Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.02.2020 року у справі №320/8119/17

Постанова

Іменем України

15 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 320/8119/17

провадження № 61-2135св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - Департамент патрульної поліції Національної поліції України,

відповідачі: ОСОБА_1,

третя особа: Приватне акціонерне товариство Страхова компанія "Український страховий стандарт",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 травня 2019 року у складі судді Іваненко О. В., постанову Запорізького апеляційного суду від 17 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Дашковської А. В., Кримської О. М., Кочеткової І. В.,

ВСТАНОВИВ:

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

За таких обставин розгляд касаційної скарги Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 травня 2019 року, постанову Запорізького апеляційного суду від 17 грудня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року Департамент патрульної поліції Національної поліції України звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - Приватне акціонерне товариство Страхова компанія "Український страховий стандарт" (далі - ПрАТ СК "Український страховий стандарт"), про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою.

Позовна заява мотивована тим, що наказом Департаменту патрульної поліції України Національної поліції України № 105 о/с від 18 квітня 2016 року ОСОБА_1 був призначений на посаду інспектора поліції.

22 червня 2016 року інспектор поліції ОСОБА_1, керуючи службовим автомобілем "Тойота Пріус", не впорався з керуванням, виїхав за межі проїзної частини і допустив наїзд на нерухому перешкоду - електроопору та паркан з воротами структурного підрозділу "Вагонне депо Запоріжжя-Ліве" РФ "Придніпровська залізниця", чим порушив п.2.9 (б) Правил дорожнього руху (далі - ПДР), затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №
1306.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29 серпня 2016 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Відповідно до висновків автотоварознавчого експертного дослідження вартість матеріального збитку, завданого транспортному засобу "Тойота Пріус", заподіяного в результаті ДТП, становить 408 082,67 грн.

На підставі вказаногоДепартамент патрульної поліції Національної поліції України просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Департаменту патрульної поліції Національної поліції України 408 082,67 грн в якості відшкодування матеріальних збитків.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 травня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем пропущено строк спеціальної позовної давності, встановлений частиною 3 статті 233 КЗпП України.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Департамент патрульної поліції Національної поліції України подав апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 17 грудня 2019 року рішення місцевого суду залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2020 року до Верховного Суду, Департамент патрульної поліції Національної поліції України, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою, що на поліцейських, які проходять службу у Національної поліції України, положення КЗпП України та інше загальне законодавство в сфері трудових правовідносин не поширюються. Зазначає, що відшкодування шкоди, завданої саме внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, нормами КзпП України не передбачено взагалі, натомість таке відшкодування повністю врегульовано нормами ЦК України.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України (тут і далі в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 25 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.

11 березня 2020 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що згідно з наказом Департаменту патрульної поліції України Національної поліції України від 18 квітня 2016 року № 105 о/с рядового поліції ОСОБА_1 призначено на посаду інспектора роти № 3 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в м. Запоріжжі.

22 червня 2016 року приблизно о 07:00 год. інспектор поліції ОСОБА_1, керуючи службовим автомобілем "Тойота Пріус", реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснював рух від пр. Соборного по вул. Леніка у напрямку вул. Костянтина Великого у м.

Запоріжжі. Під час руху водій ОСОБА_1 не впорався з керуванням, виїхав за межі проїзної частини і допустив наїзд на нерухому перешкоду - електроопору без номеру та паркан з воротами структурного підрозділу "Вагонне депо Запоріжжя-Ліве" РФ "Придніпровська залізниця", чим порушив п.2.9 (б) ПДР, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №
1306. Внаслідок зазначених дій ОСОБА_1 службовий автомобіль отримав механічні пошкодження.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29 серпня 2016 року у справі № 335/9471/16-п ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 340 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягаєчастковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною 1 статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України, частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно з пунктами 1 та 2 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року № 243/95-ВР (далі - Положення), це Положення визначає підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов'язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами.

Дія цього Положення поширюється також на осіб рядового та начальницького складу Міністерства внутрішніх справ України.

За вказаним Положенням відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, завдана розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Правилами статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому статті 5 КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право. Суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Пунктами 1, 2 частини 1 статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження; спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Пунктами 1, 2, 8 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Статтею 17 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України "Про Національну поліцію" служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Стаття 60 Закону України "Про Національну поліцію" визначає, що проходження служби в поліції регулюється Стаття 60 Закону України "Про Національну поліцію" та іншими нормативно-правовими актами.

За пунктом 17 частини 1 статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Таким чином відповідач у справі, що розглядається, перебуваючи на посаді, що відноситься до публічної служби, завдав шкоду державі в особі Департаменту патрульної поліції шляхом пошкодження майна у період здійснення ним повноважень, пов'язаних із виконанням його службових обов'язків.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Ураховуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про можливість вирішення даного спору у порядку цивільного судочинства. Цей спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такий, що пов'язаний з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків.

Вказаний висновок у повній мірі узгоджується із правовою позицією, висловленою у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16 (провадження № 11-892апп18).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами частини 3 статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України встановлено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до положень частин 1 , 2 статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених частин 1 , 2 статті 414 ЦПК України. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених частин 1 , 2 статті 414 ЦПК України, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанції не встановили природу правовідносин, які виникли між сторонами, неправильно застосували норми процесуального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Згідно з положеннями частини 1 статті 256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстав, визначених частини 1 статті 256 ЦПК України, суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Керуючись статтями 255, 400, 402, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України задовольнити частково.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 травня 2019 року, постанову Запорізького апеляційного суду від 17 грудня 2019 року скасувати, провадження у справі за позовом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України до ОСОБА_1, третя особа - Приватне акціонерне товариство Страхова компанія "Український страховий стандарт", про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою, закрити.

Повідомити Департамент патрульної поліції Національної поліції України, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Роз'яснити Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, що у нього наявне право протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови звернутись до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 травня 2019 року та постанова Запорізького апеляційного суду від 17 грудня 2019 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. І. Крат