Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.09.2018 року у справі №357/4381/17

Постанова

Іменем України

22 січня 2020 року

м. Київ

справа № 357/4381/17-ц

провадження № 61-40217св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Київської області від 11 червня 2018 року в складі колегії суддів: Мережко М. В., Суханової Є. М.,

Лівінського С. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 рокуОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9, про визнання правочину недійсним.

Позов мотивовано тим, що їй на праві власності належав на автомобіль марки Skoda Oktavia Tour, реєстраційний номер НОМЕР_1 . З серпня по грудень 2014 року вказаний автомобіль неодноразово передавала у користування ОСОБА_2 . Підстав для недовіри ОСОБА_4 не мала. 10 грудня 2014 року останній звертався до неї із проханням надати йому такий автомобіль у власне користування на два дні, проте автомобіль не повернув. На телефонні дзвінки перестав відповідати та сам зник. У зв`язку із чим, у січні

2015 року вона зверталася до Білоцерківського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській області (далі - Білоцерківський МВ ГУ МВС України у Київській області) із заявою щодо незаконного привласнення ОСОБА_2 її транспортного засобу. До Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) було внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 КК України та розпочато досудове розслідування, у ході якого стало відомо, що автомобіль було перереєстровано на нового власника - ОСОБА_5 , а потім відчужено ОСОБА_3 . Спірний автомобіль було знято з обліку на підставі довіреності, оформленої від її імені на ОСОБА_2 приватним нотаріусом ОСОБА_9 Позивач посилалась на те, що жодної довіреності ОСОБА_2 вона не надавала, а тому вважала, що її шахрайським способом позбавлено права власності на автомобіль.

За таких обставин, ОСОБА_1 просила суд: визнати недійсною довіреність, видану нею на ім`я ОСОБА_2 щодо розпорядження майном, зокрема легковим автомобілем марки Skoda Oktavia Tour, легковий комбі - В, 2007 року випуску, чорного кольору, номер кузова (VIN) НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , посвідчену приватним нотаріусом Київського Міського нотаріального округу ОСОБА_9; скасувати у Єдиному реєстрі довіреностей запис № 6 за реєстраційним номером 41790482 по типу документа: довіреність, вчинений приватним нотаріусом ОСОБА_9, м. Київ, за номером у реєстрі нотаріальних дій № 333, дата посвідчення 09 грудня 2014 року, за вказаним транспортним засобом; перереєструвати вказаний автомобіль з ОСОБА_3 на ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 січня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним правочин - довіреність, видану ОСОБА_1 на ім`я

ОСОБА_2 на майно - транспортний засіб автомобіль легковий, державний номерний знак НОМЕР_1 , серійний номер НОМЕР_2 , опис Skoda, модель Oktavia Tour, 2007 року випуску, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9, та скасовано у Єдиному реєстрі довіреностей запис № 6 за реєстраційним номером 41790482 по типу документа: довіреність, вчинений приватним нотаріусом ОСОБА_9, м. Київ, за номером у реєстрі нотаріальних дій 333, дата посвідчення 09 грудня 2014 року, за вказаним транспортним засобом.

Перереєстровано автомобіль Skoda Oktavia Tour, легковий комбі - В, 2007 року випуску, чорного кольору, номер кузова (VIN) НОМЕР_2 , держаний номерний знак НОМЕР_3 з ОСОБА_3 (місце проживання:

АДРЕСА_1 ) на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (місце проживання:

АДРЕСА_2 ,

ІПН НОМЕР_4 ).

Рішення районного суду мотивовано тим, що на підставі довіреності, виданої ОСОБА_1 представнику ОСОБА_2 , посвідченої 09 грудня 2014 року приватним нотаріусом Київського Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9, із власності позивача вибув автомобіль Skoda Oktavia Tour, легковий комбі - В, 2007 року випуску, чорного кольору, номер кузова

(VIN) НОМЕР_2 , держаний номерний знак НОМЕР_1 , проте

ОСОБА_1 не підписувала оскаржуваної довіреності, що свідчить про відсутність її волі на укладення такої довіреності, а тому її позовні вимоги підлягають задоволенню.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Постановою Апеляційного суду Київської області від 11 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 січня 2018 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення вимог позивача в частині визнання довіреності недійсною, оскільки матеріали справи не містять тексту (копії чи оригіналу) оскаржуваної довіреності, а також інших належних та допустимих доказів того, що позивач повноваженнями щодо відчуження автомобіля відповідача не наділяла, дії останнього не відповідали її волі та того, що вона не схвалила у подальшому вчинений від її імені правочин. Також, суд виходив з того, що не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо перереєстрації автомобіля з ОСОБА_3 на її ім`я, оскільки така вимога не є належним способом захисту порушеного права власності. Вимог щодо витребування майна із чужого незаконного володіння позивач не заявляла.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неналежним чином досліджено надані докази у їх сукупності. Вважала, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим й таким, що ухвалено з неправильним застосуванням норм чинного законодавства, зокрема статей 202, 203, 215, 216, 387, 388 ЦК України. Також, вважала, що рішення суду апеляційної інстанції постановлено з порушенням норм процесуального права, зокрема у резолютивній частині такого рішення зазначено, що воно не підлягає оскарженню у касаційному порядку на підставі пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, проте ця справа не була віднесена до малозначних справ.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано із Білоцерківського міськрайонного суду Київської області зазначену цивільну справу.

У листопаді 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2019 року клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання постанови Апеляційного суду Київської області

від 11 червня 2018 року в частині стягнення з неї судових витрат задоволено. Зупинено виконання постанови Апеляційного суду Київської області від 11 червня 2018 року в частині стягнення з неї судових витрат до закінчення касаційного провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9, про визнання правочину недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Київської області від 11 червня 2018 року призначено до розгляду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6 , посилався на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалено на основі повного та всебічного розгляду всіх обставин й дослідження матеріалів цивільної справи, правильного застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування рішення суду апеляційної інстанції відсутні.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником автомобіля марки Skoda Oktavia Tour, легковий комбі - В, 2007 року випуску, чорного кольору, номер кузова (VIN) НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , право власності на який зареєстровано

25 червня 2008 року (а. с. 10, 11 т. 1).

Влітку 2014 року до чоловіка позивача - ОСОБА_7 звертався ОСОБА_8 з проханням з`їздити на їхньому автомобілі до м. Одеси. ОСОБА_7 надав автомобіль для разової поїздки зятю ОСОБА_8 - ОСОБА_2 . У подальшому останній, протягом серпня-листопада 2014 року, неодноразово користувався автомобілем позивача для поїздок до м. Києва в особистих справах.

10 грудня 2014 року ОСОБА_2 звертався до чоловіка позивача із проханням взяти автомобіль у тимчасове користування для поїздок до м. Києва на два дні. Не маючи підстав для недовіри автомобіль був наданий ОСОБА_2

12 грудня 2014 року ОСОБА_2 телефонував позивачу та повідомляв про своє затримається на кілька днів. Починаючи із 24 грудня 2014 року відповідач перестав відповідати на телефонні дзвінки та зник.

ОСОБА_1 неодноразово зверталась до Білоцерківського МВ ГУ МВС України у Київській області із заявами та скаргами щодо незаконного привласнення ОСОБА_2 транспортного засобу Skoda Oktavia Tour, 2007 року випуску, за результатами перевірки яких приймались відповідні рішення (а. с. 14-20 т. 1).

11 червня 2015 року до ЄРДР було внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 КК України та розпочато досудове розслідування (а. с. 21 т. 1).

У ході проведення досудового розслідування було з`ясовано, що ОСОБА_1 влітку 2016 року стало відомо про те, що її автомобіль 03 січня 2015 року перереєстровано на нового власника - ОСОБА_5 , та 02 квітня 2015 року знято з обліку для реалізації, а наступного дня, 03 квітня 2015 року відчужено

ОСОБА_3 (а. с. 12 т. 1).

Позивач зазначала, що автомобіль було знято з обліку на підставі довіреності, оформленої від імені ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_2 , посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9

Згідно із повним витягом з Єдиного реєстру довіреностей, запис від 09 грудня 2014 року № 6, приватний нотаріус м. Києва ОСОБА_9 зареєстрував довіреність від імені ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 на ім`я ОСОБА_2 на транспортний засіб - автомобіль легковий, реєстраційний номер НОМЕР_1 , серійний номер НОМЕР_2 , опис Skoda, модель Oktavia Tour, 2007 року випуску. Час реєстрації нотаріальної дії 09.43 год

(а. с. 24 т. 1).

Текст довіреності (копія чи оригінал) у матеріалах справи відсутній.

Згідно довідки Державної податкової адміністрації України у місті Біла Церква, ОСОБА_1 . 22 квітня 1998 року одержала ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , який є відмінним від номера, вказаного у витягу з єдиного реєстру довіреностей від 09 грудня 2014 року (а. с. 9 т. 1).

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 жовтня 2017 року витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 оригінали нотаріальної справи щодо оформлення довіреності від 09 грудня 2014 року і сам оригінал довіреності (а. с. 78-79 т. 1).

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області

від 30 листопада 2017 року витребувано інформацію з Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Київській області про наявність у матеріалах кримінального провадження порушеного 11 червня

2015 року нотаріальної справи щодо оформлення довіреності від 09 грудня

2014 року від імені ОСОБА_1 (а. с. 134 т.1).

Листом Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області від 09 січня 2018 року № 5/163 повідомлено про те, що отримати доступ до нотаріальної справи не надалось можливим, оскільки за адресою розташування нотаріуса, а саме АДРЕСА_3 нотаріус ОСОБА_9 був відсутній та двері ніхто не відчинив. При спілкуванні з мешканцями вказаного будинку було встановлено, що ОСОБА_9 до свого офісу не з`являється, оскільки є «чорним нотаріусом». Працівники державної нотаріальної контори, які знаходяться по сусідству, повідомили, що у цьому приміщенні працівниками поліції інших областей неодноразово проводились обшуки, пов`язані з професійною діяльністю приватного нотаріуса

ОСОБА_9 Досудове розслідування у вище вказаному кримінальному провадженні тривало (а. с. 147-148 т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Для визначення предмета позову як способу захисту права чи інтересу важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у статті 16 ЦК України, за змістом якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Крім того, відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Згідно з частиною третьою статті 244 ЦК України довіреність є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Отже, односторонній правочин є дією однієї сторони, яка створює обов`язки лише для особи, яка видала довіреність. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє (частини перша, друга статті 238 ЦК України).

Відповідно до статті 240 ЦК України представник зобов`язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє. Представник, який передав своє повноваження іншій особі, повинен повідомити про це особу, яку він представляє, та надати їй необхідні відомості про особу, якій передані відповідні повноваження (замісника). Невиконання цього обов`язку покладає на особу, яка передала повноваження, відповідальність за дії замісника як за свої власні. Правочин, вчинений замісником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Згідно з частиною п`ятою статті 202 ЦК України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Частинами першою, третьою статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що належний їй на праві власності автомобіль був відчужений усупереч її волі та зазначала, що не мала волевиявлення на вчинення правочину, зокрема видачу на ім`я

ОСОБА_2 довіреності на такий автомобіль.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, скасовуючи рішення районного суду та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази і надавши їм належну оцінку, встановивши відсутність належних та допустимих доказів того, що позивач не наділяла відповідача повноваженнями щодо відчуження її автомобіля, дії останнього не відповідали її волі та того, що вона не схвалила у подальшому вчинений від її імені правочин, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки позивачем не доведено порушення її прав та того, що права позивачки підлягають захисту чи відновленню в обраний нею спосіб. При цьому судом враховано, що вимоги про витребування майна із чужого незаконного володіння позивачка не заявляла. Крім того, суд обґрунтовано вважав, що доводи позивача про те, що в оскаржуваній довіреності вказаний не її ідентифікаційний номер не можуть бути підставою для визнання довіреності недійсною, оскільки сам текс такої довіреності в матеріалах справи відсутній.

Такі висновки суду апеляційної інстанції є правильними, відповідають обставинам справи та ґрунтуються на вимогах закону.

Доводи касаційної скарги щодо незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення апеляційного суду, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, порушення норм матеріального та процесуального права при його ухваленні не знайшли свого підтвердження і спростовуються належними та допустимими доказами у справі.

Інші доводи, наведені на обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржниками норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Відповідно до частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення залишити без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Щодо зупинення виконання рішення

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи те, що ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08 липня 2019 року було зупинено виконання постанови Апеляційного суду Київської області від 11 червня 2018 року в частині стягнення з ОСОБА_1 судових витрат до закінчення касаційного провадження, тому виконання судового рішення на підставі частини третьої статті 436 ЦПК України підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Київської області від 11 червня 2018 року залишити без змін.

Поновити виконання постанови Апеляційного суду Київської області від 11 червня 2018 року в частині стягнення з ОСОБА_1 судових витрат.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович