Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 14.04.2020 року у справі №205/5436/16

Постанова

Іменем України

15 липня 2020 року

м. Київ

справа № 205/5436/16-ц

провадження № 61-5931св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - публічне акціонерне товариство "Північтранс",

треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1

до публічного акціонерного товариства "Північтранс" треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про відшкодування майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Північтранс" на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 вересня 2019 року у складі судді Остапенко Н. Г. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 березня 2020 року у складі колегії суддів: Макарова М.

О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Північтранс" (далі - ПАТ "Північтранс"), треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про відшкодування майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Позовна заява мотивована тим, що 18 липня 2015 року на Кайдацькому мості у м.

Дніпро ОСОБА_2, перебуваючи у трудових відносинах з ПАТ "Північтранс", під час виконання трудових обов'язків керував автобусом "БАЗ", номерний знак НОМЕР_1, і скоїв дорожньо-транспортну пригоду (далі - ДТП), внаслідок чого пошкодив належний їй на праві власності автомобіль "Хюндай Соната", номерний знак НОМЕР_2, і завдав майнової шкоди, що підтверджується висновком експерта.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1, уточнивши позовні вимоги, просила суд стягнути з відповідача на її користь матеріальні збитки у загальному розмірі 267 597,03
грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 вересня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ДТП сталася з вини ОСОБА_2,який перебував у трудових відносинах з ПАТ "Північтранс" та здійснював трудові обов'язки з перевезення пасажирів по маршруту Дніпропетровськ АВЦ - Першотравенка ч/з с. Чаплинка.

Належний позивачу транспортний засіб "Хюндай Соната", номерний знак НОМЕР_2, було продано без його відновлення у зв'язку з недоцільністю його ремонту, тому стягненню підлягає вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу автомобіля, оскільки стягнення вартості відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу має місце лише за умови використання нових вузлів, деталей, комплектуючих частин іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів.

Проте ОСОБА_1 інформації щодо вартості та дати продажу автомобіля не надала, зазначила про недоцільність надання такої інформації суду, тому суд дійшов висновку про недоведеність позивачем розміру завданої майнової шкоди.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 вересня 2019 року скасовано.

Позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ "Північтранс" на користь ОСОБА_1 233 216,38 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 6 689,92 грн на відшкодування судового збору.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, на підставі наявних у справі, наданих сторонами і досліджених судом доказів вірно встановив, що ДТП сталася з вини ОСОБА_2, який здійснював трудові обов'язки з перевезення пасажирів, а за його дії відповідає роботодавець.

Разом з тим безпідставним є висновок суду першої інстанції про те, що відсутність інформації щодо вартості та дати продажу автомобіля "Хюндай Соната" є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки розмір матеріальної шкоди на час ДТП встановлено висновком № 0308/15/15, складеним 12 серпня 2015 року експертом ОСОБА_4, відповідно до якого вартість матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіля "Хюндай Соната", складає 282 716,38
грн. Вказана сума підлягає стягненню з урахуванням сплаченого страховою компанією страхового відшкодування у розмірі 233 216,38 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2020 року ПАТ "Північтранс" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржені судові рішення і передати справу на новий судовий розгляд.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження в справі і витребувано цивільну справу № 205/5436/16-ц з Ленінського районного суду м. Дніпропетровська.

Надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.

У травні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суди не врахували висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

При розгляді такого спору потрібно встановити та дослідити наступні обставини: особу, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку на момент ДТП; перебування водія на момент ДТП в трудових відносинах з роботодавцем; виконання водієм на момент ДТП службових обов'язків; вина водія (протиправна поведінка працівника; причинний зв'язок між такою поведінкою і шкодою).

Проте судами першої та апеляційної інстанцій не було в повному обсязі досліджено визначені вище обставини.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автобусом "БАЗ", номерний знак НОМЕР_1, належить ОСОБА_3, яка є третьою особою у справі.

Судами було проігноровано, що станом на 18 липня 2015 року ОСОБА_3 не передавала у користування ПАТ "Північтранс" належний їй транспортний засіб. Надання ПАТ "Північтранс" доказів передання ОСОБА_3 транспортного засобу "БАЗ А079.03", номерний знак НОМЕР_1, в оренду ПАТ "Північтранс" з жовтня 2015 року є такою, що не має ніякого відношення до ДТП. ПАТ "Північтранс" не є володільцем джерела підвищеної небезпеки, тому відповідати за завдані ОСОБА_1 збитки повинні ОСОБА_3 та ОСОБА_2.

При розгляді справи в суді першої та апеляційної інстанції було проігноровано факт підроблення шляхового листа ОСОБА_2, який, будучи знайомим із ОСОБА_3, взяв у неї свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, необхідні таблички для курсування по маршруту та здійснив виїзд без проходження відповідного обстеження медика та механіка, без дозволу керівництва ПАТ "Північтранс".

На підтвердження нібито вини водія ОСОБА_7 позивачем надано копію постанови Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 вересня 2015 року у справі № 199/6502/15-п, однак на цій постанові відсутня відмітка про набрання нею законної сили, відсутній підпис судді та печатка суду, який розглядав справу.

Також судом не прийнято до уваги те, що в матеріалах справи наявні три докази, які мають різні висновки та розрахунки. Висновок від 12 серпня 2015 року № 0308/15/15 та висновок від 25 жовтня 2016 року № 5311/16/16, калькуляція від 10 серпня 2015 року № 36437 складені з порушенням норм чинного законодавства України і суперечать один одному, тому вони не можуть бути прийняті судом до уваги, як належні докази.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У травні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржена постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою, суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, надав належну правову оцінку доказам, наданим сторонами.

Крім того, ПАТ "Північтранс" сплатило їй суму завданої майнової шкоди, визначену в постанові апеляційного суду, що підтверджує законність і обгрунтованість судового рішення.

У червні 2020 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржена постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою, суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, надав належну правову оцінку доказам, наданим сторонами.

Також зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що під час скоєння ДТП він виконував свої трудові обов'язки по перевезенню пасажирів, перебуваючи у трудових відносинах із ПАТ "Північтранс".

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга ПАТ "Північтранс" задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені статті 400 ЦПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржене судове рішення апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України, частини 1 статті 3 ЦПК України 2004 року (частина 1 статті 4 ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами 1 , 2 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Тобто нормами частини 2 статті 1187 ЦК України визначено особливого суб'єкта, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, це є його законний володілець.

Однак згідно із частиною 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року (справа № 6-108цс13).

Судом установлено, що 18 липня 2015 року на Кайдацькому мості у м. Дніпро ОСОБА_2, перебуваючи у трудових відносинах з ПАТ "Північтранс", здійснював трудові обов'язки з перевезення пасажирів, керував автобусом "БАЗ", номерний знак НОМЕР_1, і скоїв ДТП, внаслідок чого пошкодив належний на праві власності ОСОБА_1 автомобіль "Хюндай Соната", номерний знак НОМЕР_2.

Згідно з письмовими поясненнями представника ПАТ "Північтранс" та копією тимчасового реєстраційного талону НОМЕР_3 на транспортний засіб марки "БАЗ", номерний знак НОМЕР_1, з 06 жовтня 2015 року зазначений транспортний засіб перебуває в оренді ПАТ "Північтранс".

Відповідно до висновку № 0308/15/15, складеного 12 серпня 2015 року експертом ОСОБА_4, щодо визначення вартості матеріального збитку спричиненого власнику транспортного засобу, вартість матеріального збитку спричиненого власнику автомобіля "Хюндай Соната" - складає 282 716,38 грн.

У постанові Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 вересня 2015 року у справі № 199/6502/15-ц встановлено, що 18 липя 2015 року о 12:50 год. ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом "БАЗ", номерний знак НОМЕР_1, рухаючись в районі е/о № 838 по Кайдацькому мосту в м. Дніпропетровську при виникненні небезпеки у вигляді автомобіля "Хюндай", номерний знак НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_8, не вжив заходів щодо зменшення швидкості свого руху аж до зупинки транспортного засобу або безпечного об'їзду перешкоди, у результаті чого допустив зіткнення із зазначеним автомобілем, завдано матеріальні збитки (а. с. 9, т. 1).

Відповідно до частини 6 статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно з наданим позивачем висновком № 5311/16/16, складеним 25 листопада 2016 року експертом ОСОБА_4, щодо визначення вартості матеріального збитку спричиненого власнику транспортного засобу (доповненого висновку № 0308/15/15 від 12 серпня 2015 року), вартість матеріального збитку спричиненого власнику автомобіля "Хюндай Соната", номерний знак НОМЕР_2, складає 308 674,07 грн.

Пошкоджений транспортний засіб "Хюндай Соната" позивачем було продано без його відновлення у зв'язку з недоцільністю ремонту.

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).

Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (стаття 1194 ЦК України)

Відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АЕ/4004118, автомобіль "БАЗ", номерний знак НОМЕР_1, на момент ДТП був забезпеченим транспортним засобом у публічному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Країна" (далі - ПАТ "СК "Країна"). Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну складає 50 000,00 грн, розмір франшизи 500,00 грн.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

ПАТ "СК "Країна" на підставі ремонтної калькуляції від 10 серпня 2015 року № 36437 виплатило 06 жовтня 2015 року власнику пошкодженого транспортного засобу "Хюндай Соната", грошові кошти у розмірі 49 500,00 грн, як відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП (а. с. 98, т. 2).

Вирішуючи спір, апеляційний суд з дотриманням вимог статей 89, 263, 264, 382 ЦПК України повно та всебічно з'ясував обставини справи, надав належну правову оцінку доводам сторін, наданим ними доказам, зокрема висновкам експерта щодо визначення вартості матеріального збитку спричиненого власнику транспортного засобу та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Висновки апеляційного суду відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Верховний Суд погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції.

Таким чином, посилання заявника на те, що ПАТ "Північтранс" не є володільцем транспортного засобу "БАЗ", номерний знак НОМЕР_1, тому відповідати за завдані ОСОБА_1 збитки повинні ОСОБА_3 та ОСОБА_2, є помилковими, спростовуються матеріалами справи, висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Доводи касаційної скарги про те, що у постанові Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 вересня 2015 року відсутня відмітка про набрання нею законної сили, відсутній підпис судді та печатка суду, який розглядав справу, є безпідставними, оскільки згідно з її копією на а. с. 9, т. 1, постанова суду не оскаржувалась та набрала законної сили 15 вересня 2015 року, містить копію підпису голови суду та печатки суду, в якому розглядалась справа.

Апеляційний суд надав належну правову оцінку цьому доказу.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника із висновками суду, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи, в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 402, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Північтранс" залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 березня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець