Історія справи

Постанова КЦС ВП від 22.09.2019 року у справі №127/7543/17

Постанова

Іменем України

19 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 127/7543/17

провадження № 61-26680св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В.

М.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 червня 2017 року у складі судді Бар'яка А. С. та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 01 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Голоти Л. О., Зайцева А. Ю., Рибчинського В. П.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ "ПриватБанк", Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Позовна заява ПАТ "ПриватБанк" мотивована тим, що 31 жовтня 2011 року ПАТ "ПриватБанк" уклало з ОСОБА_2 договір б/н, відповідно до умов якого Банк надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 3 274,09 грн у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим строком повернення, що відповідає строку дії картки, узгодивши Умови та правила надання банківських послуг.

Відповідач належним чином не виконує зобов'язання відповідно до умов договору, у зв'язку з чим станом на 28 лютого 2017 року виникла заборгованість у розмірі 28
912,36 грн, яку ПАТ "ПриватБанк" просило стягнути з ОСОБА_2.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19 червня 2017 року позов ПАТ "ПриватБанк" задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ "ПриватБанк" 28 912,36 грн заборгованості за кредитним договором від 31 жовтня 2011 року б/н станом на 28 лютого 2017 року, в тому числі: заборгованість за кредитом - 2 482,48 грн; заборгованість за процентами - 21 576,91 грн; нарахована комісія - 3 000,00 грн; заборгованість за судовими штрафами - 1 852,97 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ "ПриватБанк" 1 600,00 грн судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Б анк виконав умови договору та надав ОСОБА_2 кредит, проте відповідач умови кредитного договору не виконувала, внаслідок чого утворилась заборгованість. При цьому суд стягнув з відповідача заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 01 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін і надав їм належну правову оцінку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у позові ПАТ "ПриватБанк".

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що Банк не надав, а суди не витребували належні докази того, чи надавались взагалі кошти за заявкою від 31 жовтня 2011 року, чи випускались картки, чи відкривався відповідний картковий рахунок; не зазначено, за який період нараховані проценти та пеня, тому неможливо встановити, чи порушені (або дотримані) позивачем строки спеціальної позовної давності при обрахуванні штрафних санкцій, передбачені статтею 258 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Також суди неправильно застосували частину 1 статті 549 ЦК України та відступили від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15.

У лютому 2018 року ПАТ "ПриватБанк" надало відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалені в справі судові рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що відповідно до анкети-заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг від 31 жовтня 2011 року б/н ПАТ "ПриватБанк" надало ОСОБА_2 кредитний ліміт на платіжну картку кредитка "Універсальна", базова процентна ставка 2,5 % на місяць на залишок заборгованості, строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії карти, узгодивши Умови та правила надання банківських послуг.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором від 31 жовтня 2011 року б/н заборгованість ОСОБА_2 перед ПАТ "ПриватБанк" станом на 28 лютого 2017 року становить 28 912,36 грн, в тому числі: заборгованість за кредитом - 2 482,48
грн; заборгованість за процентами - 21 576,91 грн; нарахована комісія - 3 000,00
грн; заборгованість за судовими штрафами - 1 852,97 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частини 1 , 2 статті 1054 ЦК України).

Згідно із частинами 1 , 4 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, правильно встановив, що Банк виконав умови договору та надав ОСОБА_2 кредит, а відповідач умови кредитного договору не виконувала, унаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 28 912,36 грн, та дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача заборгованості за процентами в сумі 21 576,91 грн, нарахованої комісії в сумі 3 000,00 грн, та заборгованості за судовими штрафами в сумі 1 852,97 грн.

Не заслуговують на уваги доводи касаційної скарги про те, що судами не доведено та не встановлено обставин, чи надавалися взагалі кошти за заявкою від 31 жовтня 2011 року, чи випускались картки, чи відкривався відповідний картковий рахунок, оскільки, підписуючи анкету-заяву, ОСОБА_2 підтвердила, що ця заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами і правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та Банком договір про надання банківських послуг.

Також ОСОБА_2 підтвердила, що вона ознайомилась з договором про надання банківських послуг до його укладання і згодна з його умовами. Екземпляр договору про надання банківських послуг згодна отримати шляхом роздруківки із сайту http://privatbank. ua. Також ОСОБА_2 зобов'язалась виконувати Умови і правила надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку: www. privatbank. com. ua.

Крім того, в матеріалах справи наявні довідка про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки та виписка за рахунком ОСОБА_2, які доводять факт отримання відповідачем кредитної картки та її використання. Доказів про наявність у відповідача іншої картки суду не надано.

Посилання заявника на неправильне застосування судом першої інстанції частини 1 статті 549 ЦК України та відступлення від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15, є безпідставним, оскільки судом пеня з відповідача не стягувалась.

Разом із штрафом в сумі 1 852,97 грн нарахована та стягнута комісія в сумі 3
000,00 грн.

Суд касаційної інстанції вважає, що висновки судів відповідають вимогам закону та не суперечать обставинам, що мають значення для справи, судами правильно застосовано закон, який підлягав застосуванню, тому підстав для скасування судових рішень немає.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Відповідно до частини 3 статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 листопада 2017 року зупинено виконання заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 червня 2017 року та ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 01 листопада 2017 року до закінчення касаційного провадження, слід поновити виконання цих судових рішень.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 01 листопада 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 червня 2017 року та ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 01 листопада 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

В. М. Сімоненко