Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 07.08.2019 року у справі №241/1377/18

Постанова

Іменем України

19 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 241/1377/18

провадження № 61-13675св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Бердянська сільська рада Мангушського району Донецької області, ОСОБА_2,

треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Бердянської сільської ради Мангушського району Донецької області, ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання протиправним та скасування рішення сільської ради, за касаційною скаргою Бердянської сільської ради Мангушського району Донецької області на рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 12 березня 2019 року у складі судді Демочко Д. О. та постанову Донецького апеляційного суду від 19 червня 2019 року у складі колегії суддів: Принцевської В. П., Биліни Т. І., Мироненко І. П.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 17 жовтня 2017 року Бердянською сільською радою Мангушського району Донецької області (далі - Бердянська сільська рад) було прийнято рішення № VІІ/34-504 "Про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_2".

Підпунктом 1.1. пункту 1 зазначеного рішення затверджено ОСОБА_2 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд кадастровий номер 1423981100:02:000:0301, розміром 0,1100 га, яка розташована у АДРЕСА_1, а підпунктом 2.1. пункту 2 - передано її у власність ОСОБА_2

24 жовтня 2017 року державним реєстратором Мангушської районної державної адміністрації здійснено державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 37769792 від 26.10.2017 та зареєстровано за ОСОБА_2 право власності на спірну земельну ділянку

Про існування вказаного рішення вона дізналася лише у травні 2018 року із відповіді на інформаційний запит.

Вважає, що вищевказане рішення було винесено з порушенням вимог земельного законодавства, оскільки під час виділення і передачі земельної ділянки у власність, ця земельна ділянка знаходиться біля храму та парку і відноситься до паркової зони.

Вона неодноразово зверталася до сільського голови та до сільської ради з проханням не виділяти земельну ділянку біля храму села Агробаза та залишити вказану земельну ділянку для паркової зони, проте її звернення були проігноровані.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила визнати протиправним та скасувати рішення Бердянської сільської ради від 17 жовтня 2017 року № VІІ/34-504 "Про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_2" та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку АДРЕСА_1 з кадастровим номером 1423981100:02:000:0301 загальною площею 0,11 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1389074014239.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 12 березня 2019 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Бердянської сільської ради від 17 жовтня 2017 року № VІІ/34-504 "Про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_2". Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку АДРЕСА_1 з кадастровим номером 1423981100:02:000:0301 загальною площею 0,11 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1389074014239. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що рішення сільської ради було прийнято з порушенням вимог чинного земельного законодавства, оскільки спірна земельна ділянка знаходиться на території зелених насаджень загального користування і не підлягає відведенню у приватну власність під житлову забудову. Спірне рішення було прийнято 17 жовтня 2017 року, а з цим позовом ОСОБА_1 звернулася 27 липня 2018 року, тобто в межах позовної давності.

Постановою Донецького апеляційного суду від 19 червня 2019 року апеляційну скаргу Бердянської сільської ради Мангушського району Донецької області залишено без задоволення, а рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 12 березня 2019 року залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2019 року Бердянська сільська рада подала касаційну скаргу на рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 12 березня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 19 червня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач звернувся за захистом не прав, а своїх законних інтересів, пов'язаних із здійсненням місцевого самоврядування, як член територіальної громади. Доводи позивача є абстрактними, не містять жодного обґрунтування негативного впливу оскаржуваного рішення та права на конкретні реальні індивідуальні виражені права, свободи чи інтереси позивача. Це свідчить про відсутність предмета захисту в суді, оскільки позивачем не визначено права, свободи чи інтересу, які мають бути захищені (поновлені) у судовому порядку, що фактично вказує на безпредметність заявленого позову.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Бердянської сільської ради від 17 жовтня 2017 року № VІІ/34-504 "Про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_2" передано ОСОБА_2 безоплатно у приватну власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд кадастровий номер 1423981100:02:000:0301 розміром 0,1100 га, яка розташована у АДРЕСА_1, із земель житлової та громадської забудови.

24 жовтня 2017 року державним реєстратором Мангушської районної державної адміністрації здійснено державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 37769792 від 26.10.2017 та зареєстровано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку АДРЕСА_1, кадастровий номер undefined з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарський будівель і споруд (присадибна ділянка).

На час звернення до суду, спірна земельна ділянка перебуває у власності ОСОБА_2.

З викопіювання з плану встановлено, що земельна ділянка АДРЕСА_1, загальною площею 0,11 га, яка обліковується за ОСОБА_2, знаходиться на території зелених насаджень загального користування (територія парків, скверів), тобто є землею загального користування населеного пункту і розміщення на даній земельній ділянці індивідуального житлового будинку, господарських будівель і споруд не передбачено, про що також не заперечував представник Бердянської сільської ради.

Судами також встановлено, що висновок до проекту від 17 березня 2017 року № 39 Ввідділу містобудування, архітектури та з питань житлово-комунального господарства Мангушської райдержадміністрації, згідно з яким погоджено проект землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд (присадибна ділянка), та довідка Відділу у Мангушському районі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 03 квітня 2017 року № 230, в якій зазначено цільове призначення земельної ділянки, як землі житлової та громадської забудови, суперечать викопіюванню з плану, відповідно до якого спірна земельна ділянка знаходиться на території зелених насаджень загального користування (територія парків, скверів).

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2019 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Першотравневого районного суду Донецької області.

20 серпня 2019 року справа № 241/1377/18 надійшла до Верховного Суду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 19 ЗК України встановлено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики та іншого призначення.

Відповідно до частин 1 , 2 статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених частин 1 , 2 статті 20 ЗК України.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною (пункт в) стаття 21 Земельного кодексу України).

Тобто, реалізуючи свої повноваження з розпорядження земельної ділянки, відповідний орган державної влади чи місцевого самоврядування за місцем знаходження земельної ділянки, має право змінювати цільове призначення земельних ділянок, які відчужуються (надаються), за умови дотримання положень Порядку про погодження такої зміни з відповідними органами та після складання проекту відведення.

Згідно з статтею 51 ЗК України до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.

Землі рекреаційного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. На землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель (частина 1 , 2 статті 52 ЗК України).

Відповідно до пункту а) частини 4 статті 83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зі змісту частини 2 статті 144 Конституції України, частин 1 , 9 , 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом, тобто в судовому порядку.

Це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним (або виконавчим органом ради) правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України).

Проте згідно із статтею 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами, а тому не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення (рішення Конституційного суду України від 16 квітня 2009 року N 7-рп/2009).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом принципу верховенства права.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тобто саме на суд покладено обов'язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Враховуючи наведене, ухвалюючи оскаржувані рішення суди, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин і вимог, дійшли обґрунтованого висновку про те, що спірна земельна ділянка знаходиться на території зелених насаджень загального користування, а тому не підлягає відведенню у приватну власність під житлову забудову. Приймаючи оскаржуване рішення Бердянська сільська рада фактично змінила цільове призначення земельної ділянки рекреаційного призначення на призначення - для приватної житлової забудови, не зазначивши жодних обґрунтувань можливості, законності чи доцільності такої передачі та зміни цільового призначення земельної ділянки.

Також правильним є висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, про те, що позивач не пропустила загальну позовну давність, з огляду на таке.

Відповідно статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Судами встановлено, що спірне рішення прийнято 17 жовтня 2017 року, а з цим позовом ОСОБА_1 звернулася 27 липня 2018 року, тобто в межах позовної давності.

Посилання у касаційній скарзі зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів попередніх інстанцій.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Бердянської сільської ради Мангушського району Донецької області залишити без задоволення.

Рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 12 березня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 19 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко В. С. Висоцька І. М. Фаловська