Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 30.07.2018 року у справі №202/38227/13

Постанова

Іменем України

11 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 202/38227/13-ц

провадження № 61-39072св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",

відповідачі: публічне акціонерне товариство "Акцент-Банк", ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня

2015 року у складі судді Мороза В. П. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2018 року у складі колегії суддів:

Лаченкової О. В., Городничої В. С., Посунся Н. Є.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2012 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), теперішня назва - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), звернулося до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" (далі - ПАТ "А-Банк"), ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 30 травня 2005 року між

ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, згідно з умовами якого останній отримав кредит у сумі 15 000 доларів США зі сплатою 14 % річних та кінцевим терміном повернення до 30 травня

2010 року.

Зобов'язання за кредитним договором були забезпечені порукою у розмірі 10 000
грн згідно з договорами поруки, укладеними між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ПАТ "А-Банк" від 20 жовтня 2010 року, та між

ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 від 30 травня 2005 року.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору станом на 05 березня 2012 року утворилася заборгованість у розмірі 27 214,16 доларів США, в тому числі: заборгованість за кредитом - 10 135,29 доларів США, заборгованість за процентами за користування кредитом - 9 723,98 доларів США, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором - 7 354,89 доларів США.

Посилаючись на викладене, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у розмірі 25 962,60 доларів США, стягнути солідарно з ПАТ "А-Банк",

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 10 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2015 року у задоволені позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено його право на отримання суми боргу за кредитним договором, оскільки судовим рішенням заборгованість за вказаним договором раніше було стягнуто, право вимоги до поручителя не підлягає захисту, у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду, а тому у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити в повному обсязі.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 квітня

2016 року рішення суду першої інстанції у частині відмови в задоволені позову ПАТ КБ "ПриватБанк" про стягнення з ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 процентів за користування кредитом та пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором скасовано та ухвалено нове рішення, яким стягнуто солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" за кредитним договором від 30 травня

2005 року заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 1
982,01 доларів США та пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором в розмірі 1 000 грн. У решті рішення залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 лютого 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровськ від 15 травня 2015 року змінено в частині правових обґрунтувань відмови в задоволенні позовних вимог.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що правове обґрунтування рішення суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" з тих підстав, що раніше було стягнуто судовим рішенням заборгованість за вказаним договором колегія суддів вважала неправильним, оскільки ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 квітня 2014 року позовну заяву

ПАТ КБ "ПриватБанк" залишено без розгляду.

Однак, як вбачається з мотивувальної частини позовної заяви,

ПАТ КБ "ПриватБанк" зазначає, що у зв'язку з неналежним виконанням

ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором станом на 05 березня 2012 року виникла заборгованість у розмірі 27 214,16 доларів США, проте в прохальній частині свого позову банк просить стягнути з ОСОБА_1,

ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 25 962,60 доларів США за кредитним договором № 1/259- МК від 30 травня 2005 року та на підтвердження своїх вимог надає розрахунок заборгованості за договором 1/259- МК від 30 травня 2005 року, яка станом на 05 березня 2012 року становить 27 214,16 доларів США. Таким чином, суд апеляційної інстанції вказав, що він позбавлений можливості встановити, яка саме існує заборгованість ОСОБА_1 перед ПАТ КБ "ПриватБанк" відповідно до кредитного договору № 1/259- МК від 30 травня 2005 року 27 214,16 доларів США чи 25 962,60
доларів США, оскільки іншого розрахунку до суду позивачем не було надано.

Кредитним договором укладеним між позивачем та відповідачем

ОСОБА_1 визначено кінцевий термін повернення коштів, а саме -

30 травня 2010 року. Отже, у позивача виникло право пред'явити вимогу до поручителів щодо повернення кредиту, починаючи з 30 травня 2010 року, протягом наступних шести місяців. Оскільки, банком не було пред'явлено вимоги до поручителя про виконання зобов'язань за договором поруки, протягом встановленого законом строку, то відповідно до положень частини 4 статті 559 ЦК України договір поруки є припиненим.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року до Верховного Суду, АТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просило скасувати указані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов банку у повному обсязі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали вказаної справи із суду першої інстанції.

У листопаді 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2019 року справу за позовом

ПАТ КБ "ПриватБанк" до ПАТ "А-Банк", ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості призначено до судового розгляду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що банк на підтвердження заборгованості позичальника за кредитним договором надав розрахунок заборгованості, який містить відомості щодо розміру заборгованості за тілом кредиту, процентами, пенею, комісією, кількості днів прострочення зобов'язання, а також вкінці розрахунку зазначений розмір заборгованості за тілом кредиту, процентами, комісією та пенею станом на 05 березня

2012 року у розмірі 27 214,16 доларів США. У мотивувальній частині позовної заяви та у графі ціна позову зазначено такий же розмір заборгованості - 27
214,16 доларів США. У прохальній частині позовної заяви допущено описку та помилково зазначено 25 962,60 доларів США замість 27 214,16 доларів США. Проте, вказана описка ніяким чином не спростовує розмір заборгованості ОСОБА_1 та не звільняє останнього від відповідальності за договором.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" у якому він просив касаційну скаргу відхилити, оскаржувані судові рішення залишити без змін.

У листопаді 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ПАТ "А-Банк" на касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" у якому воно просило у задоволенні касаційної скарги відмовити, оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ПАТ "А-Банк" залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

30 травня 2005 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, згідно з яким останній отримав кредит у сумі 15 000 доларів США зі сплатою 14 % річних та кінцевим терміном повернення до 30 травня 2010 року.

Зобов'язання за кредитним договором забезпечені порукою у розмірі 10 000 грн згідно з договорами поруки, укладеними між

ПАТ КБ "ПриватБанк" та ПАТ "Акцент-Банк" від 20 жовтня 2010 року, та між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 від 30 травня 2005 року.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору станом на 05 березня 2012 року утворилася заборгованість у розмірі 27 214,16 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом - 10 135,29 доларів США, заборгованість за процентами за користування кредитом - 9 723,98 доларів США, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором - 7 354,89 доларів США.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (статті 1054 ЦК України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог статтею 526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (частина 1 статті 527 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не перевірив доказів та не надав оцінку доводам про те, що банк на підтвердження заборгованості позичальника за кредитним договором надав розрахунок заборгованості, який містить відомості щодо розміру заборгованості за тілом кредиту, процентами, пенею, комісією, кількості днів прострочення зобов'язання, а також в кінці розрахунку зазначений розмір заборгованості за тілом кредиту, процентами, комісією та пенею станом на 05 березня 2012 року у розмірі

27 214,16 доларів США. У мотивувальній частині позовної заяви та у графі ціна позову зазначено такий же розмір заборгованості - 27 214,16 доларів США. У прохальній частині позовної заяви допущено описку та помилково зазначено 25
962,60 доларів США замість 27 214,16 доларів США.

Враховуючи доведеність позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" в частині заборгованості за тілом кредиту у розмірі 10 135,29 доларів США та процентами за користування кредитом (станом на 30 травня 2010 року) у розмірі 3 913,10
доларів США, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог ПАТ
КБ "ПриватБанк" у цій частині.

При визначенні суми заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача, Верховний Суд взяв до уваги правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), згідно з яким після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання, проте такої вимоги банком заявлено не було.

За правилами статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції у частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту та заборгованості по процентам за користування кредитом підлягає скасуванню. В іншій частині постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У пункті 3 частини 2 статті 141 ЦПК України визначено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи наведене, судові витрати сплачені сторонами у цій справі підлягають перерозподілу.

У зв'язку із частковим задоволенням касаційної скарги та задоволенням позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 10 135,29 доларів США та процентів за користування кредитом у розмірі 3 913,10 доларів США, що становить 52 % від суми позову, з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" документально підтверджені судові витрати сплачені ним при поданні апеляційної та касаційної скарги у розмірі

1 229 грн 72 коп. та 2 261 грн 39 коп. відповідно.

Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 травня

2018 року в частині відмови у задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 10 135,29 доларів США та процентів за користування кредитом у розмірі 3 913,10 доларів США скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" заборгованість за тілом кредиту у розмірі 10 135,29 доларів США та проценти за користування кредитом у розмірі 3 913,10 доларів США.

В іншій частині постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області

від 23 травня 2018 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" 3 491 грн 11 коп. (три тисячі чотириста дев'яносто одна гривня одинадцять копійок) витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович