Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 13.08.2020 року у справі №520/15324/19

Постанова

Іменем України

23 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 520/15324/19

провадження № 61-10661св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І.

М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Щеглова Євгенія Віталіївна, заступник начальника Головного територіального управління юстиції в Одеській області з питань державної виконавчої служби, начальник Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Гумуржи Дмитро Миколайович, начальник Головного територіального управління юстиції в Одеській області Сауляк Руслан Володимирович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 13 травня 2021 року у складі колегії суддів: Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М., Дришлюка А. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі - ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області) Щеглової Є. В., заступника начальника Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі - ГТУЮ в Одеській області) з питань державної виконавчої служби, начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі - УДВС ГТУЮ в Одеській області) Гумуржи Д. М., начальника ГТУЮ в Одеській області Сауляка Р. В. про відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 02 червня 2020 року, у позові відмовлено.

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2019 року.

Заяву мотивував тим, що постановою від 02 грудня 2020 року Верховний Суд скасував рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2010 року та рішення Одеського апеляційного суду від 23 липня 2019 року у справі № 2-685/10 у частині вимог до ОСОБА_1.

Статтею 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено необхідність надати особам з інвалідністю можливість вести незалежний спосіб життя, усебічно брати участь у всіх аспектах життя, держави-учасниці вживають належних заходів для забезпечення особам з інвалідністю доступу на рівні з іншими до фізичного оточення.

Заявник зазначав, що висновки Верховного Суду про застосування норм права є обов'язковими для суб'єктів владних повноважень, а суди повинні враховувати, що забезпечить однакове застосування норм права.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою від 24 березня 2021 року Київський районний суд м. Одеси відмовив у задоволені заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2019 року.

Ухвалу суд першої інстанції мотивував тим, що обставини на які посилається заявник не є такими, що могли вплинути на факт встановлення чи не встановлення судом завдання моральної шкоди. Всі інші обставини, які наведені заявником у судовому засіданні, стосуються переоцінки вже існуючих та оглянутих судом доказів та їх неповноти, на думку заявника, та не відносяться до підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, а можуть бути підставами для перегляду рішення у апеляційної або касаційної інстанціях.

Посилання на неврахування судом висновку Верховного Суду, викладеного після винесення рішення, а також наявність нових обставин (згідно з практикою Верховного Суду) для визнання дій виконавчої служби незаконними, не є нововиявленими обставинами, а можуть бути підставою для обґрунтування нового звернення до суду.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою.

Ухвалоювід 13 травня 2021 року Одеський апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 24 березня 2021 року.

Ухвалу суд апеляційної інстанції мотивував тим, що апеляційну скаргу подано з пропуском строку на апеляційне оскарження, однак заяву про поновлення строку апеляційного оскарження судового рішення заявник не подав, не зазначив клопотання і в самій скарзі. Заявник у строк, визначений судом, також не подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у травні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та задовольнити заяву про перегляд рішення суду першої інстанції за нововиявленими обставинами.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою від 02 червня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції, надіслав учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснив їм право подати відзив на касаційну скаргу.

Підставою для відкриття касаційного провадження є абзац 2 частини 2 статті 389 ЦПК України.

У червні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою для відкриття касаційного провадження ОСОБА_1 зазначає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач не пропустив строк апеляційного оскарження, оскільки повний текст ухвали суду першої інстанції заявник отримав 26 березня 2021 року, апеляційну скаргу подав 14 квітня 2021 року, а строк на апеляційне оскарження закінчився 24 квітня 2021 року.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що у грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Київського районного суду м.

Одеси від 28 листопада 2019 року.

Ухвалою від 24 березня 2021 року Київський районний суд м. Одеси відмовив у задоволені заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2019 року.

ОСОБА_1 24 березня 2021 року, який був присутнім під час оголошення вступної та резолютивної частини ухвали, вручено копію вступної та резолютивної частини ухвали Київського районного суду м. Одеси від 24 березня 2021 року.

Повний текст ухвали суду першої інстанції виготовлений 26 березня 2021 року та ОСОБА_1 вручено копію повного тексту ухвали 30 березня 2021 року.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 14 квітня 2021 року звернувся до суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою від 29 квітня 2021 року Одеський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 24 березня 2021 року залишив без руху та надав час для подачі заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження та документу, що підтверджує підстави для звільнення від сплати судового збору або сплату судового збору.

У травні 2021 року до суду апеляційної інстанції надійшла заява, у якій ОСОБА_1 зазначив, що не пропустив строк на апеляційне оскарження та вважав вимоги суду про надання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження необґрунтованими.

Ухвалою від 13 травня 2021 року Одеський апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 24 березня 2021 року на підставі пункту 4 частини 1 статті 358 ЦПК України.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2, 3 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пункту 2, 3 частини 1 статті 389 ЦПК України, після їх перегляду в апеляційному порядку; ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами 1 , 3 статті 406 ЦПК України передбачено, що ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених Частинами 1 , 3 статті 406 ЦПК України.

Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Межі розгляду справи судом

Підставою для відкриття касаційного провадження є абзац 2 частини 2 статті 389 ЦПК України, а саме порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі статтею 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Статтею 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

З огляду на статтю 17 ЦПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною 1 статті 354 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у Частиною 1 статті 354 ЦПК України.

Приписами частини 1 статті 127 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли частини 1 статті 127 ЦПК України встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до частини 3 статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частини 3 статті 357 ЦПК України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

За правилами частини 4 статті 357 ЦПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому частини 4 статті 357 ЦПК України.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та частиною 4 статті 10 ЦПК України передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі "SHISHKOV v. RUSSIA", № 26746/05, § 110).

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наСтаттею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі "ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN", № 11681/85, § 35).

ЄСПЛ зауважив, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання (рішення ЄСПЛ від 18 жовтня 2005 року у справі "MPP GOLUB v. UKRAINE", № 6778/05).

У справі, яка переглядається, 24 березні 2021 року суд першої інстанції постановив ухвалу про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1

ОСОБА_1 був присутнім у судовому засіданні 24 березня 2021 року під час проголошення вступної та резолютивної частини ухвали суду.

Повний текст ухвали суду першої інстанції виготовлений 26 березня 2021 року та ОСОБА_1 вручено копію повного тексту ухвали 30 березня 2021 року.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, 14 квітня 2021 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, однак не просив поновити строк апеляційного оскарження.

Ухвалою від 29 квітня 2021 року Одеський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 24 березня 2021 року залишив без руху та надав час для подачі заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження та документу, що підтверджує підстави для звільнення від сплати судового збору або сплату судового збору.

У травні 2021 року до суду апеляційної інстанції надійшла заява, у якій ОСОБА_1 зазначив, що не пропустив строк на апеляційне оскарження та вважав вимоги суду про надання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження необґрунтованими.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд правильно виходив із того, що апеляційну скаргу подано з пропуском строку на апеляційне оскарження, однак заяву про поновлення строку апеляційного оскарження судового рішення заявником не подано, не зазначено таке прохання і в самій скарзі. Заявник у строк, визначений судом, також не подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Дата отримання копії повного тексту ухвали суду першої інстанції не змінює строку апеляційного оскарження, а може бути підставою для поновлення строку у разі заявлення відповідного клопотання.

Доводи касаційної скарги про те, що позивач не пропустив строк апеляційного оскарження, оскільки повний текст ухвали суду першої інстанції заявник отримав 26 березня 2021 року, апеляційну скаргу подав 14 квітня 2021 року, а строк на апеляційне оскарження закінчився 24 квітня 2021 року, є безпідставними.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, колегія суддів дійшла висновку, що вони не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав вважати, що апеляційний суд порушив норми процесуального права.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного суду від 13 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк І. М. Фаловська