Історія справи

Постанова КЦС ВП від 24.09.2019 року у справі №201/4285/15ц

Постанова

Іменем України

19 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 201/4285/15-ц

провадження № 61-24965св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є.

В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач -акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", яка підписана представником Сокуренко Наталією Вікторівною, на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2017 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Максюти Ж. І., Петешенкової М. Ю.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк) про захист прав споживача, повернення банківських вкладів, процентів та моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що 15 червня, 03 і 04 листопада 2011 року в регіональному відділенні банку, яке знаходиться в м. Севастополі, між сторонами було укладено договори депозитних вкладів "Стандарт" № SAMDN01000717329160, № SAMDN26000721133418, № SAMDN01000721165491, відповідно до умов яких він передав банку грошові кошти в сумі 41 220 грн, 22 400 доларів США та 12 тис. доларів США строком на 1 місяць і 3 місяці зі сплатою 5,5 %, 7 % та 11 % річних відповідно.

Додаткові угоди не укладалися.

Позивач вказував, що сторони вказані договори виконували. Зараз строк дії вказаних договорів закінчився, позивач звернувся до банку з заявою про повернення йому вказаних сум депозитних вкладів, але відповідач відмовляється це зробити, чим порушуються права позивача. На подальші неодноразові звернення позивача і його представника до відповідача з питанням повернення йому вказаних коштів отримано відмову.

ОСОБА_1, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив стягнути з АТ КБ "ПриватБанк":

грошові кошти договором банківського вкладу від 15 червня 2011 року № SAMDN01000717329160 - 41 220 грн вкладу та 17 962,88 грн процентів;

грошові кошти за договором банківського вкладу від 03 листопада 2011 року № SAMDN26000721133418 - 22 400 доларів США вкладу та 4 485,83 доларів США процентів;

грошові кошти за договором банківського вкладу № SAMDN01000721165491 від 04 листопада 2011 року - 12 000 доларів США вкладу та 3 010,19 доларів США процентів;

компенсацію моральної шкоди у розмірі 5 000 грн.

судові витрати витрачені на правову допомогу у розмірі 7 400,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в складі судді: Антонюка О. А. від 20 липня 2015 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем належним чином не доведено дотримання порядку звернення до банку із заявою про повернення грошових вкладів, оскільки виплата грошових коштів по депозитним вкладам не проводиться за заявою надісланою поштою. Для отримання коштів по вкладу клієнт зобов'язаний особисто звернутися до відділення банку із заявою про розірвання договору банківського вкладу. Оскільки відокремлений підрозділ АТ КБ "ПриватБанк" не мав правових підстав та можливостей здійснювати банківську діяльність на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, згідно постанови національного банку України № 260 від 06 травня 2014 року, АТ КБ "Приватбанк" був зобов'язаний припинити діяльність свої відокремлених підрозділів на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, оскільки на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя поза волею відповідача виплати вкладникам АТ КБ "ПриватБанк" здійснює ФНО "ФЗВ" Російської Федерації, то АТ КБ "ПриватБанк" не є належним відповідачем по справі.

Короткий зміст рішень суду апеляційної інстанцій

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області в складі колегії суддів:

Колодяжної Н. Є., Баранніка О. П., Лисичної Н. М., від 17 вересня 2015 року, з урахуванням ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2015 року, про виправлення описки в резолютивній частині рішення, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Жовтневого районного суду м.

Дніпропетровська від 20 липня 2015 року скасовано в частині відмови в задоволенні позову про стягнення з АТ КБ "ПриватБанк" грошових коштів за банківськими вкладами та витрат на правову допомогу.

Стягнуто з АТ КБ "Приватбанк" грошові кошти за договором банківського вкладу № SAMDN01000717329160 від 15 червня 2011 року у сумі 59 182,88 грн, з яких 41 220
грн - сума вкладу за договором, 17 962,88 грн - сума процентів по за договором; грошові кошти за договором банківського вкладу № SAMDN26000721133418 від 03 листопада 2011 року у сумі 26 885,83 доларів США, з яких: 22 400 доларів США - сума вкладу за договором, 4 485,83 доларів США - сума процентів за договором; грошові кошти за договором банківського вкладу № SAMDN01000721165491 від 04 листопада 2011 року в сумі 15 010,19 доларів США, з яких: 12 000 доларів США - сума вкладу за договором; 3 010,19 доларів США - сума процентів за договором.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В іншій частині рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 липня 2015 року залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що суд першої інстанції проігнорував документи, додані до позовної заяви та оглянуті під час розгляду справи по суті, а висновок про неналежне оформлення банківських документів суперечить наданим для огляду в судовому засіданні першої та апеляційної інстанцій оригіналам вказаних документів. Оскільки стороною договору банківського вкладу є банк, то, як юридична особа, зобов'язання має виконувати саме він. Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач повинен повернути грошові кошти за договорами за розрахунком, наданим позивачем, який не спростований відповідачем

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі колегії суддів: Касьяна О. П., Амеліна В. І., Остапчука Д. О., Гончара В. П., Попович О. В., від 13 квітня 2016 року касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що стягуючи з АТ КБ "Приватбанк" проценти на користь вкладника, апеляційний суд не зазначив період за який стягуються проценти, за якою процентною ставкою вони нараховані, яка правова підстава стягнення процентів поза межами строку дії договору банківського вкладу та не навів будь-яких розрахунків таких процентів. Оскільки банком Росії було прийнято рішення про припинення з 21 квітня 2014 року діяльності відокремлених підрозділів ПАТ КБ "ПриватБанк" на території Республіки Крим та міста Севастополя і АНО "ФЗВ" було передано в довірче управління майновий комплекс філії "Кримське РУ АТ КБ "ПриватБанк", та покладаючи відповідальність за невиконання умов договорів банківських вкладів на АТ КБ "ПриватБанк", апеляційний суд не перевірив, чи не є зазначені обставини такими, що унеможливлюють виконання умов зазначеного договору та чи не буде таке стягнення подвійним у разі відшкодування зазначених сум АНО "ФЗВ".

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 липня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1

Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 суми вкладів за договорами: № SAMDN01000717329160 від 15 червня 2011 року в розмірі 41 220 грн; № SAMDN26000721133418 від 03 листопада 2011 року в розмірі 22 400 доларів США; № SAMDN01000721165491 від 04 листопада 2011 року в розмірі 12 000 доларів США. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим мотивоване тим, що розміщення вкладу (депозиту) здійснює саме банк як юридична особа, а не його відділення, філії. Стороною за договором у таких випадках є банк. Отже, саме банк, має відповідати за зобов'язаннями, взятими на себе укладеним договором. Оскільки стороною укладених договорів банківського вкладу є банк як юридична особа, яка розташована у м. Дніпропетровську, тому згідно із чинним законодавством, яке регулює даний вид правовідносин, зобов'язання за цими договорами має виконувати саме АТ КБ "ПриватБанк" як юридична особа, а не його Кримська філія. Ліквідація філій або припинення у будь-який спосіб їх діяльності не звільняє відповідача від виконання обов'язків за укладеними і дійсними договорами. Позивач неодноразово звертався до Банку із заявами про розірвання договорів банківських вкладів та повернення цих вкладів, проте відповідач на його заяви не відреагував та в порушення вимог статті 1060 ЦК України грошові кошти позивачу не видав, у зв'язку з чим права позивача були порушені. При відмові в задоволенні позовних вимог про стягнення з банку на користь вкладника відсотків по депозитних коштах апеляційний суд вважав, що позивач не зазначив період, за який стягуються проценти, за якою процентною ставкою вони нараховані та не зазначив правову підставу стягнення процентів поза межами строку дії договорів, в зв'язку з чим в задоволенні даних позовних вимог відмовив.

Аргументи учасників справи

У квітні 2017 року АТ КБ "Приватбанк" через представника Сокуренко Н. В. подало касаційну скаргу, в якій просило оскаржене рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що в матеріалах справи відсутні оригінали договору банківських вкладів та квитанції про внесення грошових коштів і вони позивачем не надавалися для дослідження під час судового засідання суду, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів відкриття депозитних рахунків у відповідача, знаходження залишку спірних грошових сум на депозитних рахунках на час розгляду справи. АТ

КБ "ПриватБанк" не є належним відповідачем по справі, адже було зобов'язаний припинити діяльність свої відокремлених підрозділів на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, оскільки на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя поза волею відповідача виплати вкладникам АТ КБ "ПриватБанк" здійснює ФНО "ФЗВ" Російської Федерації.

У червні 2017 року ОСОБА_1 подав заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначив, що зобов'язання за договорами вкладу має виконувати саме АТ КБ "Приватбанк" як юридична особа, а твердження банку про те, що квитанції про внесення грошових коштів не містять всіх необхідних реквізитів не відповідають дійсності, оскільки оригінали оглядалися під час засідання в суді апеляційної інстанції. У зв'язку із чим, просив відхилити касаційну скаргу та залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції.

Аналіз касаційної скарги свідчить, що рішення суду апеляційної інстанції оскаржується в частині стягнення з банку на користь ОСОБА_1 суми вкладів за договорами банківського вкладу, в іншій частині не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та зупинено виконання рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2017 року до закінчення касаційного провадження у справі.

Рух справи

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справу передано до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Апеляційний суд встановив, що між сторонами було укладено договори банківського вкладу, а саме: № SAMDN01000717329160 від 15 червня 2011 року в розмірі 41 220
грн; № SAMDN26000721133418 від 03 листопада 2011 року в розмірі 22 400 доларів США; № SAMDN01000721165491 (від 04 листопада 2011 року в розмірі 12 000 доларів США, згідно яких ОСОБА_1.15 червня, 03 і 04 листопада 2011 року в регіональному відділенні банку, яке знаходиться в м. Севастополь і м.

Сімферополь філії Кримського РУ АТ КБ "ПриватБанк", було відкрито рахунки по цим договорам, відповідно до яких позивач передав банку грошові кошти в сумі 41 220
грн, 22 400 доларів США і 12 000 доларів США на депозитні рахунки банку на термін вкладів - 1 місяць і 3 місяці із зобов'язанням банку нараховувати відсотки на суму вкладів за ставкою обумовлених річних (5.5%, 7% і 11%).

В подальшому 19 та 20 травня 2014 року, 05 серпня 2014 року, 26 лютого 2015 року позивач звертався до відповідача із заявою про розірвання цих договорів з подальшим поверненням йому грошових коштів, розміщених на його особових рахунках, відкритих відповідачем, проте банк відмовив в його зверненнях. Грошові кошти позивачу не повернуті.

Згідно частини 1 статті 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

У постанові Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-118цс14, зроблено висновок, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Згідно статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Поняття "майно" в першій частині статті 1 Першого протоколу має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Певні інші права та інтереси, що складають активи, наприклад, борги, можуть також вважатися "майновими правами" і, відповідно, "майном" у розумінні цього положення (SUK v.
UKRAINE, № 10972/05, § 22, ЄСПЛ, від 10 березня 2011 року). Стосовно банківських вкладів Європейський суд з прав людини вважає, що вони беззаперечно становлять "майно", яке належить заявникам згідно зі статтею 1 Протоколу №1 і не заперечується, що заявники можуть забрати ці кошти разом з відповідними процентами, якщо забажають (GAYDUK AND OTHERS v. UKRAINE, № 45526/99,46099/99,47088/99,47176/99,47177/99,48018/99,48043/99,48071/99,48580/99,48624/99,49426/99,50354/99,51934/99,51938/99,53423/99,53424/99,54120/00,54124/00,54136/00,55542/00,56019/00, ЄСПЛ, від 2 липня 2002 року).

Тлумачення частини 3 статті 1060 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) свідчить, що банк зобов'язаний видати вклад та нараховані проценти за вкладом із спливом строку, який встановлений у договорі банківського строкового вкладу.

За таких обставин, апеляційний суд виконавши вказівки ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі від 13 квітня 2016 року, апеляційний суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині повернення вкладів.

Посилання в касаційній скарзі на те, що АТ КБ "ПриватБанк" не є належним відповідачем по справі, адже було зобов'язаний припинити діяльність свої відокремлених підрозділів на території Автономної Республіки Крим та м.

Севастополя, оскільки на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя поза волею відповідача виплати вкладникам АТ КБ "ПриватБанк" здійснює ФНО "ФЗВ" Російської Федерації необґрунтоване оскільки договір банківського вкладу був укладений не з філією банку, а з АТ КБ "ПриватБанк", яке є юридичною особою, і згідно зі статтею 527 ЦК повинно виконувати свої зобов'язання за договором банківського вкладу.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення апеляційного суду в оскарженій частині ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права чи з порушенням норм процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення апеляційного суду в оскарженій частині без змін, поновити виконання рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2017 року, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", яка підписана представником Сокуренко Наталією Вікторівною, залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2017 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про стягнення вкладів за договорами № SAMDN01000717329160 від 15 червня 2011 року в розмірі 41 220 грн, № SAMDN26000721133418 від 03 листопада 2011 року в розмірі 22 400 доларів США, № SAMDN01000721165491 від 04 листопада 2011 року в розмірі 12 000 доларів США, залишити без змін.

Поновити виконання рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков