Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.03.2018 року у справі №154/2673/17

Постанова

Іменем України

23 квітня 2018 року

м. Київ

справа № 154/2673/17

провадження № 61-13237св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідач - ОСОБА_6,

представники відповідача - ОСОБА_7, ОСОБА_8,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_6, який діє через представника ОСОБА_8, на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 15 листопада 2017 року у складі судді Пікули Н. В. та постанову Апеляційного суду Волинської області від 11 січня 2018 року у складі колегії суддів: Шевчук Л. Я., Киці С. І., Данилюк В. А.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_6 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла її баба - ОСОБА_9, після смерті якої відкрилася спадщина на спадкове майно, яке складається із житлового будинку по АДРЕСА_1. За життя ОСОБА_9 усе своє майно заповіла в рівних долях їй та ОСОБА_6 Про існування заповіту вона дізналася 01 серпня 2017 року, однак через хворобу дитини заяву про прийняття спадщини в установлений законом строк, а саме до 16 серпня 2017 року, вона не подала.

Вважаючи, що вказаний строк пропустила з поважних причин, просила суд визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини.

Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 15 листопада 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено. Визначено ОСОБА_4 додатковий строк тривалістю в один місяць для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини за заповітом, яка відкрилась після смерті спадкодавця ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Початок перебігу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини визначено з дня набрання рішенням законної сили.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що неподання позивачем заяви про прийняття спадщини в установлені законом строки було пов'язано з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій, тому суд визнав ці причини поважними і визначив додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини.

Постановою Апеляційного суду Волинської області від 11 січня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 залишено без задоволення. Рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 15 листопада 2017 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що про існування заповіту позивач дізналася 01 серпня 2017 року, однак з об'єктивних причин, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами дляприйняття спадщини, пов'язаними з хворобою її малолітньої дитини у період з 20 липня по 20 серпня 2017 року, не мала можливості в установлений статтею 1270 ЦК України строк подати заяву про прийняття спадщини.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_6 - ОСОБА_8, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач не надала суду належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, якими вона обґрунтовує свої позовні вимоги, зокрема, відсутність можливості з 20 липня по 20 серпня 2017 року подати заяву про прийняття спадщини у зв'язку з хворобою її малолітньої дитини, оскільки відповідно до довідки дошкільного навчального закладу «Волиняночка» м. Володимир-Волинського її дитина відвідувала навчальний заклад з 02 серпня по 17 серпня 2017 року. Крім того, в матеріалах справи відсутня постанова про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Відзив на касаційну скаргу позивачем не подано.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

У статті 1233 ЦК України зазначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 серпня 2017 року у справі № 1320цс17.

Також у цій постанові Верховного Суду України зазначено, що при розгляді справ про надання додаткового строку для прийняття спадщини судам необхідно дослідити чи вчиняв нотаріус після встановлення ним наявності заповіту спадкодавця дії для повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини, чи здійснювався виклик спадкоємця за заповітом, в тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі, що свідчило б про належне сприяння для здійснення особистого розпорядження спадкодавця.

Таким чином, встановивши, що відповідно до заповіту від 10 лютого 2005 року ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, усе своє майно у рівних частинах заповіла своєму сину - ОСОБА_6 і онуці - ОСОБА_4, про існування якого остання дізналася 01 серпня 2017 року, однак з об'єктивних причин, пов'язаних з хворобою її малолітньої дитини, не змогла в установлений законом строк подати заяву про прийняття спадщини, суди дійшли правильного висновку, що у спадкоємця були об'єктивні перешкоди для подання такої заяви, тому ці обставини обґрунтовано визнані поважними. При цьому пропущений строк є незначним.

Також судами враховано, що нотаріус про відкриття спадкової справи та наявність заповіту повідомив позивача листом від 17 серпня 2017 року, тобто після спливу встановленого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, оскільки наявність поважних причин для неподання заяви про прийняття спадщини у період з 01 серпня 2017 року (дата, коли позивач дізналася про існування заповіту) до 16 серпня 2017 року (закінчення строку для прийняття спадщини) підтверджується довідкою Володимир-Волинського територіального медичного об'єднання від 04 жовтня 2017 року, в якій зазначено, що малолітня дочка ОСОБА_4 у період з 20 липні 2017 року по 20 серпня 2017 року перебувала на амбулаторному лікування, тобто потребувала постійного догляду матері.

Також на правильність висновків судів не впливають пояснення касаційної скарги щодо відсутності постанови нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки ця обставина не є підставою для відмови у позові. Крім того, нотаріус про відкриття спадкової справи та наявність заповіту повідомив позивача лише 17 серпня 2017 року, після чого ОСОБА_4 направила нотаріусу заяву, в якій вказала, що має намір звернутися до суду для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_6, який діє через представника ОСОБА_8, залишити без задоволення.

Рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 15 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Волинської області від 11 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Ю. В. Черняк