Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 15.07.2020 року у справі №321/1205/19

Постанова

Іменем України

21 грудня 2020 року

м. Київ

справа №321/1205/19

провадження №61-9603св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Роздольської сільської ради Михайлівського району Запорізької області, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 07 лютого 2020 року у складі судді Машкіної Н. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 травня 2020 року у складі колегії суддів: Подліянової Г. С., Маловічко С.

В., Кримської О. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Роздольська сільська рада Михайлівського району Запорізької області, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Роздольської сільської ради Михайлівського району Запорізької області, ОСОБА_2, ОСОБА_3 з позовом, у якому просила визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом.

Позовна заява мотивована тим, що 07 березня 2017 року ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Якіб'юк Ю. А., згідно з яким заповіла позивачу усе належне їй майно, з чого б воно не складалося та де б воно не знаходилося, в тому числі все те, що буде їй належати на день смерті і на що вона матиме право за законом.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. Після її смерті залишилось спадкове майно, а саме: житловий будинок, розташований в с. Роздол Михайлівського району Запорізької області та земельні ділянки.

15 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса про отримання свідоцтва про право на спадщину, але їй було відмовлено, у зв'язку з пропуском строку - двох днів, для звернення з відповідною заявою.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску встановленого законом строку позивач посилалася на те, що вона не знала про порядок та строки оформлення спадкових прав, зокрема про можливість направлення відповідної заяви поштою. У зв'язку з хворобою матері вона понесла значні матеріальні витрати. Після смерті матері захворів чоловік та погіршився стан її здоров'я. Вказані обставини перешкоджали їй прибути до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини та подати заяву про прийняття спадщини.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області

від 07 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визначено ОСОБА_1 додатковий строк протягом трьох місяців, який буде достатнім для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, яка відкрилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що шестимісячний строк подання ОСОБА_1 заяви про прийняття спадщини після смерті матері сплив 14 серпня 2019 року, а позов до суду пред'явлено 19 серпня 2019 року, тобто позивачкою пропущено незначний строк для подання заяви про прийняття спадщини. У порушення Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріус не вчинила дій, спрямованих для повідомлення позивача про відкриття спадщини за заповітом, не здійснила її виклик, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі, тобто не вжила належних заходів для сприяння здійснення особистого розпорядження спадкодавця.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 20 травня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 07 лютого 2020 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи. Встановивши, що нотаріусом порушено Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та що пропущений строк для подання заяви про прийняття спадщини є незначним, місцевий суд дійшов правильного висновку, про те, що строк на звернення із заявою про прийняття спадщини пропущено з поважних причини.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у червні 2020 року, ОСОБА_2 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що при вирішення спору застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених Верховним Судом, а саме висновку суду касаційної інстанції про те, що частина 3 статті 1272 ЦК України надає право звернутись з позовом спадкоємцю, який пропустив строк для прийняття спадщини, але за наявності поважної причини, на які посилається Верховний Суд у своїй судовій практиці і в сукупності з тим, що строк незначний суд може прийняти рішення про надання такій особі додаткового строку для прийняття спадщини.

Аргументом касаційної скарги також указано те, що суди судами не враховано, що відсутні об'єктивні перешкоди для своєчасного звернення позивача до нотаріального контори із заявою про прийняття спадщини, а тому причина пропуску строку для прийняття спадщини не є поважною. Оскільки у позивача перешкод для подання заяви не було, ОСОБА_1 не скористалася правом на прийняття спадщини, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Обставини, якими позивач обґрунтовує поважність причин пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини, не є такими, що унеможливили подання вказаної заяви у шестимісячний строк. Крім того, позивачем не надано постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, таких доказів матеріали справи не містять. У даній категорії справ, зверненню до суду має передувати вирішення питання про видачу нотаріусом свідоцтва про право на спадщину та відмова у його видачі.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 заперечила проти доводів скарги, вказала, що вони є безпідставними та необґрунтованими. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалені у справі судові рішення залишити без змін. Зазначає, що суди надали належну правову оцінку доводам сторін, висновки суду відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права. Матеріали справи не містять обґрунтованої постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки нотаріус їй повідомила, що нею на два дні пропущено строк для звернення з відповідною заявою та порекомендувала звернутися до суду із заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів, ґрунтуються на переоцінці доказів, які були досліджені та оцінені судами з додержанням норм процесуального права, та не містять посилань на докази, які б спростували установлені судами обставини, що мають значення для вирішення спору.

Інші учасники справи відзиву щодо вимог і змісту касаційної скарги до суду не направили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно свідоцтва про народження, виданого 28 квітня 1959 року, ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2. Батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_4.

Згідно свідоцтва про шлюб від 07 травня 1997 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_8 та після укладення шлюбу їй присвоєно прізвище ОСОБА_1.

Згідно державного акту на право приватної власності на землю

ОСОБА_2 на підставі розпорядження Михайлівської районної державної адміністрації від 11 червня 2002 року №199, передано у приватну власність земельну ділянку площею 5,83 га в межах згідно з планом розташованої на території Роздольської сільської ради, цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих

18 жовтня 2011 року державним нотаріусом Михайлівської державної нотаріальної контори Запорізької області Павлюк Л. В., спадкоємцем майна ОСОБА_2, а саме житлового будинку в

АДРЕСА_1, а також земельної ділянки площею 5,83 га, що розташована на території Роздольської сільської ради Михайлівського району Запорізької області, є дружина ОСОБА_4

07 березня 2017 року ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Якіб'юк Ю. А., згідно з яким заповіла ОСОБА_1 усе належне їй майно, з чого б воно не складалося та де б воно не знаходилося, в тому числі все те, що буде їй належати на день смерті і на що вона матиме право за законом.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.

З копії спадкової справи №11/2019, заведеної після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що спадкоємцями першої черги на спадщину, яка відкрилась після її смерті є її доньки:

ОСОБА_1, ОСОБА_3 та син ОСОБА_2.

Згідно довідки виконкомом Роздольської сільської ради Михайлівського району Запорізької області, останнім постійним місцем реєстрації ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, було за адресою:

АДРЕСА_1 з 03 квітня 1996 року по 21 червня 2018 року.

15 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса про отримання свідоцтва про право на спадщину. Їй було повідомлено про пропуск строку для звернення з відповідною заявою.

Письмової постанови нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину прийнято не було.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частини 1 статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт є одностороннім правочином, оскільки залежить виключно від волі заповідача. Заповіт лише спрямовується на виникнення у спадкоємця прав та обов'язків, але до моменту смерті не створює їх у нього.

Розпорядження, яке міститься у заповіті, набирає чинності лише у разі смерті заповідача.

Призначення спадкоємцем є правом заповідача, визначеним частиною 1 статті 1235 ЦК України.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина 1 статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини 1 статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого частини 1 статті 1272 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини 3 статті 1272 ЦК України.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини 3 статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи.

Суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Судами встановлено, що шестимісячний строк для прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4, сплинув 13 серпня

2019 року, до нотаріальної контори Ярошенко В. В. звернулась 15 серпня

2019 року, а позов до суду вона пред'явила 19 серпня 2019 року.

Визначаючи додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що в силу стану здоров'я позивач не мала можливості у передбачений законом строк звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Зазначені обставини підтверджуються довідками №1108, №366 міської лікарні № 9 Запорізької міської ради.

Відповідно до статті 63 Закону України "Про нотаріат" нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов'язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відомо. Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення.

Відповідно до пунктів 2.3 та 3.2 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, на нотаріуса при заведенні спадкової справи покладається обов'язок перевірити за даними спадкового реєстру наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту.

Щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз'яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.

Необхідність нотаріусом вчинити дії для повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини, здійснити виклик спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеного у постановах: від 12 вересня 2018 року у справі № 484/3221/17 (провадження № 61-22510св18); від 10 січня 2019 року у справі № 263/1221/17 (провадження № 61-18261св18); від 25 березня 2020 року у справі № 642/2539/18-ц (провадження № 61-5609св19).

У справі, яка переглядається, суди встановили, що при заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру встановила наявність заповіту, складеного ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1, однак не вчинила усіх необхідних дій для повідомлення позивача про відкриття спадщини, не здійснила виклик позивача як спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі, що свідчило б про належне сприяння для здійснення особистого розпорядження спадкодавця.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, врахував аргументи та доводи сторін, встановив фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, зокрема, що позивач надала належні та допустимі докази на підтвердження поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини, довела наявність об'єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали поданню заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк та дійшов висновку про наявність підстав, передбачених статтею 1272 ЦК України, для визначення позивачу додаткового строку для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини.

Доводи касаційної скарги наведений висновок не спростовують, за своєю суттю зводяться до необхідності переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно з вимогами статті 400 ЦПК України.

Посилання в касаційній скарзі на те, що при вирішення спору застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України у справі № 6-1486цс15 та постановах Верховного Суду: від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 і

від 16 січня 2019 року у справі № 2-390/2006 безпідставні, оскільки містять різні фактичні обставини у порівнянні зі справою, яка переглядається.

Так, при вирішенні спору у справі № 6-1486цс15 Верховний Суд України вказав на неповне встановлення судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

Зазначив, що ухваливши рішення про відмову в позові, суди не дослідили, чи перевірив нотаріус при заведенні спадкової справи за даними Спадкового реєстру наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту та відповідно чи вчиняв дії для повідомлення позивача про відкриття спадщини, чи здійснював виклик позивача як спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі, що свідчило б про належне сприяння для здійснення особистого розпорядження спадкодавця.

У свою чергу, у справі, яка переглядається, суди встановили, що при заведенні спадкової справи нотаріусом не було вчинено всіх необхідних дій для повідомлення позивача, як спадкоємця за заповітом, про відкриття спадщини, не здійснила виклик позивача як спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі, що свідчило б про належне сприяння для здійснення особистого розпорядження спадкодавця.

У постанові від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 Верховний Суд погодився з постановою апеляційного суду про визначення позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та вказав, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. Закон пов'язує виникнення у нотаріуса або особи, уповноваженої на вчинення нотаріальних дій, обов'язку здійснювати дії щодо сповіщення спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме, з моментом заведення спадкової справи, чому передує звернення спадкоємця із заявою про прийняття спадщини.

Посилання заявника на неврахування висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 2-390/2006, не заслуговують на увагу, оскільки предметом позову у цій справі є визнання права власності на житловий будинок. Однак предметом позову у справі, яка переглядається, є визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних по суті висновків суду.

З огляду на вищевикладене доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 400 ЦПК України).

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Михайлівського районного суду Запорізької області

від 07 лютого 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 травня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко