Історія справи

Постанова КЦС ВП від 01.08.2024 року у справі №209/3622/21
Постанова КЦС ВП від 17.09.2024 року у справі №209/3622/21
Постанова КЦС ВП від 22.11.2023 року у справі №209/3622/21
Постанова КЦС ВП від 22.11.2023 року у справі №209/3622/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 209/3622/21

провадження № 61-12714св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська від 29 червня 2022 року в складі судді Замкової Я. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 листопада 2022 року в складі колегії суддів: Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором у розмірі 179 385,59 доларів США, що еквівалентно 4 839 823,22 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04 липня 2008 року АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 23 056,38 доларів США на строк до 04 липня 2013 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за цим договором між банком та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 укладені договори поруки.

У зв`язку з невиконанням позичальником своїх кредитних зобов`язань виникла заборгованість, розмір якої станом на 27 липня 2021 року складає 179 385,59 доларів США та яка складається з: заборгованості за кредитом в сумі 20 515,15 доларів США, заборгованості за відсотками в розмірі 7 719,43 доларів США, заборгованості за комісією в сумі 2 253,52 долари США та пені в розмірі 148 900,49 доларів США.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська від 29 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 листопада 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з пропуску позовної давності.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У грудні 2022 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення основної суми кредиту, відсотків та пені й ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову, яким стягнути солідарно з відповідачів заборгованість у розмірі 48 743,73 долари США, а саме заборгованість за кредитом у сумі 20 512,15 долари США; заборгованість по відсоткам за користування кредитом у розмірі 7 719,43 доларів США та пеню в сумі 20 512,15 доларів США.

Підставою касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм прав без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року в справі № 6-1080цс15 та в постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12, від 04 травня 2018 року в справі № 927/333/17, від 18 вересня 2018 року в справі № 921/107/15-г/16, від 19 травня 2020 року в справі № 361/7543/17, від 07 липня 2020 року в справі № 712/8916/17, від 26 січня 2021 року в справі № 522/1528/15-ц, від 28 липня 2021 року в справі № 202/3270/14, від 29 червня 2022 року в справі № 201/9754/17.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини справи. Зокрема не врахували, що наявність невиконаного судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором. Вимога про дострокове повернення кредиту не є безумовною підставою припинення нарахування відсотків. У період з 10 грудня 2015 року по 16 серпня 2019 року мало місце часткове погашення заборгованості за кредитом, тому висновок про пропуск позовної давності помилковий.

Судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення комісії в касаційному порядку не оскаржуються, тому в цій частині Верховним Судом не переглядаються.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

27 лютого 2023 року справа № 209/3622/21 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

04 липня 2008 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № DZL0GA00000053, згідно з яким банк надав відповідачу кредит у розмірі 23 056,38 доларів США на строк до 04 липня 2013 року.

З метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань ОСОБА_1 , 04 липня 2008 року АТ КБ «ПриватБанк» уклало з відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 договори поруки.

Договорами поруки (пункт 12) передбачено, що порука припиняється після закінчення п`яти років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська від 29 серпня 2013 року в справі № 209/1927/13-ц у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 04 липня 2008 року в розмірі 52 428,48 доларів США (станом на 23 квітня 2012 року), яка складається з: заборгованості за кредитом у сумі 20 661,69 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 7 497,34 доларів США; заборгованості по комісії у сумі 2 019,14 доларів США, пені в розмірі 19 723,88 доларів США; та штрафів у сумі 31,33 долар США та 2 495,10 доларів США, звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , шляхом його продажу на підставі договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем. Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 листопада 2013 року заочне рішення в цій частині залишено без змін.

Матеріали справи не містять відомостей про виконання цього рішення суду.

Згідно з розрахунком АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором станом на 27 липня 2021 року становить 179 385,59 доларів США (еквівалентно 4 839 823,22 грн), яка складається з: заборгованості за кредитом у сумі 20 512,15 долари США; заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі 7 719,43 доларів США; заборгованості за комісією у сумі 2 253,52 долари США та пені в розмірі 148 900,49 доларів США.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 525 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України у разі, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частина перша статті 1049 ЦК України встановлює, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України (частина друга статті 1050 ЦК України).

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Частинами першою та другою статті 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого зобов`язання. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України (в редакції на час укладення договорів поруки) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Установлено, що у зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору, 29 серпня 2013 року рішенням суду звернуто стягнення на предмет іпотеки.

Тобто, звернувши стягнення на предмет іпотеки, банк змінив строк виконання основного зобов`язання, у зв`язку з чим з цього часу втратив право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом та неустойку.

Разом з тим, як убачається з розрахунку позивача, до складу заборгованості, яку він просив стягнути з відповідачів, включено в тому числі пеню, нараховану банком з грудня 2015 року по липень 2021 року, тобто після спливу строку кредитування. Такі вимоги банку є безпідставними.

Вимоги ж щодо стягнення основної суми боргу, а також відсотків та пені, що нараховані з серпня 2008 року до липня 2013 року, є обґрунтованими, оскільки суди встановили факт невиконання позичальником кредитних зобов`язань. Однак висновок судів про відмову в задоволенні цих вимог з підстав пропуску позовної давності є передчасним, з огляду на таке.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з частиною першою статті 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

У цій справі сторони домовилися про збільшення позовної давності.

Так, відповідно до пункту 5.5 кредитного договору терміни позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за цим договором встановлюється сторонами тривалістю п`ять років.

З цим позовом до суду АТ КБ «ПриватБанк» звернулося у вересні 2019 року та просило стягнути заборгованість за кредитним договором, яка нарахована ним, починаючи з серпня 2008 року.

У суді першої інстанції відповідачі заявили про застосування позовної давності.

Заперечуючи проти заяви відповідачів, позивач посилався на переривання позовної давності у зв`язку з частковим погашенням боржником заборгованості за кредитним договором. На підтвердження цих обставин надав суду виписку з рахунку ОСОБА_1 за період з 04 липня 2008 року по 09 вересня 2021 року.

Відповідно до частин першої, третьої-четвертої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належали, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою. Не можуть вважатися добровільним погашенням боргу, що перериває перебіг позовної давності, будь-які дії кредитора, спрямовані на погашення заборгованості, зокрема списання коштів з рахунків боржника без волевиявлення останнього, або без його схвалення. Часткове погашення заборгованості позичальником не може вважатися підставою для переривання позовної давності, якщо платежі у рахунок погашення заборгованості були здійснені під час примусового виконання судового рішення, що не може свідчити про добровільне визнання позичальником свого боргу.

При цьому переривання позовної давності можливе виключно в межах позовної давності.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції на наведене уваги не звернув, не надав жодної оцінки доводам позивача щодо переривання позовної давності. Зокрема не з`ясував, коли саме відбувалося погашення позичальником заборгованості та щодо яких саме її складових (основної суми боргу, процентів, пені тощо). Відповідно, чи є такі дії відповідача підставою для переривання позовної давності щодо всієї суми боргу або її частини, не з`ясував.

Крім того, заперечуючи проти вимог банку, відповідачі посилались на припинення поруки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у зв`язку із закінченням встановленого договором строку поруки на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України. Проте апеляційний суд такі обставини не перевірив.

Таким чином, оскільки апеляційний суд не забезпечив повний та всебічний розгляд справи, постанова апеляційного суду в оскаржуваній частині не може вважатися законною та обґрунтованою.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, оскільки допущені судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права унеможливили ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення по суті розгляду спору, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови апеляційного суду в оскаржуваній частині та передачі справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, під час якого суду належить урахувати вищенаведене та ухвалити судове рішення відповідно до установлених обставин і вимог закону.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, а передає справу на новий розгляд, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 листопада 2022 року в частині позовних вимог про стягнення основної суми боргу, процентів та пені скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов