Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 10.09.2018 року у справі №333/2099/17

Постанова

Іменем України

06 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 333/2099/17

провадження № 61-32805св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - публічне акціонерне товариство "Українська залізниця",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу скаргою публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення апеляційного суду Запорізької області від 07 вересня 2017 року у складі колегії суддів:

Бєлки В. Ю., Воробйової І. А., Онищенка Е. А.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - ПАТ "Українська залізниця") про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, зобов'язання видати трудову книжку без запису про незаконне звільнення.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 з 19 вересня 2006 року працював у структурному підрозділі "Мелітопольське локомотивне депо" регіональної філії "Придніпровська залізниця" на посаді помічника тепловозу, а з 06 липня 2011 року на посаді машиніста тепловозу.

02 лютого 2017 року позивач разом з помічником машиніста ОСОБА_2 працював на тепловозі НОМЕР_1 в Мелітопольському локомотивному депо. Після виставлення вантажного вагону, складач поїздів

ОСОБА_3 подав команду ручним сигналом на рух поїздів назад. На світлофорі горів дозволяючий, а тому позивач продовжував рухатись на тепловозі в заданому напрямку.

На скидальному вістряку № 88 АВ на станції Запоріжжя-Вантажне Запорізької дирекції залізничних перевезень регіональної філії "Придніпровська залізниця" відбувся сход тепловозу НОМЕР_1.

Під час оперативного розбору позивач вказує, що його незаконно звинуватили в порушеннях пунктів 15.15., 15.24. Правил технічної експлуатації залізниць України, пункту 16.3.8. Інструкції руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України" № ЦД-0058, пункту 3.15. Інструкції локомотивної бригади № ЦТ-0106 та пункту 3.4. Інструкції по регламенту основних переговорів машиніста та його помічника при виконанні поїзної та маневрової роботи" № ЦТ-0107 та незаконно звільнили.

ОСОБА_1, з урахуванням уточнень, просив визнати звільнення по наказу від 17 березня 2017 року № 38/с незаконним, поновити негайно його на посаді машиніста тепловозу з виплатою місячного заробітку в розмірі

10 365,35 грн, з урахуванням обов'язкових платежів, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 березня 2017 року по

08 червня 2017 року в розмірі 31 392,28 грн, з урахуванням обов'язкових помісячних платежів і виплатою розбивкою по місяцям; стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 50 000,00 грн та зобов'язати відповідача видати позивачу трудову книжку без запису про незаконне звільнення.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 12 червня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив із відсутності підстав для задоволення вимог, оскільки факт порушення трудової дисципліни машиністом ОСОБА_1 підтверджується матеріалами спарви.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 07 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 12 червня

2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ ПАТ "Українська залізниця" № 38/с від 17 березня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 за статтею 147 КЗпП України.

Зобов'язано ПАТ "Українська залізниця" поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді машиніста тепловозу з 17 березня 2017 року.

Стягнуто з ПАТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 51 749,85 грн, без урахування податків та обов'язкових зборів.

Стягнуто з ПАТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 4 000,00 грн.

Стягнуто з ПАТ "Українська залізниця" на користь держави судовий збір у сумі 517,00 грн.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення

ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 10
365,35 грн, без урахування податків та обов'язкових зборів.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд врахувавши висновки профспілкового комітету, а також те, що позивача незаконно звільнено з роботи на підставі статті 147 КЗпП України, дійшов висновку про те, що чинним законодавством не передбачено самостійної підстави звільнення за вказаною статтею.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

27 вересня 2017 року ПАТ "Українська залізниця" через засоби поштового зв'язку подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду Запорізької області від 07 вересня 2017 року та залишити в силі рішення Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 12 червня 2017 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не враховано, що відповідно до частини 2 статті 142 КЗпП України у деяких галузях народного господарства для окремих категорій працівників діють статути і положення. Таким є Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 26 січня 1993 року № 55, яке апеляційним судом не було враховано. Апеляційним судом не було мотивовано чому він погодився з висновком профспілкового комітету, не спростував позицію суду першої інстанції з цього приводу.

Доводи інших учасників справи:

12 грудня 2017 року представник ОСОБА_1 ОСОБА_4 через засоби поштового зв'язку подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення, в якому просить касаційну скаргу ПАТ "Українська залізниця" відхилити, а рішення апеляційного суду Запорізької області від 07 вересня 2017 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги:

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Комунарського районного суду міста Запоріжжя.

Зупинено виконання рішення апеляційного суду Запорізької області від

07 вересня 2017 року в частині стягнення з ПАТ підрозділу "Мелітопольське локомотивне депо" на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі

4 000,00 грн, та середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 51
749,85 грн, без урахування податків та обов'язкових платежів, до закінчення касаційного провадження.

У грудні 2017 року матеріали цивільної справи надійшли до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення"

ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У червні 2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами цивільної справи передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2018 року справу призначено до судового розгляду.

Короткий зміст фактичних обставин справи:

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 02 лютого 2017 року о 13 год. 28 хв. на станції Запоріжжя Вантажне Запорізької дирекції залізничних перевезень регіональної філії "Придніпровська залізниця", локомотивною бригадою Мелітопольського локомотивного депо (оборотне депо Запоріжжя-2) в складі машиніста ОСОБА_1 та помічника машиніста ОСОБА_2 допущено проїзд заборонного показання маневрового світлофора М44 з послідуючим сходженням тепловоза

НОМЕР_1 на скидальному вістряку № 88АВ.

За наслідками вказаної вище події Головним ревізором з безпеки руху поїздів і автотранспорту Запорізької ревізорської дільниці та в. о. начальника Запорізької дирекції залізничних перевезень складено акт службового розслідування серйозного інциденту від 03 лютого 2017 року та технічний висновок, якими встановлено, що причиною допущеного серйозного інциденту стали порушення локомотивною бригадою в складі машиніста ОСОБА_1 та помічника машиніста ОСОБА_2: вимог пунктів 5.15.,
5.24. Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом МТУ від 20 грудня 1996 року № 411, пункту 6.3.8. Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України ЦД-0058, а саме - приведення у рух локомотива без отримання вказівки керівника маневрів, не спостереження за показанням сигналів маневрового світлофора М44, не забезпечення безпеки виконання маневрів; вимог пункту 3.15. Інструкції локомотивній бригаді № ЦТ-0106, затвердженої наказом УЗ від 22 листопада 2004 року № 876/ЦЗ, а саме - відсутність особливої уваги та пильності, поспішність, рух без отримання інформації про готовність маршруту прямування; вимог пункту 4.3. "Інструкції по регламенту основних переговорів машиніста та його помічника при виконанні поїзної та маневрової роботи" № ЦТ-0107, затвердженої наказом УЗ від 22 листопада 2004 року № 877-ЦЗ - не виконання встановленого регламенту переговорів між машиністом та помічником машиніста щодо показань сигналу М44 та положенням скидального вістряка № 88АВ.

Згідно з актом перевірки роботи локомотивної сигналізації, радіозв'язку та видимості сигналів від 02 лютого 2017 року, видимість червоного сигналу № 44 складає 200 м (ніч), видимість сигналів задовільна.

Відповідно до акта перевірки працездатності маневрового радіозв'язку між складачем поїздів та ДСП станції Запоріжжя-Вантажне, радіозв'язок стійкий, гучність задовільна.

Актом перевірки дії маневрового радіозв'язку на ЧМЕ-3 № 5309 від

02 лютого 2017 року встановлено, що маневрова радіостанція 72РТМА24М технічно налагоджена, працює нормально, радіозв'язок стійкий.

Згідно показів свідка ОСОБА_7, причиною допущеного серйозного інциденту стали порушення локомотивною бригадою в складі машиніста ОСОБА_1 та помічника машиніста ОСОБА_2 положень Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, Інструкції локомотивної бригади, Інструкції по регламенту основних переговорів машиніста та його помічника при виконанні поїзної та маневрової роботи.

Відповідно до пояснювальної ОСОБА_1, останній сприйняв сигнал назад як команду виїжджати за М2, при цьому він не запитав у чергового по станції та привів локомотив у рух (..) коли тепловоз почало шатати в сторони прийняв екстерне гальмування. При виїзді забув про сигнал з під'їзного шляху (..) прийняв рішення підіймати тепловоз самостійно, коли не вдалось зателефонував заступнику з експлуатації ОСОБА_9

Протоколом від 06 лютого 2017 року № 2/б. р. нарада при начальнику Мелітопольського локомотивного депо постановила застосувати до машиніста тепловоза ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з роботи за порушення дисципліни, наслідки якої загрожують безпеці руху поїздів, життю і здоров'ю громадян, з вини якого стався проїзд заборонного сигналу в результаті невиконання ним своїх трудових обов'язків.

В період з 07 лютого 2017 року по 16 лютого 2017 року ОСОБА_1 знаходився на лікарняному.

07 лютого 2017 року начальником структурного підрозділу "Мелітопольське локомотивне депо" регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" подано голові вільної профспілкової організації робітників локомотивного депо Мелітополь подання на дачу згоди на розірвання трудового договору з машиністом тепловозу ОСОБА_1 на підставі Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту.

За результатами розгляду вказаного вище подання, 22 лютого 2017 року вільною профспілкою організацією робітників локомотивного депо Мелітополь на засіданні профспілкового комітету було прийнято рішення відмовити представнику власника в праві звільнення машиніста

тепловозу - ОСОБА_1, про що складено відповідний протокол від

22 лютого 2017 року № 16.

Підставою для відмови у наданні згоди представнику власника на звільнення машиніста ОСОБА_1 стало, зокрема, не надання власником до матеріалів подання жодних документів, інструкцій, наказів або інших локально-нормативних актів, доказів та обґрунтувань. Також, відсутність письмових пояснень від порушника трудової дисципліни, доказів та експертизи стану колії та її обладнання.

Наказом від 17 березня 2017 року № 38/с ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі статті 147 КЗпП України та пункту 15 Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За правилами частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак, зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до статті 139 КЗпП України, працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

За змістом статті 142 КЗпП України, трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил. У деяких галузях народного господарства для окремих категорій працівників діють статути і положення про дисципліну.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Згідно з статтею 147-1 КЗпП України, дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

Положенням статті 148 КЗпП України встановлено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці (частина перша). Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку (частина друга).

Відповідно до пункту 15 Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту (далі - Положення), дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення застосовується за порушення дисципліни, наслідки яких загрожують безпеці руху поїздів, життю і здоров'ю громадян, та до категорій працівників, перелічених у додатку до цього Положення. Звільнення провадиться у порядку, передбаченому законодавством про працю.

Пунктом 21 Положення визначено, що керівник зобов'язаний особисто до накладання стягнення всебічно та об'єктивно розібратися у причинах порушення, попередньо зажадавши від працівника, який вчинив проступок, письмового пояснення.

Дисциплінарне стягнення накладається не пізніше одного місяця з дня виявлення проступку, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено пізніше шести місяців з дня вчинення проступку (пункт 22 Положення).

Додатком до Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту визначено перелік порушень дисципліни, наслідки яких загрожують безпеці руху поїздів, життю і здоров'ю громадян, а також категорій працівників, до яких застосовується дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення, до яких, зокрема відноситься і проїзд заборонного сигналу машиністом локомотива.

Згідно з частиною 7 статті 43 КЗпП України та частиною 6 статті 39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору з працівником має бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у такій згоді, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що власник має право звільнити працівника без згоди профспілкового органу за відсутності обґрунтування профспілковим органом такої відмови, а не з мотивів її відмови.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 22 жовтня 2014 року у справі № 6-163цс14.

В аспекті положень частини 7 статті 43 і частини 6 статті 39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" та з урахуванням висновку про право роботодавця звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки слідує, що оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права, то суд зобов'язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості.

Враховуючи, що у зазначених нормах зміст поняття обґрунтованості рішення профспілкового органу закон не розкриває, то така обґрунтованість повинна оцінюватись судом виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства (стаття 8 Конституції України, стаття 3 ЦК України, статті 1, 213 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи) та лексичного значення (тлумачення) самого слова "обґрунтований", яке означає "бути достатньо, добре аргументованим, підтвердженим науково, переконливими доказами, доведеним фактами".

Отже, рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути достатньо, добре аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-703цс15.

Відповідно до частини 1 статті 212 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи) суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінка обґрунтованості рішення профспілкового комітету про відмову у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 здійснена судом першої інстанції з урахуванням вищенаведених норм матеріального права і правових висновків Верховного Суду України та надано правову оцінку вказаному рішенню у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.

Суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів встановив, що наведені підстави відмови, викладені в протоколі засідання профспілкового комітету від 22 лютого 2017 року № 16 є необґрунтованими. Наявні в матеріалах справи докази свідчать, що після події, яка сталась

02 лютого 2017 року, відповідачем було проведено службове розслідування, за наслідками якого складено акти щодо стану колії та її обладнання. Від машиніста ОСОБА_1 02 лютого 2017 року були відібрані письмові пояснення. Посада ОСОБА_1 відноситься до категорії працівників, до яких застосовується дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

У зв'язку із наведеним Верховний Суд дійшов висновку, що рішення суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог

ОСОБА_1 не відповідає як нормам матеріального права, так і принципу справедливості правосуддя у зв'язку із чим таке рішення не може вважатися законним і підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції на підставі статті 413 ЦПК України, як помилково скасованого.

Керуючись статтями 410, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 07 вересня 2017 року скасувати та залишити в силі рішення Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 12 червня 2017 року.

З моменту прийняття Верховним Судом цієї постанови, скасоване рішення апеляційного суду Запорізької області від 07 вересня 2017 року втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун В.

П. Курило