Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.07.2019 року у справі №601/1877/16

Постанова

Іменем України

11 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 601/1877/16-ц

провадження № 61-26777св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 08 червня 2017 року в складі судді Мочальської В. М. та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 28 вересня 2017 року в складі колегії суддів: Загорського О. О., Щавурської Н. Б., Міщій О. Я.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2 підписала заяву від 05 березня 2011 року б/н, згідно з якою отримала кредит у сумі 15200,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору у відповідача станом на 24 липня 2016 року утворилась заборгованість у сумі 31535,56 грн з яких: заборгованість за кредитом - 11516,87 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом - 16540,81 грн, заборгованість за пенею та комісією - 1500,00 грн, штраф (фіксована частина) - 500 грн, штраф (процентна складова) - 1477,88 грн, яку банк просив стягнути з відповідача на свою користь.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 08 червня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 28 вересня 2017 року, у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що цивільно-правові відносини між ОСОБА_2 та банком належним чином не оформлені і позивач не довів обґрунтованість своїх позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2017 року ПАТ КБ "ПриватБанк" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права; просило скасувати рішення судів попередніх інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відзив іншими учасниками справи на касаційну скаргу не подано

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Справа передана до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2019 року дану справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач не оспорював укладення між сторонами кредитного договору, не звертався до суду із зустрічним позовом про визнання кредитного договору від 05 березня 2011 року недійсним. Суди не взяли до уваги, що відповідач підписувала заяву-анкету, в якій погодилася з умовами надання кредиту, тривалий час здійснювала операції зі зняття готівки, розрахунків карткою та погашення боргу, тобто своїми діями дав свою згоду на отримання кредиту. Банком були надані всі необхідні докази отримання відповідачем кредиту, зокрема, виписка по картковому рахунку, проте судами безпідставно не досліджено їх та не взято до уваги, що призвело до неправильного вирішення справи, адже банку було відмовлено у задоволенні позову з формальних підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Звертаючись до суду з позовом, ПАТ КБ "ПриватБанк" як на обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що 05 березня 2011 року між сторонами був укладений договір, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 15200,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Для виконання зобов'язань банк відкрив позичальнику рахунок для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороді та іншим платежам і видав кредитну картку.

У заяві-анкеті зазначено, що позичальник ознайомився з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, які були надані йому в письмовій формі та підтвердив своїм підписом про надання йому повної інформації щодо умов кредитування у ПАТ КБ "ПриватБанк".

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з положеннями статей 526, 530, 610, частиною 1 статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У частинах 1 -3 статті 633 ЦК України передбачено, що договори, які укладаються банком з фізичними особами є публічними.

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною 1 статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 212 ЦПК України 2004 року визначено, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови в їх прийнятті.

Частиною 1 статті 57 ЦПК України 2004 року, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 58 ЦПК України 2004 року).

Згідно з положеннями частини 3 статті 10 та частини 1 статті 60 ЦПК України 2004 року, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених частини 3 статті 10 та частини 1 статті 60 ЦПК України.

Положеннями частини 4 статті 10 ЦПК України 2004 року на суд також покладені певні обов'язки зі створення для сторін змагального процесу, а саме суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених частини 4 статті 10 ЦПК України.

Таким чином, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (стаття 10, 60 ЦПК України 2004 року), з урахуванням встановлених обставин і вимог статей 212 ЦПК України 2004 року, враховуючи те, що позивач як на обґрунтування позовних вимог посилався на те, що ОСОБА_2 у березні 2011 року отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, проте доказів на підтвердження факту видачі такого кредиту та/або платіжної картки, не надав, дійшов правильного висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню за недоведеністю.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" залишити без задоволення.

Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 08 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 28 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

В. П. Курило