Історія справи
Постанова КЦС ВП від 23.04.2025 року у справі №683/131/24
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 683/131/24
провадження № 61-10327св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Луспеника Д. Д., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачка - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Ковальчук Ірина Миколаївна, на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 19 лютого 2024 року у складі судді Цішковського В. А. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 червня 2024 року у складі колегії суддів: Корніюк А. П., П`єнти І. В., Талалай О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та заяви по залишення позову без розгляду
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 01 травня 2010 року він перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , у якому у них народилися діти - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочка ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають із матір`ю.
Посилаючись на те, що спільне життя із відповідачкою не склалося через різні характери та погляди на життя, а також відсутність взаєморозуміння, внаслідок чого, сторони протягом двох років спільно не проживають та не ведуть спільного господарства, збереження їх сім`ї є неможливим та суперечить його інтересам, ОСОБА_1 просив суд розірвати шлюб, укладений між ним та ОСОБА_2 .
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області
від 19 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 26 червня 2024 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Шлюб, зареєстрований 01 травня 2010 року Бучацьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , актовий запис за № 29, розірвано.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач наполягає на розірванні шлюбу та не має наміру продовжувати шлюбні стосунки із ОСОБА_2 . Збереження шлюбу суперечить його інтересам та є неможливим, що відповідно до статті 112 Сімейного кодексу України (далі -
СК України) є підставою для його розірвання.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У липні 2024 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Ковальчук І. М., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 19 лютого
2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 червня 2024 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила оскаржувані судові рішення скасувати та передати справу № 683/131/24 на новий розгляд до суду першої інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18 (пункт 1 частини другої
Посилається на те, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, розглянувши справу за її відсутності, належним чином не повідомленої про дату, час і місце судового засідання.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, адресованого ОСОБА_2 , а саме копії ухвали Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 24 січня 2024 року про прийняття до розгляду позовної заяви та розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та копії позовної заяви з додатками, її чоловіку ОСОБА_1 .
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, вона посилалася на те, що суд першої інстанції порушив вимоги статті б Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод (далі - Конвенція), а також вимоги статей 128-130,
Водночас суд апеляційної інстанції встановивши, що копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками, отримав
ОСОБА_1 , як член сім`ї відповідачки, дійшов помилкового висновку про те, що таке повідомлення вважається належним. Оскільки, на час звернення до суду з цим позовом вона разом з дітьми перебувала за кордоном.
Установивши, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, апеляційний суд мав скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення по суті спору.
У серпні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 , у якому він просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Відзив мотивовано тим, що позивач не бажає перебувати у шлюбі з відповідачкою, оскільки на час звернення до суду з позовом вони вже тривалий час разом не проживали, не спілкувалися та не підтримували подружніх стосунків. Він особисто повідомив ОСОБА_2 про звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу, а тому підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 18 липня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Ковальчук І. М., на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 19 лютого 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 червня 2024 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.
Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Ковальчук І. М., з підстав, визначених частиною другою статті 389 ЦПК України; витребувано зі Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області матеріали цивільної справи № 683/131/24; надано учасникам справи строк для подання відзиву.
У серпні 2024 року матеріали справи № 683/131/24 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Сулу від 10 квітня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою
статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи
з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що 01 травня 2010 року Бучацьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за актовим записом № 29 зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , що підтверджується повторним свідоцтвом про шлюб від 21 грудня 2023 року серії НОМЕР_1 .
У шлюбі у них народилися діти - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочка ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають із матір`ю.
На час розгляду справи позивач та відповідачка проживають окремо.
ОСОБА_2 з дітьми проживає за межами України, подружніх стосунків з ОСОБА_1 не підтримує, спільного господарства вони не ведуть.
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області
від 24 січня 2024 року відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі разом із копією позовної заяви з додатками суд першої інстанції направив на адресу зареєстрованого місця проживання ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ). Поштове відправлення отримав ОСОБА_1 , як член сім`ї адресата, 30 січня 2024 року.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів
(DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Відхиляючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що суд першої інстанції порушив вимоги статті б Конвенції, а також вимоги статей 128-130,
223 ЦПК України, апеляційний суд виходив з того, що відповідно до частини третьої статті 130 ЦПК України, якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії.
Верховний Суд вважає такий висновок апеляційного суду помилковим з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Згідно з частиною п`ятою статті 178 ЦПК України ухвала про відкриття провадження у справі постановляється з додержанням вимог частини п`ятої статті 128 цього Кодексу.
Ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів, крім випадків, якщо позов подано в електронній формі через електронний кабінет (стаття 190 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.
Відповідно до частини першої статті 274 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, зокрема про розірвання шлюбу (пункт 1 частини четвертої, пункт 4 частини шостої статті 19 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно з частиною п`ятою статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Водночас ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом (частина перша статті 8 ЦПК України).
У пункті 7 розділу І рішення від 28 березня 2024 року у справі «Діденко проти України» ЄСПЛ зазначив, що загальна концепція справедливого судового розгляду, яка охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу [рішення у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії» (Ruiz-Mateos v. Spain), від 23 червня 1993 року, пункт 63, Серія А № 262], вимагає, щоб особу, щодо якої порушено провадження, було поінформовано про цей факт [рішення у справі «Діліпак та Каракайя проти Туреччини» (Dilipak and Karakaya v. Turkey), заяви № 7942/05 та № 24838/05,
пункт 77, від 04 березня 2014 року]. Принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною [рішення у справах «Авотіньш проти Латвії» [ВП] () [GC], заява № 17502/07, пункт 119, ЄСПЛ 2016, та «Домбо Бехеєр Б. В. проти Нідерландів» (Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands), від 27 жовтня 1993 року, пункт 33, Серія А № 274]. Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитися із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі із апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження із цього приводу. Під загрозою стоїть упевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, inter alia, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи [рішення у справі «Беер проти Австрії» (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17 та 18, від 06 лютого 2001 року].
У пункті 8 розділу І цього рішення вказано, що у разі невручення стороні належним чином судових документів, вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні [рішення у справі «Заводнік проти Словенії» (Zavodnik v. Slovenia), заява № 53723/13, пункт 70, від 21 травня 2015 року].
Загалом ЄСПЛ у рішенні від 28 березня 2024 року у справі «Діденко проти України» дійшов висновку, що національний суд, розглянувши подану у справі заявника апеляційну скаргу та не вживши спроб встановити, чи була вона вручена заявнику або чи був заявник повідомлений про апеляційну скаргу будь-яким іншим чином, позбавив його можливості надати зауваження щодо поданої у його справі апеляційної скарги та не виконав свого зобов`язання щодо дотримання закріпленого у статті 6 Конвенції принципу рівності сторін.
У справі, що переглядається, апеляційний суд встановив, що ОСОБА_2 з дітьми проживає за межами України, акопію ухвали про відкриття провадження у справі разом із копією позовної заяви та додатками до неї замість відповідачки 30 січня 2024 року отримав ОСОБА_1 , як член її сім`ї, який є позивачем у цій справі.
Зазначене дає підстави для висновку про те, що суд першої інстанції, не вживши спроб встановити, чи була повідомлена відповідачка про пред`явлення до неї позову, позбавив її можливості надати заперечення щодо позовної заяви та вирішив спір по суті з порушенням закріпленого у статті 6 Конвенції принципу рівності сторін.
Апеляційний суд не звернув уваги на те, що розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України, тобто без повідомлення учасників справи, суд першої інстанції не дотримався вимог статті 190 ЦПК України, зокрема не повідомив ОСОБА_2 про пред`явлення до неї позову, не пересвідчився в отриманні нею ухвали про відкриття провадження у справі разом із позовною заявою з додатками до неї, тобто не виконав вимог процесуального закону про розгляд справи з дотриманням принципів рівності сторін та відкритості інформації щодо справи.
Таким чином, суд апеляційної інстанції належно доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 не перевірив, а тому дійшов передчасного висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Посилання позивача у відзиві на касаційну скаргу на те, що він особисто повідомив ОСОБА_2 про звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу, а тому відсутні підстави для скасування законних та обґрунтованих судових рішень судів попередніх інстанцій, є необґрунтованими, оскільки у цій справі встановлено порушення судом першої інстанції основних засад (принципів) цивільного судочинства, зокрема рівності сторін та відкритості інформації щодо справи, на що не звернув уваги апеляційний суд.
Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18 (провадження
№ 61-13667сво21, на яку посилається ОСОБА_2 у касаційній скарзі)).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно із частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
У цій справі суд першої інстанції не дотримався основних засад (принципів) цивільного судочинства, зокрема рівності сторін та відкритості інформації щодо справи, апеляційний суд зазначених недоліків не усунув, а тому з метою процесуальної економії та з урахуванням визначених процесуальним законом повноважень апеляційного суду Верховний Суд дійшов висновку, що справа підлягає направленню на новий апеляційний розгляд.
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Ковальчук Ірина Миколаївна, задовольнити частково.
Постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 червня 2024 року скасувати, справу № 683/131/24 направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийД. Д. Луспеник Судді:І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець