Історія справи

Постанова

Іменем України

21 березня 2019 року

м. Київ

справа № 280/61/17

провадження № 61-35977св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І.М. (суддя-доповідач), Висоцької В.С., Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження ОСОБА_4 на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 12 лютого 2018 року у складі судді Щербаченко І. В. та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 19 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Миніч Т. І., Трояновської Г. С., Павицької Т. М.,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації і відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_5 поширила недостовірну інформацію 10 січня 2017 року в залі Коростишівського районного суду Житомирської області в судових дебатах за участі суду, сторін та свідків, про що свідчить фонограма судового засідання.

Позивач зазначає, що ця інформація жодним чином не стосувалася питання, яке було предметом судового розгляду, доводилася до суду та присутніх у судовому засіданні виключно з метою формування негативної думки щодо особи ОСОБА_4, що вплинуло на ухвалення рішення у справі - відмову у задоволенні його позовних вимог.

На підставі вищевикладеного ОСОБА_4 просив визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію інформацію про те, що він, працюючи начальником контрольно-ревізійної служби, скористався службовим становищем та незаконно отримав з колгоспу ім. Кірова, яке в послідуючому було реорганізоване у сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Племзавод Коростишівський», корову замість виписаного «телятка», йому подарували автомобіль «Таврія» та трактор МТЗ; зобов'язати ОСОБА_5 протягом одного місяця з дня набрання законної сили рішенням суду у справі спростувати у такий же спосіб, у який вона була поширена, недостовірну інформацію та таку, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію; стягнути 30 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, які він має намір витратити на відновлення своєї ділової репутації.

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 12 лютого 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що поширена відповідачем інформація не є такою, що порушує немайнові права позивача і поширена відповідачем виключно як виступ у судових дебатах, більше того, позивач 10 січня 2017 року не скористався правом на репліку після виступу ОСОБА_5 у судових дебатах, чого не заперечує сам позивач.

Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 19 квітня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідач належним чином довела правдивість своїх висловлювань. Позивач не надав належних та допустимих доказів про приниження своєї ділової репутації та не довів, що оспорювана інформація якимось чином перешкоджає йому повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач є публічної особою, багато років працював заступником начальника Райсільгоспуправління у Коростишівському районі Житомирської області, балотувався та був обраний депутатом районної та однієї з сільських Рад. Тому, поширена ОСОБА_5 недостовірна інформація була сприйнята судом, сторонами та свідками та може бути поширена необмеженому колу осіб, що може вплинути на його авторитет серед жителів міста, району та області.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Суди встановили, що 10 січня 2017 року під час судового засідання у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 про визнання договору дарування недійсним ОСОБА_5 у судових дебатах вказала, що ОСОБА_4 працюючи високопосадовцем, постійно користувався службовим становище та неправомірно отримував відповідну вигоду.

Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростування недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України).

При розгляді справ зазначеної категорії необхідно враховувати, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Установлено, що інформація, яку позивач вважає недостовірною, була викладена не з метою приниження честі і гідності позивача, а стосувалася спору, який розглядався судом в частині дій ОСОБА_4 відносно дарування майнового сертифіката, договір про який оскаржувався в цій справі.

За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, правильним є висновок місцевого суду, з яким погодився апеляційний суд, про відмову у задоволенні вказаного позову, оскільки вищезазначена оспорювана позивачем інформація не може вважатися недостовірною або відомостями, які порочать честь, гідність та ділову репутацію позивача, оскільки в даному випадку відповідач виражала судження, що на її думку спростували позовні вимоги позивача.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 про те, що ця інформація може вплинути на його авторитет серед жителів міста, району та області, не заслуговують на увагу, оскільки відповідач в рамках судового процесу висловила свої судження, так як позивач є публічною особою то він повинен розуміти наслідки. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати. При цьому публічні особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

Інші доводи касаційної скарги колегія суддів відхиляє, оскільки вони не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішень, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки, що відповідно до положень статті 400 ЦПК знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 12 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 19 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. М. Фаловська В. С. Висоцька В. В. Пророк