ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 185/9482/17

провадження № 61-9748св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач- ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 (правонаступник ОСОБА_3 ),

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Тарасевича Сергія Валерійовича на заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2018 року, ухвалене у складі судді Палюх Т. Д., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 травня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Городничої В. С., Петешенкової М. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визначення додаткового строку про прийняття спадщини.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, щоІНФОРМАЦІЯ_1 померла його дочка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті якої відкрилася спадщина. Спадкодавець ОСОБА_4 проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

04 листопада 2017 року він звернувся до Першої павлоградської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, проте отримав відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини.

Вказував на те, що він з поважних причин пропустив встановлений статтею 1270 ЦК України строк для прийняття спадщини.

Зазначав, що він є людиною похилого віку (1926 року народження), особою з інвалідністю першої групи, у період з 27 січня 2017 року по 27 липня 2017 року декілька разів перебував у лікарні.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив суд визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю у три місяці з дня набрання законної сили судовим рішенням

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання ним заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , тривалістю у три місяці з дня набрання законної сили судовим рішенням.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2021 року залучено до участі у справі правонаступника відповідача ОСОБА_3 - неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 31 травня 2023 року апеляційну скаргу представника неповнолітнього ОСОБА_2 - адвоката Тарасевича С. В. залишено без задоволення. Заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2018 року залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивач з поважних причин пропустив встановлений законом строк для прийняття спадщини.

Апеляційний суд зазначив, щосуд першої інстанції дійшов правильного висновку про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини з огляду на те, що позивач є спадкоємцем першої черги, на похилий вік позивача (92 роки станом на час розгляду справи), його проживання в іншому регіоні, факт поховання дочки, що негативно вплинуло на стан здоров`я останнього, його моральне та душевне страждання, а також оцінивши людський фактор.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У червні 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Тарасевич С. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_3 був сином померлої ОСОБА_4 та до 09 лютого 2007 року перебував у шлюбі із ОСОБА_5 , у якому у них ІНФОРМАЦІЯ_4 народився син ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 помер.

ОСОБА_6 проживає разом із сином ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_2 , право на спадкування якої виникло у ОСОБА_2 відповідно до заяви серії НМЕ № 455225 від 17 липня 2017 року на підставі статті 1265 ЦК України.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, не врахував, що позивач не надав належних та достовірних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Підставами касаційного оскарження судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 752/11156/18-ц (провадження № 61-14082св20), від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298св18), від 17 жовтня 2019 року у справ № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19); суд не дослідив зібрані у справі докази.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строку для усунення недоліків касаційної скарги.

У строк, визначений судом, заявник усунув недоліки касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

У серпні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла дочка позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилась спадщина.

Згідно з копією спадкової справи № 911/2017 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , заведеної 04 листопада 2017 року, з заявою про прийняття спадщини звернувся тільки ОСОБА_1 .

Постановою державного нотаріуса Першої павлоградської державної нотаріальної контори від 07 листопада 2017 року ОСОБА_1 відмовлено у подачі заяви про прийняття спадщини за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 у зв`язку з пропуском шестимісячного терміну для подачі заяви про прийняття спадщини.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Тарасевича С. В. не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою вказаної статті.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до статей 1216 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не відмовився від неї.

Згідно зі статтею 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Отже, закон розрізняє факти, які свідчать про прийняття спадщини особою, яка на час відкриття спадщини постійно проживала зі спадкодавцем, та особою, яка на час відкриття спадщини не проживала (постійно не проживала) зі спадкодавцем.

Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Відповідно, пропустити строк на прийняття спадщини може лише спадкоємець, який на час відкриття спадщини постійно не проживав зі спадкодавцем.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 20 січня 2021 року у справі № 752/11156/18-ц (провадження № 61-14082св20).

Водночас відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом зазначеної статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини; 2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини; 3) ці обставини визнані судом поважними.

Отже, лише якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку для прийняття спадщини, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Водночас необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Подібних висновків, дійшов Верховний Суд України у постановах від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 та Верховний Суд у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18.

Отже, практика судів касаційної інстанції у цій категорії справ є незмінною.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку, з урахуванням конкретних фактичних обставин справи, можуть визнаватись, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України тощо.

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що ОСОБА_1 , 1926 року народження, є літньою та хворою людиною, особою з інвалідністю першої групи (ветеран війни, інвалід війни) (а. с. 5, 6), перебував на стаціонарному лікуванні у Комунальному закладі «Софіївська центральна районна лікарня Дніпропетровської обласної ради» та санаторно-курортному лікуванні на курорті Трускавець у період з 23 березня 2017 року по 21 травня 2017року (а. с. 12, 13).

З заявою про прийняття спадщини після смерті дочки ОСОБА_4 ,яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 звернувся до нотаріальної контори 04 листопада 2017 року.

Враховуючи обставини справи, незначний проміжок пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, а також наведені позивачем причини, які є об`єктивними та істотними труднощами, Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що ОСОБА_1 з поважних причин пропустив встановлений законом строк на звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Доводи касаційної скарги про те, що позивач не довів поважних причин пропуску строку прийняття спадщини, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Посилання як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 752/11156/18-ц (провадження № 61-14082св20), від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298св18), від 17 жовтня 2019 року у справ № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19); не заслуговують на увагу, оскільки у справі, яка переглядається, та у справах, на які посилається заявник, встановлені різні фактичні обставини.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судових рішень, Верховний Суд не встановив.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а судові рішення - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Тарасевича Сергія Валерійовича залишити без задоволення

Заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник