Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 18.01.2021 року у справі №638/16683/20
Постанова КЦС ВП від 22.02.2023 року у справі №638/16683/20

Постанова

Іменем України

22 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 638/16683/20

провадження № 61-19328св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: начальник Харківського районного управління поліції № 3 Коваленко Едуард Вікторович, Харківський апеляційний суд,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 07 липня 2021 року у складі судді Подус Г. С. та постанову Полтавського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року у складі колегії суддів Кузнєцової О. Ю., Бутенко С. Б., Хіль Л. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до начальника Харківського районного управління поліції № 3 (далі - Харківське РУП № 3) Коваленко Е. В., Харківського апеляційного суду про вчинення певних дій та відшкодування моральної шкоди.

Позовну заяву мотивував тим, що у період 1998-2017 років за місцем його проживання незаконно використовувалися спеціальні технічні засоби для негласного отримання інформації з належних йому телефонів та комп`ютера.

Зазначив, що причетними до цих дій є мешканці квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які незаконно залучені до оперативно-розшукових заходів. Зокрема, у період 2012-2018 роки ОСОБА_2 із квартири позивача неодноразово здійснював крадіжки скретч карти до сім карток належних йому мобільних телефонів, а також викрав телефон Samsung E 1081.

Послався на те, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 знаходились на обліку у психіатра, ОСОБА_4 страждає алкогольною енцефалопатією, а тому їх квартира не може використовуватися для оперативно-розшукових заходів та вони не можуть залучатися поліцією як конфіденційні співробітники.

Вважає, що ці особи викрали спеціальні технічні засоби для негласного отримання інформації і використовують їх відносно нього, підключившись до системи зв`язку.

Петрови або інші особи, які експлуатують радіоелектронні засоби завдають шкоди його здоров`ю дією електромагнітних полів, від чого в нього постійний головний біль.

Звернув увагу на те, що ОСОБА_5 провокують бійки, при прибутті поліції ведуть себе агресивно, належну їм квартиру та комп`ютерну технічку для огляду не надають.

Про наведені факти відомо начальнику Харківського РУП № 3 Головного управління Національної поліції в Харківській області ОСОБА_6 , але він не вживає заходів з припинення користування Петровими технічними засобами, не провів з цього приводу службового розслідування.

Зазначив, що внаслідок прийняття Харківським апеляційним судом незаконного рішення про негласне зняття інформації з його телефонів, йому у листопаді 2020 року спричинена моральна шкода, що полягала у душевних стражданнях, яку він оцінює в 1,00 грн.

Просив суд:

1. Визнати неналежним контроль за дотриманням реєстраційно-паспортного режиму, проведенням негласних слідчих (розшукових) дій, використанням спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, використанням квартир для завдань оперативно-розшукової діяльності, залученням до конфіденційного співробітництва ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

2. Зобов`язати начальника Харківського РУП № 3 Головного управління Національної поліції в Харківській області в Харківській області Коваленка Е. В. припинити використання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації за такими мобільними телефонами: (0679026225 (2000-2012 роки), 7529075, НОМЕР_1 (2003-2016 роки), 7812532 (2012-2020 роки), 0949775532, 0675436724 (2014-2016 роки), 0664539101, 0689644378, 0668734300, 0973022554, 0987437271, 379277, пейджер (054) 5208, НОМЕР_2 (останні два у 2016-2018 роки), та ІМЕІ телефонів НОМЕР_3 (Nokia 6300), НОМЕР_4 (Samsung X160), НОМЕР_5 (Mitsubishi Trium), НОМЕР_6 (Samsung E 1081), 359242036825599, НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 ; комп`ютеру з мережевими адресами c46d4a09cf, f46d04a08c5f, 8с89а57с93ее, 00304f49ca3b, 00240108е867, OO-19-DB-BO-FD-DD, 3g модем 205702186 Інтертелеком, електроні поштові скриньки ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; в будинках в АДРЕСА_2 , 195-г, АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , та вилучити їх у осіб, які їх використовують незаконно;

3. Стягнути з Харківського апеляційного суду на його користь одну гривню компенсації моральної шкоди в сумі 1,00 грн за листопад 2020 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням від 07 липня 2021 року Дзержинський районний суд міста Харкова у позові відмовив.

Рішення місцевий суд мотивував відсутністю причинно-наслідкового зв`язку між викладеними фактичними обставинами справи та заявленими вимогами.

Зазначив. що позивач мусить довести не лише протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Послався на те, що справа не містить доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між діями заподіювача та шкодою, на яку послався позивач, а також на не доведеність всіх елементів цивільно-правової відповідальності, не визначення характеру та обсягу моральної шкоди та відсутністю доказів оскарження позивачем неправомірних дій органу поліції, чи ухваленням Харківським апеляційним судом незаконних рішень відносно ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції не встановив дій з боку поліцейських, чи з боку посадових осіб Харківського апеляційного суду, які давали б правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою від 11 листопада 2021 року Полтавський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 липня 2021 року залишив без змін.

Додатковою постановою від 15 листопада 2021 року Полтавський апеляційний суд звільнив ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанову суд апеляційної інстанції мотивував тим, що ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначив про протиправні дії стосовно нього, вчинені ОСОБА_10 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та іншими особами, які полягали у використанні спеціальних технічних засобів для отримання інформації, крадіжці майна, фотокарток, документів; незаконному відчуженні нерухомого майна тощо.

Зазначив, що ці особи не були залучені до участі у справі, позивач вимог до них не заявив, а отже, ці обставини не підлягають перевірці під час розгляду апеляційної скарги.

Заявник не подав жодного доказу на підтвердження факту звернення до органу досудового розслідування з відповідним клопотанням про застосування заходів безпеки та наявності постанови слідчого за результатами його розгляду.

ОСОБА_1 не навів у клопотанні жодного обґрунтування його вимог, не вказав які відомості зможуть підтвердити витребувані дані і не навів обґрунтування, яким чином ці дані стосуються предмета доказування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, сформований в системі «Електронний суд» у листопаді 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою для відкриття касаційного провадження ОСОБА_1 зазначив відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» у подібних правовідносинах;

Зазначив, що суд необґрунтовано відхилив клопотання про виклик в судове засідання судово-медичного експерта для проведення судово-медичної експертизи, проте вирішення питання про головний біль внаслідок хвороби або опромінення експерт може з`ясувати з урахуванням кваліфікації в галузі медицини.

Касаційну скаргу мотивував тим, що в клопотаннях про витребування доказів позивач зазначив, що всі відомості містять персональні дані, державну таємницю, і не можуть бути надані заявнику, а витребувані докази підтвердять незаконне проведення негласних слідчих (розшукових) дій, незаконне використання квартир для завдань оперативно-розшукової діяльності, незаконне залучення осіб до проведення негласних слідчих (розшукових) дій, незаконне збагачення осіб, які були фігурантами та не належний контроль начальника поліції за негласних слідчих (розшукових) дій, внаслідок чого такі порушення виникли;

Послався на те, що суди не спростували та не підтвердили викладені обставини неналежного нагляду начальником райвідділу поліції ОСОБА_6 та попередніми начальниками, внаслідок чого незаконно використовуються спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації стосовно позивача.

У лютому 2022 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому Харківський апеляційний суд просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

У лютому 2022 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому начальник Харківського РУП № 3 Коваленко Е. В. просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, посилаючись на те, що організація проведення досудового розслідування та діяльність слідчого під час здійснення ним досудового розслідування у кримінальних провадженнях, не входить до функціональних обов`язків начальника.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що ОСОБА_1 зазначив, що в провадженні Шевченківського ВП ГУ НП в Харківській області перебувало кримінальне провадження № 12013220480005223, однак жодних доказів на підтвердження цієї обставини позивач не надав.

Твердження ОСОБА_1 про те, що стосовно нього використовувались спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації, не підтверджуються жодним належним чи допустимим доказом.

Позивач зазначив, що Харківський апеляційний суд приймав незаконні рішення про негласне зняття інформації з телефонів ОСОБА_1 у листопаді 2020 року, однак суду не надав жодного доказу, який міг би підтвердити чи спростувати це твердження позивача.

Суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначив про протиправні дії стосовно нього, вчинені ОСОБА_10 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та іншими особами, які полягали у використанні спеціальних технічних засобів для отримання інформації, крадіжці майна, фотокарток, документів; незаконному відчуженні нерухомого майна тощо.

Наведені особи не залучені до участі у справі, позивач вимоги до них не пред`являв, а отже, ці обставини не підлягають перевірці під час розгляду апеляційної скарги, згідно з вимогами статті 367 ЦПК України.

ОСОБА_1 зазначив, що ОСОБА_5 , ОСОБА_8 і ОСОБА_11 причетні до незаконного перепланування і реєстрації приміщення на АДРЕСА_3 , що стало можливим внаслідок неналежного контролю з боку начальника Харківського РУП № 3 ГУНП в Харківській області за проведенням негласних оперативно-розшукових заходів і дотримання реєстраційно-паспортного режиму.

При цьому, посилався на кримінальне провадження, яке перебуває на розгляді в Дзержинському районному суді м. Харкова № 638/10578/15-к.

Відповідно до відомостей, які містяться в Єдиному держаному реєстрі судових рішень, у Дзержинському районному суді м. Харкова перебуває справа № 638/10578/15-ц, у межах якої ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 червня 2015 року у зв`язку з розслідуванням кримінального провадження за статтею 358 КК України старшому слідчому СВ Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області майору міліції надавався тимчасовий доступ до оригіналів документів шляхом проведення їх вилучення, а саме: до інвентарних справ на об`єкти нерухомого майна.

У межах цього провадження заявник звертався до суду зі скаргою, де просив скасувати постанову про відмову у застосуванні заходів безпеки та зобов`язати слідчого застосувати заходи безпеки шляхом заборони операторам інтернет послуг Приватного акціонерного товариство «Київстар», Товариства з обмеженою відповідальністю «Воля кабель», Товариства з обмеженою відповідальністю «Максинет», групі компаній під торговою маркою «Тріолан», надання телекомунікаційних послуг особі, а зазначеним особам і ГУНП і УСБУ в Харківській області заборонити використання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації за його телефонами та його сусідніх будинків.

Ухвалоювід 25 травня 2021 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного суду від 09 серпня 2021 року, слідчий суддя Дзержинського районного суду м. Харкова, скаргу повернув заявникові.

При цьому, судовим рішенням встановлено, що заявник не подав жодного доказу на підтвердження того чи був сам факт звернення до органу досудового розслідування з відповідним клопотанням про застосування заходів безпеки та наявності постанови слідчого за результатами його розгляду.

Аналіз судових рішень, що ухвалювалися у межах справи № 638/10578/15-ц та розміщених в Єдиному державному реєстрі судових рішень не підтверджує доводів заявника щодо неправомірних дій начальника Харківського РУП № 3 ГУНП в Харківській області.

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначив, що спричинення йому моральної шкоди підтверджується висновком невролога про головний біль.

Відповідно до висновку ДУ «Інституту неврології, психіатрії та наркоманії АМН України» від 07 травня 2015 року за зверненням ОСОБА_12 . Міністерство охорони здоров`я України провели консиліум та на підставі скарг хворого, зокрема, щодо головних болів, анамнеза хвороби тощо висловили думку про наявність хвороби вегето-судинна дистонія по гіпертонічному типу, хронічна щоденна головна біль. Рекомендоване лікування.

Наведений висновок спеціалістів підтверджує наявність хвороби у ОСОБА_1 , внаслідок якої у нього виникає головний біль.

Відомості, які б вказували на ухвалення Харківським апеляційним судом рішень щодо проведення негласних слідчих дій стосовно позивача, заподіяння такими рішеннями моральної шкоди, матеріали справи не містять.

Клопотання позивача щодо витребування доказів були розглянуті судом та ухвалами від 07 травня 2021 року та 03 червня 2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова відмовив у задоволенні клопотання.

Ухвала Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 травня 2021 року та ухвала Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 червня 2021 року окремо від рішення суду не оскаржені.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно із абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржено з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Межі розгляду справи судом

Підставою для відкриття касаційного провадження є:

пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах);

пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу).

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у позові, місцевий суд, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з недоведеності позовних вимог.

Верховний Суд погодився з такими висновками судів попередніх інстанцій.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

У статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків.

Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При вирішенні позову про відшкодування моральної шкоди, необхідно з`ясовувати, коли виникли правовідносини сторін, коли заподіяна моральна шкода.

Отже, для покладення обов`язку компенсації шкоди, необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності.

Встановивши відсутність причинно-наслідкового зв`язку між викладеними фактичними обставинами справи та заявленими вимогами, а також відсутність доказів на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями заподіювача та шкодою, на яку посилається позивач, а також не доведеність всіх елементів цивільно-правової відповідальності, не визначеності характеру та обсягу моральної шкоди, а також відсутності доказів оскарження позивачем неправомірних дій органу поліції, чи ухваленням Харківським апеляційним судом незаконних рішень стосовно ОСОБА_1 , дій з боку поліцейських, чи з боку посадових осіб Харківського апеляційного суду, які давали б правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у позові.

Щодо відсутності висновку Верховного Суду

Підставою для відкриття касаційного провадження є відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» у подібних правовідносинах.

Цей довід касаційної скарги не знайшов свого підтвердження у справі.

У постанові від 18 березня 2021 року у справі № 461/2321/20 (провадження № 61-16181св20). Верховний Суд дійшов висновку про те, що зі змісту підстави оскарження судових рішень у справі, передбаченої пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню судами під час вирішення спору.

Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі вказаної норми, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

У справі, що переглядається, місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з недоведеності позивачем факту наявності дій з боку поліцейських, чи з боку посадових осіб Харківського апеляційного суду, які б порушували права позивача, а також наявності підстав для відшкодування морально шкоди.

За таких обставин відсутня необхідність у висловленні висновку Верховного Суду щодо застосування статті 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», яка передбачає гарантії законності під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, у подібних правовідносинах.

Доводи касаційної скарги про те, що суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи є неприйнятними, оскільки клопотання позивача щодо витребування доказів були розглянуті судом та ухвалами від 07 травня 2021 року та 03 червня 2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова відмовив у задоволенні клопотання.

Відмовляючи у витребуванні доказів, суд вірно виходив з того, що ОСОБА_1 не навів у клопотанні жодного обґрунтування його вимог, не вказав які відомості зможуть підтвердити витребувані дані і не навів обґрунтування, яким чином ці дані стосуються предмета доказування.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та перебувають поза межами повноважень суду касаційної інстанції, визначеними статтею 400 ЦПК України.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в судовому рішенні, питання обґрунтованості висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суд першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 07 липня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк І. М. Фаловська