Постанова

Іменем України

17 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 755/937/21

провадження № 61-7884св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

заінтересована особа - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25 січня 2021 року, ухвалене у складі ОСОБА_3, та постанову Київського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Поливач Л.

Д., Стрижеуса А. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст заяви

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису щодо ОСОБА_2.

Заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона зареєстрована у приватному будинку по АДРЕСА_1, де постійно проживала разом із своїм чоловіком ОСОБА_4, з яким з 18 червня 2014 року перебувала у зареєстрованому шлюбі. ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. За життя чоловік склав заповіт, яким заповів їй будинок АДРЕСА_1.

Вказувала на те, що син померлого чоловіка - ОСОБА_2 вигнав її з будинку та поміняв усі замки, у будинок її не пускає і не дає їй можливості там проживати, вивіз у невідомому напрямку цінні речі, її особисті речі, документи. Сам ОСОБА_2 у вказаному будинку ніколи не проживав та не проживає.

Вона неодноразово намагалася потрапити до будинку, однак двері ніхто не відчиняв. У квітні-травні 2020 року з метою охорони спадкового майна вона зверталася до приватного нотаріуса, однак ОСОБА_2 не пустив їх на подвір'я та не дозволив провести опис спадкового майна. Зі сторони ОСОБА_2 здійснюються дії фізичного, економічного та психологічного насильства, а правоохоронні органи належним чином не реагують на її звернення, посилаючись на те, що між нею та зацікавленою особою виникли цивільно-правові відносини, які викликані поділом спадкового майна, та вказані правовідносини вирішуються в судовому порядку.

24 грудня 2020 року вона в черговий раз намагалася потрапити до житлового приміщення, але зазнала з боку ОСОБА_2 фізичного насильства, за її викликом прибула поліція, працівниками якої винесено терміновий заборонний припис щодо кривдника ОСОБА_2 та заборонено останньому в будь-який спосіб контактувати з нею як з постраждалою особою протягом п'яти діб.

Зазначала, що через протиправну поведінку ОСОБА_2 вона не може проживати в будинку, не може прийняти спадщину, змушена проживати у своїх знайомих, друзів, а також у Київському міському центрі гендерної рівності, запобігання та протидії насильству, оскільки іншого житла вона не має.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила видати обмежувальний припис щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, визначивши такі тимчасові обмеження його прав стосовно неї:

- заборонити перебувати в місці спільного проживання (перебування) її за адресою: АДРЕСА_1;

- наближатися на відстань до 100 м до місця її проживання (перебування), а саме: місця реєстрації за адресою: АДРЕСА_1;

- усунути їй перешкоди у користуванні майном та повернення ключів від усіх дверей та поштової скриньки вказаного будинку;

- особисто і через третіх осіб розшукувати її, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_2, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею.

Обмеження визначити на строк шість місяців.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 25 січня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису, суд першої інстанції виходив з того, що заявниця не довела вчинення домашнього насильства ОСОБА_2 щодо неї у розумінні Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", а тому необхідність у видачі обмежувального припису відсутня.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25 січня 2021 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису щодо ОСОБА_2, оскільки ОСОБА_1 не надала беззаперечних доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_2 постійного та безперервного домашнього насильства у розумінні Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", а судом не встановлено випадків домашнього насильства стосовно ОСОБА_1, а також ризиків настання насильства у майбутньому.

При цьому суд апеляційної інстанції посилався на те, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наявний спір щодо спадкового майна, у зв'язку з чим між сторонами виникають конфліктні ситуації, пов'язані з прийняттям спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, та користування житловим будинком АДРЕСА_1.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У травні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення її заяви.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні її заяви про видачу обмежувального припису щодо ОСОБА_2.

Суди не врахували, що ОСОБА_2 самовільно та без жодних правових підстав зайняв житловий будинок АДРЕСА_1 та не допускає її до її єдиного житла, вчиняє стосовно неї економічне та психологічне насильство.

За захистом своїх порушених прав вона неодноразово зверталась до поліції.

Так, 19 травня 2020 року вона звернулася до Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві із заявою щодо вчинення стосовно неї кримінального правопорушення ОСОБА_2, а саме самоправних дій щодо виселення її з житлового будинку, заміни замків вхідних дверей житлового будинку та інших дій, внаслідок чого 22 травня 2020 року відкрито кримінальне провадження № 42020101040000062, правова кваліфікація кримінального правопорушення - стаття 356 КК України.

25 травня 2020 року вона звернулася до Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві із заявою з приводу вчинення самоправних дій ОСОБА_2 щодо неї, внаслідок чого 25 травня 2020 року відкрито кримінальне провадження № 12020100040003439, правова кваліфікація кримінального правопорушення - стаття 356 КК України.

Суд першої інстанції не врахував показання свідка ОСОБА_5, яка була присутня під час її намагання потрапити до будинку 24 грудня 2020 року, належним чином не оцінив наявні ризики щодо неї з боку кривдника, а саме його кримінальне минуле, а також те, що він незаконно заволодів зброєю та боєприпасами покійного батька.

Також суди не врахували, що винесення працівником поліції термінового обмежувального припису ОСОБА_2 свідчить про високий рівень небезпеки щодо неї з боку кривдника.

Зазначала, що ОСОБА_2 у житловому будинку АДРЕСА_1 постійно не проживає, а лише навідується до будинку та перешкоджає їй проживати у вказаному будинку, у зв'язку з чим вона вимушена проживати у Притулку для жінок, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі Київського міського центру гендерної рівності, запобігання та протидії насильству.

Вважала, що видача обмежувального припису щодо ОСОБА_2 на шість місяців дасть їй можливість безперешкодно проживати за місцем її реєстрації до ухвалення рішення у справі № 755/16495/20 за її позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення, а не користуватися послугами притулку.

Підставами касаційного оскарження рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25 січня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 756/2072/18 (провадження № 61-19328св18), від 09 грудня 2019 року у справі № 756/11732/18 (провадження № 61-49077св18), від 05 вересня 2019 року у справі № 756/3859/19 (провадження № 61-11564св19).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2021 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 18 червня 2014 року ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі зі ОСОБА_4, який є батьком ОСОБА_2.

ОСОБА_1 зареєстрована в житловому будинку АДРЕСА_1, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_4.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наявні конфлікти, пов'язані з прийняттям спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4, щодо користування і розпорядженняжитловим будинком АДРЕСА_1.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України "Про запобігання та протидію домашньому насильству". Закон України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Згідно з пунктами 3, 14 та 17 частини 1 статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.

Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру (пункт 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству").

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 24 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків, одним із яких є заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою (пункту 2 частини 1 статті 24 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству").

Пунктом 7 частини 1 статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" визначено, що обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Згідно з частиною 3 статті 26 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Відповідно до частини 4 статті 26 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

У пункті 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" передбачено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Відповідно до частини 1 статті 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.

З урахуванням змісту наведених норм, видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних обставин та наявності ризиків.

Суди під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Обмежувальний припис використовується як ефективний спосіб захисту від вчинення дій з домашнього насильства, однією із характеристик якого є повторюваність.

У справі, яка переглядається, установлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наявні конфлікти, пов'язані з прийняттям спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, та користування житловим будинком АДРЕСА_1, який є спадковим майном.

Так, у серпні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання шлюбу та заповіту недійсними.

Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 25 серпня 2020 року у справі № 755/11242/20 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рильська Л.

С., про визнання шлюбу та заповіту недійсними.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 25 серпня 2020 року у справі № 755/11242/20 задоволено заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Литвин В.

В. про забезпечення позову, заборонено приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округ Рильській Л. С. вчиняти дії щодо оформлення спадщини на ім'я ОСОБА_1, в межах спадкової справи № 13/2020, щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4.

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування.

Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2020 року у справі № 755/12589/20 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рильська Л.

С., про усунення від права на спадкування.

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення.

Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 20 листопада 2020 року у справі № 755/16495/20 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення.

19 травня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві з заявою щодо вчинення стосовно неї кримінального правопорушення ОСОБА_2, а саме самоправних дій щодо виселення її з житлового будинку, заміни замків вхідних дверей житлового будинку та інших дій, внаслідок чого 22 травня 2020 року відкрито кримінальне провадження № 42020101040000062, правова кваліфікація кримінального правопорушення - стаття 356 КК України "Самоправство".

25 травня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві з заявою з приводу вчинення самоправних дій ОСОБА_2 щодо неї, внаслідок чого 25 травня 2020 року відкрито кримінальне провадження № 12020100040003439, правова кваліфікація кримінального правопорушення - стаття 356 КК України "Самоправство".

24 грудня 2020 року працівником поліції винесений терміновий забороняючий припис щодо ОСОБА_2 строком на п'ять діб, у зв'язку із вчиненням домашнього насильства стосовно ОСОБА_1. Зазначивши про те, що ОСОБА_2 24 грудня 2020 року за адресою: АДРЕСА_1, приватний будинок, вчинив домашнє насильство стосовно ОСОБА_1.

Відповідно до довідки Київського міського центру гендерної рівності, запобігання та протидії насильству від 25 січня 2021 року ОСОБА_1 перебувала в Притулку для жінок, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі Київського міського центру гендерної рівності, запобігання та протидії насильству з 11 січня 2021 року до 20 січня 2021 року та з 21 січня 2021 року до 25 січня 2021 року.

Колегія суддів вважає, що наявність тривалого конфлікту між сторонами, небажання його врегулювання, неодноразове застосування економічного насильства та вірогідність його продовження зумовлюють необхідність часткового задоволення заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису у вигляді заходів тимчасового обмеження прав щодо заборони ОСОБА_2 перебувати у місці проживання (перебування) заявниці - у житловому будинку по АДРЕСА_1, та наближатися на відстань до 100 м до місця її проживання (перебування), строком на три місяці.

Ураховуючи вичерпність переліку заходів тимчасового обмеження прав кривдника у формі встановлення судом обмежувального припису, визначених частиною 2 статті 26 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні вимоги ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном та повернення ключів від усіх дверей та поштової скриньки будинку АДРЕСА_1.

Також суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні вимоги ОСОБА_1 щодо заборони строком на шість місяців особисто і через третіх осіб розшукувати її, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_2, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження вказаних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису, з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 в частині видачі обмежувального припису у вигляді заходів тимчасового обмеження прав щодо заборони ОСОБА_2 перебувати у місці проживання (перебування) заявниці - у житловому будинку по АДРЕСА_1, та наближатися на відстань до 100 м до місця її проживання (перебування), строком на три місяці.

В іншій частині судові рішення є законними та обґрунтованими.

Керуючись статтями 400, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25 січня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису скасувати, ухвалити у цій частині нове рішення про часткове задоволення заяви.

Видати обмежувальний припис у вигляді заходів тимчасового обмеження прав ОСОБА_2, поклавши на нього на строк три місяці такі обов'язки:

- заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці проживання (перебування) ОСОБА_1 - у житловому будинку по АДРЕСА_1;

- заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань до 100 м до місця проживання (перебування) ОСОБА_1.

В іншій частині рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25 січня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р.

А. Лідовець