Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 20.04.2020 року у справі №752/6122/19

Постанова

Іменем України

11 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 752/6122/19

провадження № 61-9738св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Ліко-Житлосервіс",

відповідач - ОСОБА_1,

особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 травня 2020 року у складі судді Саліхова В. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю "Ліко-Житлосервіс" (далі - ТОВ "Ліко-Житлосервіс") звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 16 вересня 2019 року у задоволенні позову ТОВ "Ліко-Житлосервіс" відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 03 березня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишено без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 вересня 2019 року залишено без змін.

У травні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 вересня 2019 року.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 травня 2020 року ОСОБА_2 відмовлено у прийнятті апеляційної скарги та повернуто її заявнику.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що оскаржуване ОСОБА_2 рішення місцевого суду не стосувалось прав, інтересів та обов'язків останнього.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У липні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2.

Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 листопада 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить судове рішення апеляційного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким передати справу для продовження розгляду до апеляційного суду.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення судом норм процесуального права, зокрема суд апеляційної інстанції передчасно повернув апеляційну скаргу заявника, обмеживши право заявника на апеляційне оскарження судового рішення.

Узагальнені доводи касаційної скарги зводяться до того, що вказаний спір стосується його прав та обов'язків, оскільки він є співвласником машиномісця.

Апеляційний суд наведеного не врахував та дійшов передчасного висновку про те, що місцевим судом не вирішувалось питання про його права.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 від ТОВ "Ліко-Житлосервіс", у якому вказано, що судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У березні 2019 року ТОВ "Ліко-Житлосервіс" звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 16 вересня 2019 року у задоволенні позову ТОВ "Ліко-Житлосервіс" відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 03 березня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишено без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 вересня 2019 року залишено без змін.

У травні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 вересня 2019 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 3 частини 1 статті 389 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Положеннями частини 2 цієї статті ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Чинний ЦПК України містить декілька норм, що регулюють участь в апеляційному перегляді осіб, які не брали участі у справі.

У статті 17 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, ОСОБА_2 вказував на те, що місцевий суд, ухвалюючи оскаржуване ним судове рішення, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права в частині мотивування судового рішення, оскільки не було належним чином встановлено фактичні обставини справи, а саме того, що договір про відшкодування витрат на утримання підземної автостоянки від 22 серпня 2017 року, який укладено між ТОВ "Ліко-житлосервіс" та ОСОБА_1, є припиненим. Вказував, що встановлення такої обставини є важливим для ухвалення законного та обґрунтованого рішення й, відповідно, просив апеляційний суд змінити мотиви відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ "Ліко-житлосервіс". Крім того, зазначав, що він є співвласником машиномісця, яке обслуговував позивач.

Відповідно до частини 1 статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження визначені у статті 358 ЦПК України, відповідно до якої суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо: апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню; є ухвала про закриття провадження у зв'язку з відмовою від раніше поданої апеляційної скарги цієї самої особи на це саме судове рішення; є постанова про залишення апеляційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення; скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.

Результат системного аналізу наведених норм процесуального права свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу після спливу річного строку з дня складання повного тексту судового рішення. Якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.

Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18).

Отже, суд апеляційної інстанції повинен був відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2, а в разі з'ясування, що судовим рішенням питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов'язки не вирішувалося, - закрити апеляційне провадження відповідно до пункту 3 частини 1 статті 362 ЦПК України.

Разом із тим, суд апеляційної інстанції наведеного не врахував та помилково відмовив у прийнятті та повернув ОСОБА_2 його апеляційну скаргу відповідно до положень статей 352, 357 ЦПК України.

Суд апеляційної інстанції зробив передчасний висновок про те, що оскаржуваним рішенням місцевого суду не порушено права ОСОБА_2, фактично надав оцінку доводам апеляційної скарги по суті, що можливо лише в межах відкритого апеляційного провадження, з дослідженням усіх обставин справи та оцінкою доказів на підтвердження чи спростування доводів ОСОБА_2 про порушення його прав оскаржуваним судовим рішенням. Доводи апеляційної скарги мають бути перевірені та оцінені під час розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої та апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Частиною 4 статті 411 ЦПК України встановлено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права, Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати, а справу передати на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 406, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 28 травня 2020 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В.

Шипович