Постанова

Іменем України

22 січня 2019 року

м. Київ

справа № 175/222/18

провадження № 61-39462св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

заявник (стягувач) - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа (боржник) - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ,

суб`єкт оскарження - директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Моісеєв Юрій Олександрович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2018 року у складі судді Реброва С. О. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2018 року у складі колегії суддів: Максюти Ж. І., Ткаченко І. Ю., Куценко Т. Р.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог скарги

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Моісеєва Ю. О. у виконавчому провадженні № 44936256.

На обґрунтування своїх вимог зазначив, що 02 жовтня 2014 року постановою державного виконавця Дніпропетровського районного управління юстиції Біляковського О. М. на підставі виконавчого листа № 26522/2011, надісланого Кіровським відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції, відкрито виконавче провадження № 44936256 із примусового виконання рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2012 у справі № 2-6522/2011 про зобов`язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ) повторно виконати роботи з виготовлення та монтажу металопластикових виробів відповідно до договору від 02 грудня 2010 року № ДК 05/12-10.

У виконавчому провадженні № 44936256 прокурор не був стороною чи представником сторони.

У жовтні 2017 начальник Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області) Дзіжко Р. Ю., порушивши пункт 2 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», безпідставно надав прокурору Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 Рожку Д. І. копії документів виконавчого провадження № 44936256.

13 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернувся до заступника Міністра юстиції України з питань виконавчої служби Шкляра С. В. зі скаргою щодо умисного ігнорування начальником управління ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області П`ятницьким А. В. положень частини четвертої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» і ненаправлення йому постанови, прийнятої за результатами розгляду його скарги від 23 жовтня 2017 року.

У вказаній скарзі ОСОБА_1 просив заступника Міністерства юстиції України Шкляра С. В. зобов`язати начальника Управління ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Пятницького А. В. виконати вимоги частини четвертої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження».

Листом від 06 грудня 2017 року (вих. №28241/20.4) директор Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Моісеєв Ю. О. відмовив ОСОБА_1 у задоволенні скарги від 13 листопада 2017 року у повному обсязі.

З інформації, викладеної в листі начальника управління ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області П`ятницького А. В. від 03 листопада 2017 року (вих. № 26828/02-64/5356) та в листі директора Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Моісеєва Ю. О. від 06 грудня 2017 року (вих. №28241/20.4), ОСОБА_1 стало відомо про те, що за результатами розгляду його скарги від 23 жовтня 2017 року у виконавчому провадженні № 44936256 начальник управління ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області П`ятницький А. В. виніс постанову від 02 листопада 2017 року № 147/8/1/2017, якою дії начальника Дніпровського районного ВДВС Дзіжка Р. Ю. щодо надання документів виконавчого провадження прокурору визнані такими, що вчинені відповідно до вимог чинного законодавства України.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати неправомірним рішення директора Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Моісеєва Ю. О. від 29 грудня 2017 року (вих. № 51191/Л-30456/20.4) про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 від 07 грудня 2017 року, поданої у виконавчому провадженні № 44936256; зобов`язати директора Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Воробйова О. В. повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 07 грудня 2017 року, подану у виконавчому провадженні № 44936256.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2018 року скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Визнано неправомірним рішення директора Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Моісеєва Ю. О. від 29 грудня 2017 року (вих. № 51191/Л-30456/20.4) про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 від 07 грудня 2017 року, поданої у виконавчому провадженні № 44936256.

Зобов`язано директора Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Воробйова О. В. повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 07 грудня 2017 року, подану у виконавчому провадженні № 44936256.

Ухвалу суду мотивовано тим, що відповідно до положень пункту 2 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» прокурор не мав права на ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 44936256 та на отримання копій документів вказаного виконавчого провадження. За таких обставин рішення директора Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Моісеєва Ю. О. від 29 грудня 2017 року про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 від 07 грудня 2017 року є неправомірним.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2018 року апеляційну скаргу Департаменту ДВС Міністерства юстиції України залишено без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2018 року - без змін.

Суд першої інстанції всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані ними докази, унаслідок чого постановив законну і обґрунтовану ухвалу про задоволення скарги ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду, Департамент ДВС Міністерства юстиції України просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 , обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що копії матеріалів виконавчого провадження № 44936256 були направлені начальником Дніпровського районного ВДВС Дзіжком Р. Ю. до Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 не в порядку вимог статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», а як докази у зведеному кримінальному провадженні № 12013040670001123.

Суди попередніх інстанцій не звернули увагу на положення пункту 11 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, та статті 2 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», а також неправильно тлумачать положення статей 36, 93 КПК України.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у жовтні 2018 року, ОСОБА_1 зазначив про законність оскаржуваних судових рішень та відсутність підстав для їх скасування, а доводи касаційної скарги вважав необґрунтованими.

Позиція Верховного Суду

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З огляду на викладене, клопотання Департаменту ДВС Міністерства юстиції України про розгляд справи у присутності його представника задоволенню не підлягає.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду постановлені судами з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Фактичні обставини, встановлені судами

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

У жовтні 2017 року начальник Дніпровського районного ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Дзіжко Р. Ю. направив прокурору Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 Рожку Д. І. копії документів виконавчого провадження № 44936256.

Вищезазначені рішення та дії начальника Дніпровського районного ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Дзіжка Р. Ю. були оскаржені ОСОБА_1 до начальника управління ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області П`ятницького А. В.

23 жовтня 2017 року ОСОБА_1 як стягувач у виконавчому провадженні № 44936256 звернувся на підставі частини третьої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» до начальника управління ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області П`ятницького А. В. зі скаргою на рішення та дії начальника Дніпровського районного ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Дзіжка Р. Ю. у виконавчому провадженні № 44936256.

Постановою начальника управління ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області П`ятницького А. В. від 02 листопада 2017 року № 147/8/1/2017 у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 23 жовтня 2017 року відмовлено в повному обсязі.

07 грудня 2017 року ОСОБА_1 як стягувач у виконавчому провадженні № 44936256 звернувся на підставі частини третьої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» до директора Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Моісеєва Ю. О. зі скаргою на постанову начальника управління ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області П`ятницького А. В. від 02 листопада 2017 року № 147/8/1/2017 у виконавчому провадженні № 44936256».

Листом від 29 грудня 2017 (вих. №51191/Л-30456/20.4) за підписом заступника Міністра юстиції України з питань виконавчої служби Шкляра С. В. Линника А. О. повідомлено про те, що йому відмовлено в задоволенні скарги на постанову начальника управління ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області П`ятницького А. В. від 02 листопада 2017 року № 147/8/1/2017 у повному обсязі.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом положень Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 2 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов`язаний надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Аналогічні положення містяться і у пункті 11 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під часвиконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У пунктах 18, 20 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз`яснено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

У справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути лише рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Звертаючись до суду з указаною скаргою, ОСОБА_1 зазначав про неправомірність рішення директора Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Моісеєва Ю. О. від 29 грудня 2017 року, оскільки останній вважав дії державного виконавця щодо направлення прокурору Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 Рожку Д. І. копій документів виконавчого провадження № 44936256 такими, що відповідають положенням Закону України «Про виконавче провадження».

Під час розгляду цієї справи судами попередніх інстанцій встановлено, що прокурор не є учасником виконавчого провадження № 44936256.

Копії матеріалів виконавчого провадження № 44936256 були надані прокурору державним виконавцем на підставі запиту Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 від 04 жовтня 2010 року, зробленого слідчим під час здійснення досудового розслідування за об`єднаним кримінальним провадженням № 12013040670001123.

Таким чином, відповідно до положень пункту 2 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» та пункту 11 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, прокурор не мав права на ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 44936256, та не мав права на отримання копій документів вказаного виконавчого провадження, оскільки не був учасником цього виконавчого провадження.

З аналогічних підстав колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій положень статті 2 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», відповідно до яких правовою основою діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є Конституція України, цей Закон, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, інші закони, нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги про те, що надання прокурору копій матеріалів виконавчого провадження № 44936256 було вчинено відповідно до положень статей 36, 93 КПК України, статті 25 Закону України «Про прокуратуру», Департамент ДВС Міністерства юстиції України не врахував наступне.

Під час здійснення кримінального провадження процесуальний порядок збирання фактичних даних, які містяться у речах чи документах, регламентовано нормами кримінального процесуального законодавства України.

Відповідно до статті 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Чинним КПК України встановлено певний порядок витребування документів, який міститься у главі 15 КПК України. Так, для отримання дозволу щодо тимчасового доступу до речей чи документів сторони кримінального провадження звертаються з клопотанням до слідчого судді, суду. Таке клопотання повинно відповідати вимогам, визначеним у статті 160 КПК України. За результатами розгляду клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, яка повинна відповідати вимогам, визначеним у статті 164 КПК України.

Натомість матеріали справи не містять ухвалу слідчого судді про надання тимчасового доступу до речей і документів, а саме: матеріалів виконавчого провадження № 44936256.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, щооскаржувана ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець