Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 20.04.2020 року у справі №234/11992/19

Постанова

Іменем України

16 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 234/11992/19

провадження № 61-6948св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - акціонерне товариство "ДТЕК Донецькі електромережі",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 27 листопада 2019 року у складі судді Данелюк О. М. та постанову Донецького апеляційного суду від 11 березня 2020 року у складі колегії суддів: Корчистої О. І., Папоян В. В., Хейло Я. В.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі" про усунення перешкоди в користуванні і розпорядженні майном.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" про усунення перешкоди в користуванні і розпорядженні майном.

В обґрунтування позовної заяви зазначає, що йому на праві власності належить двоповерхова нежитлова будівля з надвірними побудовами та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, до якої входить будівля електрощитової літ. "Г".

Між ним та відповідачем АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" існує спір щодо користування зазначеною будівлею електрощитової, оскільки вона використовується відповідачем без дозволу власника та на безоплатній основі протягом тривалого часу, що спричиняє позивачу збитки.

На пропозиції позивача врегулювати правовідносини шляхом укладання договору оренди нерухомого майна, керівництвом відповідача була надана негативна відповідь.

Оскільки відповідач відмовляється від укладання договору оренди на нерухоме майно, а саме будівлю підстанції № НОМЕР_1, що на Генеральному плані зазначена, як електрощитова та позначена літерою "Г", просив усунути перешкоди у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, шляхом зобов'язання АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" усунути перешкоди у користуванні і розпорядженні належним йому майном, а саме, будівлею електрощитової (літ. "Г"), що розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом проведення демонтажу обладнання, що належить АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" та знаходиться в зазначеному приміщенні, та звільнення вказаного приміщення відповідно до положень статті 391 ЦК України.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 27 листопада 2019 року, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного суду від 11 березня 2020 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що спірна будівля електрощитової трансформаторної підстанції № НОМЕР_1 відноситься до приміщень, в яких встановлено охоронну зону, що за законом виключає можливість у власника цих приміщень вчиняти будь-які дії щодо виносу встановлених трансформаторних підстанцій. Також суд виходив з того, що на момент придбання нежилих приміщень за вказаною вище адресою, позивач ОСОБА_1 був обізнаний про наявність в цих приміщеннях електрообладнання, разом з тим, не заперечив проти цього, а тому вважав це прийнятним для себе. Крім того суд першої інстанції врахував, що придбання нерухомого майна фізичними особами, через територію яких вже прокладені та експлуатуються об'єкти електроенергетики, не може впливати на виникнення права у її власника заявляти будь-які вимоги до енергопостачальних організацій.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2020 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її з Краматорського міського суду Донецької області.

04 серпня 2020 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.

Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п'яти суддів.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 вересня 2020 року визначено наступний склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Висоцька В. С., Литвиненко І. В., Петров Є. В., Фаловська І.

М.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанції не дослідили зібрані у справі докази та не дослідили питання про те, де саме знаходиться трансформаторна підстанція № НОМЕР_1, що передана до статутного капіталу відповідача, чи є відповідач власником трансформаторної підстанції як нерухомого майна.

Щодо захисту права власності Верховний Суд висловив свою позицію в аналогічній справі у постанові від 25 лютого 2020 року № 755/16588/17-ц.

Доводи інших учасників справи

Відповідач справи не надіслав відзив на касаційну скаргу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що позивачу ОСОБА_1 на праві власності належить двоповерхова нежила будівля з надвірними побудовами та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, до яких входить спірна будівля електрощитової літ. "Г", що підтверджується договором купівлі-продажу від 08 вересня 1999 року № 1208Н, рішенням Північно-Донбаського постійно діючого третейського суду від 06 грудня 2006 року, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 27 січня 2007 року та витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно.

ОСОБА_1 звернувся до ВАТ "Донецькобленерго", правонаступником якого є відповідач по справі АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" із заявою про укладення договору оренди нежитлової будівлі літ. "Г" (електрощитової), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Листом за підписом технічного директора ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" Шпуталова Д.

В. від 22 вересня 2017 року № 16/313/С позивачу було повідомлено про те, що стосовно трансформаторної підстанції № НОМЕР_1 (далі - ТП № НОМЕР_1), яка, як він зазначає, є власністю ПП "Солов'їний Гай" (директором, якого є ОСОБА_1), будівля та обладнання ТП № НОМЕР_1 надійшли на баланс ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" в 1970-1971 роках, що підтверджується інвентарною карткою обліку основних засобів, вказана ТП числиться в основних засобах, річному звіті, сплачуються всі відповідні податки (а. с. 19).

Відповідно до відповіді від 28 листопада 2017 року № 45/6985/ИС на лист від 03 листопада 2017 року № 20 за підписом керівника департаменту з реконструкції та капітального будівництва Юзвенко В. М., ОСОБА_1 повідомлено, що на адресу ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" надійшов лист № 20 від 03 листопада 2017 року ПП "Солов'їний Гай", в якому йшлось про укладання договору оренди будівлі ТП № НОМЕР_1. За результатами розгляду даного листа, зазначено, що ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" є підприємством, господарська діяльність якого полягає в розподіленні електричної енергії в межах Донецької області в рамках господарської діяльності. Товариство забезпечує належне енергопостачання споживачам побутового сектору, а також юридичним особам - підприємствам, установам, організаціям, усіх форм власності. Розподілення та енергопостачання здійснюється ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" завдяки розгалуженій мережі ліній енергопостачання, а також великої кількості високовольтних підстанцій, розподільчих пунктів, трансформаторних підстанцій, що знаходяться у власності та перебувають на балансі товариства. ТП № НОМЕР_1, на яку йде посилання у вказаному вище зверненні, є власністю та відповідно, перебуває в балансі ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго". Дане ТП увійшло до статутного фонду ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго", підтвердженням чого є перелік об'єктів нерухомості, що увійшли до статутного фонду ВАТ "Донецькобленерго" під час корпоратизації, погоджений 28 листопада 2002 року Міністерством палива та енергетики України.

Отже, ТП № НОМЕР_1 спочатку була державною власністю, що перебувала в підвідомчості Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та під час корпоратизації увійшла до статутного фонду ВАТ "Донецькобленерго" правонаступником якого є ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго". Враховуючи викладене, ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" заявляє про неприпустимість укладання договору оренди ТП № НОМЕР_1 та розцінює дії ПП "Солов'їний Гай" як такі, що спрямовані на порушення майнових прав та законних інтересів товариства.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною 1 статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина 1 статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статей 12, 81 ЦПК України.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 13 Конституції України, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки.

Відповідно до частини 1 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю (негаторний позов).

Встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві власності належить двоповерхова нежила будівля з надвірними побудовами та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, до якої входить спірна будівля електрощитової літ. "Г" (а. с. 6-8,11).

Спірна будівля ТП № НОМЕР_1 використовується АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" для розподілення електричної енергії.

Статтею 1 Закону України "Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів" визначено, що охоронними зонами об'єктів енергетики є зона вздовж повітряних кабельних ліній електропередачі, навколо електростанцій, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів та пристроїв і магістральних теплових мереж, споруд альтернативної енергетики тощо для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодженню, а також для зменшення їх негативного впливу на людей, суміжні землі, природні об'єкти та довкілля.

Відповідно до частин 1 , 5 статті 22 Закону України "Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів" охоронні зони об'єктів енергетики встановлюються вздовж повітряних та кабельних ліній електропередачі та навколо електростанцій, електропідстанцій, струмопроводів і пристроїв, для забезпечення нормальних умов експлуатації об'єктів енергетики, запобігання ушкодженню, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об'єкти. Охоронні зони електричних станцій і підстанцій, струмопроводів та пристроїв встановлюються на певній відстані за периметром земельної ділянки, на якій ці об'єкти розміщені.

Правилами охорони електричних мереж, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 1997 року № 209 (далі - Правила), передбачено, що охоронні зони електричних мереж встановлюютьсяза периметром трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв - на відстані 3 метрів від огорожі або споруди.

Згідно з пунктами 8,9 Правил забороняється в охоронних зонах повітряних і кабельних ліній, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв виконувати будь-які дії, що можуть порушити нормальну роботу електричних мереж, спричинити їх пошкодження або нещасні випадки, а саме: перебувати стороннім особам на території і в приміщеннях трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв, відчиняти двері і люки цих споруд, здійснювати самовільне переключення електричних апаратів та підмикання до електричних мереж; будувати житлові, громадські та дачні будинки; влаштовувати будь-які звалища; складати добрива, корми, торф, солому, дрова, інші матеріали; розпалювати вогнища; розташовувати автозаправні станції або інші сховища пально-мастильних матеріалів; накидати на струмопровідні частини об'єктів електричних мереж і наближати до них сторонні предмети, підніматися на опори повітряних ліній електропередачі, електрообладнання трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв, демонтувати їх елементи; саджати дерева та інші багаторічні насадження, крім випадків створення плантацій новорічних ялинок; влаштовувати спортивні майданчики для ігор, стадіони, ринки, зупинки громадського транспорту, проводити будь-які заходи, пов'язані з великим скупченням людей, не зайнятих виконанням дозволених у встановленому порядку робіт; запускати спортивні моделі літальних апаратів, повітряних зміїв; здійснювати зупинки усіх видів транспорту (крім залізничного) в охоронних зонах повітряних ліній електропередачі напругою 330 кВ і вище; виконувати роботи із застосуванням ударних механізмів, скидати вантажі масою понад 5 тонн, скидати і зливати їдкі і ті, що спричиняють корозію, речовини, пально-мастильні матеріали (в охоронних зонах підземних кабельних ліній електропередачі); кидати якорі, проходити із закинутими якорями, ланцюгами, лотами, волокушами і тралами (в охоронних зонах підводних кабельних ліній електропередачі). У межах охоронних зон повітряних і кабельних ліній, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв без письмової згоди енергопідприємств, у віданні яких перебувають ці мережі, а також без присутності їх представника забороняється: будівництво, реконструкція, капітальний ремонт, знесення будівель і споруд; здійснення усіх видів гірничих, вантажно-розвантажувальних, землечерпальних, підривних, меліоративних, днопоглиблювальних робіт, вирубання дерев, розташування польових станів, загонів для худоби, установлення дротяного загородження, шпалер для виноградників і садів, а також поливання сільськогосподарських культур; проїзд в охоронних зонах повітряних ліній електропередачі машин, механізмів загальною висотою з вантажем або без нього від поверхні дороги понад 4,5 метра; виконання земляних робіт на глибині понад 0,3 метра, а на орних землях - на глибині понад 0,45 метра, а також розрівнювання ґрунту (в охоронних зонах підземних кабельних ліній електропередачі); риболовля, збирання рослин, влаштування водопою, заготівля льоду (в охоронних зонах підводних кабельних ліній електропередачі).

Відповідно до статті 19 Закону України "Про електроенергетику" (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) на об'єктах енергетики встановлюється особливий режим допуску, а в охоронних зонах електромереж діють обмеження.

На момент придбання нежилих приміщень за вказаною вище адресою, до складу яких входить спірне приміщення електрощитової, позивач був обізнаний про наявність у цьому приміщенні електрообладнання, що знаходиться на балансі відповідача, особливості діяльності якого регулюються спеціальним законодавством про електроенергетику.

Правовідносини у справі № 755/16588/17-ц, на яку посилається позивач у касаційній скарзі не є аналогічними правовідносинам між ОСОБА_1 та АТ "ДТЕК Донецькі електромережі", оскільки у справі № 755/16588/17-ц трансформаторну підстанцію було встановлено у 2015 року без згоди позивача на її земельній ділянці, власником якої вона є з 2003 року. У цій же справі, навпаки, обладнання ТП № НОМЕР_1 було встановлено задовго до набуття позивачем права власності на нерухоме майно.

Придбання фізичними особами об'єктів нерухомості, через територію яких вже прокладені та експлуатуються об'єкти електроенергетики, не може свідчити про виникнення у нового власника безумовного права на їх перенесення за межі цих об'єктів.

Право власності позивача на нерухоме майно не оспорюється, як і не спростовано право власності відповідача на обладнання, що розташоване у будівлі електрощитової.

Разом з тим, позивач вказує у позовній заяві про порушення відповідачем його прав, хоча відповідні звернення до відповідача надходили від приватного підприємства "Солов'їний Гай", яке пропонувало укласти договір оренди, вважаючи себе власником ТП № НОМЕР_1 (а. с. 12,13,15,16).

Аналізуючи викладені обставини та норми матеріального закону колегія суддів Верховного Суду зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували зазначені вище положення закону, у повному обсязі встановили фактичні обставини справи, визначилися з характером спірних правовідносин, застосували до них закон, який підлягав застосуванню та дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 про усунення перешкод шляхом зобов'язання АТ ДТЕК "Донецькі електромережі" демонтувати електричне обладнання, що знаходиться в спірному приміщенні електрощитової.

Отже, доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення суду першої та постанови суду апеляційної інстанцій, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов'язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України ", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Верховний Суд встановив, що оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 389, 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 27 листопада 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 11 березня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:В. С. Висоцька А. І. Грушицький І. В. Литвиненко Є. В. Петров І. М. Фаловська