Історія справи
Ухвала КЦС ВП від 16.11.2020 року у справі №644/7976/18

ПостановаІменем України21 грудня 2020 рокум. Київсправа № 644/7976/18провадження № 61-15458 св 20Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,Коломієць Г. В.,учасники справи:позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,представник відповідача - адвокат Чехова Ольга Олександрівна,третя особа - служба у справах дітей Харківської районної державної адміністрації,розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Чехової Ольги Олександрівни, на постанову Харківського апеляційного суду від 03 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Кругової С. С., Тичкової О. Ю., Хорошевського О. М.,ВСТАНОВИВ:
Описова частинаКороткий зміст позовних вимогУ жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до судуз позовом до ОСОБА_2, третя особа - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про позбавлення батьківських прав.Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 19 листопада 2018 року в указаній справі відкрито провадження.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2020 року позовну заяву залишено без розгляду з підстав, передбачених пунктом
3 частини
1 статті
257 ЦПК України (повторна неявка в судове засідання належним чином повідомленого позивача).У лютому 2020 року представник ОСОБА_2 - адвокат Чехова О. О., звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у цій справі, яким просила вирішити питання про відшкодування витратна професійну правничу допомогу.В обґрунтування заяви зазначалося, що ОСОБА_1та її представник належним чином повідомлялися про дату, час і місце розгляду вказаної справи, однак у судові засідання не з'являлися. Такі дії сторони позивача слід вважати необґрунтованими, тому ОСОБА_2 має право для компенсації витрат на професійну правничу допомогу, розмір яких підтверджено відповідними доказами.
З урахуванням наведеного, представник ОСОБА_2 - адвокат Чехова О. О., просила суд стягнути з ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.Короткий зміст судового рішення суду першої інстанціїУхвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 13 квітня 2020 року у складі судді Зябрової О. Г. заяву представникаОСОБА_2 - адвоката Чехової О. О., задоволено.Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 10 000,00 грн.
Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що поведінка позивача під час розгляду справи призвела до затягування розгляду справи, а у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (частина дев'ята статті 141
ЦПК України). Також районний суд застосував положення частин
5 ,
6 статті
142 ЦПК України (розподіл судових витрат у разі залишення позову без розгляду).Крім того, з урахуванням статті
137 ЦПК України, суд першої інстанції вважав розмір витрат на професійну правничу допомогу обґрунтованим.Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанціїПостановою Харківського апеляційного суду від 03 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 13 квітня2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.У задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - адвокатаЧехової О. О., відмовлено.Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що саме по собі звернення з позовом до суду чи неявка сторони у судове засідання
не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки зазначенеє диспозитивним правом позивача, передбаченим процесуальним законом. Для задоволення вимог про стягнення компенсації понесених судових витрат відповідач повинен довести, а суд - встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи у ході розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чимце підтверджується.Апеляційний суд вказав, що стороною відповідача не наведено обставинта не надано на їх підтвердження доказів, які б дали змогу зробити висновок про необґрунтованість дій позивача у справі, що зумовили понесення відповідачем заявлених до стягнення витрат, а тому відсутні підстави для задоволення заяви про їх компенсацію із застосуванням частини
5 статті
142 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скаргиУ касаційній скарзі, поданій у жовтні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, представник ОСОБА_2 - адвокатЧехова О. О., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення й залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.Підставою касаційного оскарження постанови Харківського апеляційного суду від 03 вересня 2020 року заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладениху постановах Верховного Суду України: від 20 травня 2014 року у справі № 64/366-10 (3-20гс14); від 18 травня 2016 року у справі № 922/51/15
(3-194гс16), та у постанові Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі № 727/4597/19 (провадження № К/9901/32645/19) (пункт
1 частини
2 статті
389 ЦПК України); суд апеляційної інстанції належним чиномне дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт
4 частини
2 статті
389 ЦПК України).Надходження касаційної скарги до Верховного СудуУхвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2020 року клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Чехової О. О., про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено. Поновлено представнику ОСОБА_2 - адвокату Чеховій О. О., строк на касаційне оскарження постанови Харківського апеляційного суду від 03 вересня 2020 року.Відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 644/7976/18 із Орджонікідзевського районного суду м. Харкова. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих
до неї документів. Роз'яснено право подати відзив на касаційну скаргута надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.У листопаді 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.Аргументи учасників справиДоводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що поведінка сторони позивача у цій справі спрямована на затягування судового процесу і свідчить про неповагу до процесуальних прав відповідача та його представника, які втратили багато часу, перебуваючи у суді під час призначених судових засідань.Суд апеляційної інстанції вказаного не врахував, чим порушив пункт
3 частини
3 статті
141 ЦПК України. Вказує, що сторона позивачане довела поважності пропуску судових засідань у суді першої інстанції.Крім того, апеляційний суд не врахував судову практику Верховного Суду України та Верховного Суду у відповідній категорії справ та не дослідив докази, надані на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог.Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У грудні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі ВерховногоСуду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1,в якому вказується, що оскаржуване судове рішення є законнимта обґрунтованим, просить залишити його без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.
Мотивувальна частинаПозиція Верховного СудуВідповідно до частини
3 статті
3 ЦПК України провадженняв цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині
2 статті
389 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключноу таких випадках:1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частині
2 статті
389 ЦПК України.Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Чехової О. О., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми праваВідповідно до вимог частин
1 і
2 статті
400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріальногочи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.Згідно з частиною
1 статті
402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною
1 статті
402 ЦПК України.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, частиною
1 статті
55 Конституції України, пунктом
1 статті
6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частиною
1 статті
4 ЦПК України.Частиною
1 статті
15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.Згідно з частиною
1 статті
16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або закономчи судом у визначених законом випадках.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина
1 статті
12 ЦПК України).Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до частина
1 статті
12 ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених частина
1 статті
12 ЦПК України випадках (частина перша статті 13
ЦПК України).Відповідно до положень частини
3 статті
12, частини
1 статті
81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частини
3 статті
12, частини
1 статті
81 ЦПК України.
Згідно зі статтею
133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язанихз розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.Частиною
5 статті
142 ЦПК України закріплено, що у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.У випадках, встановлених частинами третьою-п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днівз дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку
з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог Частиною
5 статті
142 ЦПК України (частина шоста статті 142
ЦПК України).Відповідно до частини
9 статті
141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.Частиною
1 , пунктом
1 частини
2 статті
44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії,що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування
чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.Верховний Суд зауважує, що особі гарантується право на звернення до суду за захистом та право на позов.
ЦПК України передбачає компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, лишеу випадку необґрунтованих дій позивача.При цьому звернення до суду із позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим статтями
55,
124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.За змістом статті
257 ЦПК України залишення заяви без розгляду -
це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.Суд апеляційної інстанції, скасовуючи судове рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, проаналізувавши процесуальні дії сторони позивачау цій справі, зробив вірний висновок, що посилання на необґрунтованість дій позивача є безпідставними.Верховний Суд виходить із системного тлумачення положень частин
5 ,
6 статті
142, частини
9 статі
141 ЦПК України та зазначає,що необґрунтовані дії позивача, як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних ізрозглядом справи, відповідно до частини
5 статті
142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.
Звернення з позовом до суду чи неявка сторони у судове засіданняне свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки зазначенеє його диспозитивним правом. Для задоволення заявлених вимог відповідач повинен довести, а суд - встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи у ході розгляду справи по суті є необґрунтованимита у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.Разом з цим, апеляційний суд встановив, що доказів належного повідомлення сторони позивача про розгляд справи 06 грудня 2019 року матеріали справи не містять, 18 грудня 2019 року позивач чи її представник у судове засідання не з'явилися, однак представником позивача було подано до суду заяву про відкладення розгляду справи (а. с. 97, т. 2).
З урахуванням наведеного, стороною відповідача не наведено обставинта не надано на їх підтвердження доказів, які б дали змогу зробити висновок про необґрунтованість дій позивача у справі, що зумовили понесення відповідачем заявлених до стягнення витрат, і вказане виключає можливість для задоволення заяви про їх компенсацію із застосуванням частини
5 статті
142 ЦПК України.Таким чином, доводи касаційної скарги про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм цивільного процесуального законує безпідставними, зводяться до власного тлумачення заявником норм процесуального права та незгоди із судовим рішенням.Верховний Суд не приймає аргументи касаційної скарги щодо неврахування судом апеляційної інстанції наведених висновків Верховного Суду України, оскільки порушень щодо оцінки апеляційним судом зібраних у справі доказів не встановлено, оскаржувана постанова апеляційного судув межах доводів касаційної скарги ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, прийнята з додержанням вимог матеріального та процесуального права,
а тому підстав для її зміни чи скасування немає.Посилання на відповідну судову практику Верховного Судує безпідставними, оскільки у наведеній заявником справі, та у справі,яка переглядається, різні фактичні обставини та доведення вимог.Колегія суддів вважає, що в силу положень частини третьої статті 89
ЦПК України судом апеляційної інстанції всебічно, повно та об'єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вонине підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті
400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.Відповідно до частини
3 статті
401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.Керуючись статтями
400,
401,
416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Чехової Ольги Олександрівни, залишити без задоволення.Постанову Харківського апеляційного суду від 03 вересня 2020 року залишити без змін.Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.Судді: Д. Д. Луспеник
Б. І. ГулькоГ. В. Коломієць