Історія справи

Постанова

Іменем України

21 травня 2020 року

м. Київ

справа № 594/286/17-ц

провадження № 61-45544св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В. М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія Центр» на рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 25 травня 2018 року у складі судді Чир П. В. та постанову апеляційного суду Тернопільської області від 10 вересня 2018 року у складі суддів: Сташківа Б. І., Парандюк Т. С., Щавурська Н. Б.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія Центр»,

відповідачі: ОСОБА_1 , товариство з обмеженою відповідальністю «Борщівська аграрна компанія»,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія Центр» (далі - ТОВ «Мрія Центр») звернулосч до суду з позовом до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Борщівська аграрна компанія» (далі - ТОВ «Борщівська аграрна компанія»), в якому просило визнати недійсним договір оренди землі земельної ділянки, розташованої на території Циганської сільської ради Борщівського району Тернопільської області, площею 1,72 га, кадастровий номер 6120886800:01:001:0617, який 01 червня 2015 року уклали між собою ОСОБА_1 та ТОВ «Борщівська аграрна компанія»; визнати поновленим на той самий строк та на таких самих умовах договір оренди земельної ділянки від 10 травня 2009 року, укладений між ТОВ «Мрія Центр» та ОСОБА_1 .

Позов мотивовано тим, що 10 травня 2009 року між ТОВ «Мрія Центр» та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 1,72 га строком на п`ять років з моменту його державної реєстрації, яка була здійснена 10 грудня 2009 року. На виконання умов договору оренди, зокрема пунктом 8 якого передбачено порядок поновлення договору оренди на новий строк, 05 березня 2014 року та 07 серпня 2014 року ТОВ «Мрія Центр» направляло ОСОБА_1 листи повідомлення про наміри скористатися своїм переважним правом на поновлення договору оренди на новий строк, додавши до нього проект додаткової угоди, однак, відповіді не отримало. ОСОБА_1 також не направляв ТОВ «Мрія Центр» протягом одного місяця з моменту закінчення договору оренди будь-яких листів, в тому числі й щодо відмови в поновленні договору оренди.Крім того, після закінчення строку договору оренди ТОВ «Мрія Центр» продовжувало користуватися орендованою земельною ділянкою у своїй господарській діяльності, виплатило відповідачу ОСОБА_1 орендну плату за 2015 рік у розмірі 750 кг пшениці.

Однак, 01 червня 2015 року ОСОБА_1 уклав договір оренди належної йому земельної ділянки з ТОВ «Борщівська аграрна компанія», який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06 липня 2015 року. Таким чином, діями відповідачів щодо укладення між ними нового договору оренди землі порушено переважне право ТОВ «Мрія Центр» на поновлення договору оренди землі, яке підлягає захисту.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 25 травня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач надав суду копії листів-повідомлень від 04 березня 2014 року № 105 та від 07 серпня 2014 року № 71 з проектами додаткових угод, стверджуючи, що такими листами відповідач ОСОБА_1 повідомлявся про намір позивача скористатися своїм переважним правом на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк з проектом додаткової угоди. При цьому в судовому засіданні представник позивача пояснила, що оригінали таких листів-повідомлень у позивача відсутні, в наданій копії листа-повідомлення помилково зазначена дата 07 серпня 2014 року, оскільки в дійсності такий лист було складено 06 серпня 2014 року, дані листи не реєструвалися у вихідній кореспонденції ТОВ «Мрія Центр», а їм присвоювався порядковий номер відповідно до алфавітного списку власників земельних ділянок, яким того дня адресувалися листи-повідомлення.ТОВ «Мрія Центр» не проведена реєстрація даних листів, про що свідчить відсутність реєстраційного індексу та відповідного порядкового номера вихідної кореспонденції на листах. Зазначена обставина не дає можливості суду переконатися, що такі листи-повідомлення дійсно були складені та підписані 04 березня та 06 серпня 2014 року, а відправлені 05 березня та 07 серпня 2014 року, як стверджує представник позивача. Надані позивачем списки № № 100110-100509(114), 1-100 на відправлення простих поштових відправлень по Україні, в яких зазначено прізвище відповідача ОСОБА_1 , суд не приймає як допустимий доказ належного повідомлення позивачем відповідача ОСОБА_1 про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди, оскільки в даних списках не вказано, з якого саме відділення поштового зв`язку відправлені документи, зазначені в списках, а також посада та ім`я працівника поштового зв`язку, яка їх прийняла. Поштовий штемпель, наявний на списках, нечіткий, не містить назви поштового відділення. Позивач маючи достатньо часу до дня укладення оспорюваного договору оренди землі, не вчинив жодних дій щодо укладення з власником земельної ділянки ОСОБА_1 додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, не провів її державної реєстрації, не надавши при цьому суду доказів відмови чи зволікання відповідача ОСОБА_1 в укладенні такої додаткової угоди, тобто, позивач не скористався своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановоюапеляційного сду Тернопільської області від 10 вересня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач не подав суду доказів направлення орендодавцю повідомлення про намір скористатися переважним правом щодо укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк з відповідним проектом додаткової угоди та отримання орендодавцем такого повідомлення. Також, ТОВ «Мрія Центр» не уклало з орендодавцем обов`язкової додаткової угоди до договору оренди землі, а тому безпідставними є доводи позивача про порушення переважного права на укладення договору оренди землі з власником земельної ділянки ОСОБА_1 на новий строк та визнання цього договору недійсним.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1)Доводи касаційної скарги

У касаційній скарзі просить ТОВ «Мрія Центр» скасувати судові рішення та задовольнити позов, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про недотримання ТОВ «Мрія центр» установленої процедури реалізації переважного права на поновлення договору оренди землі на підставі частин першої - п`ятої, а також шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки у зазначеній нормі не передбачено та не вимагається надсилати листи-повідомлення рекомендованими, цінними та/або з повідомленнями про вручення поштовими відправленнями. Також суди не врахували, що ТОВ «Мрія центр» запропонувало в надісланому орендодавцю проекті додаткової угоди аналогічні умови оренди, а в листі-повідомленні зазначило, що в разі незгоди із запропонованими умовами оренди, він має право надати прийнятні для нього умови або власний проект додаткової угоди.

(2) Позиція ТОВ «Борщівська аграрна компанія»

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Борщівська аграрна компанія» зазначає, що повідомлення позивачем орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк не підтверджено належними і допустимими доказами.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

08 лютого 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-ІХ).

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Фактичні обставини, встановлені судами

Суди установили, що ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЯД № 218242, виданого 06 грудня 2007 року Управлінням земельних ресурсів в Борщівському районі, є власником земельної ділянки площею 1,72 га, кадастровий номер 6120886800:01:001:0617, розташованої на території Циганської сільської ради Борщівського району Тернопільської області.

10 травня 2009 року між ТОВ «Мрія Центр» та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, земельної ділянки площею 1,72 га, строком на 5 років з моменту його державної реєстрації. Державна реєстрація зазначеного договору здійснена 10 грудня 2009 року.

Умовами договору (пункт 8) передбачено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

За пунктом 9 цього договору орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 3 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки в рік, у тому числі 384,74 грн в грошовій формі, або в натуральній формі 5 ц зерна щорічно.

01 червня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Борщівська аграрна компанія» укладено договір оренди належної ОСОБА_1 земельної ділянки строком на 7 років, державну реєстрацію якого проведено 06 липня 2015 року.

Умовами оспорюваного договору встановлено орендну плату в розмірі 4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік у грошовій формі, або в натуральній формі - 1000 кг зерна.

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України «Про оренду землі», яка фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Так, відповідно до частин першої - п`ятої статті 33 цього Закону (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами восьмою та дев`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України.

Тобто, реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами 2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Відмовляючи в задоволенні повних вимог ТОВ «Мрія центр» суди виходили з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів відправлення орендодавцю відповідних листів-повідомлень з проектом додаткової угоди та з урахуванням вищезазначених вимог закону дійшли правильного висновку, що позивач не скористався своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі.

Аналогічний викладеному вище висновок міститься й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18), постановах Верховного Суду України від 18 березня 2015 року (№ 6-3цс15), 10 червня 2015 року (№6-70цс15), 23 березня 2016 року (№6-146цс16), 13 квітня 2016 року (№6-2027цс15).

За викладених обставин колегія суддів вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Ргопіпа V. ІІкгаіпе») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю «Мрія Центр» залишити без задоволення.

Рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 25 травня 2018 року та постанову апеляційного суду Тернопільської області від 10 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. П. Штелик

А. А. Калараш

В. М. Сімоненко