Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.02.2019 року у справі №203/2445/17

Постанова

Іменем України

19 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 203/2445/17

провадження № 61-1498св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

заінтересовані особи: військова частина А4472, Державна служба України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, Антитерористичний центр при Службі безпеки України, Головне управління Національної поліції у Дніпропетровській області, Головне управління Національної поліції у Луганській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кіровського районного суду м.

Дніпропетровська у складі судді Католікяна М. О. від 28 вересня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Каратаєвої Л.

О., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., від 12 грудня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог заяви

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в якій просив суд встановити факт його участі у бойових діях під час проведення антитерористичної операції та отримання у зв'язку із цим поранення в період з 01 серпня 2014 року до 27 серпня 2014 року.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

УхвалоюКіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2018 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року, заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду, оскільки заявник, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, повторно не з'явився в судове засідання без поважних причин.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у січні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та направити справу для розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що представник заявника повідомив суд про поважність причин повторної неявки у судове засідання, призначене на 28 вересня 2018 року, - зайнятість у іншому судовому засіданні, а тому суд безпідставно застосував положення статей 223 та 257 ЦПК України і залишив заяву без розгляду.

Суди порушили право заявника на судовий захист.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 21 лютого 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди установили, що належним чином повідомлений заявник та його представник повторно не з'явились у судові засідання, призначені на 13 липня 2018 року та 28 вересня 2018 року.

Про судове засідання, призначене на 13 липня 2018 року, заявник був повідомлений розпискою (а. с. 208), а про судове засідання, призначене на 28 вересня 2018 року - судовою повісткою (а. с. 211,214).

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до частин 1 , 5 статті 223 ЦПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 2 статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого пунктів 1, 2 частини 2 статті 223 ЦПК України строку з підстав: неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися настаттями 400, 401, 416 ЦПК України процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі "Цихановський проти України" національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

Враховуючи викладене, суди, встановивши те, що заявник та його представник, будучи належним чином повідомлені про день та час розгляду справи в суді першої інстанції, не з'явились у судові засідання, призначені на 13 липня 2018 року та 28 вересня 2018 року, і не надіслали заяви до суду про розгляд справи за їх відсутністю, дійшли обґрунтованого висновку про залишення заяви без розгляду, правильно застосувавши положення статей 223, 257 ЦПК України. Разом з тим, законних підстав для відкладення розгляду справи суд першої інстанції не мав.

Доводи касаційної скарги про те, що суди не врахували поважність причин відсутності представника заявника у судове засідання, призначене на 28 вересня 2018 року, ідентичні доводам його апеляційної скарги та належним чином перевірені судом. При цьому судом апеляційної інстанції правильно вказано, що відповідно до пункту 2 частини 2 статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого пункту 2 частини 2 статті 223 ЦПК України строку за умови першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Колегія суддів вважає, що право ОСОБА_1 на доступ до суду не є порушеним, оскільки після усунення умов, що були підставою для залишення скарги без розгляду, заявник має право звернутися до суду повторно відповідно до частини 2 статті 257 ЦПК України, тому доводи касаційної скарги про порушення права заявника на судовий захист є безпідставними.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції правильно застосовані норми процесуального права, оскільки системний аналіз норм статті 223, пункту 3 статті 257 ЦПК України свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказував на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

За таких обставин судові рішення першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням судами обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків судів обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Таким чином доводи касаційної скарги про порушення судами норм процесуального права є необґрунтованими.

Інші доводи касаційної скарги були предметом розгляду судів та додаткового правового аналізу не потребують, на законність судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками судів, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара