КП «Бюро державної реєстрації» Галкін Є. В. провів державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 32408972 та № 32407959 про реєстрацію за ПАТ «ОТП Банк» цього майна.

25 листопада 2016 року банк через засоби поштового зв'язку направив на адресу іпотекодавця вимогу № 12-4-10/4196 про добровільне звільнення жилого приміщення та повідомив про реєстрацію за ПАТ «ОТП Банк» права власності на вказані домоволодіння та земельну ділянку.

Вважав, що банк не мав права на звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки на момент проведення реєстраційних дій 17 листопада 2016 року він уже використав право на позасудове звернення стягнення на це нерухоме майно, направивши на його адресу 27 червня 2013 року іпотечне повідомлення № 12-4-10/7868, у якому зазначалось, що іпотекодержатель шляхом направлення такої вимоги розпочинає процедуру позасудового врегулювання та звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом перереєстрації права власності на іпотекодержателя ПАТ «ОТП Банк», якщо протягом тридцятиденного строку вимога про сплату заборгованості за кредитним договором достроково в повному обсязі залишиться без задоволення.

Однак ПАТ «ОТП Банк» у встановлені строки не зареєструвало за собою право власності на предмет іпотеки, тому підстав для внесення таких змін у реєстр не було.

Крім того, державний реєстратор порушив вимоги Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки при проведенні державної реєстрації права власності на вищевказане нерухоме майно було наявне обтяження.

У зв'язку з наведеним просив визнати незаконним і скасувати у ДРРПНМ рішення державного реєстратора Галкіна Є. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17 листопада 2016 року № 32408972 та № 32407959; скасувати у ДРРПНМ реєстраційні записи № 17481168, № 17481159, № 17481140, № 17481919, № 17481867, № 17481847; зобов'язати КП «Бюро державної реєстрації» внести до ДРРПНМ інформацію про визнання незаконними та скасування даних рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 жовтня 2017 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано незаконним і скасовано у ДРРПНМ рішення державного реєстратора Галкіна Є. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17 листопада 2016 року № 32408972 та № 32407959.

Скасовано у ДРРПНМ реєстраційні записи № 17481168, № 17481159, № 17481140, № 17481919, № 17481867, № 17481847.

Зобов'язано КП «Бюро державної реєстрації» внести до ДРРПНМ інформацію про визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17 листопада 2016 року № 32407959, № 32408972 та про скасування реєстраційних записів № 17481168, № 17481159, № 17481140, № 17481919, № 17481867, № 17481847.

Місцевий суд мотивував рішення тим, що при внесенні до державного реєстру запису щодо обтяження на спірне нерухоме майно державний реєстратор порушив вимоги Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», оскільки не він врахував наявності мораторію на іпотечне майно, а також того, що банк, звернувшись до позивача із вимогою про дострокове погашення заборгованості 27 червня 2013 року, вчасно не реалізував своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки у встановленому договором порядку. Крім того, відчуження іпотечного майна відбулося за наявності обтяження на це майно. Також суд визнав обґрунтованими вимоги про зобов'язання КП «Бюро державної реєстрації» внести до ДРРПНМ інформацію про визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Постановою апеляційного суду Київської області від 18 січня 2018 року заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 жовтня 2017 року скасовано в частині зобов'язання КП «Бюро державної реєстрації» внести до ДРРПНМ інформацію про визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком районного суду про необхідність визнання незаконними рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на будинок і земельну ділянку, скасування реєстраційних записів у ДРРПНМ, оскільки державний реєстратор не врахував наявного обтяження на іпотечне майно. Відмовляючи в частині позову про зобов'язання КП «Бюро державної реєстрації» внести до ДРРПНМ відповідну інформацію, суд апеляційної інстанції виходив із того, що такий спосіб захисту не передбачений законом. Крім того, апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції помилково послався на можливість застосування до спірних правовідносин Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України» у зв'язку з тим, що загальна площа домоволодіння становить 311,6 кв. м і не перевищує встановлене цим Законом обмеження - 250 кв. м.

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ПАТ «ОТП Банк», у якій його представник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вважає, що суди, задовольняючи вимоги ОСОБА_3, помилково виходили з доведеності факту наявності арешту майна боржника та заборони його відчуження, оскільки на момент вчинення реєстраційних дій у Державному реєстрі прав відомості про такий арешт, накладений на все майно позивача, були відсутні, тобто державний реєстратор діяв відповідно до вимог чинного законодавства.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суди встановили, що 19 квітня 2007 року між ОСОБА_3 та ЗАТ «ОТП Банк» був укладений кредитний договір № ML-009/133/2007, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 315 тис. доларів США строком до 19 квітня 2027 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ЗАТ «ОТП Банк» (правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк») та ОСОБА_3 уклали договір іпотеки № РСL-009/133/2007, згідно з умовами якого позивач передав в іпотеку банку нерухоме майно, а саме: земельну ділянку площею 0,1407 га, кадастровий номер НОМЕР_1, за адресою: АДРЕСА_1, та житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за тією ж адресою.

На підставі цих договорів у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна зареєстровано обтяження № 4838517 та № 4838162 про заборону відчуження вказаного нерухомого майна.

Статтею 6 договору іпотеки від 19 квітня 2007 року № PCL-009/133/2007 передбачений позасудовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки.

27 червня 2013 року банк надіслав ОСОБА_3 вимогу про дострокове повернення у повному обсязі заборгованості за кредитним договором, у якій зазначав, що якщо протягом тридцятиденного строку ця вимога залишиться невиконаною, то ПАТ «ОТП Банк» розпочне звернення стягнення на предмет іпотеки у встановленому законом порядку, в тому числі шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса, з метою захисту його порушених прав та інтересів.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 23 грудня 2013 року стягнуто солідарно зі ОСОБА_3 і ОСОБА_5 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором № ML-009/133/2007 від 19 квітня 2007 року в сумі 223 207,09 доларів США, що станом на 14 червня 2013 року еквівалентно 1 млн 784 тис. 094 грн 27 коп.

Постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції міста Києва (далі - ВДВС Дніпровського РУЮ міста Києва) Січкар Р. М. від 11 грудня 2014 року відкрито виконавче провадження № 45777558 з примусового виконання виконавчого листа № 755/25343/2013-ц, виданого 17 вересня 2014 року Дніпровським районним судом міста Києва, про стягнення зі ОСОБА_3 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованості у вказаному розмірі.

Постановою державного виконавця ВДВС Дніпровського РУЮ міста Києва Січкар Р.М. від 11 грудня 2014 року у виконавчому провадженні № 45777558 накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_3, у межах суми звернення стягнення - 1 млн 784 тис. 276 грн 71 коп.

17 листопада 2016 року за заявою іпотекодержателя державним реєстратором КП «Бюро державної реєстрації» Галкіним Є. В. було вчинено реєстраційні дії за № 32408972 та № 32407959 про реєстрацію за ПАТ «ОТП Банк» нерухомого майна, що належить на праві власності ОСОБА_3

17 листопада 2016 року за номером запису про право власності № 17481919, № 17481867, № 17481847 державний реєстратор Галкін Є. В. на підставі вимоги ПАТ «ОТП Банк» про усунення порушення від 16 червня 2016 року № 12-4-10/2200 вніс відомості про державну реєстрацію за ПАТ «ОТП Банк» права власності на земельну ділянку площею 0,1407 га, кадастровий номер НОМЕР_1, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

17 листопада 2016 року за номером запису про право власності № 17481168, № 17481159, № 17481140, № 17481140 державний реєстратор ГалкінЄ.В. на підставі вимоги ПАТ «ОТП Банк» про усунення порушення від 16 червня 2016 року № 12-4-10/2200 вніс відомості про державну реєстрацію за ПАТ «ОТП Банк» вказаного домоволодіння з надвірними будівлями та спорудами.

Вважаючи, що дії державного реєстратора є незаконними, ОСОБА_3 подав до суду даний позов.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції зробив висновок про те, що 17 листопада 2016 року державний реєстратор Галкін Є. В. здійснив державну реєстрацію прав та їх обтяжень всупереч вимогам статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки на момент вчинення ним указаних дій було накладене обтяження на іпотечне майно - земельну ділянку та домоволодіння, тобто він не перевірив наявності обтяження на іпотечне майно. Крім того, відчуження цього нерухомого майна було здійснено за наявності мораторію, передбаченого Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованим висновок місцевого суду про скасування та визнання незаконними рішень державного реєстратора та скасування реєстраційних записів, оскільки такі дії суперечать нормам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Скасовуючи рішення місцевого суду в частині зобов'язання КП «Бюро державної реєстрації» внести до ДРРПНМ відповідну інформацію та ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що такий спосіб захисту не передбачений чинним законодавством, і помилковим є посилання суду першої інстанції на Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки загальна площа домоволодіння становить 311,6 кв. м, що перевищує встановлені цим Законом 250 кв. м.

Колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з таких підстав.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам рішення та постанова судів попередніх інстанцій не відповідають.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частини друга статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно»).

Згідно з частиною третьою статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема, відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Відповідно до пункту 12 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (в редакції, чинній на час вчинення реєстраційних дій), розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на це саме майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

Під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор обов'язково використовує відомості Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, а також відомості з інших інформаційних систем, доступ до яких передбачено відповідно до законодавства, у тому числі відомості з Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів (далі - Єдиний реєстр документів).

У державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно (пункт 6 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Встановлення факту наявності обтяження майна можливе лише за умови реєстрації його у Державному реєстрі прав.

Тобто відсутність у Державному реєстрі прав такого запису є підставою для проведення державної реєстрації прав.

У матеріалах справи міститься постанова державного виконавця ВДВС Дніпровського РУЮ міста Києва від 11 грудня 2014 року про арешт усього майна боржника (позивача) та оголошення заборони його відчуження.

Разом із тим у наданих ОСОБА_3 Інформаційних довідках з ДРРПНМ та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 12 грудня 2016 року № 75480162 та від 13 грудня 2016 року № 75665621 відсутні відомості про наявність арешту на все майно, накладеного вищевказаною постановою державного виконавця.

Розглядаючи даний спір, суди попередніх інстанцій всупереч вищенаведеним нормам матеріального права не встановили, чи були на момент вчинення реєстраційних дій (17 листопада 2016 року) наявними записи у вищевказаних реєстрах відомості про арешт усього майна ОСОБА_3, у зв'язку з чим зробили передчасний висновок про визнання незаконними рішень державного реєстратора та скасування реєстраційних записів у ДРРПНМ.

З огляду на те, що арешт був накладений на майно, яке ОСОБА_3 передав в іпотеку, та заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 23 грудня 2013 року з нього стягнута заборгованість за кредитним договором, суди не з'ясували, яким чином були порушені права позивача внаслідок вчинення державним реєстратором оспорюваних реєстраційних дій.

Суди не перевірили чинності постанови державного виконавця про накладення арешту на майно боржника від 11 грудня 2014 року станом на 17 листопада 2016 року.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи та норма матеріального права, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, судами попередніх інстанцій належним чином не встановлені, оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що відповідно до статті 411 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» задовольнити частково.

Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 жовтня 2017 року та постанову апеляційного суду Київської області від18 січня 2018 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані судові рішення втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. ЧервинськаСудді:Н. О. Антоненко В. І. Журавель В. М. Коротун В. П. Курило