Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.11.2019 року у справі №243/2069/19

Постанова

Іменем України

09 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 243/2069/19

провадження № 61-19404св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач),

суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О., Стрільчука В. А.., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Головне управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області,

розглянув упорядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 25 вересня 2019 року в складі колегії суддів: Гапонова А. В., Санікової О. С., Соломахи Л. І.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - ГУ ПФУ в Донецькій області), просила суд визнати причини пропуску строку на подачу заяви до ГУ ПФУ в Донецькій області для отримання недоотриманої пенсії поважними, визначити для неї додатковий строк для подання заяви про виплату сум недоотриманої пенсії та зобов'язати ГУ ПФУ в Донецькій області виплатити ОСОБА_1 недоотриману пенсію після смерті матері ОСОБА_2.

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2, після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з недоотриманої пенсії, яку вона отримувала згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Державним нотаріусом Першої слов'янської державної нотаріальної контори внесено реєстраційний запис до Спадкового реєстру: реєстрація спадкової справи 03 квітня 2018 року за №
62238570.30 жовтня 2018 року позивач звернулася до ГУ ПФУ в Донецькій області із заявою про виплату їй недоотриманої пенсії, проте отримала відмову, оскільки нею було пропущено шестимісячний строк звернення до пенсійного фонду. Вказує на те, що в неї були поважні причини в пропуску строку на звернення до пенсійного фонду, оскільки вона отримала свідоцтво про смерть матері лише 03 квітня 2018 року, та добросовісно помилялась щодо порядку виплати недоотриманої пенсії у порядку спадкування, прийняла спадщину.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 27 травня 2019 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто на користь ОСОБА_1 з ГУ ПФУ в Донецькій області недоотриману пенсію після померлої матері ОСОБА_2, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Цивільний кодекс України (далі - ЦК України) не визначає строк, протягом якого члени сім'ї спадкодавця мають право на одержання соціальних платежів.

Частини 2 , 3 статті 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, теж не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові та не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення визначають лише подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, з настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.

Позивачем ОСОБА_1 у встановленому законом порядку прийнято спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 її матері ОСОБА_2, але порушено шестимісячний термін звернення до ГУ ПФУ в Донецькій області, з причин, які не залежали від позивача та які із достовірністю були встановлені та прийняті судом як належний доказ.

Таким чином, у спірних правовідносинах відповідач незаконно перешкоджає реалізації прав позивача на отримання невиплаченої за життя пенсії.

ОСОБА_1 має право на отримання сум пенсії після померлої матері ОСОБА_2, тому суд, захищаючи права позивача, вважає за потрібне ці суми стягнути на користь позивача, а не зобов'язувати ГУ ПФУ в Донецькій області їх виплатити, що буде ефективним способом захисту порушеного права.

У задоволенні позовних вимог в частині визнання причин пропуску строку на подачу заяви про отримання недоотриманої пенсії після смерті матері позивача поважними та визначення для ОСОБА_1 додаткового строку на подання заяви відповідачу про виплату недоотриманої пенсії після смерті матері відмовлено, оскільки рішення суду про стягнення з відповідача вказаної суми є підставою для здійснення її виплати, поновлення такого строку ОСОБА_1 не є належним способом захисту її прав.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Донецького апеляційного суду від 25 вересня 2019 року апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Донецькій області задоволено частково, рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 27 травня 2019 року в частині стягнення на користь ОСОБА_1 з ГУ ПФУ в Донецькій області недоотриманої пенсії після померлої матері ОСОБА_2 скасовано, в цій частині прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, в іншій частині рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 27 травня 2019 року залишено без змін.

Постанова мотивована тим, що відповідно до пунктів 1, 2 статті 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за пунктів 1, 2 статті 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за пунктів 1, 2 статті 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

ОСОБА_1 є інвалідом другої групи по загальному захворюванню та є непрацездатною.

Проте, пунктом 4 статті 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначено, що непрацездатними членами сім'ї вважаються: а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків.

Отже, зазначена пенсія не може входити до складу спадщини, а інших підстав для отримання зазначених сум, які передбачені Законом, у позивача немає.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

25 жовтня 2019 року ОСОБА_1 надіслала засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Донецького апеляційного суду від 25 вересня 2019 року, просила скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2019 року відкрите касаційне провадження за зазначеною касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 25 серпня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач не могла подати заяву до пенсійного фонду у межах 6 місяців, адже для цього були поважні причини - свідоцтво про смерть матері позивач отримала лише 03 квітня 2018 року. Позивач прийняла спадщину після смерті матері, державний нотаріус вніс запис про спадкову справу щодо померлої матері 03 квітня 2018 року.

Апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права під час вирішення цієї справи, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не враховано принцип справедливості.

Апеляційний суд неправильно вирішив питання колізії між ЦК України та законом щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців, оскільки мав застосувати положення саме ЦК України, який передбачає, що пенсії, що були нараховані, проте не були одержані, входять до спадщини та спадкуються, якщо відсутні члени сім'ї (стаття 1227).

За життя мати позивача, маючи право на пенсію, не мала можливості її отримувати.

Апеляційний суд обмежив право позивача на спадщину після смерті матері.

Апеляційний суд також не врахував той факт, що позивач є інвалідом 2 групи, яка за станом здоров'я та загостренням військового конфлікту не мала можливості перетинати лінію зіткнення у зв'язку з проведенням антитерористичної операції на сході України.

При цьому мати позивача померла у м. Горлівка, що підтверджується свідоцтвом про її смерть. Відповідно до довідки, наданої позивачем, про взяття її на облік як внутрішньо переміщеної особи від 26 квітня 2017 року № 036781, фактичним місцем проживання позивача з 26 квітня 2017 року є смт Билбасівка Слов'янського району, тобто вона на час смерті з матір'ю не проживала. Проте апеляційний суд не врахував зареєстроване місце проживання позивача, а також той факт, що позивач організувала похорон матері, а також на момент смерті опікувалася матір'ю, зверталася до суду для встановлення факту смерті матері на непідконтрольній Україні території (справа № 243/2475/18).

Не враховано апеляційним судом частину 2 статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" про те, що Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема, відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Мають бути застосовані позиції Європейського суду з прав людини про право особи на мирне володіння майном, що забезпечує справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи.

Право позивача на отримання нарахованої, проте не одержаної пенсії померлої матері, підлягає захисту.

Позиції інших учасників

У грудні 2019 ГУ ПФУ в Донецькій області засобами поштового зв'язку надіслало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якій просило відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Відзив мотивований тим, що слід керуватися Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що є спеціальним нормативно-правовим актом.

У статті 1227 ЦК України передбачено, що нараховані, проте невиплачені пенсія, інші соціальні виплати, отримують члени сім'ї померлої особи. Позивач не належить до членів сім'ї померлої матері, оскільки з нею на час смерті не проживала та звернулася з заявою про отримання невиплаченої померлій матері пенсії зі спливом 6 місяців, що передбачений спеціальним законом.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною 3 статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Фактичні обставини, встановлені судом

Відповідно до свідоцтва про смерть від 03 квітня 2018 року серії НОМЕР_1, виданого Слов'янським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, про що 03 квітня 2018 року складено відповідний актовий запис № 609.

Згідно з свідоцтвом про народження від 14 січня 1952 року серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3, її матір'ю у свідоцтві записана ОСОБА_2.

Відповідно до витягу із Спадкового реєстру державним нотаріусом Першої слов'янської державної нотаріальної контори внесено реєстраційний запис до зазначеного реєстру: реєстрація спадкової справи 03 квітня 2018 року за №
62238570.

У листі-відповіді ГУ ПФУ в Донецькій області від 26 листопада 2018 року № 15505/03-2 Першій Слов'янській державній нотаріальній конторі повідомлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, перебувала на обліку в головному управління як отримувач пенсії у разі втрати годувальника, призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

У листі ГУ ПФУ в Донецькій області від 08 травня 2019 року № 2547-К-01 зазначено, що ОСОБА_1 пропустила шестимісячний строк звернення до Пенсійного фонду з заявою про виплату недоотриманої пенсії після померлої матері ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до довідки про взяття ОСОБА_1 на облік внутрішньо переміщеної особи від 26 квітня 2017 року № 036781 з 26 квітня 2017 року її фактичним місцем проживання є АДРЕСА_1.

Відповідно до посвідчення НОМЕР_3 та довідки серії ВТЭ-14 № 019232 ОСОБА_1 є інвалідом другої групи за загальним захворюванням і є непрацездатною.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Доводи касаційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права щодо спадкування нарахованої, але неодержаної спадкодавцем за життя пенсії, порушення її права на мирне володіння майном, є необґрунтованими.

У статті 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1218 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліменти, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Згідно із частиною 1 статті 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі-Закон № 1058-IV) сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частиною 1 статті 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі-Закон № 1058-IV, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім'ї, зазначені в ~law43~).

У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у ~law44~).

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що позивач, яка на час смерті матері не проживала з нею однією сім'єю, не має право на отримання нарахованої, проте не виплаченої за життя пенсії відповідно до порядку, передбаченого Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Верховний Суд погоджується з таким висновком апеляційного суду, оскільки суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина 1 та 3 статті 13 ЦПК України).

Посилання позивача на те, що вона є спадкоємцем після смерті своєї матері та за її заявою нотаріусом заведена спадкова справа, не впливає на правильність висновків апеляційного суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки дані виходять за межі підстав і змісту заявленого позову, який стосувався реалізації права на отримання нарахованою матері позивача та невиплаченої останній пенсії як члена сім'ї, а не спадкоємця.

Норми Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не виключають застосування ЦК України про включення до складу спадщини нарахованої, але неодержаної спадкодавцем за життя пенсії, у разі відсутності у померлого членів сім'ї.

Згідно з частиною 2 статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та Конституції України.

Відповідно до преамбули Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.

Таким чином, відсутність у Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", прийнятому до ЦК України, норми, аналогічної тій, що передбачена у статті 1227 ЦК України щодо включення нарахованої, але неодержаної пенсії, до складу спадщини за відсутності членів сім'ї, не скасовує приписів статті 1227 ЦК України.

Аналіз статей 1218, 1219, 1227 ЦК України свідчить про те, що законодавець не забороняє спадкування права на отримання нарахованої, але не одержаної пенсії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 286/3516/16-ц, провадження 14-95цс19).

Заявлені позовні вимоги не стосувалися захисту позивачем своїх спадкових прав, серед підстав позову не було зазначено про наявність перешкод у реалізації позивачем прав на спадкування неотриманої спадкодавцем пенсії, зокрема, щодо неможливості оформлення свідоцтва про право на таке спадкове майно та отримання таких коштів на підставі зазначеного свідоцтва.

При цьому, Верховний Суд наголошує на тому, що позивач у разі порушення її спадкових прав не позбавлена права на їх судовий захист.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 410 ЦПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскільки доводи касаційної скарги не свідчать про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права, що вплинули на правильність по суті та законність оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного суду від 25 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. М. Ігнатенко Судді:В. С. Жданової С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М.

Ю. Тітов