Історія справи

Постанова

Іменем України

21 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 336/1321/15

провадження № 61-11529св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Штелик С. П. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Мартєва С. Ю.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Запорізької області від 26 квітня 2017 року у складі суддів: Кухаря С. В., Полякова О. З., Воробйової І. А.,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ Дельта Банк») про захист прав споживача, стягнення грошових коштів.

Позов мотивовано тим, що 11 листопада 2014 року між ним та ПАТ «Дельта Банк» був укладений договір банківського вкладу (депозиту) «Найкраща пропозиція on-line» у гривнях, за умовами якого банк прийняв від вкладника на рахунок, указаний у пункті 1.6 договору, суму в розмірі 50 тис. грн з процентною ставкою 13 % річних строком до 09 лютого 2015 року. Вказував, що після закінчення строку дії договору сума вкладу була перерахована на його поточний рахунок, проте він був обмежений у можливості зняти з поточного рахунку готівку.

Посилаючись на викладені обставини, просив визнати дії відповідача неправомірними та стягнути з банку суму банківського вкладу в розмірі 50 тис. грн та моральну шкоду у розмірі 100 тис. грн.

У травні 2015 року ОСОБА_4 подав до суду доповнення до позовної заяви, в яких просив суд стягнути з відповідача банківський вклад у сумі 54 642 грн 16 коп.

У червні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з доповненнями, у яких просив стягнути з відповідача різницю у процентній ставці за період з 10 лютого 2015 року по 02 березня 2015 року в сумі 309 грн, інфляційні втрати за час прострочення виплати за період з 10 лютого 2015 року до 11 червня 2015 року в сумі 16 028 грн 97 коп., три проценти річних у розмірі 520 грн 28 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 4 872 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 червня 2015 року прийнято відмову позивача від позову в частині позовних вимог щодо стягнення банківського вкладу з процентами в розмірі 54 642 грн 16 коп., провадження у цій частині закрито.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 червня 2015 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 11 серпня 2015 року, в задоволенні вимог ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між позивачем та відповідачем виникли договірні правовідносини, умовами договору можливість відшкодування моральної шкоди сторонами не передбачена.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 11 серпня 2015 року ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 червня 2015 року про визнання неподаними доповнення ОСОБА_4 до позовної заяви від 18 травня та 16 червня 2015 року та повернення їх позивачеві було скасовано, питання передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 вересня 2015 року доповнення до позовної заяви ОСОБА_4 залишено без руху та ухвалою цього ж суду від 30 вересня 2015 року доповнення до позову визнані неподаними та повернуті позивачу.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 03 грудня 2015 року вказана ухвала судді першої інстанції скасована та питання передано на новий розгляд.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 лютого 2016 року позов ОСОБА_4 до ПАТ «Дельта Банк» про стягнення інфляційних втрат, трьох процентів річних, різниці у відсотковій ставці за період прострочення виплати депозитного вкладу задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Дельта Банк» на користь ОСОБА_4 три проценти річних у розмірі 191 грн 60 коп., інфляційні втрати у розмірі 2 650 грн, упущену вигоду у розмірі 4 296 грн 58 коп., всього 7 138 грн 24 коп. Вирішено питання про судові витрати. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Додаткове рішення мотивовано тим, що внаслідок неналежного виконання зобов'язань за депозитним договором, згідно зі статтею 625 ЦК України позовні вимоги з відшкодування трьох процентів річних від простроченої суми підлягають задоволенню частково, за період неповернення коштів позивачу від дня закінчення строку дії договору - 09 лютого 2015 року - до дня початку процедури введення тимчасової адміністрації банку 03 березня 2015 року, а також підлягають стягненню інфляційні втрати за такий самий період. Крім цього, стягненню підлягають й збитки, які зазнав позивач через неналежне виконання банком умов договору.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 12 травня 2016 року додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 лютого 2016 року змінено в частині стягнення трьох процентів річних та упущеної вигоди, зменшено розмір стягнутої з ПАТ «Дельта Банк» на користь ОСОБА_4 трьох процентів річних - з 191 грн 66 коп. до 90 грн 70 коп., упущеної вигоди - з 4 296 грн 58 коп. до 2 785 грн 36 коп. У зв'язку із чим загальну суму стягнення з ПАТ «Дельта Банк» на користь ОСОБА_4 зменшено з 7 138 грн 24 коп. до 3 269 грн 60 коп. У решті рішення в оскаржуваній частині залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 лютого 2017 року рішення апеляційного суду Запорізької області від 12 травня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 26 квітня 2017 року додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 лютого 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_4 до ПАТ «Дельта Банк» про стягнення інфляційних втрат, трьох процентів річних, різниці у відсотковій ставці за період прострочення виплати депозитного вкладу відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що 03 березня 2015 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб запровадив тимчасову адміністрацію та розпочав процедуру виведення ПАТ «Дельта Банк» з ринку і у банку вже було введено тимчасову адміністрацію, що унеможливило стягнення коштів у будь-який інший спосіб, а ніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Крім того, 12 червня 2015 року позивачу було повністю виплачено вклад та залишок нарахованих на вклад процентів.

У касаційній скарзі, поданій у травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі додаткове рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не було враховано те, що строк дії договору банківського вкладу закінчився 09 лютого 2015 року, сума вкладу та нараховані проценти були переведені банком на інший рахунок позивача, проте він був позбавлений можливості користуватись коштами до 02 березня 2015 року, а вже з 03 березня 2015 року в ПАТ «Дельта Банк» була введена тимчасова адміністрація. Таким чином, з 10 лютого 2015 року по 02 березня 2015 року банк відмовлявся виконувати свої зобов'язання за договором, що є підставою для застосування відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України. Апеляційний суд безпідставно послався на Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у поєднанні із статтею 1074 ЦК України.

01 березня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Суди установили, що 11 листопада 2014 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_4 укладено договір № 10008009123110 банківського вкладу (депозиту) «Найкраща пропозиція on-Iine» у гривнях, за умовами якого банк прийняв від вкладника грошові кошти у розмірі 50 тис. грн під 13 % річних строком до 09 лютого 2015 року.

Відповідно до пункту 1.9 цього договору нараховані проценти за вкладом виплачуються одночасно з поверненням суми вкладу по закінченні строку розміщення вкладу або в інший термін дострокового припинення дії цього договору у випадках, передбачених цим договором та правилами, шляхом зарахування на поточний рахунок вкладника, операції за яким можуть здійснюватись з використанням електронних платіжних засобів, НОМЕР_1, відкритий в установі банку.

09 лютого 2015 року банком було перераховано депозитний вклад та проценти на вклад на поточний рахунок вкладника ОСОБА_4

Постановою Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року від № 150 «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 року № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк», відповідно до якого з 03 березня 2015 року у банку запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації строком на шість місяців до 02 вересня 2015 року.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) від 03 серпня 2015 року № 147 продовжено строки здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» до 02 жовтня 2015 року.

Постановою Національного банку України від 02 жовтня 2015 року № 150 постановлено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ПАТ «Дельта Банк».

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (частина перша статті 1058 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1060 ЦК Українидоговір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Положеннями статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Разом з тим, частина перша статті 1074 ЦК Українивизначає, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаним злочинним шляхом, або фінансування тероризму, передбачених законом.

Тобто випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, які знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені у спеціальному законі.

Процедура виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом, що унормовує дані правовідносини.

У пункті 8 Прикінцевих і перехідних положень Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з пунктом 16 частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Статтею 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Зокрема, згідно з підпунктами 1, 2 частини п'ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

У пункті 1 частини шостої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті.

Проте, відповідно до пунктів 3, 5 частини п'ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється: нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед вкладниками та кредиторами.

Отже, у період дії тимчасової адміністрації передбачені частиною другою статті 625 ЦК України фінансові санкції не застосовуються, тому доводи касаційної скарги в цій частині є безпідставними.

Встановивши, що під час дії у банку тимчасової адміністрації, 12 червня 2015 року позивачу було повністю виплачено вклад та залишок нарахованих на вклад процентів, а також те, що договір банківського вкладу припинив свою дію 09 лютого 2015 року, а депозитні кошти, у передбаченому договором порядку були перераховані банком на інший рахунок позивача, суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення про відмову в позові, дослідивши всі обставини в їх сукупності, правильно застосував до спірних правовідносин положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»та дійшов обґрунтованого висновку про те, що у зв'язку із запровадженням тимчасової адміністрації та встановлення процедури виведення ПАТ «Дельта Банк» з ринку вимоги позивача про стягнення грошових коштів за депозитним договором з відповідача у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено вказаним Законом, не підлягають задоволенню.

Таким чином, доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції вимог матеріального та процесуального права є необґрунтованими, оскільки не спростовують висновки суду апеляційної інстанції про відмову в позові.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на викладене, рішення апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 26 квітня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. П. Штелик

В. С. Висоцька

С.Ю. Мартєв