Історія справи

Постанова КЦС ВП від 24.04.2024 року у справі №552/2497/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 552/2497/22

провадження № 61-18717 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Костенко Володимир Олександрович,

відповідач - Державна казначейська служба України,

третя особа - Полтавська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Центрального регіону,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Костенка Володимира Олександровича, на ухвалу Київського районного суду м. Полтави у складі судді Яковенко Н. Л. від 31 травня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду у складі колегії суддів: Пилипчук Л. І., Прядкіної О. В., Чумак О. В.

від 30 листопада 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державної казначейської служби України, третя особа - Полтавська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Центрального регіону, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на відшкодування моральної шкоди у розмірі 500 тис грн шляхом безспірного списання коштів з Єдиного казначейського рахунку.

Позов мотивований тим, що за час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016170690000042 щодо нього, заступника командира роти охорони по роботі з особовим складом батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 , незаконно обирався тимчасовий захід у виді тримання під вартою, застава, особиста порука, відсторонено від посади. У подальшому кримінальне провадження щодо нього за статтею 369-2 КК України ухвалою суду було закрито у зв`язку з відмовою сторони обвинувачення від підтримання державного обвинувачення в суді.

Оскільки були порушені його права, просив позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішеньсуду першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 31 травня 2023 року, залишеною без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року, позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Залишаючи позов ОСОБА_1 без розгляду, районний суд виходив із того, що позивач в судове засідання неодноразово без поважних причин не з`являвся, тому має місце повторна неявка в судове засідання. При цьому позивач не був позбавлений можливості звернутися до суду із заявою про розгляд справи без його участі, але своїм правом не скористався й жодних заяв суду не подавав.

Суд апеляційної інстанції також зазначив, що повістки про виклик до суду на

02 травня 2023 року та 31 травня 2023 року адресовані ОСОБА_1 за адресою, вказаною ним у позовній заяві та повернуті без вручення адресату з відмітками поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою», тому позивач був належним чином повідомлений про день та час розгляду справи. Його перебування у складі Збройних Сил України за правилами, передбаченими умовами пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, може бути підставою для зупинення провадження у справі, а не його відкладення.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що представництво інтересів позивача в суді забезпечено адвокатом Костенком В. О., який був завчасно та належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, допустив першу неявку до суду 02 травня 2023 року, не надавши доказів на підтвердження його відрядження,

а 31 травня 2023 року надав перевагу участі у розгляді іншої справи, яка призначалася пізніше, а саме на 15 червня 2023 року.

Суд узяв до уваги тривалість провадження у суді, процесуальну поведінку сторони позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Костенко В. О., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Київського районного суду

м. Полтави від 31 травня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду

від 30 листопада 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 12 січня 2024 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Костенка В. О., залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.

У наданий судом строк представник ОСОБА_1 - адвокат Костенко В. О., надіслав матеріали на усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 552/2497/22 з Київського районного суду

м. Полтави та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У лютому 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Костенка В. О.,мотивована тим, що судинеповно з`ясували обставини, що мають значення для справи, внаслідок чого було неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Вказує, що він (представник позивача) належним чином двічі повідомляв суд про неможливість прибуття у судове засідання, навівши поважні причини для відкладення судового засідання, подавши відповідні клопотання, проте суд не врахував поважність причин не з`явлення його та позивача у судове засідання.

При цьому, зазначає, що суд повинен був зупинити провадження у справі відповідно до положень статті 251 ЦПК України, оскільки позивач перебуває у лавах Збройних Сил України, проте суд безпідставно залишив позов без розгляду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу

від керівника Полтавської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону, в якому зазначається, що доводи касаційної скарги є безпідставними, посилання заявника на те, що позивач проходить військову службу в Збройних Силах України, а тому має поважну причину неприбуття в судові засідання, є необґрунтованим та таким, що вводить суд в оману, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про переведення військової частини НОМЕР_1

(в якій проходить військову службу позивач та яка знаходиться в місті Полтаві) на воєнний стан або залучення до проведення антитерористичної операції, що виключає можливість позивачу прибувати в судові засідання.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтовується неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (абзац 6 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Костенка В. О., підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд

і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 частини другої цієї статі, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими. Залишення заяви без розгляду - це форма закінчення справи без ухвалення рішення, яка застосовується, як правило, у зв`язку з порушенням заінтересованими особами умов реалізації права на звернення до суду і не перешкоджає повторному зверненню до суду з таким же позовом. Заява залишається без розгляду за наявності точно встановлених у законі обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена, та при повторній неявці сторін.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Правом на залишення заяви без розгляду суд наділений лише за сукупності певних установлених законом умов: а) належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання; б) повторної неявки позивача в судове засідання, яка в такому разі визнається як друга поспіль неявка; в) ненадходження від позивача клопотання (заяви) про розгляд справи за його відсутності; г) його нез`явлення перешкоджає розгляду справи.

Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи

(частина друга статті 211 ЦПК України).

Відповідно до частини п`ятої, пункту 2 частини 7, пункту 4 частини восьмої

статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки, зокрема, про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України).

Отже, за змістом наведених положень процесуального закону повернення судової повістки з відміткою поштового оператора про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, вважається підтвердженням належного повідомлення учасника справи, а днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки.

Оскільки відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України підставою залишення позову без розгляду є повторна неявка належним чином повідомленого позивача у судове засідання, відповідно законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності (неповажності) причин неявки позивача до суду залежно від того, яка це неявка: перша чи повторна. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Близький за змістом висновок сформульований у постановах Верховного Суду:

від 30 червня 2022 року у справі № 461/1190/21 (провадження № 61-2956 св 22),

від 09 листопада 2023 року у справі № 753/114/22 (провадження № 61-6264 св23).

Такі наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Відповідно, навіть за наявності доказів поважності причин неявки позивача суд повинен залишити позовну заяву без розгляду. Вказана норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи (див.: постанову Верховного Суду від 14 липня 2022 року у справі № 295/13823/14-ц (провадження № 61-17140 св 21)).

Судом установлено, що 13 червня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди, провадження за якою відкрито ухвалою Київського районного суду

м. Полтави від 12 липня 2022 року; призначено підготовче засідання на 12 серпня 2022 року (а. с. 1-6, 50, т. 1).

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 05 жовтня 2022 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду на

23 листопада 2022 року (а. с. 99, т. 1).

За клопотанням представника ОСОБА_1 - адвоката Костенко В. О., призначено у справі судово-психологічну експертизу, про що постановлена ухвала Київського районного суду м. Полтави від 05 грудня 2022 року (а. с. 117-118, т. 1).

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 13 березня 2023 року скасовано ухвалу районного суду від 05 грудня 2022 року в частині призначення судової експертизи; відновлено провадження у справі, так як позивач не з`являвся до експерта і матеріали експертизи повернуті суду (а. с. 181, т. 1).

Справа призначена до розгляду на 02 травня 2023 року, про що повідомлено сторін, зокрема, адвоката Костенка В. О., що підтверджується його підписом на рекомендованому поштовому відправленні № 3600008150581 (а. с. 189, т. 1).

01 травня 2023 року через підсистему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 - адвокат Костенко В. О., звернувся із клопотанням про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку із його відрядженням до м. Києва та перебуванням

ОСОБА_1 у лавах Збройних Сил України, не надавши жодного доказу на підтвердження цієї обставини (а. с. 194, т. 1).

02 травня 2023 року, заслухавши думку представника відповідача щодо заявленого клопотання про відкладення розгляду справи, районний суд ухвали відкласти розгляд справи до 31 травня 2023 року, що зафіксовано у протоколі судового засідання № 1485909 (а. с. 195, т. 1).

05 травня 2023 року адвокат Костенко В. О. отримав повістку про виклик

до суду, що підтверджується рекомендованим поштовим відправленням

№ 3600008286742 (а. с. 200, т. 1).

31 травня 2023 року через підсистему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 - адвокат Костенко В. О. звернувся із клопотанням про відкладення розгляду справи на іншу дату з підстав його зайнятості в іншій справі у Карлівському районному суді Полтавській області (а. с. 204, 205, т. 1).

Повістки про виклик до суду на 02 травня 2023 року та 31 травня 2023 року адресовані ОСОБА_1 за адресою,вказаною ним у позовній заяві та повернуті без вручення адресату з відмітками поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 192-193, 203 т. 1).

Відповідно до частини другої статті 257 ЦПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Тлумачення пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України свідчить про те, що відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі.

Наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, що узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду:

від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 (провадження № 14-507 цс 18),

від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18 (провадження № 12-109 гс 19).

Ураховуючи викладене, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для залишення без розгляду позову ОСОБА_1 відповідно до вимог статті 257 ЦПК України у зв`язку з повторною неявкою позивача, так як повістки про виклик до суду на 02 травня 2023 року та 31 травня 2023 року адресовані ОСОБА_1 за адресою, вказаною ним у позовній заяві та повернуті без вручення адресату з відмітками поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою», тому позивач був належним чином повідомлений про день та час розгляду справи. При цьому позивач не був позбавлений можливості звернутися до суду із заявою про розгляд справи без його участі, але своїм правом не скористався.

Крім того, представництво інтересів позивача в суді забезпечено адвокатом Костенком В. О., який був завчасно та належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, допустив першу неявку до суду 02 травня 2023 року, не надавши доказів на підтвердження його відрядження, а 31 травня 2023 року надав перевагу участі у розгляді іншої справи.

Верховний Суд зауважує, що саме позивач, як особа, яка ініціювала судовий процес з метою захисту своїх прав, свобод та інтересів, має бути зацікавлений

у тому, щоб організувати належне та своєчасне отримання кореспонденції

від суду.

Ураховуючи наведене, можна дійти висновку, що суд першої інстанції вжив заходів з використанням передбачених нормами ЦПК України процесуальних засобів щодо належного повідомлення позивача про час, місце та дату судового засідання.

Ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою,

з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення (див.: постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2023 року у справі № 9901/471/21 (провадження № 11-114 заі 23)).

Слід також враховувати правову позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, заява

№ 3236/03, згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

До подібних правових висновків Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов у постанові від 10 січня 2024 року у справі

№ 280/3193/23 (провадження № К/990/29336/23) про те, що особа, яка подає позов, скаргу, повинна діяти добросовісно, не зловживати процесуальним правом.

Доводи касаційної скарги про те, що суд повинен був зупинити провадження у справі відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, оскільки позивач перебуває у лавах Збройних Сил України, є безпідставними з огляду на таке.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторониабо третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Отже, процесуальний закон пов`язує необхідність зупинення провадження у справі з фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов`язаній із захистом України.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

Воєнний стан введено в Україні з 24 лютого 2022 року.

Кожен має правона справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (пункту 1

статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

До основних засад судочинства частиною третьої статті 2 ЦПК України віднесено розумність строків розгляду справи судом, пропорційність, диспозитивність, змагальність сторін.

Виходячи зі змісту статті 12, частини третьої статті 13 ЦПК України кожна сторона реалізує свої процесуальні права на власний розсуд з метою досягнення бажаного процесуального результату.

Положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України мають своєю метою захист процесуальних прав учасника цивільного процесу, який перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Вони покликані забезпечити об`єктивний розгляд справи.

Провадження у справі підлягає зупиненню лише у випадку наявності обставин, які перешкоджають розгляду справи.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду: від 09 листопада

2022 року у справі № 753/19628/17, провадження № 61-9218 св 22, від 29 березня 2023 року у справі № 756/3462/20, провадження № 61-7918 св 22, від 15 серпня

2023 року у справі № 174/760/21, провадження № 61-8044 св 23,від 14 лютого

2024 року справа № 466/8799/22, провадження № 61-14262 св 23.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Матеріали справи не містять доказів про переведення військової частини НОМЕР_1 , в якій проходить військову службу позивач та яка знаходиться в місті Полтаві, на воєнний стан або залучення до проведення антитерористичної операції, що виключає можливість позивачу прибувати в судові засідання.

Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у судових рішеннях, вони зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судом, а переоцінювати докази Верховний Суд не може в силу закону.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу Київського районного суду м. Полтави

від 31 травня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду

від 30 листопада 2023 року - без змін.

Керуючись статтями 400 402 409 410 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Костенка Володимира Олександровича, залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 31 травня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець