Постанова

Іменем України

22 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 522/19433/17

провадження № 61-835св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Журавель В. І., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приморський відділ державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області,

особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Одеської області від 29 листопада 2018 року

в складі колегії суддів: Калараш А. А., Заїкіна А. П.,Таварткіладзе О. М.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та судових рішень

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області про звільнення майна

з-під арешту.

Позовна заява мотивована тим, що йому на підставі рішення нотаріуса Другої Одеської державної нотаріальної контори Арабаджи К. Г. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним № 37243978 від 25 вересня

2017 року належить квартира

АДРЕСА_1 .

Накладені на квартиру арешти порушують його права як власника, у зв`язку із чим він змушений звернутися до суду із позовом.

Ураховуючи викладене, позивач просив звільнити з-під арешту майно, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , що накладені постановою Другого Приморського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції від 21 грудня 2011 року № 28859180 та постановою Другого Приморського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції від 20 травня 2013 року № В-3/36/36840177.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14 грудня

2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Звільнено з-під арешту майно, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , що накладені постановою Другого Приморського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції від 21 грудня 2011 року

№ 28859180 та постановою Другого Приморського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції від 20 травня 2013 року № В-3/36/36840177.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що обтяження, накладені на квартиру АДРЕСА_1 , яка тепер належить позивачу, перешкоджають йому у розпорядженні своїм майном.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Одеської області від 29 листопада 2018 року заочне рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2017 року скасовано та ухвалено у справі нове рішення. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що розгляд справи про звільнення з-під арешту нерухомого майна без залучення до участі у справі власника цього майна ОСОБА_2 є порушенням її прав та інтересів.

Аргументи учасників справи

У грудні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,

у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову апеляційної інстанції та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що власником спірного майна згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 23 листопада 2017 року є ОСОБА_1 . При зверненні до суду з цим позовом він надав необхідні докази набуття ним права власності на спірну квартиру, однак суд апеляційної інстанції ці докази не перевірив.

Крім того, розгляд справи в апеляційному суді відбувся без його участі, оскільки його не було належним чином повідомлено про розгляд справи. Також, йому не надсилалася ухвала про відкриття апеляційного провадження та копія апеляційної скарги.

Відзив іншими учасниками справи на касаційну скаргу не подано.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі.

01 жовтня 2019 року справу передано судді-доповідачеві Краснощокову Є. В.

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно частини третьої статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до статті 372 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка,

а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 47, 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня

2018 року у справі № 752/11896/17-ц (провадження № 14-507цс18) вказано, що «приписи ЦПК України як на момент ухвалення заочного рішення, так і на момент розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду не дозволяють дійти висновку, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Окрім того, за змістом висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду» (пункт 31 постанови від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц)».

Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище

в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

Право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA,

№ 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що ухвалою апеляційного суду Одеської області від 12 березня 2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 , діючого в інтересах ОСОБА_2 , на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2017 року.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 17 квітня 2018 року закінчено проведення підготовчих дій, призначено справу до розгляду на 14 червня

2018 року на 10 год. 30 хв. з повідомленням учасників справи та їх викликом

в судове засідання (а. с. 80).

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 як свою адресу зазначив: АДРЕСА_3 .

Апеляційний суд судові повістки-повідомлення направляв ОСОБА_1 за адресами: АДРЕСА_2 ;

АДРЕСА_4 .

Згідно рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень на ім`я ОСОБА_1 за вказаними адресами судові повістки-повідомленняпро розгляд справи 14 червня 2018 року,25 червня 2018 року, 06 вересня та

01 листопада 2018 року повернулися до апеляційного суду із відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання» (а. с. 90, 92, 106, 110-113).

Відомості про повідомлення позивачем про судові засідання в матеріалах справи відсутні.

23 листопада 2018 року помічником судді повідомлено в телефонному режимі представника позивача ОСОБА_5 про судове засідання, призначене на

29 листопада 2018 року о 10 год. 30 хв., про що о 15 год складено телефонограму, в якій зазначено, що вона зареєстрована в журналі телефонограм за № 4671 (а. с. 122, 123).

Проте, згідно із частиною дев`ятою статті 128 ЦПК України суд викликає або повідомляє свідка, експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, зокрема у справах про видачу обмежувального припису - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Отже, за загальним правилом повідомлення учасників справи телефонограмою не відповідає встановленому порядку повідомлених про дату, час і місце розгляду справи. Тому відсутні визначені процесуальним законом докази належного повідомлення і представника позивача про призначений розгляд справи апеляційним судом на 29 листопада 2018 року.

За таких обставин колегія суддів Верховного Суду доходить висновку, що апеляційний суд розглянув справу за відсутності позивача, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання, про що позивач зазначає у касаційній скарзі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про те, що оскаржена постанова апеляційного суду постановлена без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів Верховного Суду вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову апеляційного суду скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову апеляційного суду Одеської області від 29 листопада 2018 року скасувати.

Справу № 522/19433/17 передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова апеляційного суду Одеської області від 29 листопада 2018 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Краснощоков

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

В. І. Журавель

М. М. Русинчук