Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.04.2018 року у справі №161/19023/17
Ухвала КЦС ВП від 16.09.2019 року у справі №161/19023/17

Постанова

Іменем України

23 травня 2018 року

м. Київ

справа № 161/19023/17-ц

провадження № 61-15385св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Антоненко Н. О., Журавель В.І. (суддя-доповідач), Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу апеляційного суду Волинської області від 12 березня 2018 року у складі судді Карпук А. К.,

встановив:

У грудні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, у якому просила встановити факт проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період із вересня 1993 року по березень 2015 року, а також здійснити поділ спільно набутого майна.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 грудня 2017 року у складі судді Черняка В. В. відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду.

У лютому 2018 року ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу на вищевказану ухвалу, посилаючись на порушення судом першої інстанції правил підсудності.

Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 21 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишено без руху та встановлено строк для сплати судового збору та надання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з обґрунтуванням поважності причин його пропуску.

На виконання вимог цієї ухвали заявник направив суду докази сплати судового збору та заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 12 березня 2018 року у складі судді Карпук А. К. відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 грудня 2017 року у даній справі на підставі частини четвертої статті 357 та пункту 4 частини першої статті 358 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Не погоджуючись з ухвалою апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, ОСОБА_5 оскаржив її в касаційному порядку.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував ту обставину, що заявник не отримував копії ухвали суду першої інстанції 11 січня 2018 року, як це зазначено в оскаржуваній ухвалі, оскільки вона була направлена на адресу його реєстрації (місто Луцьк Волинської області), однак фактично він проживає у місті Києві. Суд не дослідив, хто насправді розписався у повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення. Посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Колегія суддів відхиляє аргументи касаційної скарги з наступних підстав.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції застосувавши положення статей 357, 358 ЦПК України, виходив із того, що ОСОБА_5 пропустив строк на апеляційне оскарження та зазначені ним причини його пропуску не можуть бути визнані поважними.

Колегія погоджується з таким висновком апеляційного суду.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

За змістом частин першої, другої та третьої статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала не була не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України).

Копію оскаржуваної ухвали суду першої інстанції ОСОБА_5 отримав особисто 11 січня 2018 року, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення (а. с. 89).

12 лютого 2018 року він подав апеляційну скаргу на вказану ухвалу.

У заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження заявник посилався на те, що 18 січня 2018 року він прибув із-за кордону в Україну (місто Київ), на підтвердження чого приєднав світлокопію авіаквитка, а копію ухвали місцевого суду фактично отримав лише 24 січня 2018 року (а. с. 102, 212).

Зважаючи на зазначені обставини, апеляційний суд, вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції та відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5, дійшов обґрунтованого висновку про те, що останній не надав переконливих доказів на підтвердження існування об'єктивних обставин, які позбавили його можливості своєчасно подати апеляційну скаргу.

Крім того, не знайшли свого підтвердження посилання касаційної скарги на те, що заявник фактично проживає у місті Києві, адже у всіх процесуальних документах даної справи, у тому числі й у касаційній скарзі, зазначена адреса: АДРЕСА_1

Аргументи касаційної скарги на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення не впливають, висновків апеляційного суду не спростовують.

У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду Волинської області від 12 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

В. І. Крат