Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.10.2019 року у справі №686/23977/18

Постанова

Іменем України

14 липня 2020 року

м. Київ

справа № 686/23977/18

провадження № 61-17715 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1;

представник позивача - адвокат Банашко Ірина Юріївна;

відповідач - Лісогринівецька сільська рада Хмельницького району Хмельницької області;

третя особа - ОСОБА_2;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 липня 2019 року у складі судді Карплюка О. І. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 29 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Купельського А. В., Янчук Т.

О., Ярмолюка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Лісогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, третя особа - ОСОБА_2, про визнання рішення незаконним та його скасування.

Позовна заява мотивована тим, що 12 серпня 2015 року, з метою реалізації свого права на приватизацію земельної ділянки, звернулась до Лісогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Рішенням 39 чергової сесії Лісогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області 6-го скликання від 31 серпня 2015 року № 47 їй надано дозвіл на розробку такої документації.

Рішенням 40 чергової сесії Лісогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області 6-го скликання від 30 жовтня 2015 року № 133 затвердженоїї технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передано у власність земельну ділянку, кадастровий номер 6825083600:03:005:1732, площею 0,1000 га, із земель комунальної власності (категорія земель: землі сільськогосподарського призначення) для ведення індивідуального садівництва, розташовану у с. Лісові Гринівці Хмельницького району Хмельницької області.

17 грудня 2015 року право власності на вказану земельну ділянку було зареєстроване за нею у визначеному законом порядку.

05 жовтня 2018 року під час розгляду справи за позовом ОСОБА_2 до неї та Лісогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області вона дізналась про рішення 5 сесії Лісогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області 1-го скликання від 25 січня 2016 року № 25, яким ОСОБА_2 було затверджено розроблений нею проект землеустрою та передано у власність земельну ділянку, кадастровий номер 6825083600:03:005:1732, площею 0,1000 га, із земель комунальної власності для ведення індивідуального садівництва, розташовану у с. Лісові Гринівці Хмельницького району Хмельницької області.

Ураховуючи викладене, посилаючись на те, що спірна земельна ділянка була набута у власність правомірно, ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним та скасувати рішення Лісогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області від 25 січня 2016 року № 25 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 6825083600:03:005:1732, площею 0,1 га, для ведення садівництва із земель комунальної власності, яка розташована на території Лісогринівецької сільської ради Хмельницького району, та передачу її у приватну власність ОСОБА_2, а також стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 липня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскаржуване позивачем рішення Лісогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області від 25 січня 2016 року № 25 не порушує право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 6825083600:03:005:1732, площею 0,1000 га, розташовану у с.

Лісові Гринівці Хмельницького району Хмельницької області, оскільки ОСОБА_2 право власності на вказану земельну ділянку не оформляла. Крім того, вимоги ОСОБА_1 безпосередньо стосуються прав та інтересів ОСОБА_2, якій оскаржуваним рішенням сільської ради спірну земельну ділянку передано у власність, але вимоги до останньої позивачем не заявлялись, з клопотанням про залучення ОСОБА_2 відповідачем (співвідповідачем) сторона позивача не зверталась. Ураховуючи відсутність у суду процесуальної можливості за власної ініціативи вирішувати питання в порядку статті 51 ЦПК України та залучати до участі у справі співвідповідачів, а також замінювати первісного відповідача на належного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні прозову за необґрунтованістю.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 29 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 липня 2019 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що спірні правовідносини у цій справі виникли у зв'язку із незгодою позивача з рішенням Лісогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області від 25 січня 2016 року № 25 про затвердження технічної документації на земельну ділянку та передачу цієї ділянки у власність ОСОБА_2, тобто, безпосередньо стосуються прав та інтересів особи, яка не була залучена у справі відповідачем. Доказів того, що ОСОБА_2 провела державну реєстрацію права користування чи власності на земельну ділянку (кадастровий номер 6825083600:03:005:1732), матеріали справи не містять. Тому висновок суду першої про відмову у задоволенні позову є обґрунтованим.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове судове рішення про задоволення її позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 жовтня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 686/23977/18 із Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.

У жовтні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що висновок судів попередніх інстанцій щодо обов'язкового залучення ОСОБА_2 співвідповідачем не відповідає обставинам справи, оскільки предметом позову є оскарження рішення Лісогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області від 25 січня 2016 року № 25, а правовою підставою для визнання такого рішення незаконним - вимоги статей 19, 144 Конституції України та положення статей 12, частини 5 статті 116 ЗК України, які були порушені саме прийняттям сільською радою оскаржуваного рішення. Вважає, що нею правильно визначено суб'єктний склад осіб, які мають відповідати за позовом, із зазначенням відповідачем Лісогринівецьку сільську раду Хмельницького району Хмельницької області, яка, прийнявши оскаржуване рішення, фактично розпорядилася її власністю, чим порушила її права, а ОСОБА_2 - третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що розпорядженням Хмельницької районної державної адміністрації від 24 жовтня 2012 року № 2092/2012-р ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,12 га, із земель державної власності для ведення садівництва на території Лісогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області (а. с. 63).

Вказане розпорядження у судовому порядку не оскаржувалось.

Рішенням Лісогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області від 31 серпня 2015 року № 47 надано ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), орієнтовною площею 0,1 га (кадастровий номер 6825083600:03:005:1732) із земель комунальної власності для ведення індивідуального садівництва, розташованої у с. Лісові Гринівці Хмельницького району Хмельницької області (а. с. 17).

Рішенням Лісогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області від 30 жовтня 2015 року № 133 затверджено технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж даної земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку (кадастровий номер 6825083600:03:005:1732), площею 0,1 га, (категорія земель: землі сільськогосподарського призначення) для ведення індивідуального садівництва, розташовану у с. Лісові Гринівці Хмельницького району Хмельницької області (а. с. 9).

17 грудня 2015 року державним реєстратором реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції видано Олійник М. А. свідоцтво про право власності на вказану земельну ділянку (а. с. 7).

Рішенням Лісогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області від 25 січня 2016 року № 25 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,1 га, для ведення садівництва із земель комунальної власності (категорія земель сільськогосподарського призначення), розташованої у с. Лісові Гринівці Хмельницького району Хмельницької області, та передачу цієї земельної ділянки (кадастровий номер 6825083600:03:005:1732) у власність ОСОБА_2 (а. с. 24).

Доказів того, що ОСОБА_2 провела державну реєстрації права користування чи права власності на земельну ділянку (кадастровий номер undefined), суду не надано.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частин 1 , 3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до частин 1 , 3 статті 13 ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених частин 1 , 3 статті 13 ЦПК України випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з частиною 1 статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Відтак, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.

Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Встановивши, що позов пред'явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Зазначений висновок висловлено Великою Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку, оскільки позивачем неправильно визначено суб'єктний склад учасників справи, що унеможливило розгляд справи по суті, так як вказані вимоги безпосередньо стосуються прав та інтересів ОСОБА_2, якій оскаржуваним рішенням Лісогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області від 25 січня 2016 року № 25 передано у власність спірну земельну ділянку, але вимоги до останньої позивачем не заявлялись, з клопотанням про залучення ОСОБА_2 відповідачем (співвідповідачем) сторона позивача не зверталась. Ураховуючи відсутність у суду процесуальної можливості за власної ініціативи вирішувати питання в порядку статті 51 ЦПК України та залучати до участі у справі співвідповідачів, а також замінювати первісного відповідача на належного, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у позові з цих підстав.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність рішень судів першої та апеляційної інстанцій не впливають, а спрямовані на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції за загальним правилом частини 1 статті 400 ЦПК України, оскільки Верховний Суд не вправі встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено з процесуальних підстав і суд касаційної інстанції з такими висновками судів погоджується, аргументи касаційної скарги щодо порушення прав ОСОБА_1 під час ухвалення оскарженого рішення сільської ради Верховним Судом не перевіряються, так як не було предметом дослідження судів попередніх інстанцій.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 липня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 29 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович