Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 29.07.2021 року у справі №2-227/11

Постанова

Іменем України

17 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 2-227/11

провадження № 61-12542св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

заявник - приватний виконавець Виконавчого округу Одеської області Притуляк Валерій Миколайович,

стягувач - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк",

боржник - ОСОБА_1,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за заявою приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича про зміну способу виконання судового рішення у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки

за касаційною скаргою приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича на ухвалу Одеського апеляційного суду від 07 липня 2021 року у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Гірняк Л. А., Цюри Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст вимог заяви

У листопаді 2020 року приватний виконавець Виконавчого округу Одеської області (далі - приватний виконавець) Притуляк В. М. звернувся до суду із заявою, у якій просив заяву про зміну способу виконання у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа від 25 липня 2012 року № 2-227/2011, виданого Роздільнянським районним судом Одеської області, задовольнити та надати дозвіл на реалізацію земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, та належить на праві приватної власності ОСОБА_1.

Обґрунтовуючи вимоги заяви, приватний виконавець Притуляк В. М. посилався на те, що у нього на виконанні знаходиться виконавче провадження АСВП № 61936699 з примусового виконання виконавчого листа від 25 липня 2012 року № 2-227/2011, виданого Роздільнянським районним судом Одеської області.

В резолютивній частині рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 30 травня 2020 року № 2-227/2011, зокрема, зазначено: в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 23 липня 2008 року № 325-08/П-3, що станом на 22 лютого 2012 року становить 38 545,77 дол. США та 77 256,86 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно - житловий будинок з господарчими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, розташований на земельній ділянці площею 0,060 га, шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною продажу предмета іпотеки, визначеною суб'єктом оціночної діяльності згідно з чинним законодавством.

ОСОБА_1 подав до нього заяву, в якій вказував, що погоджується з рішенням суду, зобов'язується його виконувати, також зазначив, що після передання будинку в іпотеку Публічному акціонерному товариству Акціонерному банку "Укргазбанк" (далі - ПАТ АТ "Укргазбанк") він приватизував земельну ділянку, на якій розташований будинок, за адресою: АДРЕСА_1. Також боржник зазначив, що, крім пенсії, інших доходів не має, і тому просив звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок з господарчими спорудами, що знаходиться за зазначеною адресою. У зв'язку з цим приватний виконавець Притуляк В. М. просив заяву задовольнити.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Роздільнянський районний суд Одеської області ухвалою від 04 грудня 2020 року в задоволенні заяви про зміну способу виконання судового рішення відмовив.

Суд першої інстанції мотивував ухвалу тим, що приватний виконавець Притуляк В.

М. не довів наявність підстав для зміни способу виконання у виконавчому провадженні, оскільки не навів жодних обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, приватний виконавець Притуляк В. М. звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою.

Короткий зміст ухвал суду апеляційної інстанції

Одеський апеляційний суд ухвалою від 18 січня 2021 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою.

Одеський апеляційний суд ухвалою від 07 липня 2021 року закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою приватного виконавця Притуляка В. М. на ухвалу Роздільнянського районного суду Одеської області від 04 грудня 2020 року.

Апеляційний суд, мотивував цю ухвалу тим, що суд відкрив провадження у справі за апеляційною скаргою на ухвалу місцевого суду про відмову в задоволенні заяви про зміну способу виконання рішення, яка не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, а тому апеляційне провадження у справі підлягає закриттю на підставі статті 362 ЦПК України.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У липні 2021 року приватний виконавець Притуляк В. М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просив скасувати оскаржувану ухвалу Одеського апеляційного суду від 07 липня 2021 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції за результатами вирішення питання про зміну способу виконання рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку, оскільки особа, яка подає апеляційну скаргу, не може поновити свої права в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 20 березня 2019 року у справі № 742/218/18-ц та від 06 березня 2019 року у справі № 756/671/16-ц. Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про те, що така ухвала суду не може бути оскаржена в апеляційному порядку, не відповідає як принципу верховенства права, Конституції України, так і нормам процесуального права. Закривши апеляційне провадження, апеляційний суд порушив право заявника на доступ до правосуддя, зокрема гарантоване право апеляційного оскарження судового рішення. Крім того, статтею 362 ЦПК України не передбачено закриття провадження у справі, якщо воно відкрите помилково.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

06 жовтня 2021 року справа № 2-227/11 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Апеляційний суд встановив, що Роздільнянський районний суд Одеської області ухвалою від 04 грудня 2020 року в задоволенні заяви приватного виконавця Притуляка В. М. про зміну способу виконання судового рішення відмовив.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, приватний виконавець Притуляк В. М. звернувся зі скаргою до апеляційного суду.

Одеський апеляційний суд ухвалою від 18 січня 2021 року відкрив апеляційне провадження.

В ході розгляду справи суд апеляційної інстанції з'ясував, що провадження за апеляційною скаргою приватного виконавця Притуляка В. М. на ухвалу Роздільнянського районного суду Одеської області від 04 грудня 2020 року було відкрито помилково, оскільки відповідно до статті 353 ЦПК України ухвала про відмову в задоволенні заяви про зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення окремо від рішення суду апеляційному оскарженню не підлягає.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з абзацом другим частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши аргументи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина 1 статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина 1 статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).

При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

Водночас апеляційний суд не дотримав основних принципів цивільного судочинства.

Відповідно до частини 2 статті 352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених частини 2 статті 352 ЦПК України. Оскарження ухвал суду, які не передбачені частини 2 статті 352 ЦПК України, окремо від рішення суду не допускається.

Закриваючи апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ухвала про відмову у задоволенні заяви про зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення окремо від рішення суду апеляційному оскарженню не підлягає.

З такими висновками суду апеляційної інстанції Верховний Суд не погоджується повною мірою з таких передбачених законом підстав.

Результат аналізу правових позицій Конституційного Суду України, викладених у рішеннях від 27 січня 2010 року у справі № 3-рп/2010, від 28 квітня 2010 року у справі № 12-рп/2010, від 08 липня 2010 року у справі № 18-рп/2010, від 02 листопада 2011 року у справі № 13-рп/2011, від 22 квітня 2014 року у справі № 4-рп/2014, свідчить, що при тлумаченні пунктів 2, 10, 12, 18, 28 частини 1 статті 293 ЦПК України (у редакції Закону від 18 березня 2004 року № 1618-IV), суд враховує такі обставини: (а) зміст (особливість) процесуального рішення, що оскаржується; (б) стадію цивільного судочинства, що обумовлює процесуальну можливість особи поновити свої права виключно шляхом оскарження відповідної ухвали.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 18/1544-10 (провадження № 12-127гс18) дійшла висновку про можливість оскарження ухвал про відмову у задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. При цьому Велика Палата Верховного Суду виходила з такого.

Рішенням Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012 було витлумачено статтю 106 ГПК України в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, у взаємозв'язку з положеннями пунктів 2, 8 частини 3 статті 129 Конституції України щодо можливості касаційного оскарження ухвал суду першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні заяви про зміни способу та порядку виконання судового рішення.

У вказаній справі Конституційний Суд України дійшов висновку, що відсутність можливості апеляційного та касаційного оскарження ухвал суду про відмову в задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови в такому самому порядку, як і ухвал про зміни способу та порядку їх виконання, не узгоджується з принципом справедливості. Такий висновок кореспондується з правовою позицією Конституційного Суду України, висловленою в Рішенні від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011, за якою відсутність можливості апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви щодо повороту виконання рішення суду в такому самому порядку, як і ухвали щодо повороту виконання рішення суду, не узгоджується з принципом справедливості та визначеними в частині 3 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства, зокрема рівністю усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (абзац четвертий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини).

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та всіх судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129) (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007).

Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

Разом з тим стаття 255 ГПК України не містить прямої заборони на оскарження ухвали про відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій щодо встановлення чи зміни способу та порядку виконання судового рішення.

Враховуючи вказані висновки Конституційного Суду України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що відсутність у переліку частини 1 статті 255 ГПК України ухвали про відмову у зміні способу виконання рішення, не позбавляє особу визначеного частиною 7 статті 331 ГПК України права оскаржити в апеляційному порядку відповідну ухвалу суду першої інстанції.

У пункті 26 частини 1 статті 353 ЦПК України також визначено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відстрочення і розстрочення, зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення. Стаття 353 ЦПК України не містить прямої заборони на оскарження ухвали про відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій щодо встановлення чи зміни способу та порядку виконання судового рішення.

Враховуючи наведене, помилковим є висновок апеляційного суду про те, що ухвала про відмову у задоволенні заяви про зміну способу виконання рішення не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, оскільки у цій справі рішення вже ухвалене і приватний виконавець звернувся із заявою про зміну способу його виконання.

Таким чином, ухвала суду першої інстанції за результатами вирішення питання про зміну способу виконання судового рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку, оскільки особа, яка подає апеляційну скаргу, не може поновити свої права в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції.

За таких обставин доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження, оскільки висновки апеляційного суду про те, що апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає апеляційному оскарженню, не відповідають нормам процесуального закону.

Відповідно до частини 4 статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Згідно з частиною 6 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

З огляду на викладене наявні підстави для задоволення касаційної скарги та скасування ухвали апеляційного суду з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича задовольнити.

Ухвалу Одеського апеляційного суду від 07 липня 2021 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М.

Ю. Тітов